Постанова

від 21.08.2018 по справі 910/511/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. Справа№ 910/511/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Кропивної Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представників сторін:

від позивача Куліков С.В.

від відповідача Ульяненко І.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 (повний текст складено 08.06.2018)

по справі №910/511/18 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультрасервіс Плюс"

до Фірма "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 195 390,83 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультрасервіс Плюс" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю збитків, завданих внаслідок передання недійсної вимоги за Договором відступлення права вимоги від 01.04.2016р. в розмірі 195 390,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, при укладенні з позивачем Договору відступлення права вимоги від 01.04.2016, передав останньому неіснуючий борг на суму 192497,35 грн. (неодержаний дохід), чим порушив вимоги ст. 519 Цивільного кодексу України, внаслідок чого позивач також зазнав збитків у вигляді судових витрат у розмірі 2893,48 грн. (реальні збитки), пов'язаних зі стягненням неіснуючого, на думку позивача, боргу. Вказані обставини також підтверджуються судовим рішенням зі спору у справі №638/16918/16-ц від 06.04.2017, яке набрало законної сили та яким встановлено відсутність у боржника зобов'язання за Договором про надання житлово-комунальних та інших послуг №20 О.Я.-3эт/н від 13.10.2014 (основний договір) на суму 192 497,35 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 по справі №910/511/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультрасервіс Плюс" 195 390,83 грн збитків та 2 930,86 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевим господарським судом встановлено факт протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у вигляді передачі позивачеві неіснуючого боргу на суму 192497,35 грн. (упущена вигода), а також 2 893,48 грн. (решта суми судового збору стягнута пропорційно задоволеним вимогам в рішенні суду у справі № 638/16918/16-ц від 06.04.2017) витрат, які позивач поніс у вигляді сплати судового збору згідно з квитанцією №0.0.593839942.1 від 02.08.2016 за розгляд його справи у Дзержинському районному суді міста Харкова. Такі дії відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв'язку у завданні шкоди позивачеві.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фірма "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд не надав оцінки заяві про розірвання основного договору та угоді від 31.03.2016 про дострокове розірвання договору про надання житлово-комунальних та інших послуг №20 О.Я.-н від 13.10.2014. Крім того, суд не надав належної оцінки змісту основного договору та дійшов хибного висновку про ненадання боржнику послуг охорони.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г.,судді Ткаченко Б.О., Кропивна Л.В. відкрито апеляційне провадження по справі, встановлений строк для подання відзивів справу призначено до розгляду 21.08.2018.

Розпорядженням від 20.08.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018, в зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею, на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Кропивна Л.В., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 по справі №910/511/18 до свого провадження.

02 серпня 2018 року представником позивача, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти доводів апеляційної скарги.

В судове засідання 21.08.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

01 квітня 2016 року між позивачем (новий кредитор), відповідачем (первісний кредитор) та Фізичною особою ОСОБА_5 (боржник) укладено Договір відступлення права вимоги (надалі - Договір відступлення).

Відповідно до умов Договору відступлення, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору за Договором про надання житлово-комунальних та інших послуг №20 О.Я.-н від 13.10.2014р. (основний договір), укладеному між первісним кредитором та боржником.

Згідно з п. 1.2. Договору відступлення, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в сумі 267 914,09 три.

За умовами п. 1.3. Договору відступлення первісний кредитор та боржник підтверджують, що сума боргу, яка вказана у п. 1.2 цього Договору, в повному обсязі визнається Боржником не оспорюється ним; на момент передачі права вимоги за цим Договором Боржник не має жодних заперечень до первісного кредитора; Основний договір та всі документи, складені сторонами при виконанні Основного договору, є дійсними і не оспорюються боржником.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах Основного договору, які існують на момент переходу цих прав (п. 1.4. Договору відступлення).

В п. п. 2.1., 2.2. Договору відступлення сторони домовились, що одночасно з підписанням сторонами цього Договору, первісний кредитор передає новому кредитору за Актом приймання-передачі документи, визначені в п.3.1 цього Договору, також іншу документовану інформацію, яка є важливою для здійснення права вимоги, що відступається за цим Договором.

Право вимоги за Основним договором вважається переданим з моменту передавання документів, відповідно до п.2.1. даного Договору.

Листом № 4 від 22.07.2016 позивач звернувся до відповідача (отримано останнім 22.07.2016) з проханням здійснити дії спрямовані на набуття чинності Договором відступлення.

На підставі акту прийому-передачі документів від 25.07.2016 відповідач передав, а позивач прийняв відповідні документи на виконання Договору відступлення права вимоги від 01.04.2016.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до боржника з листом № 09/06 від 09.06.2016 щодо оплати заборгованості за основним договором на суму 267 914,09 грн.

Листом від 30.06.2016 боржник повідомив, що він не отримав протягом дії основного договору в повному обсязі зазначених у ньому послуг, у зв'язку з чим вказує на відсутність правових підстав вимагати у нього сплати суми вказаної заборгованості.

В зв'язку із зазначеним, позивач звернувся з вимогами до Дзержинського районного суду міста Харкова про стягнення з боржника суми заборгованості.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова по справі №638/16918/16-ц від 06.04.2017 позовні вимоги ТОВ Ультрасервіс плюс задоволено частково на суму 75416,74 грн. Щодо решти вимог, судом встановлено відсутність у боржника зобов'язання за Договором про надання житлово-комунальних та інших послуг №20 О.Я.-3эт/н від 13.10.2014 (основний договір) на суму 192497,35 грн., оскільки відповідачем послуги на цю суму не надавались та не могли надаватись в силу закону (відсутність у відповідача відповідної ліцензії).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що внаслідок передання недійсної вимоги за Договором відступлення права вимоги від 01.04.2016, йому завдано збитків у розмірі 195 390,83 грн., з яких 192497,35 грн. (неодержаний дохід) та 2 893,48 грн. (реальні збитки), понесених у зв'язку зі сплатою судових витрат при розгляді справи №638/16918/16-ц.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведеності протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у вигляді передачі позивачеві неіснуючого боргу, а також, що такі дії відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв'язку у завданні шкоди позивачеві.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Таким чином, при розгляді даної справи необхідно з'ясовувати обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

13 жовтня 2014 року між відповідачем та боржником укладено Договір про надання житлово-комунальних та інших послуг №20 О.Я.-3эт/н (основний договір).

Предметом зазначеного договору є надання Виконавцем (відповідачем) послуг з утримання будинку № 20 по провул. Отакара Яроша в м. Харкові, належних до нього прибудинкової території та споруд; послуг балансоутримання; забезпечення надання комунальних послуг централізованого постачання холодної води, водовідведення, газо- та електропостачання, (далі - послуги), а Споживачем - своєчасної оплати цих послуг у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Місцевий господарський, з посиланням на факти встановлені у рішенні Дзержинського районного суду міста Харкова по справі № 638/16918/16-ц від 06.04.2017р., яке набрало законної сили з 19.04.2017 прийшов до висновку про відсутність у боржника зобов'язання за Договором про надання житлово-комунальних та інших послуг №20 О.Я.-3эт/н від 13.10.2014р. (основний договір) надавати послуги з охорони будинку на суму 192497,35 грн., оскільки відповідачем послуги на цю суму не надавались та не могли надаватись в силу закону (відсутність у відповідача відповідної ліцензії).

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що в договорі про надання житлово-комунальних та інших послуг №20 О.Я.-3эт/н немає деталізації предмету охорони, тобто сторони не погодили предмет договору в цій частині.

Як вбачається з умов Договору про відступлення права вимоги набуває право замість первісного кредитор вимагати від боржника сплати грошових коштів в сумі 267 914,09, належне первісному кредитору за Договором про надання житлово-комунальних та інших послуг №20 О.Я.-н від 13.10.2014р. (основний договір).

Тобто, сторонами в договорі відступлення права вимоги не конкретизовано за які саме послуги виникла заборгованість.

Факти встановлені в рішенні Дзержинського районного суду міста Харкова по справі № 638/16918/16-ц щодо ненадання Фірмою "Т.М.М." у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю послуг з охорони будинку, не можуть свідчити про передачу неіснуючої заборгованості за договором відступлення права вимоги, оскільки суд не надавав правової оцінки зазначеному договору.

За змістом ст.ст. 509 та 510 ЦК України зобов'язання породжує права та обов'язки для сторін зобов'язання, яким є кредитор та боржник.

Як передбачено ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну сторін у певному існуючому зобов'язанні, після чого первісний кредитор вибуває з нього.

За змістом наведених вище положень законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу прав (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 3-42гс12).

Також згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Чинним законодавством не визначено, які саме умови є істотними для договору про відступлення права вимоги, однак, з огляду на положення ст.ст. 514, 638 ЦК України у будь-якому випадку сторони договору про відступлення права вимоги повинні досягти згоди щодо предмету договору. Право, яке відступається, повинно бути індивідуально визначене шляхом конкретизації змісту, розміру і підстави виникнення вимоги.

Колегія суддів звертає увагу, що в договорі про відступлення права вимоги сторони погодили передання права вимоги грошових коштів в сумі 267 914,09, належне первісному кредитору за основним договором предметом якого є надання Виконавцем послуг з утримання будинку № 20 по провул. Отакара Яроша в м. Харкові, належних до нього прибудинкової території та споруд; послуг балансоутримання; забезпечення надання комунальних послуг централізованого постачання холодної води, водовідведення, газо- та електропостачання, а не з охорони будинку.

Крім того, сторони були вільні при укладенні договору про відступлення права вимоги, в розумінні ст.627 ЦК України, та визначенням його умов станом на момент укладення зазначеного договору. При цьому, наявність спірної заборгованості (за послуги надані саме за основним договором) боржник підтвердив та визнав в повному обсязі.

Таким чином, на момент укладання договору та переходу прав сторони не заперечували існування дійсної вимоги.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.

Обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.12.2010 у справі №06/113-38, від 04.07.2011 у справі №51/250.

Таким чином, кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема протиправна поведінка заподіювача шкоди, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Колегія суддів зазначає, що з рішення Дзержинського районного суду міста Харкова по справі № 638/16918/16-ц не вбачається можливості встановити, які докази були надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ультрасервіс Плюс" до суду на підтвердження своїх позовних вимог, що призвело до часткового задоволення позову.

Так, в зазначеному рішенні вказано, що розрахунок суми охоронних послуг, нарахованих за Договором 2012р. та 2014р., здійснено позивачем на підставі рахунків, виставлених експлуатуючою організацією. Загальна сума цих послуг складає 192 497,35 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що умовами договору про відступлення права вимоги, передано права вимоги щодо сплати грошових коштів в сумі 267914,09 грн, належне первісному кредитору за Договором про надання житлово-комунальних та інших послуг №20 О.Я.-н від 13.10.2014.

Таким чином, заборгованість, яку нараховано позивачем по справі №638/16918/16-ц за Договором 2012р не є предметом договору відступлення права вимоги.

При цьому, договір відступлення права вимоги від 01.04.2016 є чинним, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не доведено протиправної поведінки заподіювача шкоди (передачу відповідачем неіснуючої заборгованості).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мали місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме, щодо встановлення протиправної поведінки відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, ст. 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 по справі №910/511/18. Постановити нове.

3.Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультрасервіс Плюс" (ідентифікаційний код 40231043, адреса: 61058, м. Харків, вул. Іванівська, буд. 1) на користь Фірма "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 14073675, адреса: 04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4396 (чотири тисячі триста дев'яносто шість) грн 29 коп.

5.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи №910/511/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 23.08.2018

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

Л.В. Кропивна