Постанова

від 22.08.2018 по справі 665/807/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 665/807/16-ц

провадження № 61-1993св18

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_3, ОСОБА_4,

треті особи: Чаплинська селищна рада Херсонської області, державний нотаріус Бершадської державної нотаріальної контори Вінницької області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 10 жовтня 2017 року у складі суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Чаплинська селищна рада Херсонської області, державний нотаріус Бершадської державної нотаріальної контори Вінницької області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 6,3966 га, яка належала на праві власності ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та земельну ділянку площею 6,3355 га, яка належала на праві власності ОСОБА_6 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 на зазначені земельні ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6, склали заповіти за якими вказані земельні ділянки заповіли ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем за законом є позивач, як дружина померлого.

Постановою від 26 лютого 2016 року державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на цілу частку спадкового майна, а саме на земельну ділянку що належала ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, оскільки іншим спадкоємцем який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_4, яка була прописана та проживала з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно заяви від 26 березня 2013 року, поданої до Чаплинської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 відмовилась від спадкового майна після смерті її сина ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, а отже втратила право на обов'язкову частку у спадковому майні.

Також вважала, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 6,3355 га, що належала на праві власності ОСОБА_6, підлягає скасуванню, оскільки рішенням суду від 01 липня 2013 року, на підставі якого внесено запис про право власності, скасовано та рішенням суду від 24 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку площею 6,3355 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5.

В ході розгляду справи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись з зустрічним позовом до ОСОБА_2, Чаплинської селищної ради, третя особа державний нотаріус Чаплинської державної нотаріальної контори, про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6, складеного 21 квітня 2004 року, яким заповів належну йому на праві власності земельну ділянку площею 6,3355 га ОСОБА_7 та визнання недійсним заповіту ОСОБА_5, складеного 21 квітня 2004 року, яким заповів належну йому земельну ділянку площею 6,3966 га ОСОБА_7, оскільки вважали, що вказані правочини є недійсними з підстав невідповідності волі спадкодавців. Адже вказані заповіти були складені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за винагороду в розмірі 2000 грн за кожну земельну ділянку, отриману від ОСОБА_7, а тому ці правочини суперечать сутності заповіту, як безвідплатного одностороннього правочину.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 26 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, скасування запису про право власності відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заповітів недійсними задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_6, складений 21 квітня 2004 року, посвідчений в нотаріальному порядку за реєстраційним номером 831, яким належну йому на праві власності земельну ділянку площею 6,3355 га заповів ОСОБА_7 Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5, складений 21 квітня 2004 року, посвідчений в нотаріальному порядку за реєстраційним номером 835, яким належну йому на праві власності земельну ділянку площею 6,3966 га заповів ОСОБА_7

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт за своєю сутністю є одностороннім правочином, який вважається дійсним після того, як заповідач в установленому порядку і в належній формі виявить свою волю. Складені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заповіти на користь ОСОБА_7, є недійсними з підстав суперечності змісту цих заповітів дійсній сутності такого правочину. Відповідно безпідставними є вимоги позивача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_6, ОСОБА_5, оскільки визнання судом заповітів недійсними обумовлює спадкування за законом щодо спадщини, яка відкрилася після смерті спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_6, їх спадкоємцями в порядку черговості.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 10 жовтня 2017 року рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 26 травня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Визнано за ОСОБА_2 право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який набув але не оформив спадкових прав за заповітом від 21 квітня 2004 року після ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року в АДРЕСА_1 на спадкове майно, яке складається із: 3/4 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,3355 га, що розміщена на території с. Світанок Чаплинського району Херсонської області, яка на підставі державного акту НОМЕР_1, виданого Чаплинською селищною радою 16 лютого 2001 року ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнано за ОСОБА_2 право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який набув але не оформив спадкових прав за заповітом від 21 квітня 2004 року ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року в АДРЕСА_1 за заповітом, складеним 21 квітня 2004 року на користь ОСОБА_7, який набув право на спадкування за заповітом, але не оформив своїх спадкових прав на спадкове майно, яке складається із:

1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,3966 га, що розміщена на території с. Світанок Чаплинського району Херсонської області, яка на підставі державного акту НОМЕР_4, виданого Чаплинською селищною радою від 16 лютого 2001 року ОСОБА_5,

