Ухвала

від 21.08.2018 по справі 316/1585/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 316/1585/15 Головуючий у 1 інстанції Капустинський М.В. Номер провадження 22-ц/778/2077/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Подліянової Г.С.,

суддів : Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

за участю секретаря Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 03 березня 2018 року у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій , заінтересовані особи: ОСОБА_3, державний виконавець Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Галина Вікторівна про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій (далі ТОВ Обрій ) звернувся до суду зі скаргою заінтересовані особи: ОСОБА_3, державний виконавець Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Г.В. про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування скарги скаржник зазначав, що на виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 02.12.2016 р., у цивільній справі №316/1585/15-ц за виконавчим листом №316/1585/15-ц від 25.09.2017 р. державним виконавцем Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Г.В. 13 листопада 2017 р. відкрито виконавче провадження про стягнення з ТОВ Обрій на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 242670 грн. 00 коп. Після відкриття виконавчого провадження заявник повідомив державного виконавця про знаходження в провадженні Верховного суду України справи №316/1585/15-ц за касаційною скаргою ТОВ Обрій на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 02.12.2016 р., у цивільній справі №316/1585/15-ц та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 07.11.2017 р. у справі №316/1585/15-ц та просив зупинити провадження до закінчення касаційного провадження, однак виконавче провадження зупинено не було.

Ухвалою Верховного суду України від 29.12.2017 р. у справі №316/1585/15-ц виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 02.12.2016 р. по цивільній справі №316/1585/15-ц за виконавчим листом №316/1585/15-ц від 25.09.2017 р. - було зупинено до закінчення касаційного провадження по справі. Однак, 28.12.2017 р. державним виконавцем Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було винесено постанову про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника незважаючи на наявність зазначеної ухвали Верховного суду України.

Заявник також зазначає, що винесені державним виконавцем Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника не дають змоги розпоряджатися грошовими коштами на поточному рахунку, що в свою чергу не дозволяє виплачувати заробітну плату працівникам та сплачувати податки та повністю блокують роботу підприємства.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд зобов'язати державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Г.В., скасувати постанову про арешт майна боржника від 28.12.2017 р. за виконавчим провадженням № 316/1585/15-ц; зобов'язати державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Г.В., скасувати постанову про арешт коштів боржника від 28.12.2017 р. за виконавчим провадженням №316/1585/15-ц.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 03 березня 2018 року скаргу ТОВ Обрій про зобов'язання вчинення дій задоволено частково.

Зобов'язано державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єрмак Г.В. зняти арешт накладений постановою про арешт майна боржника від 28.12.2017р. та постановою про арешт коштів боржника від 28.12.2017р. винесеними у виконавчому провадженні ВП №55127172 по справі №316/1585/15-ц.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу та винести нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

Наведені вимоги процесуального закону, чинного на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, стосуються не тільки судових рішень, постановлених по суті вирішених спорів, а й будь-якого рішення, в тому числі ухвали суду за результатами розгляду скарг на дії державних виконавців.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до вимог частин першої, третьої та четвертої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

У п. 1 постанови №6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця й іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 07 лютого 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-УІІІ, який набрав чинності з 30 листопада 2016 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частин 1 та 2 ст. 18 вказаного Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно з Конституцією України, статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для виконання всіх органів влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт коштів боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та в межах суми стягнення.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Отже, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду та може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Зі справи вбачається, що на виконанні в Енергодарському міському відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області перебуває виконавче провадження №55127172 відкрите за виконавчим листом №316/1585/15-ц виданого 25.09.2017 року Енергодарським міським судом Запорізької області на підставі рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 02.12.2016 р. по цивільній справі №316/1585/15-ц за позовною заявою ОСОБА_5, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої неналежним виконанням послуг зберігання на платній автостоянці (а.с.31).

Державним виконавцем Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Єрмак Г.В., за відкритим виконавчим провадженням, 28.12.2017 року було винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника (а.с.33,34), що відповідає положенням статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Зі справи видно, що ухвалою Верховного суду України у справі №316/1585/15-ц від 29.12.2017 року виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 02.12.2016 р., у цивільній справі № 316/1585/15-ц за виконавчим листом №316/1585/15-ц від 25.09.2017 р. - було зупинено до закінчення касаційного провадження у справі (а.с.22-23).

Скаржник в скарзі зазначає, що не зважаючи на вищезазначену ухвалу державним виконавцем 28.12.2017 року було винесено постанову про арешт боржника та про арешт коштів боржника.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Статтею 38 Закону України Про виконавче провадження передбачено зупинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду. Виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду. Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

За цим слідує, що зупинення виконавчого провадження є компетенцією державного виконавця.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, чи звертався заявник із заявою до державного виконавця про зупинення виконавчого провадження.

Суд першої інстанції посилаючись в оскаржуваній ухвалі на ч. 1 ст. 447 ЦПК України, згідно якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Однак, у оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не вказав, які саме права чи свободи боржника, які правові норми порушив державний виконавець при винесенні постанов про арешт майна та коштів, і, як наслідок, з яких підстав суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість скарги боржника.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження ВП № 55127172 на виконання виконавчого листа № 316\1585/15-ц виданого Енергодарським міським судом від 25.09.2017 року ОСОБА_3 є стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що стягувач за виконавчим провадженням не була залучена до участі у розгляді цієї справи, хоча вимоги, заявлені скаржником безпосередньо стосуються її прав та обов'язків.

У порушення статей 263-264 ЦПК України суд у достатньому обсязі не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За таких обставин, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, передчасно постановив оскаржувану ухвалу, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення спрапив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 03 березня 2018 року у даній справі скасувати направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.08.2018 року.

Головуючий

Судді: