Постанова

від 21.08.2018 по справі 904/8827/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8827/17

21 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8827/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

представник - Пастернак В.В. (довіреність від 17.01.2018 №7/10-114),

відповідач - Приватне підприємство "Віс-Майор",

представник - Штойка Д.С. (адвокат, довіреність 01.10.2017)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Віс-Майор"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 15.05.2018

у складі колегії суддів: Парусніков Ю.Б. (головуючий), Білецька Л.М., Чередко А.Є.

у справі № 904/8827/17

за позовом Дніпровської міської ради

до Приватного підприємства "Віс-Майор"

про визнання договору укладеним

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 24.05.2018 через Дніпропетровський апеляційний господарський суд Приватне підприємство "Віс-Майор" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 24.05.2018 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №904/8827/17 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/8827/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2018.

3. Ухвалою від 18.06.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №904/8827/17 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Приватного підприємства "Віс-Майор" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2018, призначив розгляд касаційної скарги Приватного підприємства "Віс-Майор" на 21.08.2018 о 10 год. 30 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань №326, відмовив Приватному підприємству "Віс-Майор" у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №904/8827/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

4. Представником Дніпровської міської ради подано відзив на касаційну скаргу Приватного підприємства "Віс-Майор"

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування частини 1 статті 9, статті 12, частини 4 статті 13 Закону України "Про адміністративні послуги", статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абзацу 12 пункту 1 статті 1, статті 5 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", частини 4 статті 267 ЦК України, статей 269, 282 ГПК України.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. 06.10.2017 Дніпропетровська міська рада (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Віс-Майор" (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладеним.

6.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "Віс-Майор", яке є замовником об'єкта: автомайстерні з побутовими приміщеннями, майстерні та навісу по вулиці 20-річчя Перемоги, 34А , згідно зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ДП 14312100879 від 18.06.2012, в порушення вимог чинного законодавства, не забезпечило пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладання відповідного договору, та не підписало надісланий позивачем примірник зазначеного договору. Наведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська в наданій позивачем редакції.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням від 05.12.2017 Господарський суд Дніпропетровської області у задоволенні позовних вимог відмовив.

7.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06.06.2003, відповідач придбав у власність будівлі та споруди автомайстерні, що знаходяться у м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 34-а, які складалися з наступних об'єктів: літ. А-1 майстерня, загальною площею 122, 5 кв.м.; літ. Б-1 майстерня, загальною площею 19,6 кв.м.; літ. В-1 майстерня, загальною площею 15,6 кв.м.; літ. Г гараж (тимчасова); літ. Д сторожка (тимчасова); І мостіння; 1, 2 огорожа ( том 1, а.с. 143);

- 18.09.2006 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ПП "Віс-Майор" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки розміром 0,0803 га, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, визначені додатками до договору, за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, № 34а;

- в 2010 році на об'єкті по вулиці 20-річчя Перемоги, 34-а позивачем були виконані будівельні роботи, внаслідок яких нерухоме майно отримало такі характеристики: літ.А-1 майстерня, в тому числі підвал під літ.А-1 загальною площею 122,5 кв. м; літ. Б-1 майстерня, загальною площею 15,9 кв. м; літ. В-1 майстерня, загальною площею 15,6 кв. м. під літ. В-1 оглядова яма; літ. Е-1 автомайстерня з побутовим приміщенням загальною площею 167,7 кв.м, під літ.Е-1 оглядові ями; літ. Ж-1 майстерня загальною площею 68,2 кв.м; літ. З навіс, огорожа - № 1-3, зливна яма № 4, мостіння І. Зазначені обставини знайшли своє підтвердження у технічному паспорті, виготовленому КП Дніпропетровське міжміське БТІ станом на 12.08.2010, в якому міститься відмітка про самовільне будівництво об'єктів літ. Е-1 площею 167,7 кв. та літ. Ж-1 площею 68,2 кв.м. ;

- рішенням Самарського районного суду міста Дніпро від 01.10.2010 у справі №2-2794/10р за позовом приватного підприємства "Віс-Майор" до ОСОБА_8 за ПП "Віс-Майор" визнано право власності на будівлі та споруди автомайстерні за адресою: АДРЕСА_1, а саме: літ.А-1 майстерня, в тому числі підвал під літ.А-1 загальною площею 122,5 кв. м; літ. Б-1 майстерня, загальною площею 15,9 кв. м; літ. В-1 майстерня, загальною площею 15,6 кв. м. під літ.В-1 оглядова яма; літ.Е-1 автомайстерня з побутовим приміщенням загальною площею 167,7 кв. м, під літ.Е-1 оглядові ями; літ. Ж-1 майстерня загальною площею 68,2 кв. м; літ. З навіс, огорожа - № 1-3, зливна яма № 4, мостіння І, без акту введення в експлуатацію;

- 18.06.2012 ПП "Віс-Майор" в ДАБК у Дніпропетровській області зареєстровано декларація про готовність об'єкта "Будівництво автомайстерні з побутовими приміщеннями, майстерні та навісу" по вул. 20 річчя Перемоги, 34-а у м. Дніпро. Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 200 000 грн., у тому числі витрати на будівельно-монтажні роботи 184 000 грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 16 000 грн. Об'єкт будівництва прийнятий до експлуатації 18.06.2012.

- копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ДП14312100879 від 18.06.2012: "Будівництво автомайстерні з побутовими приміщеннями, майстерні та навісу по вул. 20-річчя Перемоги, 34-а у м. Дніпро позивачем отримано за результатами проведення позапланової ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Фінансово - економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.09 по 30.04.15, яка оформлена актом №08-20/11 від 19.06.15. Отримавши декларацію, Фінансово-економічний департамент міської ради розраховав розмір внеску ПП "Віс-Майор" на пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста на суму 121 005, 17 грн., з яких: інші приміщення, функціональне призначення яких не визначено - 97 953, 57 грн., станція технічного обслуговування автомобілів, автомийка - 23 051, 6 грн.;

- Фінансово-економічним департаментом міської ради на адресу відповідача направлено листа №10/15-571 від 30.07.2015 з вимогою сплатити грошові кошти на суму 121 005, 17 грн.;

- Листом №10/15-434 від 22.06.17 фінансово-економічним департаментом міської ради направлено відповідачу пропозицію про укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська.

- відповідач проект договору не підписав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

7.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- відповідач не ініціював перед міською радою звернення про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації, що є порушенням зобовязання, яке прямо передбачено законом - частиною 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент здачі об'єкту в експлуатацію 18.06.2012);

- не укладання договору до введення об'єкта в експлуатацію, не є підставою для звільнення забудовника від пайової участі у розвитку інфраструктури, оскільки підстави звільнення встановлені частиною 4 статті 40 Закону, є вичерпними і така підстава, як не укладення договору про пайову участь до моменту прийняття об'єкта в експлуатацію частиною 4 статті 40 закону не передбачена;

- в матеріалах справи наявні, надані сторонами копії декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, з яких вбачається, що зазначена декларація зареєстрована в Інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Дніпропетровській області від 18.06.12 та отримана Центром дозвільних процедур „Єдине вікно" Дніпропетровської міської ради 19.06.12 за вхідним № 1261 ДАБК;

- враховуючи те, що про введення об'єкту будівництва в експлуатації на підставі декларації про готовність об'єкта від 18.06.2012 № ДП14312100879 Позивач в особі його органу (Центру дозвільних процедур „Єдине вікно" Дніпропетровської міської ради) був обізнаний з 19.06.2012, Дніпропетровська міська рада мала довідатися про порушення її права на укладення договору про пайову участь та про особу порушника ще 19.06.2012. В той же час, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про укладення спірного договору лише 06.10.2017, тобто, поза межами загального строку позовної давності про застосування якої заявлено позивачем у справі;

- датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видача сертифіката (частина 5 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", отже об'єкт здано в експлуатацію 18.06.2012, згідно дати реєстрації його в Інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Дніпропетровській області;

- 30.11.2011 відповідач подав заяву про застосування позовної давності до вимог про укладення договору про пайову участь, зазначивши про те, що ним подано в Центр дозвільних процедур "Єдине вікно" дніпропетровської міської ради Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка попередньо 18.06.2012 за вхідним №1261 була зареєстрована в Дніпропетровській інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, що на його думку, є належним інформуванням позивача про здачу спірного об'єкта в експлуатацію та надало йому всі можливості звернутися з позовом до суду про спонукання до укладення договору про пайову участь у розвитку соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська (том 1 а.с. 57-60, 167-168). Зазначені докази суд прийняв як належні та достатні в обґрунтування відмови в задоволенні позову та застосування позовної давності згідно частини 4 статті 267 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою від 15.05.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнив частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2017 у справі № 904/8827/17 скасував повністю і ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково, визнав укладеним договір про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпро між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та Приватним підприємством Віс-Майор .

8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- об'єкт відповідача не відноситься до об'єктів, зазначених в переліку згідно частини 4 статті 40 Закону щодо яких не укладаються договори про пайову участь в розвитку інфраструктури, а тому відповідач зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури;

- доказів наявності у відповідача експертного звіту та кошторисної документації, яка б обґрунтовувала вартість виконаних будівельних робіт матеріали справи не містять;

- правовий аналіз частин 8, 9 статті 40 Закону, дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок щодо ініціювання укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, який зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення такого договору, а невиконання зобов'язань замовника надає право місцевій раді звернутися до суду з позовом про укладення договору в судовому порядку;

- отже, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині обов'язку ПП Віс-Майор укласти з Дніпровською міською радою договір про пайову участь;

- оскільки відповідачем не було надано для розрахунку розміру пайового внеску документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками, то позивачем було здійснено такий розрахунок виходячи з площі об'єкту: 167,7 кв. м. під літ. Е-1 і 68,2 кв. м. під літ. Ж-1, зазначеної у декларації, шляхом її множення з нормативом розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням та зональним коефіцієнтом;

- перевіривши виконаний позивачем розрахунок пайової участі, апеляційний господарський суд погодився, що проект спірного договору містить всі істотні умови, передбачені Законом, а розрахунок розміру пайової участі, що є додатком до цього договору, здійснено апеляційним судом у відповідності до Порядку на суму 79 734, 20 грн., з урахуванням загальної площі об'єкта 235,9 м. кв. та зонального коефіцієнта 1 та відповідним обґрунтуванням;

- апеляційний суд дійшов висновку, що на момент реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, позивач, як орган місцевого самоврядування, знаходився поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію, що за висновком апеляційного суду унеможливило належне отримання ним копії декларації про здачу об'єкта в експлуатацію та створило об'єктивні перешкоди у звернення з позовом до суду про укладення договору в редакції позивача про дольову участь відповідача в розвитку соціальної інфраструктури міста Дніпра;

- на момент реєстрації декларації № ДП14312100879 від 18.06.2012, суб'єктом надання адміністративної послуги по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів була інспекція державного архітектурного контролю у Дніпропетровській області, що дозволило апеляційному суду дійти висновку про те, що відповідач не звернувся до позивача у встановлений Законом строк для укладення договору пайової участі та не повідомив орган місцевого самоврядування про готовність об'єкта до експлуатації, чим порушив права останнього;

- висновок суду першої інстанції щодо здійснення реєстрації декларації № ДП14312100879 від 18.06.2012 саме позивачем, через наявність у лівому верхньому куті декларації штампу Центр дозвільних процедур Єдине вікно Дніпропетровської міської ради 19.06.12 вхід. №1261 ДАБК, є помилковим, оскільки даний центр - є центром надання адміністративних послуг суб'єктами їх надання (територіальними органами державної влади або органами місцевого самоврядування), а позивач на момент реєстрації цієї декларації не являвся суб'єктом надання послуг введення об'єктів в експлуатацію;

- про порушення своїх прав Дніпровська міська рада дізналась за результатами позапланової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради від 19.06.2015, коли позивачем було отримано копію декларації №ДП14312100879 від 18.06.2012 про готовність об'єкта до експлуатації, замовником якого є ПП Віс-Майор .

