Постанова

від 23.08.2018 по справі 229/267/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 229/267/18 Номер провадження 22-ц/775/1260/2018

Головуючий у 1 інстанції: Лопатко Н.В. Єдиний унікальний номер 229/267/18

Суддя-доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1260/2018

Категорія: 54

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Будулуци М.С., Дундар І.О.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

представника позивачки ОСОБА_2,

представника відповідача Самойленко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 229/267/18 за позовом ОСОБА_4 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2018 року (суддя Лопатко Н.В., повний текст рішення складено 21 червня 2018 року),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона з 01.08.2017 року працювала в Єнакіївському міському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на посаді головного спеціаліста відділу страхових виплат та обліку страхувальників.

29 грудня 2017 року на підставі наказу начальника управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Донецькій області № 1206 - к від 20 грудня 2017 року вона була звільнена із займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважала звільнення незаконним, оскільки відповідачем не була отримана згода виборного органу первинної профспілкової організації та відповідач не повідомив профспілковий комітет про скорочення штату, не пізніше, ніж за три місяці до майбутніх змін; попередженням від 27.10.2017 року вона була повідомлена про можливе майбутнє звільнення, чим порушено приписи статті 49-2 КЗпП України, адже її попередили про те, що в організації можливі зміни, у тому числі можливе вивільнення, проте, які посади підпадають під скорочення на той час визначено не було; рішення про її інформування про звільнення було прийняте комісією із скорочення працівників 14 грудня 2017 року, тобто перед прийняттям наказу про звільнення та з порушенням строків, встановлених ст. 49-2 КЗпП України; крім того, їй не пропонували іншу роботу в організації.

Тому просила поновити її на посаді головного спеціаліста відділу страхових виплат та обліку страхувальників Єнакіївського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області та стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в період з 30.12.2017 року по 26.01.2018 року включно в розмірі 8 118, 58 грн..

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 01 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення від 12 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування норм чинного законодавства України.

Зокрема, зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 32, ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України попередження про наступне звільнення не допускає формулювання можливе майбутнє вивільнення , а повинно містити конкретну календарну дату припинення трудових правовідносин з працівником.

Попередження про звільнення від 27.10.2017 року не містило відомостей про скорочення чисельності штату чи виведення із штатного розпису посади головного спеціаліста відділу страхових виплат та обліку страхувальників Єнакіївського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області та не містило пропозиції іншої роботи. Її взагалі не було повідомлено, які саме істотні умови праці змінюються при продовженні її роботи за її спеціальністю, кваліфікацією, посадою. Зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП України, за своїм змістом не є тотожною із звільненням у зв'язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Суд не надав правової оцінки щодо законності винесення такого попередження про можливе майбутнє звільнення та не врахував ту обставину, що лише після прийняття постанови правління Фонду № 63 від 14.12.2017 року вирішено питання про зменшення з 01.01.2018 року кількості відділень, а тому двомісячний термін попередження згідно ст. 49-2 КЗпП України не дотримано.

Відповідачем до матеріалів справи доданий акт від 13.12.2017 р., з якого вбачається, що їй запропоновано зайняти посаду головного спеціаліста відділу роботи з потерпілими Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування, та що від даної пропозиції вона відмовилася. Однак, судом не повно з'ясовано та досліджено це питання, оскільки:

- посаду головного спеціаліста відділу роботу з потерпілими Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування офіційно їй ніхто не пропонував, з нею була розмова щодо наявності такої вакансії, але вона взагалі не знала станом на 13.12.2017 р., що її посада підлягає скороченню;

- акт складався без її присутності та вона про нього не знала взагалі, з ним не ознайомлювалася та не підписувала;

- в даному акті зазначені особи, які не мали права пропонувати їй будь-яку посаду, оскільки приймання та звільнення з роботи здійснює Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, а не начальники відділень;

- на час складення цього акту - 13.12.2017 р. - відділення, в якому вона працювала, не припиняло своє існування, та її посада не підлягала скороченню, що підтверджується листом відповідача від 28.11.2017 р., в якому йдеться лише про скорочення граничної чисельності працівників відділення у розмірі 29 %, листом Єнакіївського відділення про запропонування переліку посад, які мають бути скорочені, де її посада не скорочувалася;

- Єнакіївське відділення Фонду, в якому вона працювала вирішено було припинити лише 14.12.2017 р. ( вже після складення акту про її відмову від пропозиції зайняти посаду).

Тому, на думку позивача, зазначений акт не може враховуватися як пропозиція зайняти посаду в розумінні ст. 49-2 КЗпП України.

З урахуванням приписів ст.ст. 81, 83 ЦПК України, листа Міністерства соціальної політики України від 21.05.2012 р. № 80/06/187-12 Про переважне право на залишення на роботі саме відповідачем повинно бути доведено наявність підстав для переважного права на залишення на роботі у іншої особи, а не у позивача. Роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, що залишаються на роботі та тих, що підлягають звільненню.

Судом 1 інстанції помилково та взагалі безпідставно враховано позицію відповідача про те, що вона не мала переважного права на залишення на роботі. Судом встановлено, що наявні вакантні посади були, але вона не відповідала жодній з них за кваліфікаційними вимогами: освіта, досвід роботи, спеціальні знання та вміння. Такий висновок суд зробив лише на підставі акту відповідача, в якому зазначено, що рівень знань позивача є задовільний. Однак не зрозуміло, як і на підставі яких документів судом визначався її кваліфікаційний рівень. Між тим, вона має вищу освіту та загальний стаж роботи понад 25 років, в тому числі з 09.08.2016 р. на підприємстві відповідача; за період праці на підприємстві відповідача не мала дисциплінарних стягнень, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань та обсягів виконаних робіт.

Суд не врахував та не надав ніякої правової оцінки її посиланню на правові позиції Верховного Суду України від 01.05.2015 р. № 6-40цс15, від 18.10.2017 р. у справі № 6-1723цс17; від 09.08.2017 р. № 6-1264цс17, в яких викладено, що роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які є на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

13 серпня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від відповідача разом із доказами направлення його іншим учасникам справи. У відзиві представник відповідача не погоджується із доводами апеляційної скарги відповідач, а рішення суду 1 інстанції вважає законним, обґрунтованим та таким, що винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що під час проведення підготовчого судового засідання (28.02.2018 р.) позивачем було остаточно визначено предмет спору, позовні вимоги, ідентичні позовній заяві; будь-які заяви про зміну предмету або підстави позову позивачем до закінчення підготовчого засідання подано не було. А отже, не могла бути задоволена позовна вимога позивачки про поновлення її на посаді головного спеціаліста відділу страхових виплат та обліку страхувальників Єнакієвського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, оскільки діяльність зазначеного відділення припинена на виконання Постанови Правління Фонду. В судовому засіданні було встановлено, що в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників. Позивачка була попереджена про наступне звільнення з дотриманням вимог закону. Ані нормами діючого КЗпП України, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачені конкретні вимоги до форми, способу/порядку чи змісту попередження про наступне вивільнення працівника. Формулювання можливе вивільнення не суперечить нормам діючого законодавства з урахуванням того, що КЗпП України покладено на роботодавця обов'язок по працевлаштуванню працівника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Міркування позивачки про те, що попередження повинно містити конкретну календарну дату припинення трудових відносин з працівником є хибним, стаття 49-2 КЗпП України такої вимоги не містить. Суд правомірно дійшов висновку про те, що позивачка була попереджена про наступне вивільнення відповідно до вимог закону. На виконання ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі працівників управлінням надано оцінку кваліфікації і продуктивності праці, враховуючи дисциплінованість працівника, рівень професійної підготовки, наявність ініціативності, уміння організувати та забезпечити результативну роботу, ставлення до роботи, якість виконання доручень, наданих керівництвом, рівень почуття відповідальності, оперативності прийняття рішень, уміння висловлювати думки та інше. В результаті встановлено, що ОСОБА_4 працювала в органах Фонду соціального страхування України з 09.08.2016 року (1 рік і 4 місяці); у 1992 році закінчила Хмельницьке музичне училище по спеціальності струнно-смичкові інструменти (скрипка); у 2016 році закінчила Донбаську державну машинобудівну академію та здобула повну вищу освіту за спеціальністю Менеджер організацій і адміністрування . Задля визначення переліку працівників, що мають достатній рівень професійних знань та продовжуватимуть працювати у в управлінні ВД Фонду в Донецькій області та в його відділеннях, керівництвом управління було проведено особисте спілкування з найманими працівниками. В результаті проведеної роботи 13 грудня 2017 року позивачці було запропоновано зайняти посаду головного спеціаліста відділу роботи з потерпілими Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Від пропозиції позивачка відмовилася. В судовому засіданні позивач неодноразово визнавала, що пропозиція про зайняття посади їй була оголошена. Факт складення акту про відмову від зайняття запропонованої посади без присутності позивача не є свідченням порушення її прав. Незрозумілим для відповідача є посилання позивача на лист Міністерства соціальної політики України від 21.05.2012 р. № 80/06/187-12 Про переважне право на залишення на роботі щодо обов'язку саме відповідача довести наявність підстав для переважного права на залишення на роботі у іншої особи, а не у позивача. Вказує, що зазначений лист не містить подібних висновків. Хибним вважає міркування позивача про те, що порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників має проводитися … шляхом приготування довідки у довільній формі… , оскільки нормами КЗпП України, як і будь-якими іншими нормативно-правовими актами, не покладено на роботодавця обов'язок проведення оцінки кваліфікації та продуктивності праці саме шляхом складання будь-яких довідок чи інших документів, законом взагалі не визначено будь-який порядок проведення такого оцінювання. Стосовно доводів ОСОБА_4 про те, що їй не зрозуміло як і на підставі яких документів судом визначався кваліфікаційний рівень позивача зазначає, що такими документами, зокрема, є документ про освіту, про трудову діяльність. Крім того, наявний факт зловживання позивачем процесуальними правами, шляхом утворення спору, який має штучний характер. Із наявної в матеріалах справи копії наказу про відрядження вбачається, що ОСОБА_4 працює соціальним працівником - офіс-менеджером Запорізького благодійного фонду Єдність за майбутнє . Тобто на момент звернення до суду, позивач перебувала у трудових відносинах із зазначеним вище Фондом, отже ОСОБА_4 не має наміру продовжувати роботу в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

В засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_2 підтримувала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні, представник відповідача Самойленко М.М. проти скарги заперечувала та просила залишити рішення без змін.

Позивачка в засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Згідно із ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом №879-к від 08.08.2016 року ОСОБА_6 була призначена на посаду головного спеціаліста по роботі з роботодавцями відділу страхових виплат та роботи з роботодавцями відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області у м. Єнакієве з 09 серпня 2016 року (а с.42).

31.07.2017 року у зв'язку з реорганізацією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України позивачка була звільнена з посади за переведенням до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на підставі наказу від 21.07.2017 року № 1345-к (а. с. 64).

Наказом від 01.08.2017 року № 226-к позивачка була призначена головним спеціалістом відділу страхових виплат та обліку страхувальників Єнакіївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01 серпня 2017 року за переведенням з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області у м. Єнакієве з 01 серпня 2017 року (а.с.41).

27 жовтня 2017 року позивачка була ознайомлена із попередженням наступного змісту: Відповідно до вимог статті 32 Кодексу законів про працю України, керуючись постановами правління Фонду: від 12 вересня 2017 року №47 Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України , якою з 01 січня 2018 року затверджено граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів у кількості 5192 штатні одиниці, від 10 жовтня 2017 року № 50 Про затвердження структури органів Фонду , якою з 01 січня 2018 року затверджено структуру органів Фонду: виконавча дирекція Фонду - 1 виконавчий орган, управління виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - 27 робочих органів, відділення в районах та містах обласного значення управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - 288 одиниць, № 51 Про затвердження схем посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів , якою з 01 січня 2018 року затверджено схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, та №52 Про внесення змін до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України , якою з 01 січня 2018 року змінюються умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, попереджаємо Вас про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять у дію з 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє вивільнення . Із попередженням ОСОБА_4, ознайомлена 27 жовтня 2017 року, про що свідчить її особистий підпис (а.с.7).

Згідно з витягом з протоколу співбесіди з працівниками відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 24 листопада 2017 року членами комісії у складі 7 осіб проведено співбесіду з ОСОБА_4, за результатом якої рівень знань - задовільний (а.с.55).

З акту про надання пропозиції зайняти посаду від 13 грудня 2017 року, підписаного начальником Дружківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Сентищевим П.А., начальником Єнакієвського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Ігнатовською В.В. та заступником начальника Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Радченко Н.М. позивачці ОСОБА_4 було запропоновано зайняти посаду головного спеціаліста відділу роботи з потерпілими Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, проте ОСОБА_4 від наданої пропозиції відмовилась (а. с. 39).

З витягу з протоколу № 2 від 14.12.2017 року засідання комісії з скорочення працівників управління та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області вбачається, що було розглянуто питання щодо поінформування ОСОБА_4, яка займає посаду головного спеціаліста відділу страхових виплат та обліку страхувальників Єнакіївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про розірвання трудового договору за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників. Рішення прийняте з урахуванням припинення діяльності з 01.01.2018 року Єнакіївського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на підстав постанови правління Фонду соціального страхування України №50 від 10.10.2017 року, приймаючи до уваги затверджену виконавчою дирекцією граничну чисельність працівників управління та відділень управління та скорочення посади головного спеціаліста відділу страхових виплат та обліку страхувальників Єнакіївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З протоколом позивач ознайомлена, що підтверджено її підписом з зазначенням дати 14.12.2017 року (а.с.8).

Наказом від 20 грудня 2017 року №1206-к позивачка була звільнена з посади головного спеціаліста відділу страхових виплат та обліку страхувальників Єнакіївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників Єнакіївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (а. с. 9, 40).

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII з наступними змінами утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Припинено управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчі дирекції відділень цього Фонду, що є юридичними особами, шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 08.02.2017 року № 13 Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України , затверджено з 01.01.2018 року граничну чисельність працівників Фонду у кількості 7988 штатних одиниць, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції фонду 267 штатних одиниць.

Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року №47 Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України , затверджено з 01.01.2018 року граничну чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниць, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції фонду 188 штатних одиниць.

Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 року №50 Про затвердження структури органів Фонду постановлено затвердити та ввести в дію з 01.01.2018 року структуру робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та затвердити до 01.11.2017 року штатні розписи управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві відповідно до затвердженої структури та граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 14.12.2017 року № 63 Про внесення змін до структури робочих органів виконавчої дирекції Фонду внесено зміни до структури робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 року №50 Про затвердження структури органів Фонду , у зв'язку з чим додаток 1 до постанови правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 року № 50 викладено у новій редакції згідно з додатком 1. Припинити відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у районах та містах обласного значення згідно з додатком 2 у термін до 28.12.2017 року.

Відповідно до додатку 2 вказаної постанови правління Фонду діяльність Єнакіївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41419240) припиняється.

Начальник Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області листом від 08.11.2017 №08-02118-1010 на виконання наказу виконавчої дирекції Фонду від 23.10.2017 року Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області просив начальників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області розглянути заходи щодо скорочення граничної чисельності працівників відділення у розмірі 29%.

Начальником управління Фонду соціального страхування України в Донецькій області 15 травня 2017 року затверджено штатний розпис управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01.08.2017 року у кількості 195 штатних одиниць (а.с.112).

Начальником управління Фонду соціального страхування України в Донецькій області 27 жовтня 2017 року затверджено штатний розпис управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01.01.2018 року у кількості 219 штатних одиниць (а.с.113).

У штатному розписі Єнакіївського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, затвердженому 01.08.2017 року, який діяв до 31.12.2017 року 10 штатних посад (а.с.86).

Суд першої інстанції встановив, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема, зміна системи оплати та стимулювання праці, розміру посадових окладів, зміна найменування посад, скорочення чисельності або штату працівників, що призвело до масового їх вивільнення.

Суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позивачка була звільнена з роботи у відповідача з дотриманням вимог трудового законодавства.

Так, у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України вона була своєчасно, не пізніше, ніж за два місяці, попереджена про наступне вивільнення, при цьому суд правильно виходив із того, що зазначення про можливе наступне вивільнення не свідчить про неналежне попередження. Законом не встановлено форму та порядок попередження працівників про вивільнення, тому попередження з зазначенням про можливе майбутнє вивільнення та без зазначення конкретної дати не суперечить нормам діючого законодавства.

13 грудня 2017 року позивачці було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу роботи з потерпілими Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, проте вона від наданої пропозиції відмовилась.

Факт пропонування цієї посади ОСОБА_4 та її відмови від запропонованої посади підтверджений актом від 13.12.2017 року, крім того у апеляційній скарзі позивачка вказує, що з нею була розмова щодо наявності такої вакансії, але вона не знала станом на 13.12.2017 року скороченню її посада.

Посилання на те, що зазначені в акті особи не мали права пропонувати їй будь - яку посаду, оскільки ці особи не здійснюють приймання на роботу та звільнення необґрунтовані, оскільки вказані в акті посадові особи діяли за дорученням начальника управління щодо оголошення пропозиції роботодавця.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачці не були запропоновані всі вакансії необґрунтовані. Із копій штатних розписів та інформації відповідача про наявність вакантних посад станом на 27 жовтня 2017 року, на 20 грудня 2017 року та на 29 грудня 2017 року вбачається відсутність вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна робота, яку позивачка може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо. На наявність таких конкретних посад не посилається і позивачка у апеляційній скарзі. Тому безпідставні доводи скарги про те, що суд не врахував правові позиції, висловлені Верховним Судом України у конкретних справах щодо обов'язку роботодавця запропонувати всі вакансії, які є на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному розділі працівник, який вивільнюється, працював. Суд врахував вимоги закону, роз'яснені у правових позиціях щодо вказаного обов'язку відповідача та обґрунтовано прийшов до висновку про те, що відповідач запропонував позивачці одну наявну вакансію, інших в період з дня попередження до дня звільнення, вакансій, тобто вакантних посад чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку позивачка може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду у відповідача не було.

Суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивачки про неврахування її переважного права на залишення на роботі. Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Відповідачем було враховано, що позивачка мала незначний досвід роботи, зі співбесіди, яку було проведено з працівниками відділень управління її рівень знань виявлено, як задовільний.

Судом також встановлено, що позивачка не була членом профспілки, що нею не заперечувалось.

За вказаних обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність порушень під час звільнення позивачки, про які нею було заявлено у позовній заяві та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке є законним та обґрунтованим.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: М.С. Будулуца

І.О. Дундар

Повне судове рішення складено 23 серпня 2018 року.

Суддя: Н.С. Краснощокова