Ухвала

від 15.08.2018 по справі 914/1316/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1316/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Іванова А.О.,

відповідача -1 - не з'явився,

відповідача -2 - не з'явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача - Щербини О.Ю.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Парус",

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 914/1316/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Гаджиєва Сергія Олександровича,

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Парус",

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ажур",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України,

про визнання недійсними договорів про розірвання та застосування наслідків нікчемності,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 ПАТ "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсними укладений 23.12.2014 між ПАТ "Імексбанк", ТОВ "ТК "Ажур" і ТОВ "Парус" договір про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014, укладений 23.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" і ТОВ "Парус" договір про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014; застосувати наслідки недійсності договору про розірвання договору застави майнових прав і повернути сторони у первісний стан шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису № 14195491 з контрольною сумою 48АД4Б5ГАЗ про державну реєстрацію обтяження рухомого майна ТОВ "Парус" на підставі договору застави майнових прав від 18 лютого 2014 року з дати вилучення, а саме - з 14.01.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПАТ "Імексбанк", розірвавши договори застави майнових прав та уступки права вимоги, які забезпечували виконання зобов'язання ТОВ "ТК "Ажур" за кредитним договором, укладеним з позивачем, за наявності непогашеної заборгованості ТОВ "ТК "Ажур" за цим договором, відмовилося від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника, що у подальшому призвело до неплатоспроможності банку, а тому оспорювані договори відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемними.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.04.2018 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Імексбанк" задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 у справі за № 914/1316/16 скасовано.

Визнано недійсним укладений 23.12.2014 між публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (код ЄДРПОУ 20971504), товариством обмеженою відповідальністю "Парус" (код ЄДРПОУ 23872814) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ажур" (код ЄДРПОУ 37169227) договір про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014. Визнано недійсним укладений 23.12.2014 між публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (код ЄДРПОУ 20971504) і товариством з обмеженою відповідальністю "Парус" (код ЄДРПОУ 23872814) договір про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014. Застосовано наслідки недійсності договору від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав і повернуто сторони у первісний стан шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису № 14195491 з контрольною сумою 48АД4Б5ГАЗ про державну реєстрацію обтяження рухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю "Парус" на підставі договору застави майнових прав від 18 лютого 2014 року з дати вилучення, а саме - з 14.01.2015 та стягнуто судовий збір.

18.07.2018 ТОВ "Парус" звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 914/1316/16, в якій просить постанову Верховного Суду від 04.04.2018 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" відмовити, залишивши в силі рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017.

Вказана заява обґрунтована тим, що 09.07.2018 ТОВ "Парус" з Єдиного державного реєстру судових рішень дізналося, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2018 у справі № 916/1422/15-г, яка була залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018, було визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області від 30.10.2015 у справі № 916/1422/15-г про стягнення із ТОВ "ТК "Ажур" на користь АТ "Імексбанк" заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 (з урахуванням додаткових угод). На думку відповідача ТОВ "Парус", відповідні обставини (зобов'язання ТОВ "ТК "Ажур" за договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 (з урахуванням додаткових угод) були припинені) існували на момент прийняття постанови Верховного Суду, проте заявнику стали відомі лише після ухвалення рішення судом касаційної інстанції. Факт припинення зобов'язань ТОВ "ТК "Ажур" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 (з урахуванням додаткових угод), підтверджений ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2018 у справі № 916/1422/15-г, є нововиявленою обставиною в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України.

У відзиві на заяву ПАТ "Імексбанк" вказує на те, що постанова суду касаційної інстанції, яку просить переглянути ТОВ "Парус", набрала законної сили у день її прийняття - 04.04.2018, а ухвала Господарського суду Одеської області у справі № 916/1422/15-г була прийнята 05.05.2018, тобто після розгляду Верховним Судом справи № 914/1316/16. Обставини, які були встановлені ухвалою у справі № 916/1422/15-г, відповідачу ТОВ "Парус" могли бути відомі ще у лютому 2018 року. Крім того, ухвала у справі № 916/1422/15-г постановлена з процесуального питання, а тому встановлені в ній обставини не можуть вважатися преюдиціальними. Звертаючись із заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, ТОВ "Парус" фактично ставить питання про подання нових доказів у справі, що виключає можливість перегляд судового рішення (постанови) за нововиявленими обставинами. На думку позивача, факт звернення стягнення на предмет іпотеки у травні 2017 року жодним чином не може вважатися істотною обставиною для справи про визнання недійсними нікчемних правочинів, укладених у грудні 2014 року. Звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення в позасудовому порядку, яке було здійснено АТ "Імексбанк", не спростовує нікчемність правочинів, що є предметом розгляду цієї справи та не позбавляє банк права звернутися до суду з позовом про застосування наслідків недійсності такого нікчемного правочину.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на вказану заяву зазначив про необґрунтованість посилання ТОВ "Парус" на ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку"; вказав, що ухвала Господарського суду Одеської області від 05.05.2018 у справі № 916/1422/15-г була прийнята з процесуальних питань, а тому навіть якщо вважати, що у ній встановлені певні обставини, вони не можуть вважатися преюдиціальними. Просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Парус" про перегляд за нововиявленими обставинами постанову Верховного Суду від 04.04.2018.

Відповідач -1 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника у судове засідання внаслідок його участі у проведенні слідчих дій щодо товариства.

Вказане клопотання судом відхилено у зв'язку з відсутністю передбачених ст. 202 ГПК України підстав для відкладення справи, а посилання відповідача -1 на ст. 77 ГПК України як підставу відкладення справи є безпідставним, оскільки вказана норма регулює питання допустимості доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у заяві доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що вказану заяву необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Відповідно до ч. 5 ст. 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" № 69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Як на нововиявлену обставину, заявник ТОВ "Парус" посилається на те, що зобов'язання ТОВ "ТК "Ажур" за договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 (з урахуванням додаткових угод) були припинені, що підтверджується ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2018 у справі № 916/1422/15-г, про яку йому стало відомо лише 09.07.2018.

Задовольняючи заяву ТОВ "ТК "Ажур" у справі № 916/1422/15-г, суд виходив, зокрема, з того, що зобов'язання ТОВ "ТК "Ажур", що виникли із договору про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі № 916/1422/15-г, на теперішній час є припиненими згідно з ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку із чим наказ Господарського суду Одеської області від 30.10.2015 у справі № 916/1422/15-г є таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК).

Отже, нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини).

Пункт 1 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає три підстави для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна; 2) банк прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій; 3) банк відмовився від власних майнових вимог.

Скасовуючи рішення господарських судів у цій справі та задовольняючи позов, Верховний Суд дійшов висновку, що укладений 23.12.2014 між ПАТ "Імексбанк", ТОВ "Парус", ТОВ "Торгова компанія "Ажур" договір про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 та укладений 23.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" і ТОВ "Парус" договір про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 є нікчемними в силу п. 1 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та згідно з ст. ст. 16, 215, 203 ЦК України є недійсними.

При цьому, Верховний Суд у цій справі зазначив, що висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними у зв'язку з тим, що замість припиненого спірними договорами забезпечувальних зобов'язань банк прийняв в іпотеку інше майно, отже відсутній передбачений ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" критерій правомірності рішення уповноваженої особи про визнання правочину нікчемним - факт безоплатної відмови ПАТ "Імексбанк" від власних майнових вимог, суперечить зазначеній вище нормі закону, відповідно до якої безоплатність має значення лише у випадку, коли банк здійснив відчуження майна. У випадку відмови від власних майнових вимог оплатність чи безоплатність відмови не впливає на вирішення питання про нікчемність правочину.

Оскільки встановлені у справі № 916/1422/15-г обставини при постановленні ухвали від 05.05.2018 не впливають на вирішення питання щодо правомірності, укладених 23.12.2014 між сторонами договорів від 18.02.2014, не є нововиявленими в розумінні ст. 320 ГПК України та не є істотними для розгляду цієї справи (не спростовують висновків постанови Верховного Суду від 04.04.2018), то відсутні підстави для задоволення відповідної заяви ТОВ "Парус".

За таких обставин підстав для скасування постанови Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 914/1316/16 немає.

Оскільки підстав для задоволення заяви ТОВ "Парус" немає, то судовий збір за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на ТОВ "Парус".

Керуючись ст. ст. 234, 235, 320, 325 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Парус" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 914/1316/16 та залишити постанову Верховного Суду від 04.04.2018 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Г. Вронська

ОСОБА_4