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (Відповідач у справі)

9. Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зробив ототожнення "Центру дозвільних процедур "Єдине вікно" Дніпропетровської міської ради з Центром надання адміністративних послуг, оскільки це не один і той самий орган. До того ж центр надання адміністративних послуг з'явився та почав свою роботу майже через рік, у той час як декларація була зареєстрована безпосередньо у "Єдиному вікні" Дніпропетровської міської ради. Отже, апеляційний суд застосував норми Закону України "Про адміністративні послуги", який прийнято 06.09.2012, в той час як Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 18.06.2012, а до Центру дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради 19.06.2012. Отже, зазначеному закону в порушення статті 58 Конституції України надано зворотну дію в часі.

9.1. Скаржник зазначав, що у Дніпропетровської міської ради був доступ до спірної декларації 18.06.2012 з огляду на подання її екземпляру безпосередньо до підрозділу Дніпропетровської міської ради "Єдине вікно" 19.06.2012, про що у відповідача є відмітка на його екземплярі декларації, а тому висновки апеляційного суду про наявність поважних причин для захисту порушеного права на укладення спірного договору є необґрунтованими. При цьому, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення свого цивільного права, згідно позиції викладеної в Постанові ВСУ від 02.09.2015 у справі № 6-2469цс16.

9.2. Скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції, в порушення статей 269, 282 ГПК України, не наведено жодного мотиву прийняття або відхилення доводів відповідача, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві Дніпровської міської ради зазначено, що оскільки, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає обов'язок усіх замовників прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, окрім тих, які цими законами звільнені від участі у створенні інфраструктури, то обов'язок приймати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в місті Дніпрі підлягає виконанню в силу закону.

10.1. Позивач аргументував, що посилання відповідача на вільний доступ до відомостей, які розміщуються на офіційному веб-сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України не підтверджують факт того, що Дніпровська рада була належним чином повідомлена про порушення своїх прав та особу, що їх порушила. При цьому, на офіційному сайті інспекції не розміщується копія декларації про введення об'єкту в експлуатацію, тоді як для виконання розрахунку розміру пайового внеску необхідні відомості про площу забудови.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Конституція України

Стаття 58 - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

12. Закон України "Про адміністративні послуги"

Стаття 9 - адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Частина 1 статті 12 - центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ виконавчого органу міської, селищної ради або Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, районної, районної у містах Києві, Севастополі державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг.

13. Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"

Частина 1 статті 40 - порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Частина 2 статті 40 - замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частина 3 статті 40 - пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частина третя статті 40 набирає чинності з 1 січня 2013 року - див. підпункт 3 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону

Частина 4 статті 40 - до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;

7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Частина 5 статті 40 - величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Частина 6 статті 40 - встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Частина 7 статті 40 - органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Частина 9 статті 40 - договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

14. Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"

Абзац 12 частини 1 статті 1 - дозвільний центр - робочий орган міської ради міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (її виконавчого органу), обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, уповноваженого Радою міністрів Автономної Республіки Крим міністерства або республіканського комітету (далі - уповноважений орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим), в якому представники регіональних, місцевих дозвільних органів та державний адміністратор діють за принципом організаційної єдності щодо видачі документів дозвільного характеру, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру;

Частина 1 статті 5 - державний адміністратор - посадова особа міської ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчих органів), обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, яка організовує видачу (переоформлення, видачу дублікатів, анулювання) суб'єктам господарювання документів дозвільного характеру та забезпечує взаємодію місцевих і регіональних дозвільних органів.

Державний адміністратор підпорядковується безпосередньо відповідному міському голові, голові обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, керівнику відповідного уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

Частина 4 статті 5 - основними завданнями державного адміністратора є:

- надання суб'єкту господарювання вичерпної інформації щодо вимог та порядку одержання документа дозвільного характеру;

- прийняття від суб'єкта господарювання документів, необхідних для одержання документів дозвільного характеру, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним регіональним та/або місцевим дозвільним органам;

- видача оформлених регіональними та місцевими дозвільними органами суб'єкту господарювання документів дозвільного характеру;

- забезпечення взаємодії регіональних та/або місцевих дозвільних органів та документообігу;

- організаційне та інформаційне забезпечення проведення представниками регіональних та/або місцевих дозвільних органів спільного обстеження об'єкта;

- контроль за додержанням посадовими особами регіональних та/або місцевих дозвільних органів строків розгляду та видачі документів дозвільного характеру;

- формування та ведення реєстру документів дозвільного характеру;

- інформування посадової особи, якій він підпорядковується, а також територіального органу уповноваженого органу про порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру посадовою особою регіонального та місцевого дозвільного органу;

- підготовка пропозицій щодо удосконалення процедури видачі документів дозвільного характеру;

- ведення в мережі Інтернет веб-сторінки, що містить інформацію, необхідну для отримання документів дозвільного характеру;

- координація діяльності дозвільного центру;

- видача довідок з реєстру документів дозвільного характеру ; складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частина 5 статті 5 - державний адміністратор має право:

- безоплатно одержувати від дозвільних органів інформацію, пов'язану з видачею документів дозвільного характеру, крім інформації, що становить державну таємницю. Дозвільний орган зобов'язаний надавати таку інформацію державному адміністратору протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту;

- порушувати клопотання до міського голови відповідної міської ради міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, голови обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, керівника відповідного уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим щодо вжиття заходів у частині забезпечення роботи дозвільних центрів;

- відмовити у прийнятті заяви на одержання документа дозвільного характеру та документів, що додаються до неї, у разі подання суб'єктом господарювання документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, не в повному обсязі з наданням обґрунтованої відповіді (у разі отримання документів поштою - письмово повідомити заявника).

Частина 6 статті 5 - регіональні та місцеві дозвільні органи забезпечують інформування у повному обсязі державних адміністраторів про порядок видачі (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру регіональними та місцевими дозвільними органами, зокрема про перелік документів, необхідних для одержання (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, зразки заяв та необхідних бланків, строки видачі (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, розмір плати за здійснення таких дій (у разі її встановлення).

15. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частина 2 статті 269 - суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частина 3 статті 269 - докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частина 4 статті 269 - суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частина 1 статті 282 - постанова суду апеляційної інстанції складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

а) дати і місця її прийняття, номера справи;

б) найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

в) імен (найменувань) сторін і особи, яка подала скаргу;

г) найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, дати ухвалення рішення, прізвища та ініціалів судді (суддів); часу і місця його ухвалення, дати складання повного тексту рішення;

2) описової частини із зазначенням:

а) короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

б) короткого змісту вимог апеляційної скарги;

в) узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

г) узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

4) резолютивної частини із зазначенням:

а) висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги;

б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;

в) розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

г) строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права - частини 1 статті 9, статті 12, частини 4 статті 13 Закону України "Про адміністративні послуги", статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абзацу 12 пункту 1 статті 1, статті 5 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", частини 4 267 ЦК України, статей 269, 282 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

17. Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відтак, суди, здійснюючи правосуддя, повинні застосовувати до спірних правовідносин тільки ті нормативні акти, котрі діяли на момент їх виникнення.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову у даній справі дійшов помилкового висновку про те, що до даних правовідносин слід застосовувати положення частини 1 статті 9 та статті 12 Закону України "Про адміністративні послуги", оскільки зазначений Закон було прийнято 06.09.2012. При цьому, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ПП "Віс-Майор" зареєструвало декларацію про готовність об'єкта "Будівництво автомайстерні з побутовими приміщеннями, майстерні та навісу" по вул. 20 річчя Перемоги, 34 А у м. Дніпро в ДАБК у Дніпропетровській області 18.06.2012, до набрання чинності зазначеного нормативного акту.

Отже, положення зазначеного закону не поширюються на дані правовідносини, оскільки в силу положень статті 58 Конституції України, не мають зворотної дії в часі.

18. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зробив ототожнення "Центру дозвільних процедур "Єдине вікно" Дніпропетровської міської ради з Центром надання адміністративних послуг, оскільки це не один і той самий орган.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що на момент подання декларації про готовність об'єкта діяв Порядок ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, відповідно до частини 3 якого ведення єдиного реєстру, функціонування і супроводження програмного забезпечення реєстру, збереження та захист бази даних реєстру, забезпечення доступу до нього територіальних органів Держархбудінспекції України здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України, а відповідно до частини 7 - підставою для внесення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України відомостей до єдиного реєстру є повідомлення про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів (далі - документи).

19. Крім того, відповідно до положень статті 5 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", організацію видачі (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) суб'єктам господарювання документів дозвільного характеру та забезпечення взаємодії місцевих і регіональних дозвільних органів на момент подачі відповідачем декларації здійснювали державні адміністратори - посадові особи міської ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчих органів), обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим. При цьому, державний адміністратор підпорядковувся безпосередньо відповідному міському голові, голові обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, керівнику відповідного уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, а до його основних завдань входило в тому числі надання суб'єкту господарювання вичерпної інформації щодо вимог та порядку одержання документа дозвільного характеру, прийняття від суб'єкта господарювання документів, необхідних для одержання документів дозвільного характеру, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним регіональним та/або місцевим дозвільним органам, видача оформлених регіональними та місцевими дозвільними органами суб'єкту господарювання документів дозвільного характеру, забезпечення взаємодії регіональних та/або місцевих дозвільних органів та документообігу, формування та ведення реєстру документів дозвільного характеру тощо.

Виходячи з зазначеного, Верховний Суд також погоджується з доводами скаржника про те, що у Дніпропетровської міської ради, як позивача був доступ до відомостей щодо подання відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації 18.06.2012, яка була зареєстрована у Центрі дозвільних процедур 19.06.2012.

20. Колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виходячи з аналізу частини 5 статті 267 ЦК України, та правового висновку Верховного Суду України у Постанові 16.11.2016 у справі №487/10132/14-ц, погоджується з доводами скаржника про те, що позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права на укладення спірного договору, та зазначає, що в даному випадку більш обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними доказами наявність об'єктивних обставин, що йому не було відомо про подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації 18.06.2012 до компетентного органу.

Отже, враховуючи те, що екземпляр декларації про готовність об'єкта до експлуатації було подано 19.06.2012 до підрозділу Дніпропетровської міської ради, про що є відповідна відмітка, об'єкт був введений в експлуатацію 18.06.2012 року, а Дніпровська міська рада звернулась з позовом тільки 06.10.2017, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що про введення об'єкту будівництва в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта від 18.06.2012 № ДП14312100879 позивачу в особі його структурного підрозділу (Центру дозвільних процедур „Єдине вікно" Дніпропетровської міської ради) було відомо з 19.06.2012, і саме з цього часу слід обраховувати перебіг строку позовної давності на укладення спірного договору про дольову участь, про що було належно інформовано Дніпропетровська міську раду в особі її структурного підрозділу, а висновки апеляційного суду про відсутність повноважень у позивача на момент одержання такої інформації на предмет контролю архітектурно-будівельної діяльності жодним чином не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відсутність поважних причин для захисту цивільного права позивача про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Дніпро, оскільки такі повноваження позивача не були пов'язані з наслідками контролю ним архітектурної діяльності, а були самостійними повноваженнями органу місцевого самоврядування наданими йому згідно частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Отже, встановивши, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про укладення спірного договору лише 06.10.2017, тобто, поза межами загального строку позовної давності про застосування якої заявлено позивачем у справі, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, керуючись частиною 4 статті 267 ЦК України.

21. Європейський суд з прав людини зазначив, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22.10.1996; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29.01.2013). А тому застосування інституту позовної не може бути порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9 - 9.2. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з підстав, зазначених в пунктах 17-21 мотивувальної частини даної постанови .

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та наявність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги відповідача та скасування постанови суду апеляційної інстанції від 15.05.2018 та залишення в силі рішення суду першої інстанції від 15.05.2018.

В. Судові витрати

24. У зв'язку з задоволенням касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання на суму 3200 грн. слід стягнути з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Віс-Майор" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 скасувати. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №904/8827/17 залишити в силі.

3. Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75, ідентифікаційний код юридичної особи 40506253) на користь Приватного підприємства "Віс-Майор" (49127, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 34-а, ідентифікаційний код юридичної особи 31932133) витрати по сплаті судового збору на суму 3200 (три тисячі двісті) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк