Постанова

від 21.08.2018 по справі 922/295/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. Справа № 922/295/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Ільїн О.В. , суддя Сіверін В. І.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

прокурора - Ногіної О.М. (службове посвідчення № 032167 від 11.02.2015)

представника позивача-1 - ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1869 від 17.09.2014; довіреність б/н від 19.02.2018)

представника позивача-2 - ОСОБА_2 (довіреність № 32-20-0.14-81/62-18 від 06.08.2018)

представника 3-ї особи на стороні позивачів - не з'явився

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства ЗІГ , с. Перемога, Лозівський район, Харківська область (вх. № 1189 Х/3-9) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 по справі № 922/295/18 (суддя Буракова А.М.; повне рішення складено 14.05.2018 )

за позовом Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова, в інтересах держави в особі:

1) Перемозької сільської ради, с. Перемога, Лозівський район, Харківська область

2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

3-я особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, м. Лозова

до Селянського (фермерського) господарства ЗІГ , с. Перемога, Лозівський район, Харківська область

про стягнення 7590,56 грн. та розірвання договору, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року Керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Перемозької сільської ради та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (позивачі) до Селянського (фермерського) господарства ЗІГ (відповідач), згідно якої просив суд стягнути з Селянського (фермерського) господарства ЗІГ заборгованість з виплати орендної плати за землю у розмірі 7590,56 грн. та розірвати договір оренди, укладений 17.08.1993 між Перемозькою радою народних депутатів Лозівського району Харківської області та Селянським (фермерським) господарством ЗІГ , земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 56 га, а саме площею 39,2514 га (к.н. 6323985001:00:001:0075) та площею 16,7486 га (к.н. 6323985005:00:001:0018), розташованої на території Перемозької сільської ради Лозівського району. Судові витрати прокурор просив покласти на відповідача.

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства та істотних умов договору оренди землі від 17.08.1993, не користується орендованими земельними ділянками та, відповідно, не використовує їх за цільовим призначенням (ведення садівництва), у зв'язку з чим дані землі знаходяться в забур'яненому, засміченому відходами та необробленому стані, що може призвести до втрати їх родючості та забруднення. Також, прокурор вказує, що відповідачем систематично не сплачується орендна плата за користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 по справі № 922/295/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства ЗІГ на користь Перемозької сільської ради заборгованість з виплати орендної плати за землю у розмірі 4147,21 грн.

Розірвано договір на право тимчасового користування землею (оренди), укладений 17.08.1993 між Перемозькою радою народних депутатів Лозівського району Харківської області та Фермерським господарством ЗІГ , земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 56 га, а саме: площею 39,2514 га (к.н. 6323985001:00:001:0075) та площею 16,7486 га (к.н. 6323985005:00:001:0018), розташованої на території Перемозької сільської ради Лозівського району.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства ЗІГ на користь прокуратури Харківської області 2731,10 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване порушенням відповідачем норм земельного законодавства та істотних умов договору оренди, оскільки відповідачем не використовуються земельні ділянки загальною площею 56 га за цільовим призначенням та ним систематично не сплачується орендна плати за договором оренди землі, що є підставою для розірвання договору оренди землі. Що стосується позовних вимог прокурора про стягнення заборгованості з виплати орендної плати за землю в сумі 7590,56 грн., суд дійшов висновку про часткове їх задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача-1 заборгованості з виплати орендної плати за землю у розмірі 4147,21 грн., оскільки саме дана сума заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що під час розгляду справи її фактичні обставини не були встановлені судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, а висновки суду не відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просить прийняте у даній справі рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Заперечуючи обґрунтованість висновків суду першої інстанції скаржник посилається на те, що висновки суду ґрунтуються тільки на відповідних письмових поясненнях Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (вх. № 8868 від 03.04.2018), в яких податкова інспекція вказувала, що в 2017 році С(Ф)Г ЗІГ не надавалася податкова декларація з плати за землю, податок з орендної плати за землю не нараховувався та не сплачувався. При цьому скаржник наголошує, що суд взагалі не взяв до уваги пояснення директора С(Ф)Г ЗІГ про відсутність будь-якої заборгованості та відмовився вивчати довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів та платіжні доручення, які підтверджують відсутність будь-якої заборгованості С(Ф)Г ЗІГ перед державою. Так, згідно довідок від 22.12.2017 та від 10.01.2018 С(Ф)Г ЗІГ не має заборгованості зі сплати податків, зборів платежів. Згідно платіжних доручень: № 6 від 28.02.2018 С(Ф)Г ЗІГ сплатило орендну плату за січень 2018 року в сумі 4215 грн.; № 8 від 27.04.2018 С(Ф)Г ЗІГ сплатило орендну плату за лютий-березень 2018 року в сумі 8711 грн.; № 14 від 14.05.2018 С(Ф)Г ЗІГ сплатило орендну плату за квітень 2018 року в сумі 4215 грн.; № 19 від 30.05.2018 С(Ф)Г ЗІГ сплатило орендну плату за травень 2018 року в сумі 4215 грн. На думку скаржника міркування суду щодо не використання відповідачем земельних ділянок загальною площею 56 га за цільовим призначенням спростовується численними доказами, які також суд першої інстанції відмовився досліджувати. Також відповідач посилається на те, що згідно договору № 20 від 29.04.1996 С(Ф)Г ЗІГ має у власності дренажну систему з двома водонакопичувачами, які використовуються тільки для поливу дерев розташованих на вищевказаних землях, і в розумінні ст. 41 Конституції України, судом першої інстанції не вирішено питання щодо її долі. Крім того, відповідач наголошує, що судом першої інстанції не враховано, що наявність дренажної системи в справному стані підтверджує факт використання землі за призначенням, так як дренажна система потрібна тільки для поливу садових дерев, розташованих на зазначених земельних ділянках. Крім того, відповідач стверджує, що ним здійснювалася закупівля добрив згідно платіжних доручень: № 1 від 22.12.2017 С(Ф)Г ЗІГ сплатило за аміачну селітру 37602 грн.; № 6 від 27.12.2017 С(Ф)Г ЗІГ сплатило за аміачну селітру 37602 грн.; № 4 від 27.12.2017 С(Ф)Г ЗІГ сплатило за аміачну селітру 37602 грн.; № 2 від 27.12.2017 С(Ф)Г ЗІГ сплатило за аміачну селітру 18801 грн.; № 1 від 15.01.2018 С(Ф)Г ЗІГ сплатило за аміачну селітру 53406 грн.; № 2 від 25.01.2018 С(Ф)Г ЗІГ сплатило за амонію нітрат 142416 грн., які тільки використовуються у садівництві. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховані доводи відповідача щодо наявності на вищевказаних земельних ділянках 5600 дерев та відмовився вивчати акт обстеження території саду с. Перемога Лозівського району від 30.04.2018, згідно якого комісією у складі сільського голови ОСОБА_3, депутатів Харківської обласної ради ОСОБА_4, землевпорядника ОСОБА_5, депутата Перемозької сільської ради ОСОБА_6 та голови господарства С(Ф)Г ЗІГ ОСОБА_7 проведено обстеження дерев саду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018 для розгляду даної справи сформовано колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Ільїн О.В., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства ЗІГ , с. Перемога, Лозівський район, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 у справі № 922/295/18, а прокурору, позивачам та третій особі надано строк для подання відзивів на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України до 23.07.2018.

20.07.2018 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5610), в якому вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 у справі №922/295/18 ухвалене згідно з приписами чинного законодавства, з урахуванням матеріалів справи, якими було підтверджено факти того, що відповідачем не використовуються земельні ділянки, загальною площею 56 га, за цільовим призначенням та ним систематично не сплачується орендна плати за договором оренди землі. При цьому, жодних доказів, які б спростовували вказані факти відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не надавалось, що також підтверджує законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення, а тому Головне управління просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства ЗІГ на рішення Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 у справі № 922/295/18.

На виконання вимог ухвали суду від 10.07.2018 Лозівська ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області також надала відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5668 від 23.07.2018), в якому вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі є законним, а підстави для його скасування відсутні. Спростовуючи позицію скаржника, Лозівська ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області повідомила суду апеляційної інстанції про те, що станом на травень 2018 року по Селянському (фермерському) господарству (ЗІГ) обліковується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 4147,21 грн., що виникла 30.03.2018 в результаті несплати самостійно задекларованих зобов'язань (термін сплати 30.03.2018) згідно податкової декларації з плати за землю на 2018 рік № НОМЕР_1 від 19.02.2018. Окрім того, у 2017 році Селянське (фермерське) господарство (ЗІГ) не надавало податкову декларацію з плати за землю, а податок з орендної плати за землю не нараховувався та господарством не сплачувався. Докази спростування вищевказаних фактів в матеріалах справи відсутні. У свою чергу, за неподання податкової декларації з плати за землю на 2017 рік до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.(податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 29.11.2017 сформовано на підставі акту камеральної перевірки №18950/20-40-12-12-09/21218714 від 09.11.2017). За вказаних обставин, Лозівська ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства ЗІГ у повному обсязі, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 по справі №922/295/18 - залишити без змін.

23.07.2018 Перемозькою міською радою надано відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5701 від 23.07.2018), в якій позивач-1 вважає, що суд першої інстанції задовольняючи частково позов про розірвання договору на право тимчасового користування землею (оренди) та стягнення заборгованості з виплати орендної плати, обґрунтовано виходив з того, що відповідач порушив вимоги статті 143 Земельного Кодексу України щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, а тому є правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України Про оренду землі . Позивач-1 зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду про доведеність позовних вимог у даній справі. Так, відповідач посилається, що суд відмовився вивчати довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів. Однак, як вбачається з матеріалів справи ніяких довідок, платіжних доручень відповідач не надавав, відзиву на позовну заяву не представив. Отже, як суд, так і учасники справи не мали можливості дослідити вказані документи. При огляді платіжних доручень, які знаходяться в додатках до апеляційної скарги № 14 від 14.05.2018, №8 від 27.04.2018, № 6 від 28.02.2018, № 19 від 30.05.2018, в розділі призначення платежу не вказано згідно якого договору сплачується орендна плата, даний факт має суттєве значення тому що С(Ф)Г ЗІГ має в оренді декілька земельних ділянок, відповідно має не один договір на право тимчасового користування землею.

Щодо зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про наявність у його власності дренажної системи з двома водонакопичувачами, які використовуються ним тільки для поливу дерев на спірній земельній ділянці, позивач-1 зазначив, що відповідач окрім договору купівлі-продажу дренажної системи, ніяких інших доказів, а саме узгодження з власником землі встановлення дренажної системи, затвердженого акта виконаних робіт, не надав. Більше того, згідно повідомлення голови сільської ради ОСОБА_3, ніякої дренажної системи на даній земельній ділянці немає та ніколи не було. Крім того, позивач-1 вказує на те, що акт обстеження території саду від 30.04.2018, на який посилається відповідач, спростовується двома актами перевірки ГУ Держгеокадастру від 09.06.2017, від 07.08.2017 та актом земельної комісії Перемозької сільської ради від 20.10.2017, а також повідомленням голови сільської ради ОСОБА_3, яка спростовує факт обстеження території саду даною комісією 30.04.2018. Таким чином позивач-1 вважає, що надані відповідачем докази не є належними, допустимими та достовірними, і не можуть розглядатися в суді апеляційної інстанції, тому що вони без поважних причин не надавались до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 справу № 922/295/18 призначено до апеляційного розгляду на 21.08.2018 о 12:00 год. Учасників справи повідомлено, що їх участь у судовому засіданні не є обов'язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

31.07.2018 до суду від керівника Лозівської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5974), в якому прокурор вважає доводи відповідача необґрунтованими та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу прокурор вказав на безпідставність тверджень скаржника про те, що судом першої інстанції не враховані доводи про наявність на спірних земельних ділянках 5600 дерев та відмовлено у вивченні акту обстеження території саду с. Перемога Лозівського району від 30.04.2018, згідно якого комісією у складі сільського голови ОСОБА_3, депутата Харківської обласної ради ОСОБА_4, землевпорядника ОСОБА_5, депутата Перемозької сільської ради ОСОБА_6 та відповідача проведено обстеження саду, оскільки ці доводи спростовуються актами перевірок, проведеними Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в області від 09.06.2017 та 07.08.2017, актом обстеження комісії із охорони земель Перемозької сільської ради Лозівського району від 20.10.2017. Крім того, в своїх поясненнях голова Пермозької сільської ради ОСОБА_3 та спеціаліст з земельних питань Перемозької сільської ради ОСОБА_5 в своїх поясненнях зазначили, що Перемозькою сільською радою 30.04.2018 не видавалось розпорядження про створення комісії по обстеженню земельних ділянок, що знаходяться в оренді СФГ ЗІГ , обстеження комісією сільської ради не проводилось, а хто поставив від їхнього імені підписи в зазначеному акті невідомо.

Також прокурор зазначив, що відповідачем не підтверджено використання дренажної системи для поливу саду, та не доведено належними доказами факт наявності даної дренажної системи на території саду, який розташований на території Перемозької сільської ради Лозівського району. Не підтверджено відповідачем і відсутність у нього заборгованості, вимога про стягнення якої є предметом даного спору.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018 у зв'язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В. для розгляду даної справи сформовано колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І.

Представник відповідача в судове засідання 21.08.2018 не з'явився, хоча судом апеляційної інстанції вжито заходів для його належного повідомлення про час та місце розгляду справи. Про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Згідно положень частини четвертої статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судом апеляційної інстанції на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, надіслано ухвалу про призначення справи до розгляду на адресу С(Ф)Г ЗІГ , що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: с. Перемога, Лозівський район, Харківська область, 64633.

Однак із матеріалів справи вбачається, що направлена на адресу СФГ ЗІГ копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 про призначення справи до розгляду повернута до суду органом зв'язку 08.08.2018 з відміткою УДППЗ Укрпошта за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі.

Крім того, за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Відповідно до статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 про призначення справи до розгляду від 06.07.2018 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.07.2018 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75476397), а тому відповідач мав право та можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач отримував за адресою свого місцезнаходження копії ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та від 10.07.2018 про залишення апеляційної скарги без руху та про відкриття апеляційного провадження, відповідно.

Таким чином, С(Ф)Г ЗІГ не було позбавлене об'єктивної можливості дізнатися про рух справи № 922/295/18, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами на участь у судовому засіданні 21.08.2018 не скористалося.

За вказаних обставин процесуальна бездіяльність відповідача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом сторони, а неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

У відповідності до вимог частин першої, другої та п'ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи сторін, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом про розірвання договору оренди землі, який укладений між Перемозькою сільською радою та С(Ф)Г ЗІГ 17.08.1993, та про стягнення з відповідача - С(Ф)Г ЗІГ заборгованості з виплати орендної плати за землю у розмірі 7590,56 грн., керівник Лозівської місцевої прокуратури послався на те, що відповідач всупереч вимогам статті 629 Цивільного кодексу України, статей 22, 23, 96, 141, 143 Земельного кодексу України, статей 13, 25 Закону України Про оренду землі , статей 35, 36 Закону України Про охорону земель та істотним умовам договору оренди землі від 17.08.1993, не користується орендованими земельними ділянками, не проводить заходи щодо насаджування молодих дерев, не знищує забур'янення, не здійснює утилізацію відходів, не застосовує агротехнічні заходи щодо підвищення родючості ґрунтів та не використовує землю за цільовим призначенням (ведення садівництва), у зв'язку з чим дані землі знаходяться в забур'яненому, засміченому відходами та необробленому стані, що може призвести до втрати їх родючості та забруднення.

Крім того, прокурор посилаючись на інформацію Перемозької сільської ради та Лозівської ОДПІ, згідно якої за С(Ф)Г ЗІГ рахується заборгованість за користування вищевказаними земельними ділянками за 2016 рік та 11 місяців 2017 року і складає суму 7590,56 грн., у своїй позовній заяві вказує на систематичне ухилення С(Ф)Г ЗІГ від сплати орендної плати за користування зазначеними земельними ділянками, чим заподіюються збитки місцевому бюджету.

Водночас прокурор у позовній заяві зазначив, що ненадходження орендних платежів за користування земельною ділянкою, а також використання таких земель С(Ф)Г ЗІГ з порушенням вимог земельного законодавства, порушує економічні інтереси держави у різних функціональних сферах її діяльності та інтереси власника цих земельних ділянок, тобто Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області, щодо володіння нею, розпорядження та використання.

Згідно частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду із даним позовом належним чином обґрунтував необхідність такого звернення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з вимогами частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

В матеріалах справи містяться листи № 04-12/1231вих-18 та № 04-12/1232вих-18 від 07.02.2018 (том 1 аркуші справи 81-82), з яких вбачається, що Керівником Лозівської місцевої прокуратури згідно ч.ч. 3, 4 ст. 23 статті 23 Закону України Про прокуратуру було повідомлено Перемозьку сільську раду та ГУ Держгеокадастру в Харківській області про підготовку позову, вимоги за яким є предметом даного судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України Про прокуратуру під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи тощо.

Згідно з частиною другою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно рішення Конституційного Суду України № Зрн-/99 від 08.04.1999 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням того, шо інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною мстою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

При зверненні до суду із даним позовом прокурор зазначив, що порушення інтересів держави в даному випадку полягає у порушенні С(Ф)Г ЗІГ земельного законодавства при використанні земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, загальною площею 56 га, яке виразилось у фактичному самоусуненні від користування вказаними землями, у тому числі за цільовим призначення, що призвело до їх засмічення відходами, захаращення чагарниками, та, в подальшому, неможливості їх використання за цільовим призначенням, тобто ведення садівництва.

З огляду на викладене, прокурором належним чином обґрунтовано звернення до суду в цих спірних правовідносинах, адже воно спрямоване саме на належне використання об'єкта, який перебуває під охороною держави, а саме: земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відновлення її родючих властивостей, передачі її у користування добросовісним орендарям та подальше її використання за цільовим призначенням.

Згідно положень статей 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статей 26, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та статті 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

На підставі статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, установами, підприємствами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Крім того, відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків.

Згідно статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до абз. 8 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10.09.2014 № 442 ліквідовано Державну інспекцію сільського господарства, а функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підп. 25-1 пункту 4 даного Положення Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно- правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Окрім цього, згідно з підпунктом 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

При цьому, незважаючи на покладені на Перемозьку сільську раду Лозівського району та Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повноваження, заходи представницького характеру з метою розірвання спірного договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати, до теперішнього часу вказаними органами не вживалися.

Оскільки органи, уповноважені державою на захист інтересів держави, неналежним чином здійснюють надані їм повноваження, і з відповідним позовом до суду не звертались, тому позов у даній справі внесено прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області та Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області, за наявності правових підстав для звернення прокурора з позовом до суду у межах своєї компетенції, передбаченої статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України Про прокуратуру .

Що стосується обставин справи по суті спору, то розглянувши її матеріали, судом першої інстанції судом першої інстанції встановлено, що 17.08.1993 між Перемозькою радою народних депутатів Лозівського району Харківської області та С(Ф)Г ЗІГ укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 56 га (надалі - договір оренди).

Відповідно до пункту 1.2. Договору оренди земельна ділянка загальною площею 56 га надавалася відповідачу на умовах оренди строком на 30 років для вирощування фруктів.

Даний договір оренди було зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування 18.08.1993 за № 10, як договір на право тимчасового користування землею для вирощування фруктів.

01.08.2011 Перемозькою сільською радою Лозівського району Харківської області було прийнято рішення Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо продовження договору на право тимчасового користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою для ведення фермерського господарства ЗІГ , яка розташована на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області .

Рішенням Перемозької сільської ради Лозівського району від 10.03.2015 С(Ф)Г ЗІГ надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована в межах населених пунктів с Перемога та ОСОБА_8 на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області для ведення фермерського господарства. Розмір земельної ділянки 56 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження, сад), які знаходяться в оренді С(Ф)Г ЗІГ згідно з договором на право тимчасового користування землею від 17.08.1993, для ведення фермерського господарства.

Відповідно до технічної документації на дану земельну ділянку остання розташована в межах двох населених пунктів, у зв'язку з чим являє собою дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку у с Перемога площею 39,2514 га (к.н. 6323985001:00:001:0075) та земельну ділянку у с. Червоний Кут площею 16,7486 га (к.н. 6323985005:00:001:0018).

Поряд з цим судом першої інстанції встановлено, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в ході розгляду звернення ОСОБА_9 було проведено позапланову перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні С(Ф)Г ЗІГ вищевказаних земельних ділянок.

Зазначеною перевіркою було встановлено, що вказані земельні ділянки загальною площею 56 га С(Ф)Г ЗІГ не використовуються за цільовим призначенням, а саме на даних земельних ділянках відсутні багаторічні насадження (фруктові дерева знищені), землі забур'янені, заросли чагарниками, дрібноліссям та взагалі не використовуються С(Ф)Г ЗІГ . Також, було встановлено, що в деяких місцях на вказаних земельних ділянках виявлені несанкціоновані стихійні звалища побутових відходів, що призвело до засмічення цих земель та можливого забруднення.

За результатами проведеної перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області 09.06.2017 були складені акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 32-20-5,7-692/91-17 та № 32-20-5,7-693/91-17, а голові С(Ф)Г ЗІГ ОСОБА_7 внесено приписи про усунення у 30-денний термін виявлених порушень земельного законодавства.

Водночас стосовно голови С(Ф)Г ЗІГ ОСОБА_7 09.06.2017 складені протоколи про адміністративні правопорушення № 32-20-5,7-689/91-17 та № 32-20- 5,7-690/91-17, і згідно постанови від 22.06.2017 № 31-20-5,7-871/91- 17 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Надалі Управлінням з контролю за використанням та охороною земель 07.08.2017 було проведено повторну перевірку щодо контролю за виконанням С(Ф)Г ЗІГ приписів від 09.06.2017, в ході якої встановлено, що зазначенні вище порушення відповідачем не усунуті та відповідні приписи залишені без виконання.

За результатами повторної перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель 07.08.2017 були складені акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 337-ДК та № 357-ДК.

У зв'язку з цим, голові С(Ф)Г ЗІГ ОСОБА_7 11.08.2017 внесено повторні приписи про усунення порушень земельного законодавства у 30-денний термін.

Також, стосовно голови С(Ф)Г ЗІГ ОСОБА_7 11.08.2017 складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за результатами розгляду яких ОСОБА_7, на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 11.08.2017 №357-ДК, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно клопотання з питань дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянкою від 25.09.2017 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Перемозькому сільському голові були направлені для реагування матеріали щодо порушення вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, які знаходяться в межах населених пунктів Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області і використовуються С(Ф)Г ЗІГ (голова ОСОБА_7Г.) на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

В подальшому 17.10.2017 Перемозькою сільською радою Лозівського району Харківської області було прийнято рішення Про нецільове використання земельних ділянок, які знаходяться в межах населених пунктів Перемозької сільської ради і використовується С(Ф)Г ЗІГ на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до якого сільською радою було вирішено голові Перемозької сільської ради ОСОБА_3 створити комісію сільської ради по обстеженню земельних ділянок, які знаходяться в межах населених пунктів Перемозької сільської ради і використовуються С(Ф)Г ЗІГ на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди); голові комісії ОСОБА_10 в термін до 20.10.2017 р. провести обстеження земельних ділянок, які знаходяться в межах населених пунктів Перемозької сільської ради і використовуються С(Ф)Г ЗІГ на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

20.10.2017 земельною комісією Перемозької сільської ради було проведено обстеження вищевказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 56 га, яка перебуває у користуванні С(Ф)Г ЗІГ , та встановлено, що жодного із вищевказаних порушень земельного законодавства відповідачем не було усунуто, про що комісією було складено відповідний акт.

Частково задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору на право тимчасового користування землею (оренди) та стягуючи з відповідача заборгованість з виплати орендної плати в розмірі 4147,21 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив вимоги статті 143 Земельного Кодексу України щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, а тому наявні правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України Про оренду землі .

Щодо посилань прокурора про наявність заборгованості у відповідача за користування вищевказаними земельними ділянками у розмірі 7590,56 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що дана сума заборгованості матеріалами справи не підтверджується, оскільки із матеріалів справи вбачається, що станом на 01.04.2018 у відповідача обліковується інша сума заборгованості по орендній платі за землю в розмірі 4147,21 грн., що виникла 30.03.2018 в результаті несплати самостійно задекларованих зобов'язань (термін сплати 30.03.2018) згідно податкової декларації з плати за землю на 2018 рік № НОМЕР_1 від 19.02.2018.

Разом із цим, Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області для дослідження та надання правової оцінки були надані суду першої інстанції письмові пояснення (вх. № 8868 від 03.04.2018), в яких податкова інспекція вказувала, що в 2017 році С(Ф)Г ЗІГ не надавалася податкова декларація з плати за землю, податок з орендної плати за землю не нараховувався та не сплачувався.

Враховуючи такі обставини спору, суд першої інстанції визначився, що матеріалами справи підтверджується факт невикористання відповідачем земельних ділянок загальною площею 56 га за цільовим призначенням та факт систематичної несплати орендних платежів за договором оренди землі.

З даними висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.

Приймаючи рішення по суті спору суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статей 638, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 23 Земельного кодексу України унормовано, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно вимог статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких, зокрема використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом із цим статтею 143 Земельного кодексу України передбачені підстави примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку, серед яких: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частин першої та другої статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно приписів пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки (стаття 288 Податкового Кодексу України).

Відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Разом із цим, судом першої інстанції при вирішенні даного спору враховано, що відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі , у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас, судом першої інстанції під час вирішення даного спору на підставі дослідження численних доказів (відповідних актів перевірок) обґрунтовано встановлено факт наявності з боку відповідача порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, а саме відповідно до обставин спору та поданих доказів судом з'ясовано, що орендовані відповідачем земельні ділянки використовуються останнім не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам. За таких умов суд першої інстанції мав достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про розірвання спірного договору оренди на підставі статті 32 Закону України Про оренду землі .

Крім того, розглядаючи справу зі спору про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, судом першої інстанції також обґрунтовано взято до уваги положення статей 1, 13 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

При цьому, як вбачається із наданих у справі доказів та встановлено судом першої інстанції, відповідач має заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 4147,21 грн. і цей факт С(Ф)Г ЗІГ не спростував.

Станом на травень 2018 року по Селянському (фермерському) господарству ЗІГ обліковується заборгованість по орендній платі за землю і сумі 4147,21 грн., що виникла 30.03.2018 в результаті несплати самостійно задекларованих зобов'язань (термін сплати 30.03.2018) згідно податкової декларації з плати за землю на 2018 рік № НОМЕР_1 від 19.02.2018.

Окрім того, відповідачем не спростовано повідомлений суду третьою особою факт, що С(Ф)Г ЗІГ у 2017 році не надавало податкову декларацію з плати за землю, і податок з орендної плати за землю не нараховувався та не сплачувався.

Так, за неподання податкової декларації з плати за землю на 2017 рік до підприємства було застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн. (податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 29.11.2017 сформовано на підставі акту камеральної перевірки №18950/20-40-12-12-09/21218714 від 09.11.2017).

Докази в спростування вищевказаних фактів в матеріалах справи відсутні та відповідачем до справи не надані.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції відмовився вивчати довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи ніяких довідок, платіжних доручень відповідач суду першої інстанції не надавав, що виключало можливість дослідження судом першої інстанції вказаних документів та, відповідно, надання їм належної правової оцінки. Крім того, інші учасники справи також не мали можливості ознайомитись із вказаними документами та надати свої міркування стосовно них. Жодних поважних причин їх ненадання суду першої інстанції відповідач в апеляційній скарзі не наводить і не зазначає, яким чином ці докази спростовують наявність боргу по сплаті орендних платежів, що виникла саме у спірний період та в сумі 4147,21 грн., оскільки у доданих до апеляційної скарги платіжних дорученнях № 14 від 14.05.2018, №8 від 27.04.2018, № 6 від 28.02.2018 та № 19 від 30.05.2018 в розділі призначення платежу не вказано згідно якого договору сплачується орендна плата, а довідки про відсутність боргу стосуються іншого, не спірного періоду, за який виник борг.

Поряд із цим, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про те, що він має у власності дренажну систему з двома водонакопичувачами, які використовуються тільки для поливу дерев на спірних земельних ділянках, оскільки окрім наданого відповідачем до матеріалів справи договору купівлі-продажу дренажної системи, жодних інших доказів, а саме узгодження з власником землі встановлення дренажної системи, затвердженого акта виконаних робіт, матеріали справи не містять.

Окрім того, відповідач не надав до матеріалів справи жодних документів, які б свідчили про використання ним даної дренажної системи і саме для поливу саду на спірних земельних ділянках, а також не представив доказів, що підтверджують факт наявності даної дренажної системи на території саду, який розташований на території Перемозької сільської ради Лозівського району.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у вивченні акту обстеження території саду с. Перемога Лозівського району від 30.04.2018, згідно якого комісією у складі сільського голови ОСОБА_3, депутата Харківської обласної ради ОСОБА_4, землевпорядника ОСОБА_5, депутата Перемозької сільської ради ОСОБА_6 та відповідача проведено обстеження саду, спростовуються актами перевірок, проведеними Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в області від 09.06.2017 та 07.08.2017, актом обстеження комісії із охорони земель Перемозької сільської ради Лозівського району від 20.10.2017. Крім того, в своїх поясненнях голова Пермозької сільської ради ОСОБА_3 та спеціаліст з земельних питань Перемозької сільської ради ОСОБА_5 в своїх поясненнях зазначили, що Перемозькою сільською радою 30.04.2018 не видавалось розпорядження про створення комісії по обстеженню земельних ділянок, що знаходяться в оренді С(Ф)Г ЗІГ , обстеження комісією сільської ради не проводилось, а хто поставив від їхнього імені підписи в зазначеному акті невідомо.

Твердження відповідача про те, що на спірній земельній ділянці є в наявності 5600 дерев, спростовується двома актами перевірки ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.06.2017 і від 07.08.2017, а також актом земельної комісії Перемозької сільської ради від 20.10.2017.

Надані відповідачем суду апеляційної інстанції докази понесення ним витрат на придбання добрив у 2017-2018 роках, на переконання колегії суддів самі по собі не можуть свідчити про факт їх використання С(Ф)Г ЗІГ лише на орендованих земельних ділянках згідно Договору від 17.08.1993 та підтверджувати фактичне виконання робіт по обробці садів, що знаходяться на території Перемозької сільської ради.

Таким чином, надані відповідачем до апеляційної скарги документи у розумінні вимог статей 76,77,78 Господарського процесуального кодексу України не є належними, допустимими та достовірними доказами, які б спростовували заявлені прокурором вимоги, а тому вони підлягають відхиленню.

Отже, доводи, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не мають жодного правового підґрунтя та повністю спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, є вірним висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем норм земельного законодавства та істотних умов договору оренди, а тому рішення суду про задоволення позовних вимоги прокурора в частині розірвання договору оренди землі та стягнення з відповідача на користь Перемозької сільської ради заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 4147,21 грн. є обґрунтованим та законним і таким, що ухвалене при повному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, вирішив спір у даній справі.

Переглядаючи справу в апеляційному провадженні, колегія суддів апеляційної інстанції, не знаходить підстав для зміни чи скасування прийнятого місцевим господарським судом законного та обґрунтованого рішення.

Доводи заявника апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства ЗІГ , с. Перемога, Лозівський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.05.2018 по справі № 922/295/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.08.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Сіверін В. І.