Рішення

від 08.08.2018 по справі 807/42/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/42/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: Закарпатська митниця ДФС, представник - Василенко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 20 серпня 2018 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС , яким просить визнати протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо невнесення до трудової книжки ОСОБА_1 запису про зміну назви організації-роботодавця, а також посади, рангу (звання) у відповідності до нового штатного розпису Закарпатської митниці ДФС після реорганізації в органи Міністерства доходів і зборів України та зобов'язати Закарпатську митницю ДФС внести до трудової книжки ОСОБА_1 у встановленому порядку записи про зміну назви організації-роботодавця, а також посадии, рангу (звання) у відповідності до нового штатного розпису відповідача після реорганізації в органи Міністерства доходів і зборів України, стягнути з відповідача судові витрати, які будуть понесені позивачем під час розгляду справи в суді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березня 2011 року позивача було звільнено з публічної служби згідно з наказом Державної митної служби України №343-к та наказом Чопської митниці №304-к.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.11.11р.,залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.12р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.16р. у справі №2а-0770/1041/11 вищезазначені накази були визнані протиправними і скасовані, позивач був поновлений на посаді начальника сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 митного поста Чоп - залізничний Чопської митниці з дати незаконного звільнення.

На виконання вищевказаних судових актів позивача було поновлено на роботі, однак не одразу по набранню судовим рішенням законної сили, а із затримкою - лише 01.06.13р. було видано наказ ДМСУ №923-к По особовому складу митних органів , а запис в трудову книжку було внесено лише 18.11.13 р.

Оскільки на той момент позивач хворів, що зрештою спричинило інвалідність II групи, яка була визнана у встановленому порядку 10.10.13 р., ним було повідомлено митницю про свою тимчасову непрацездатність, що підтверджувалося листками непрацездатності.

04.12.13 р. позивач звільнився з публічної служби за власним бажанням.

Однак, в період між поновленням на роботі і звільненням з неї відповідач був зобов'язаний внести у трудову книжку запис щодо зміни назви організації-роботодавця (згідно з Указом Президента України від 24.12.12 р. відбулася реорганізація митних та податкових органів у органи Міністерства доходів і зборів, яке проіснувало до 01.03.14 р.), чого ним зроблено не було всупереч п.2.15. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників

Після поновлення на роботі на раніше існуючій посаді відповідач не скоригував назву посади, ранг тощо (поновив на попередній посаді, яка вже не відповідала новому штатному розпису реорганізованої установи).

Позивач вважає, що виконанням резолютивної частини рішення суду про поновлення позивача на роботі митниця повинна була внести в трудову книжку записи щодо відповідних змін вищевказаних даних. Не внесення цих даних перешкодить в майбутньому належному перерахунку пенсії позивача органами Пенсійного Фонду України, оскільки на думку ПФУ трудова книжка оформлена колишнім роботодавцем неправильно.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у адміністративному позові, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає поданий позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки запис в трудову книжку позивача., внесено відповідно до законодавства, та в повній мірі, відповідно до постанови суду, яка набрала законної сили, а позовна вимога щодо внесення до трудової книжки позивача записів про зміну назви організації-роботодавця є необґрунтованою, оскільки позивач у трудових правовідносинах із Чопської митницею Міндоходів не перебував.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з мотивів, що наведені у відзиві на позовну заяву, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Державної митної служби України від 04.03.2011р. №343-к за порушення Присяги державних службовців припинено 04.03.2011р. перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, начальника сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 митного поста Чоп - залізничний Чопської митниці.

На виконання вказаного наказу Чопською митницею Державної митної служби України було видано наказ №304-к від 04.03.2011 про проведення розрахунку із позивачем.

В подальшому, позивачем було оскаржено вищезгадані накази до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року по справі № 2а-0770/1041/11, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, визнано протиправним та скасовано наказ ДМСУ від 04.03.2011р. №343-к та наказ Чопської митниці Державної митної служби України №304-к від 04.03.2011р., а також поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення №2 митного поста "Чоп-залізничний" Чопської митниці днем 04.03.2011р.

Відповідно до зазначених вище судових рішень, Державною митною службою України видано наказ від 01.06.2013 року № 923-к, яким скасовано наказ Державної митної служби України від 04.03.2011р. №343-к По особовому складу та поновлено позивача на посаді начальника сектору митного оформлення №2 митного поста Чоп - залізничний Чопської митниці з 04.03.2011р..

На виконання вказаного наказу Державної митної служби України від 01.06.2013р., Чопською митницею Міндоходів був виданий наказ від 18.11.2013 року.№413-к, яким встановлено вважати ОСОБА_1 поновленим на посаді начальника сектору митного оформлення №2 митного поста Чоп - залізничний Чопської митниці з 04.03.2011р.

На підставі виданих наказів до вкладиша в трудову книжку позивача (НОМЕР_1) внесено запис №31 наступного змісту: Запис за №30 недійсний. Поновлений на посаді начальника сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №2 митного поста Чоп - залізничний Чопської митниці з 04.03.2011р. .

Наказом Чопської митниці Міндоходів від 04.12.2013 №448-к позивача було звільнено з посади начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення №2 митного поста "Чоп-залізничний" Чопської митниці, на підставі ст.37 Закону України Про державну службу (в редакції чинній на відповідну дату) та ст.38 КЗпП України, як такого, що у період перебування на державній службі визнаний інвалідом II групи.

З часу виникнення спірних правовідносин відбулось декілька реорганізацій митного органу.

Указом Президента України Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади від 24 грудня 2012 року №726/2012, утворено Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України.

Відповідно до постанови КМУ від 20.03.2013р. №229 Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів , утворено, зокрема, як юридичну особу публічного права Чопську митницю Міндоходів та реорганізовано Чопську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Чопської митниці Міндоходів. Пунктом 3 вказаної постанови КМУ від 20.03.2013р. №229, визначено, зокрема, Чопську митницю Міндоходів правонаступником Чопської митниці Державної митної служби України.

Відповідно до повідомлення державного реєстратора вихідний №57/06-6 від 20.08.2013р. до Єдиного державного реєстру 20.08.2013р. внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Чопської митниці, код 01861253.

Крім того, постановою КМУ від 01.03.2014р. №67 ліквідовано Міністерство доходів і зборів. Постановою КМУ від 21.05.2014р. №160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою КМУ від 06.08.2014р. №311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України , зокрема утворено як юридичну особу публічного права Закарпатську митницю Державної фіскальної служби, яка визначена правонаступником Чопської митниці Міндоходів, яка реорганізована шляхом приєднання до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби.

Суд зазначає, що наведені фактичні обставини справи вказують, що позивач у трудових правовідносинах із Чопською митницею Міндоходів (яка є правонаступником Чопської митниці Держаної митної служби України) не перебував.

Щодо відмови Закарпатської митниці ДФС про внесення до трудової книжки ОСОБА_1 запису про зміну назви організації-роботодавця, а також посади, рангу (звання) у відповідності до нового штатного розпису Закарпатської митниці ДФС після реорганізації в органи Міністерства доходів і зборів України, суд зазначає наступне

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Згідно вказаної Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності.

Згідно п.2.2. Інструкції, до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

Відповідно до п.2.4 Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно п.2.10 Інструкції, у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Відповідно до п.2.15 Інструкції, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Таким чином, запис за № 31 до вкладишу в трудову книжку ОСОБА_1, внесено з дотриманням зазначених вище правових норм, та в повній мірі, відповідно до постанови суду, яка набрала законної сили.

Водночас позовні вимоги щодо внесення до трудової книжки позивача записів про зміну назви організації-роботодавця, а також посади, рангу (звання) у відповідності до нового штатного розпису відповідача після реорганізації в органи Міністерства доходів і зборів України є необґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Закарпатську митницю ДФС внести до трудової книжки ОСОБА_1 у встановленому порядку записи про зміну назви організації-роботодавця, а також посадии, рангу (звання) у відповідності до нового штатного розпису відповідача після реорганізації в органи Міністерства доходів і зборів України, суд зазначає наступне.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, позивачем не враховано, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за Головним управлінням, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Суд не вправі своїм рішенням підміняти рішення Відповідача або прямо вказувати суб'єкту владних повноважень на те, які саме рішення останній повинен прийняти.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим з даних обставин.

Європейський суд з прав людини також погоджується із вищезазначеною правовою позицією. У рішеннях по справах „Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії"", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Позивачем у позовній заяві було зазначено, що не внесення до трудової книжки позивача записів про зміну назви організації-роботодавця, а також посади, рангу (звання) у відповідності до нового штатного розпису відповідача перешкоджає належному перерахунку його пенсії органами Пенсійного фонду України, оскільки на думку ПФУ трудова книжка оформлена відповідачем не правильно, а даний позов, позивачем подано виключно з необхідністю перерахунку його пенсії.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а тому ухвалення судового рішення щодо захисту прав та інтересів особи на майбутнє, передбачаючи, що вони можуть бути порушені, є безпідставним.

Судом встановлено, що позивач не звертався із заявою про перерахунок пенсії до органів пенсійного фонду , а відтак, твердження позивача, що його права порушені вже, є помилковим, оскільки предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорюванні права, а на момент розгляду справи такий факт порушення прав позивача відсутній.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:- письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд, відповідно до ст.90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, протиправності у діях відповідачів судом не встановлено, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у внесенні запису до трудової книжки позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Микуляк