Рішення

від 06.08.2018 по справі 911/663/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2018 р. Справа № 911/663/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Пак-Трейд Україна

до товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Стандарт

про стягнення 43 806,39 грн. за договором поставки

за участю представників сторін: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Пак-Трейд Україна (позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Стандарт (відповідач) про стягнення 43 806,39 грн. за Договором № 57 від 30.06.2016, з яких: 35 065,67 грн. заборгованості, 5 768,24 грн. пені, 633,60 грн. 3% річних та 2 338,88 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2018 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Представник відповідача, на вимогу суду, відзив на позов, до суду не надіслав.

На підставі ухвали суду від 04.06.2018, у зв'язку з недостатністю доказів для вирішення спору по суті, суд за власною ініціативою вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Згідно зазначеної ухвали підготовче засідання призначено на 25.06.2018, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - до 22.05.2018, а також зобов'язано позивача надати суду оригінал (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію (для залучення до матеріалів справи) видаткової накладної № 10 від 31.08.2016, згідно якої позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат.

23.06.2018 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній повідомляє суд, що у додатку № 2 Розрахунок збитків від інфляції до позовної заяви допущено технічну описку та невірно вказано реквізити накладної, за якою позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат, у зв'язку з чим просить суд вважати вірним замість накладної № 10 від 31.08.2016 вважати вірною накладну № 281 від 24.05.2017.

В підготовчому засіданні 25.06.2018 суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження, внаслідок чого постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.08.2018.

23.07.2018 на електронну пошту суду позивач надіслав заяву, в якій зазначає, що позов підтримує в повному обсязі, борг відповідачем не сплачено. Разом з тим позивач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач не скористався наданим йому правом і не подав відзив на позовну заяву, уповноваженого представника в судові засідання також не направляв, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

При цьому, суд зазначає, що ухвали суду надсилались відповідачу на вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на наведені приписи ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

30.06.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю Пак-Трейд Україна (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Фуд Стандарт (покупець) укладено договір № 57 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього Договору (надалі іменується Товар ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

Згідно з п. 1.2. Договору конкретне найменування, одиниці виміру та загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються у товарних накладних та/або специфікаціях до Договору.

Загальна сума Договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов даного Договору. Загальний обсяг товару, що продається за цим Договором, визначається протягом строку дії даного Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма проданими відповідно до умов даного Договору окремими партіями товару (п.п. 1.3., 1.4 Договору).

Пунктом 1.7. Договору визначено, що поставка товару здійснюється перевізником ТОВ НОВА ПОШТА або ТОВ ДЕЛІВЕРІ на умовах склад продавця (правила ІНКОТЕРМС-2010), який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вулиця Далекосхідна, 18 за рахунок продавця.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а покупцем отримано товар на загальну суму 162 557,43 грн., відповідно до видаткових накладних: № 385 від 01.08.2016 на суму 79 835,40 грн., № 424 від 19.08.2016 на суму 39 656,26 грн., № 281 від 24.05.2017 на суму 43 065,77 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору сторони погодили, що оплата товару, поставленого в рамках цього Договору, здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених продавцем, на умовах передоплати у розмірі 10% від вартості Товару, останні 90% від вартості Товару, поставленого в рамках цього Договору, здійснюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту фактичного отримання Товару Покупцем відповідно до умов цього Договору.

19.08.2016 відповідач здійснив передоплату за поставлений товар у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 19.08.2016.

Одночасно, за договором було здійснено повернення товару на загальну суму 119 491,66 грн. згідно накладної на повернення від покупця №19-05-17 від 19.05.2017.

Враховуючи здійснену відповідачем передоплату та повернення частини товару, неоплаченим залишився товар на суму 35 065,77 грн. (162 557,43 грн. - (8 000,00 грн. + 119 491,66 грн.)).

Як вбачається з матеріалів справи, остання поставка товару відбулась 24.05.2017, а тому строк оплати останньої поставленої партії товару відповідно до умов Договору завершився 23.07.2017.

У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з оплати товару та з метою позасудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія за вих. № 20/11/1 від 20.11.2017 з вимогою протягом 3-х робочих днів оплатити борг, про що свідчить опис вкладення в цінний лист від 22.11.2017.

Проте, оскільки вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду та просив суд стягнути з відповідача 35 065,67 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на те, що строк оплати настав, однак відповідач заборгованість за Договором не погасив, що підтверджується матеріалами справи, доводів позивача не спростував та не надав суду доказів відсутності заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 35 065,67 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 768,24 грн. пені, нарахованої у відповідності до п. 6.3. Договору, згідно якого встановлено, що у разі порушення строку оплати партії товару, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію товару за кожний день прострочення, яка підлягає оплаті протягом 5 робочих днів з моменту направлення продавцем відповідної претензії.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, останнім здійснено нарахування пені за накладною № 281 від 24.05.2017 на суму боргу 35 065,67 грн. за загальний період з 24.07.2017 по 26.01.2018.

Обгрунтовуючи нарахування пені за вказаний період, позивач посилається на п. 6.6. Договору, яким сторони встановили позовну давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю три роки.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду (п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Таким чином позивачу слід відрізняти позовну давність - строк існування права на звернення до суду про стягнення пені, від строку протягом якого позивач має право нараховувати пеню.

Враховуючи, що нарахування пені позивачем було здійснено за період з перевищенням шестимісячного строку нарахування, встановленого ч. 6. ст. 232 ГК України, судом було здійснено власний розрахунок за період, що не перевищує шестимісячний строк та встановлено, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 4 694,96 грн. (за період з 24.07.2017 по 24.01.2018).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 633,60 грн. за період з 24.07.2018 по 28.02.2018 та інфляційні втрати в розмірі 2 338,88 грн. за період з серпня 2017 року по січень 2018 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , судом встановлено, що їх розмір склав 634,06 грн., який перевищує розмір заявлених позивачем до стягнення.

Оскільки, відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем.

Що ж до заявлених до стягнення інфляційних втрат, то за розрахунком суду, за поданий позивачем період, останні підлягають частковому задоволенню в сумі 2 337,38 грн.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову та про стягнення з відповідача 35 065,67 грн. заборгованості, 4 694,96 грн. пені, 633,60 грн. 3% річних та 2 337,37 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, позивач просить судові витрати в розмірі 4200,00 грн. за оплату послуг адвоката покласти на відповідача.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Судом встановлено, що 10.11.2017 між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати правову допомогу по стягненню заборгованості за договором поставки № 57 від 30.06.2017 укладеного між замовником та товариством з обмеженою відповідальністю Фуд Стандарт в тому числі по підготовці всіх необхідних документів та представництва інтереси замовника у господарському суді Київської області, а замовник зі своєї сторони зобов'язується прийняти вказані послуги і оплатити їх.

ОСОБА_1 є адвокатом згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 738 від 24.12.2011.

Згідно з п. 2.2. вказаного договору про надання правової допомоги за надані послуги за цим договором з урахуванням представництва в господарському суді Дніпропетровської області, замовник сплачує виконавцю плату (гонорар) у розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. до дати призначення слухання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на користь адвоката ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1042 від 15.12.2017 про сплату 5 000,00 грн. та № 1146 від 16.02.2018 про сплату 5 000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., решту витрат в розмірі 5 000,00 грн. позивачем належним чином не доведено.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд дійшов висновку, що ця справа не потребувала затрат значного часу, відповідачем не заперечувалися позовні вимоги, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, в ході розгляду справи адвокат не брав участь в судових засіданнях.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що витрати з оплати послуг адвоката, які позивач просить стягнути з відповідача є необґрунтовано завищеними, а тому розмір відповідних витрат підлягає обмеженню сумою 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Стандарт (08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Січнева, буд. 1, код ЄДРПОУ 38792944) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Пак-Трейд Україна (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Тельмана, буд. 26 Б, код ЄДРПОУ 40076494) 35 065 (тридцять п'ять тисяч шістдесят п'ять) грн. 67 коп. заборгованості, 4 694 (чотири тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп. пені, 2 337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 633 (шістсот тридцять три) грн. 60 коп. 3% річних, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 77 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 23.08.2018.

Суддя О.В. Щоткін