Постанова

від 21.12.2018 по справі 663/158/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року м. Херсон

справа № 663/158/17

провадження № 22-ц/819/394/18

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарПрушинська О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області у складі судді Клімченка М.І. від 27 серпня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту,

встановив:

У січні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та прилеглої до неї земельної ділянки, площею 0,0282 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності на яке він набув на підставі укладених 06 квітня 2016 року між ним і його батьком ОСОБА_7 договорів дарування, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_8, виданого приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Урсол Л.А. 18 грудня 2013 року.

Власником іншої частини земельної ділянки площею 0,0208 га, є відповідач, право власності на яке у нього виникло на підставі укладеного із батьком 17 квітня 2009 року договору купівлі-продажу із встановленням сервітуту площею 0,0036 га з метою доступу до належної продавцю земельної ділянки.

За умовами укладеного договору, з урахуванням внесених 09.12.2011року змін, ОСОБА_7 (батько) та члени його сім'ї на безоплатній основі мають право користуватися належною покупцю (відповідачу) частиною земельної ділянки, яка може бути використана з метою доступу (проходу) до належної продавцю земельної ділянки; земельний сервітут є постійним і встановлений для проходу та проїзду на велосипеді, транспортному засобі, а також для прогону худоби; дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу права власності на земельну ділянку, щодо якої встановлено сервітут до іншої особи і підлягає припиненню у визначених договором випадках.

Відповідач чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0036 га, розташованою по АДРЕСА_2, щодо якої встановлено сервітут, укласти договір щодо безоплатного та безстрокового надання вільного проходу та проїзду транспортним засобом через частину цієї земельної ділянки до належної йому (позивачу) земельної ділянки, відмовляється.

Посилаючись на те, що задоволення його потреб в доступі до належної земельної ділянки можливо по існуючому з 2009 року проходу і проїзду зі сторони сусідньої земельної ділянки, який існував на момент відчуження первісним власником частини цієї земельної ділянки, позивач просив суд встановити безоплатний та безстроковий земельний сервітут для проходу та проїзду транспортним засобом до земельної ділянки площею 0,0282 га, що знаходиться у його користуванні по АДРЕСА_1 через частину земельної ділянки відповідача ОСОБА_6, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Рішенням суду від 27 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 12 811,73 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду щодо неможливості встановлення сервітуту через земельну ділянку відповідача не відповідає обставинам справи, зроблений без врахування і належної оцінки наявних в матеріалах справи висновків судових експертиз та раніше встановленого до зміни власника сервітуту, дія якого не була припинена, суперечить як діючому в Україні законодавству, так і практиці Європейського суду з прав людини.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 її доводи не визнав, висновок суду щодо можливості задоволення потреби позивача користуватися земельною ділянкою у інший спосіб без встановлення земельного сервітуту щодо належної йому земельної ділянки вважає правильним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має можливість вирішити питання проходження та проїзду до власної земельної ділянки та квартири іншим запропонованим експертом шляхом, а обтяження земельної ділянки відповідача земельним сервітутом, зважаючи на ведення ним господарської діяльності, призведе до завдання збитків та суттєво обмежить право користування належною йому земельною ділянкою.

В процесі судового розгляду справи встановлено, що на підставі рішення виконкому Скадовської міської ради №215 від 31.08.2001 року земельна ділянка площею 0,0490 га, розташована на території Скадовської міської ради по АДРЕСА_1, передана у приватну власність ОСОБА_7 (батька сторін) для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. На ім'я останнього 17 травня 2002 року видано державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №877.

17 квітня 2009 року ОСОБА_7 передав за плату у власність ОСОБА_6, а останній як покупець прийняв у власність належну продавцю 21/50 частину земельної ділянки площею 0,0208га із земельної ділянки площею 0,0490 га в межах згідно з планом, яка розташована в АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Договір купівлі-продажу частини земельної ділянки, який є змішаним цивільно-правовим договором з елементами договору купівлі-продажу та договору про встановлення сервітуту, 17 квітня 2009 року був посвідчений нотаріально.

Відповідно до пункту 1.7 договору щодо частини земельної ділянки, яка є предметом цього договору, за домовленістю сторін встановлюється сервітут, за яким ОСОБА_7, члени його сім'ї і уповноважені ним особи мають право використовувати земельну ділянку покупця або її частину, що визначена та описана в кадастровому плані земельної ділянки, який є невід'ємною частиною цього договору ( земля під сервітутом ), яка може бути необхідною для цілей доступу (проходу), а також мати право входу і виходу в будь-який час по землі під сервітутом до своєї земельної ділянки.

Площа сервітуту становить 0,0036 га. Сервітут встановлено для проходу та проїзду на велосипеді продавця з ділянки покупця на ділянку продавця. Сервітут встановлений на безоплатній основі. Сторони погодилися з тим, що дія сервітуту припиняється внаслідок смерті продавця, відмови його від сервітуту або відчуження ним своєї земельної ділянки покупцю, або іншим особам.

Під час укладення договору сторони за участі представника ПП Земле-Експерт склали акт про встановлення, узгодження меж земельного сервітуту, підтвердили встановлення на всіх поворотах 6 межових знаків, які передані землекористувачам на зберігання. Земельний сервітут був зареєстрований в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

09 грудня 2011 року сторони уклали та нотаріально посвідчили договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки з встановленням особистого сервітуту, посвідченого нотаріально 17.04.2009 року, згідно із якими сторони, зокрема, домовилися, що земельний сервітут є постійним і встановлений для проходу та проїзду на велосипеді, для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, а також для прогону худоби по наявному шляху.

Сторони погодилися також з тим, що дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи і підлягає припиненню у випадках: поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; відмови особи, в інтересах якої він встановлений; рішення суду про скасування земельного сервітуту; невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; порушення власником сервітуту умов користування сервітутом; з інших підстав, передбачених законодавством України.

В листопаді 2012 року ОСОБА_7 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0282 га, яка розташована за наведеною вище адресою та якій, у зв'язку з поділом та відчуженням частини земельної ділянки, присвоєно новий кадастровий номер НОМЕР_2.

06 квітня 2016 року ОСОБА_7 подарував належну йому земельну ділянку ОСОБА_5.

Кожний із сторін є власником квартир №1 та №1А відповідно, які розташовані на спірних земельних ділянках та є складовими частинами двоквартирного житлового будинку.

27 березня 2017 року в зв'язку із смертю ОСОБА_7 (особи, на користь якої був встановлений земельний сервітут) припинено право земельного сервітуту щодо земельної ділянки відповідача, про що зроблено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач вважає земельний сервітут припиненим з підстав зміни власника земельної ділянки, на користь якого він був встановлений, тому заклав існуючий раніше прохід на земельну ділянку позивача блоками, в результаті чого останній позбавлений доступу до свого нерухомого майна.

Відповідно до висновку, призначеної судом та проведеної 12.01.2018 року судовим експертом Гришиною В.М. і Херсонським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, судової земельно- технічної експертизи в частині питань, поставлених судом перед експертом Гришиною В.М., пройти і проїхати на велосипеді на належну позивачу земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1, можна двома шляхами: через частину земельної ділянки площею 0,0208 га, розташованої по АДРЕСА_2, яка перебуває у власності відповідача (для цього необхідно розібрати кладку, прибрати стелажі, встановити хвіртку, тобто відновити існуючий раніше прохід), або по території ринку з правого боку земельної ділянки, для чого необхідно: перенести праву огорожу земельної ділянки по АДРЕСА_3 власників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, тобто привести фактичні огорожі квартири АДРЕСА_3, у відповідності до меж приватизованої земельної ділянки; викорчувати два дерева на шляху руху з дозволу Скадовської міської ради, привести межі земельної ділянки квартири АДРЕСА_1 відповідно до державного акту; встановити хвіртку, прибрати та благоустроїти територію проходу, отримати всі необхідні дозвільні документи для організації проходу і проїзду на велосипеді.

При цьому судовий експерт зазначила, що при розподілі земельної ділянки площею 0,0490 га по АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_7(батькові нинішніх власників) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 17 травня 2002 року виконкомом Скадовської міської ради Херсонської області, були виділені дві окремі земельні ділянки площею 0,0208 га і 0,0282 га та одразу для проходу і проїзду на велосипеді на користь власника земельної ділянки площею 0,0282 га , тобто на той час-ОСОБА_7, на земельну ділянку площею 0,0208 га (земельну ділянку відповідача) повинен був встановлюватися сервітут площею 0,0036 га.

Експерт Гришина В.М. зробила висновок, що на даний час необхідно виділити земельну ділянку для встановлення земельного сервітуту для проходу і проїзду на велосипеді до земельної ділянки площею 0,0282 га, що знаходиться у власності позивача, через частину земельної ділянки площею 0,0208 га, яка перебуває у власності відповідача, фактичною площею 0,0033 га з геометричними розмірами по периметру (по фасадній межі за годинниковою стрілкою) по існуючій огорожі 2,54м., 11,57м.; по лінії розподілу 7,1м.; по сумісній межі власників 1,26м., по зовнішніх стінах магазину літ. Д 4,7м., 8,65м.

Висновком №17-670/671 судової земельно-технічної експертизи, складеним 18.05.2018 року Херсонським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, перед яким судом поставленні питання про технічно можливі варіанти для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку позивача та про те, чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача із можливими варіантами встановлення такого сервітуту із зазначенням його виду, встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_5 не відповідає даним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 22.10.2012 року на ім'я первісного власника як щодо площі, так і щодо конфігурації розташування зовнішніх меж земельної ділянки.

Відповідаючи на питання стосовно технічно можливих варіантів для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку позивача, експерт зазначив, що для цього необхідно відновити в законному порядку встановлену на теперішній час праву межу паркану власників квартири АДРЕСА_3, а прохід та проїзд на велосипеді з АДРЕСА_1 здійснювати між ларьком (малої архітектурної форми) та парканом домоволодіння по АДРЕСА_3. Для цього отримати дозвіл Скадовської міської ради та для вільного проходу знести два дерева (дві тополі). В правій задній межі власного паркану від В до Г земельної ділянки, яка виходить до території ринку ПП Еверест , встановити металеву хвіртку або металеві ворота. Час проїзду легкового транспорту (заїзд, виїзд)попередньо погодити з керівництвом ринку ПП Еверест через його ворота (варіант 1).

Враховуючи добросусідські відносини з мешканцями квартири АДРЕСА_3 позивачу із сусідами праворуч вирішити питання про укладення договору сервітуту для проходу та проїзду на велосипеді на свою земельну ділянку, установивши металеву хвіртку в лівій внутрішній межі від Б до В (паркану) між колодязем та житловим будинком, або те ж саме прохід по прямій пішохідній доріжці від вхідних металевих воріт вздовж сараю літ. Б (варіант 2).

Для входу у власну квартиру ОСОБА_5 з АДРЕСА_1 розробити технічну документацію та погодити її рішенням Скадовської міської ради на реконструкцію віконного прорізу першого поверху квартири на вхідні металеві двері з навісом (варіант 3).

За цим же висновком судового експерта земельна ділянка використовується відповідачем у відповідності до цільового призначення- обслуговування прибудинкової території та обслуговування продовольчого магазину, що буде неможливим із встановленням на ній земельного сервітуту.

Відповідно до положень статті 78 ЗК України право власності на землю- це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

За змістом статей 79, 79-1 ЗК України земельна ділянка як об'єкт права власності- це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема як у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, так і шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Спірні земельні ділянки сформовані шляхом поділу первісно відведеної ОСОБА_7 із земель комунальної власності земельної ділянки, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Відповідно до діючих в Україні Державних будівельних норм України Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (ДБН В.360-92), затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1994 року №44 з послідуючими змінами, та Державних будівельних норм України Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення (ДБН В 2.2.-15-2005), затверджених наказом Держбуду від 18.05.2005 року №80, при проектуванні протяжних окремо розташованих будинків і периметральної забудови кварталу в них повинні бути передбачені наскрізні проїзди для автотранспорту, проїзди у внутрішні дворики, а у районах садибної забудови при потребі, крім вуличної мережі, слід формувати мережу внутрішньоквартальних проїздів. До житлових і громадських будинків слід передбачати проїзди завширшки 3,5м на відстані не ближче 5м від стін, придатні для проїзду пожежних машин (пункт 3.22 ДБН В 360-92).

Крім того, як зазначено в пунктах 2.4 та 5.6 Технічних вказівок щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах, затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах 18.05.1998 року, земельні ділянки можуть бути подільними та неподільними. Подільними земельними ділянками є такі, що без порушення їх сутності (втрати істотних складових) можуть бути поділені на реальні земельні частки, кожна з яких після поділу утворює нову земельну ділянку, здатну забезпечити нормативні вимоги щодо забудови або іншого її використання.

Встановлення меж окремої земельної ділянки може здійснюватися лише у випадках її поділу на декілька нових або при об'єднанні суміжних ділянок чи удосконаленні їх спільної межі.

Якщо встановлення меж земельної ділянки призводить до ущемлення інтересів суміжних землекористувачів (неможливість проїзду, проходу до шляхів загального користування, підключення до інженерних комунікацій тощо), то у висновках відповідних державних органів у обов'язковому порядку зазначаються обмеження та сервітути.

Згідно зі статтею 98 ЗК України право земельного сервітуту-це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів як, зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (стаття 99 ЗК України).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 16 квітня 2004 року №7 (з послідуючими змінами) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК, частина перша статті 101 ЗК), а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина друга статті 401, пункт 6 частини першої статті 406 ЦК).

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном (пункт 22-2 постанови).

Аналіз наведених норм матеріального права, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, та встановлених судом обставин справи дає підстави зробити висновок про те, що при визначенні статусу земельної ділянки площею 0, 0490 га, яка належала батькові позивача та відповідача, як подільної земельної ділянки, в установленому законом порядку нові земельні ділянки, що утворилися після поділу, визначені як такі, що здатні забезпечити нормативні вимоги щодо їх використання за цільовим призначенням за допомогою постійного безоплатного земельного сервітуту, встановленого для забезпечення проходу та проїзду на велосипеді до земельної ділянки, власником якої на даний час є позивач.

При цьому земельна ділянка відповідача, будучи самостійною земельною ділянкою, визначена як обслуговуюча земельна ділянка в межах встановленого земельного сервітуту.

Без встановлення такого земельного сервітуту поділ земельної ділянки на дві самостійні був би неможливим.

Отже, у спірних правовідносинах має місце земельний сервітут, встановлений для власника земельної ділянки, який по своїй суті не є особистим сервітутом та відповідно до положень статті 102 ЗК України не припиняється у разі смерті особи, на користь якої він був встановлений.

Таким чином, враховуючи, що земельний сервітут первісно був встановлений договором як особистий і припинений у зв'язку із смертю ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що доступ до земельної ділянки та житла позивача підлягає забезпеченню шляхом встановлення земельного сервітуту у виді права проходу та проїзду на велосипеді на належній відповідачеві земельній ділянці площею 0,0033га з геометричними розмірами по периметру (по фасадній межі за годинниковою стрілкою) по існуючій огорожі 2,54м, 11,57м; по лінії розподілу 7,1м; по сумісній межі власників 1,26м, по зовнішніх стінах магазину літ. Д 4,7м, 8,65м, які позначені на план-схемі земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1, що є додатком №1 до висновку експерта №148/17 судової земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Гришиною В.М. 12 січня 2018 року. Цей вид сервітуту відповідає земельному сервітуту, який був встановлений при поділі земельної ділянки на дві самостійні земельні ділянки і є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Та обставина, що на момент вирішення судом спору, який виник між сторонами, відповідач заклав існуючий прохід до земельної ділянки позивача блоками, чим анулював досягнуту з попереднім власником домовленість, на думку колегії суддів, не є перешкодою для встановлення земельного сервітуту на наведених вище умовах, оскільки такі дії відповідача є неправомірними з огляду на встановлені обставини справи та положення земельного законодавства і не є незворотніми для відновлення попереднього стану спірних земельних ділянок.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції не врахував зазначеного і прийшов до неправильного висновку щодо відсутності підстав для відновлення порушених прав позивача у обраний ним спосіб, ухвалене судом рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову та встановлення щодо земельної ділянки відповідача земельного сервітуту.

При цьому, суд апеляційної інстанції доводи та заперечення відповідача щодо порушення встановленням сервітуту його прав власника і його посилання на Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважає такими, що не підлягають врахуванню при вирішенні спірних питань, так як відповідно до положень статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Частиною першою статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачен6их законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited ) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо хоча б одного критерію не буде одержано.

Згідно із частиною першою статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Положення статті 401 ЦК України відображає право власника сусідньої земельної ділянки використовувати земельну ділянку іншого власника для власної вигоди.

Право власності не є абсолютним, може бути обмежено, але таке обмеження має бути здійснено на підставі закону та з урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону-нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

У вказаній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відповідність заходу втручання держави в право власності ОСОБА_6 шляхом встановлення земельного сервітуту критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованій у сталій практиці Європейського суду з прав людини. Втручання в право на мирне володіння відповідачем належною йому на праві власності земельною ділянкою відбувається з дотриманням справедливого балансу між інтересами позивача та відповідача, який у свій час придбав земельну ділянку з відповідним обмеженням і ця земельна ділянка використовувалася ним із забезпеченням вільного проходу та проїзду на велосипеді до земельної ділянки позивача.

При цьому колегія суддів враховує, що питання щодо можливості проходу із земельної ділянки площею 0, 0282 га на АДРЕСА_1 було вирішено в установленому законом порядку при поділі земельної ділянки, тому висновок суду першої інстанції, який погодився із запереченнями відповідача в цій частині, про те, що позивач може вирішити питання проходження та проїзду до власної земельної ділянки та квартири іншим запропонованим експертом шляхом, суперечить положенням діючого в Україні земельного законодавства та не містить вирішення порушеного позивачем перед судом питання щодо ефективного захисту його прав як землевласника та власника житлового приміщення, розташованого на належній йому земельній ділянці.

Суд не зважив, що запропоновані експертом інші шляхи не забезпечують гарантованого права позивача користуватися своєю власністю у найближчий період часу, а відсилають останнього до облаштування окремого входу як у належну йому квартиру з відповідними погодженнями компетентних органів, в тому числі щодо знищення дерев, так і до встановлення земельного сервітуту з іншими землевласниками.

Єдиним обґрунтуванням того, чому неприйнятним є запропонований позивачем вид сервітуту, який використовувався протягом тривалого періоду часу, суд навів ту обставину, що відповідач веде господарську діяльність, речі для провадження якої зберігаються на частині земельної ділянки, запропонованої для встановлення сервітуту, а також матеріальні витрати, яких зазнає відповідач в результаті демонтування встановленої ним кладки.

Із пояснень відповідача та висновків судової експертизи вбачається, що такою господарською діяльністю є продовольчий магазин, який знаходиться на спірній земельній ділянці, однак відповідач не довів, а суд не встановив, що розміщення об'єкта торгівлі на земельній ділянці, видом використання якої в межах категорії землі житлової та громадської забудови є будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, є підставою для припинення права позивача проходити на належну йому земельну ділянку, в той час, як відповідно до положень статей 13, 26 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Що ж стосується доводів відповідача про те, що встановленням сервітуту йому можуть бути завдані збитки, то колегія суддів вважає, що зазначені обставини не є підставою для відмови у задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту, оскільки сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 374, 376 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Встановити ОСОБА_5, власнику земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, на належній ОСОБА_6 земельній ділянці, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3, постійний, безоплатний сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді, площею 0,0033 га з геометричними розмірами по периметру (по фасадній межі за годинниковою стрілкою) по існуючій огорожі 2,54 м, 11,57 м; по лінії розподілу 7,1 м; по сумісній межі власників 1,26 м, по зовнішніх стінах магазину літ. Д 4,7 м, 8,65 м, які позначені на план-схемі земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1, що є додатком № 1 до висновку експерта № 148/17 судової земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Гришиною В.М. 12 січня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: І.В. Склярська

Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складено 27 грудня 2018 року

Суддя Л.В. Пузанова