3/16 ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3966 га, розміщену на території с. Світанок Чаплинського району Херсонської області, належну ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі державного акту НОМЕР_4, виданого Чаплинською селищною радою від 16 лютого 2001 року, право на спадкування якої, як обов'язкової частки у спадщині за законом набув ОСОБА_6, але не оформив спадкових прав.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 площею 6,3966 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену на території с. Світанок Чаплинського району Херсонської області, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_5 на підставі державного акту НОМЕР_4, виданого Чаплинською селищною радою від 16 лютого 2001 року.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,3355 га, що розміщена на території с. Світанок Чаплинського району Херсонської області, яка на підставі державного акту НОМЕР_1, виданого Чаплинською селищною радою 16 лютого 2001 року спадкодавцеві ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Чаплинської селищної ради, третя особа державний нотаріус Чаплинської державної нотаріальної контори, про визнання заповітів недійсними відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що за інформацією, наданою нотаріусом Бершадської державної нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, ОСОБА_2 у встановлений судом додатковий строк подала відповідну заяву про її прийняття. Тому ОСОБА_2 набула право на спадкування спадкового майна після ОСОБА_6, а саме: 3/4 частини земельної ділянки площею 6,3355 га, а також 3/16 земельної ділянки площею 6,3966 га. Спадкодавці починаючи із 2002 року, передали у користування ОСОБА_8 належні їм земельні ділянки, однак договірні відносини з приводу оренди цих ділянок оформлені ними лише у 2007 році. Докази про те, що кошти сплачував спадкоємець за заповітом та про те, що волевиявлення спадкодавців при складанні заповітів на користь ОСОБА_7 не було вільним і не відповідало їх волі відсутні.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, подали касаційну скаргу, у якій просять ухвалу апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суд апеляційної інстанції не врахував, що факт отримання коштів за складання заповіту підтверджено матеріалами справи, тому волевиявлення не було вільним. Заповітом було приховано фактичний продаж земельних ділянок сторонній особі.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У березні 2018 року ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_9, в якому просить оскаржене рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що відповідачі не пояснили в чому саме полягають порушення апеляційного суду. Згідно рішень судів, які набули чинності, ОСОБА_3, визнаний таким, що не має право спадкування за законом. ОСОБА_7 кошти не передавались. Суд першої інстанції вийшов за рамки своїх повноважень. Недійсність заповітів необґрунтована, тому що вони є дійсними.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 21 квітня 2004 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 склали три заповіти, якими заповіли належні їм на праві власності земельні ділянки ОСОБА_7

Суди встановили, що заповідач ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

При частковому задоволенні первісного позову ОСОБА_2 апеляційний суд зробив висновок, що ОСОБА_2 у встановлений судом додатковий строк подала відповідну заяву про її прийняття. Тому ОСОБА_2 набула право на спадкування спадкового майна після ОСОБА_6, а саме: 3/4 частини земельної ділянки площею 6,3355 га, а також 3/16 земельної ділянки площею 6,3966 га.

Колегія суддів погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тлумачення статті 1272 ЦК України свідчить, що визначення судом додаткового строку не звільняє спадкоємця від необхідності подання в межах цього строку заяви про прийняття спадщини, тобто ухвалення судового рішення не замінює заяви про прийняття спадщини. Додатковий строк починає перебіг з моменту набуття чинності відповідним рішенням суду і обчислюється за загальними правилами обчислення строків (статті 251-255 ЦК України).

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Його спадкоємцем за законом є ОСОБА_2

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2014 року у справі № 665/629/14-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за ним права на спадкування за законом щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, оскільки встановлено, що спадщина відкрилась за місцем проживання останнього в с. Тернівка, Бершадського району, Вінницької області, тоді як позивач, на час відкриття спадщини із спадкодавцем не проживав та у встановлений законодавством шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини не подав.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2014 року у справі № 665/629/14-ц встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги, яка після смерті ОСОБА_7 у встановленому законом порядку та строк прийняла спадщину до складу якої належить право спадкування за заповітами ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2014 року у справі № 665/629/14-ц визначено ОСОБА_2 додатковий строк протягом трьох місяців з дня вступу рішення суду в законну силу для подання заяви про прийняття спадщини після спадкодавця ОСОБА_5 та спадкодавця ОСОБА_6

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 у визначений судом додатковий строк подала відповідні заяви про її прийняття.

Апеляційним судом встановлено, що постановами нотаріуса від 26 лютого 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадкування на спадщину у цілому за заповітами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 21 квітня 2004 року, які складені на користь ОСОБА_7, із тих підстав, що між спадкоємцями виник спір з приводу розподілу спадкового майна.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заповітів недійсними апеляційний суд зробив висновок, що докази про те, що кошти сплачував спадкоємець за заповітом та про те, що волевиявлення спадкодавців при складанні заповітів на користь ОСОБА_7 не було вільним і не відповідало їх волі відсутні.

Колегія суддів погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Згідно частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскарженого рішення) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши, що позивачі не довели наявність підстав, передбачених частиною другою статті 1257 ЦК України, для визнання недійсним заповітів, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило