Постанова

від 23.08.2018 по справі 471/960/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №471/960/16-ц 23.08.2018

Провадження №22-ц/784/1178/18

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Самчишиної Н.В., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Лептугою С.С.

За участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2018 року, постановлене в приміщенні того ж суду о 11:37 год., повний текст рішення складено 10 травня 2018 року, у складі судді Скарницької І.Б. у цивільній справі (єдиний унікальний номер 471/960/18, номер провадження 22-ц/784/1178/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що він є власником земельної ділянки площею 9,0451 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

24 грудня 2012 року позивач за договором оренди передав вказану земельну ділянку у користування відповідача строком на 49 років. Даний договір зареєстрований в Держкомземі Братського району 29 грудня 2012 року.

Відповідно до п. 9 та 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що становить 2751,68 грн. не пізніше 31 грудня кожного року. Проте, відповідачем умови договору не виконуються, орендна плата не вносилася протягом 2013, 2014, 2015 років. Тому просив розірвати вказаний договір оренди земельної ділянки, зобов'язати відповідача негайно передати земельну ділянку в стані придатному для цільового використання (а.с. 2-3).

Під час судового засідання позивач неодноразово уточнював позовні вимоги (а.с. 80, 169).

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 24 грудня 2012 року, зареєстрованого відділом Держкомзему Братського району Миколаївської області 29 грудня 2012 року за № 4721400040014752002.

Зобов'язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 9,0451 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області в стані придатному для цільового використання.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати понесенні за проведення судово-почеркознавчої експертизи у сумі 7142 (сім тисяч сто сорок дві гривні) 40 копійок та витрати понесенні при сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн.(а.с.173-174).

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем порушені істотні умови договору оренди земельної ділянки щодо систематичної несплати орендної плати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати. Вказує, на те, що єдиним доказом, який покладено в обґрунтування рішення є висновок судово-почеркознавчої експертизи, з якою вона була невчасно ознайомлена та позбавлена права заявити клопотання про призначення додаткової експертизи. Крім того, зазначає що позовна заява надійшла до суду в 2016 році, тобто за межами строку, встановленого ст. 257 ЦК України, а тому просила відмовити у задоволені позову у зв'язку із спливом строку позовної давності (а.с. 180).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, та звертає увагу суду, на те, що відповідач під час розгляду даної цивільної справи, шляхом підробки документів виготовила та надала суду неправдиву інформацію, а саме підробили чотири розписки про отримання позивачем грошей за оренду землі, тому користуючись правом п. 11 ст. 262 ЦПК України просить винести окрему ухвалу про порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надіславши прокурору для вжиття заходів (а.с. 198).

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає наведеним вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,0451 га, яка розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

29 грудня 2012 року Держкомземом Братського району Миколаївської області було зареєстровано договір оренди землі між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 строк дії якого становить 49 років.

Відповідно до п. 9 та 11 договору, орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2751,68 грн. Орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року.

Звертаючись з позовом, позивач наполягав на розірванні договору оренди через невиконання відповідачем його умов щодо сплати орендної плати за 2013 -2017 роки.

Під час судового розгляду на підтвердження сплати орендної плати представником відповідача надано розписки, згідно яких ОСОБА_1 отримав орендну плату у 2012 році у сумі 3000 грн., у 2013 році-5000 грн., у 2014 році - 5000 грн., у 2015 році - 6000 грн.

Відповідно до висновку експерта № 17-250/520 від 12.12.2017 року "підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_1 в розписках 2012, 2013, 2014, 2015 років, виконано не самим ОСОБА_1, а іншою особою. Рукописний текст від імені ОСОБА_1 в розписках 2012, 2013, 2014, 2015 років, виконано не навмисно зміненим почерком, не друкованим та однією ручкою (звичайною)" (а.с. 13-124).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Як встановлено судом, орендну плату за 2013-2017 роки відповідач не сплачував і в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та беззаперечні докази про отримання позивачем коштів у рахунок орендної оплати за цей період.

Доводи відповідача щодо отримання позивачем орендної плати згідно розписок, згідно яких ОСОБА_1 отримав орендну плату у 2012 році у сумі 3000 грн., у 2013 році-5000 грн., у 2014 році - 5000 грн., у 2015 році - 6000 грн., не визнані позивачем.

Крім того, судом встановлено, підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_1 в розписках 2012, 2013, 2014, 2015 років, виконано не самим ОСОБА_1, а іншою особою. Зазначене підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 17-250/520 від 12.12.2017 року , проведеної Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази про отримання орендодавцем орендної плати за спірний період. Інших належних та допустимих доказів, що б підтверджували сплату орендної плати орендарем за спірний період, відповідач суду не надав.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачем істотних умов договору оренди земельної ділянки щодо систематичної несплати орендної плати, а тому на підставі ст.ст. 24, 32 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 526, 651 ЦК України обгрунтовано задовольнив позов.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про наявність підстав для сумнівів в достовірності висновку експерта, є необґрунтованими та суб'єктивними судженнями відповідача, оскільки зі справи вбачається, що висновок експертизи надійшов до суду 09.01.2018 року, після вказаної дати судом було проведено підготовче засідання, потім проводились судові засідання, на які з'являвся представник відповідача, знайомився з матеріалами справи. Ніяких клопотань від нього не надійшло.

Доводи апеляційної скарги щодо пропущення позовної давності позивачем при зверненні до суду не заслуговують на увагу, тому що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач та її представник були присутні в судових засіданнях суду першої інстанції, але заява про застосування позовної давності у справі відсутня. Оскільки рішення суду вже винесено, у апеляційного суду відсутні підстави для розгляду вказаних доводів апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновком суду першої інстанції та з їх оцінкою.

Підстав для задоволення клопотання позивача щодо винесення окремої ухвали про порушення законодавства відповідачем та її представником, яке містить ознаки кримінального правопорушення, та направлення її прокурору немає, оскільки колегія суддів не має достовірних даних про написання розписок саме вказаними особами.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Суддя Н.В. Самчишина

Суддя Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 27.08.2018 року