Постанова

від 14.08.2018 по справі 195/872/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 195/872/16-ц

провадження № 61-14855св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року у складі суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

На обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 19,360 га, яка розташована на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області. Право власності спадкодавця на належну їй земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. На належну їй на праві власності земельну ділянку ОСОБА_6 залишила заповіт на його користь, який посвідчено секретарем Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області 17 листопада 2005 року та зареєстровано в реєстрі за № 265.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом відмовлено у зв'язку з відсутністю в нього оригіналу Державного акта на землю. Відділ Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області листом від 13 червня 2016 року повідомив, що у власності ОСОБА_6 на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області знаходилась земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 19,360 га, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1; надав належним чином завірену копію зазначеного Державного акта на право власності на земельну ділянку. Разом з тим, у зв'язку з припиненням з 23 серпня 2013 року повноважень територіальних органів Держземагенства у частині реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та видачі їх дублікатів , він не може отримати дублікат Державного акта на право власності на земельну ділянку.

ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, виконавчого комітету Володимирівської сільської ради про визнання заповіту нікчемним, про поновлення строку для прийняття спадщини та про визнання права власності на земельну ділянку.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати - ОСОБА_6, після смерті якої вона прийняла спадщину шляхом звернення із відповідною заявою до нотаріальної контори. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовлено у зв'язку із наявністю спадкоємця за заповітом - ОСОБА_4 Вказаний заповіт є нікчемний, оскільки посвідчений із порушенням вимог законодавства. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 проживали на території Кисличуватської сільської ради, земля теж розташована на території цієї сільської ради, але ОСОБА_4 та його син ОСОБА_7 повезли ОСОБА_6 написати заповіт до Володимирівської сільської ради, яка знаходиться на відстані 30 км від Кисличуватої, не звернувшись до нотаріуса, який на той час працював в Томаківці. Секретар Володимирівської сільської ради, посвідчуючи заповіт, не звернула уваги на те, що згідно статті 37 Закону України Про нотаріат та статті 1251 ЦК України заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування лише у випадку, якщо у населеному пункті немає нотаріуса. Крім того, ОСОБА_6 більше 10 років зловживала спиртними напоями, знаходилася на обліку у лікаря-нарколога, а 29 березня 2005 року її було позбавлено батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, саме через зловживання алкогольними напоями, аморальну поведінку та бродяжництво. При посвідченні заповіту також порушено вимогу закону щодо внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру. Відповідно до довідки реєстратора, дата та час реєстрації заповіту - 09 жовтня 2014 року о 14:35, хоча складено заповіт 17 листопада 2005 року. Таким чином, заповіт є нікчемним.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 19,360 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області і належала ОСОБА_6 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом підлягає задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження матеріалами справи, зокрема з повідомлення Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року вбачається, що у власності ОСОБА_6 на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області знаходилась земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 19,360 га, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 . Викладені обставини та письмові докази свідчать про те, що ОСОБА_6 була власником зазначеної земельної ділянки , а після її смерті позивач як спадкоємець за заповітом, тому має право на отримання спадщини навіть при тих обставинах, що відсутній оригінал Державного акта на право приватної власності на землю і місцезнаходження його йому не відоме. Що стосується позовних вимог про визнання заповіту нікчемним, суд виходив з того, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним відмовлено. В мотивувальній частині даних рішень встановлено повноваження посадової особи, що посвідчувала заповіт, відповідність даного заповіту встановленій формі та посвідчення. Дієздатність спадкодавця ніким не оспорювалась. Нових доказів щодо недійсності заповіту, на підставі чого було б встановлено його нікчемність, позивач не надала.

Рішенням апеляційного Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення первісного позову. У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спадкова справа за заповітом була відкрита нотаріусом ОСОБА_12 на ОСОБА_4 після подання останнім дублікату заповіту, який був виданий секретарем виконкому Володимирівської сільської ради ОСОБА_11 без свідоцтва про смерть спадкодавця. Окрім того, сам дублікат містить ряд невідповідностей з самим заповітом, що є недопустимим. Дочка спадкодавця - ОСОБА_9 - на момент відкриття спадщини була неповнолітньою, тому їй належить обов'язкова частина у спадщині. Отже, визнаючи право власності на земельну ділянку за ОСОБА_4, суд першої інстанції порушив права ОСОБА_9, не залучив її до участі у справі. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним відмовлено.

У квітні 2017 року ОСОБА_5 подано касаційну скаргу, в якій вона просить змінити рішення апеляційного суду в частині її позову та визнати заповіт нікчемним, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заповіт посвідчений посадовою особою виконавчого комітету Володимирівської сільської ради, проте спадкодавець проживала на території Кисличуватської сільської ради. Заповіт внесено до Спадкового реєстру лише 09 жовтня 2014 року, тобто через 4 місяці після смерті спадкодавця через приватного нотаріуса, а не шляхом звернення із заявою до ДП Національні інформаційні системи , а тому він є нікчемним.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 19,360 га, право власності спадкодавця на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

ОСОБА_6 залишила заповіт на ім'я ОСОБА_4, посвідчений секретарем Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області 17 листопада 2005 року (в реєстрі № 265).

За змістом частин другої та третьої статті 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (недійсним в силу закону). За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Форма заповіту передбачає обов'язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).

З підстав порушення вимог закону щодо посвідчення заповіту ОСОБА_5 оспорювала заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним відмовлено. Вказані судові рішення мотивовано тим, що спірний заповіт складено та посвідчено не за місцем проживання спадкодавця у с. Кисличувата, а в сусідньому селі у зв'язку з хворобою повноважного секретаря. Секретар Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області ОСОБА_11 діяла в межах наданих їй повноважень, до яких входить ведення нотаріальних дій та дії з реєстрації актів громадянського стану.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів у цій справі про те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2016 року, вирішено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним з підстав порушення вимог закону щодо його посвідчення.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000 року № 51/5 (чинний на момент посвідчення заповіту), відомості про заповіти, посвідчені нотаріусами, посадовими та службовими особами, перерахованими в статтях 1251 та 1252 Цивільного кодексу України, статтях 37, 38 та частині першій статті 40 Закону України Про нотаріат , спадкові договори, спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковому внесеннюдо Спадкового реєстру.

Згідно пункту 2.8. Положення про Спадковий реєстр реєстратор уносить відомості до Спадкового реєстру у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Оспорюваний заповіт посвідчено секретарем Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області 17 листопада 2005 року та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій органу місцевого самоврядування за № 265. У Спадковому реєстрі заповіт зареєстровано 09 жовтня 2014 року.

Враховуючи те, що з підстав дефекту волі заповідача заповіт не визнано недійсним, справжність підпису від імені заповідача у заповіті не оспорено, а вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано, колегія суддів дійшла висновку про те, що пропуск строку для вчинення цієї дії не може бути підставою недійсності (нікчемності) заповіту, оскільки таких наслідків законом не передбачено.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення в оскаржуваній частині вирішення зустрічного позову ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують установлені судами обставини.

В частині вирішення первісного позову рішення судів не оскаржуються, а тому колегією суддів згідно вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , виконавчого комітету Володимирівської сільської ради про визнання заповіту нікчемним, про поновлення строку для прийняття спадщини та про визнання права власності на земельну ділянку та рішення апеляційного Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року в цій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв