Рішення

від 27.08.2018 по справі 663/158/17

СКАДОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 663/158/17

Провадження № 2/663/266/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року Скадовський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Клімченка М. І.

секретаря Ворфоломєєвої І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд встановити безоплатний та безстроковий земельний сервітут для проходу та проїзду транспортним засобом до земельної ділянки площею 0, 282 га, що знаходиться в його користуванні АДРЕСА_1, через частину земельної ділянки ОСОБА_2, яка знаходиться АДРЕСА_2. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_3 та прилеглої до неї земельної ділянки площею 0, 0282 га на підставі договорів дарування укладених між ним та його батьком ОСОБА_3 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.12.2013 року. 17.04.2009 року батько сторін - ОСОБА_3 уклав з відповідачем договір купівлі-продажу 21/50 частини земельної ділянки площею 0, 0208 га із земельної ділянки площею 0, 0490 га, що знаходиться АДРЕСА_4, з встановленням особистого сервітуту на користь продавця з врахуванням змін внесених до договору 09.12.2011 року. Після того, як позивач став новим власником квартири і земельної ділянки стверджує, що не може користуватися земельною ділянкою, оскільки відповідач йому в цьому перешкоджає. 05.12.2016 року позивач надіслав відповідачу пропозицію щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту з проектом до нього та запропонував надання права вільного проходу та проїзду транспортним засобом до земельної ділянки площею 0, 0282 га, що знаходиться у власності позивача через частину земельної ділянки площею 0, 0036 га, яка перебуває у власності відповідача. Відповідач на вказану пропозицію не погодився запропонувавши платний земельний сервітут з одноразовим внеском у сумі 11057 грн. та щомісячними внесками у розмірі 2775 грн. або влаштувати проїзд чи прохід до земельної ділянки за рахунок інших земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності Скадовської міської ради. Вказану пропозицію позивач вважає необґрунтованою та незаконною.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що відповідачу на праві приватної власності належить квартира з магазином, господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_5 та земельна ділянка за цією ж адресою з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Ввжаює, що у позивача наявні інші варіанти проходу та проїзду до належної йому квартири та земельної ділянки ніж здійснення їх через земельну ділянку належну на праві приватної власності ОСОБА_2, крім того, позивач не погодився на платний сервітут, який обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність пов'язану з магазином та на ділянці, яку бажає позивач для сервітуту знаходяться товар та інші речі, необхідні ОСОБА_2 для здійснення торгівлі. Крім того, між братами виникли неприязні стосунки. Стверджує, що задоволення позову порушить та обмежить право відповідача на користування та розпорядження своїм майном. У задоволенні позову просить відмовити та стягнути з позивача судові витрати у розмірі 12811, 73 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.12.2013 року (Т. 1а.с.19) та договору дарування 1/2 частки квартири за цією ж адресою (Т. 1 а.с. 22).

Також, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 на підставі договору дарування (Т 1 а.с.25).

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Т 1 а.с. 212).

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0, 0208 га АДРЕСА_2 в м. Скадовську згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

17.04.2009 року батько сторін - ОСОБА_3 уклав з відповідачем договір купівлі-продажу 21/50 частини земельної ділянки площею 0, 0208 га із земельної ділянки площею 0, 0490 га, що знаходиться АДРЕСА_4, з встановленням особистого сервітуту на користь продавця з врахуванням змін внесених до договору 09.12.2011 року (Т1 а.с. 12-18).

05.12.2016 року позивач надіслав відповідачу пропозицію щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту з проектом до нього та запропонував надання права вільного проходу та проїзду транспортним засобом до земельної ділянки площею 0, 0282 га, що знаходиться у власності позивача через частину земельної ділянки площею 0, 0036 га, яка перебуває у власності відповідача (Т. 1а.с.29, 30).

ОСОБА_2 на пропозицію позивача не погодився та висунув власні умови платного земельного сервітуту одночасно запропонувавши вирішити спірне питання шляхом влаштування проходу та проїзду до його власності через землі комунальної власності чи шляхом встановлення земельного сервітуту з іншими сусідами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Одним із видів земельних сервітутів є право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (п. а, б ч. 1 ст. 99 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно ч. 1 ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За ч.ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

На думку суду, аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку, що сутність права на чужу річ полягає у встановленні спеціального режиму щодо речі та наданні володільцю цього майна особливого статусу щодо користування ним. При цьому, таке користування завжди повинно бути за своїм обсягом меншим, ніж залишкове користування власника обслуговуючої речі.

З наданих роз'яснень у п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014р. вбачається, що позивач має довести, що повноцінне використання своєї земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки; що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб; що відповідно до ч. 3 ст. 402 ЦК України він не досяг з відповідачем домовленості про встановлення сервітуту та про його умови. За певних обставин для вирішення спірних питань може бути призначена відповідна експертиза.

З висновку експерта № 148/17 від 12.01.2018 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 має два шляхи проходження та проїзду на належну йому земельну ділянку, перший з яких через земельну ділянку відповідача, та по території ринку з правого боку земельної ділянки шляхом перенесення огорожі земельної ділянки по пров. Торговому, 9/2 власників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, тобто привести фактичні огорожі квартири № 2 житлового будинку № 9 по пров. Торговому, 9 в м. Скадовську у відповідності меж приватизованої земельної ділянки; викорчувати два дерева на шляху руху з дозволу Скадовської міської ради, привести межі земельної ділянки квартири № 1 житлового будинку № 9 по пров. Торговому, 9 в м. Скадовську відповідно до державного акту; встановити хвіртку, прибрати та благоустроїти територію проходу, отримати всі дозвільні документи для організації проходу та проїзду на велосипеді (Т.1 а.с.171).

Крім того, експертом зазначено, що межі земельних ділянок по пров. Торговому, 9/2 та АДРЕСА_7 розташовані не на межі приватизованих земельних ділянок.

Також, експертом вказано, що для проходження до ділянки позивача через земельну ділянку відповідача необхідно розібрати кладку, прибрати стелажі, встановити хвіртку.

Таким чином, суд вважає, що встановлення такого сервітуту, у відповідності з приписами ст. 98 ЗК України, здійснюється способом, не найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений, оскільки його встановлення призводить ще й до заподіяння матеріальної шкоди власнику земельної ділянки ОСОБА_2, необхідністю демонтажу кладки та інше.

Висновком судової земельно-технічної експертизи № 17-670/671 від 18.05.2018 року запропоновано три варіанти проходження та проїзду на належну позивачу земельну ділянку, серед яких, враховуючи добросусідські відносини з мешканцями квартири АДРЕСА_8 запропоновано укладення договору сервітуту, а також для входу у власну квартиру позивачу рекомендовано розробити технічну документацію та погодити її рішенням Скадовської міської ради, на реконструкцію віконного прорізу першого поверху квартири на вхідні металеві двері з навісом.

Як роз'яснено у п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги тривалі неприязні стосунки сторін, суд вважає, що позивач може вирішити питання проходження та проїзду до власної земельної ділянки та квартири іншим запропонованим експертами шляхом, а також зважаючи на ведення відповідачем господарської діяльності, речі для провадження якої зберігаються на частині ділянки на яку бажає позивач встановити сервітут та матеріальні витрати, яких зазнає відповідач шляхом демонтування встановленої кладки, суд вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

З позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 12811, 73 грн. у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4 - 13, 76 - 81, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 12811, 73 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дні вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.І. Клімченко