Рішення

від 14.08.2018 по справі 640/2800/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/2800/18

н/п 2/640/1449/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Хомінської Т.В.,

представників сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю МАГНОЛИТ про визнання недійсним правочину, -

встановив :

Позивач, ОСОБА_3, звернувся у суд з позовом до відповідачів, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ МАГНОЛИТ , в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №7218/17/000294 від 14.04.2017року укладений між ТОВ МАГНОЛИТ , який діяв на підставі договору комісії, укладеним з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також застосувати наслідки його недійсності, повернувши сторони договору до первісного стану. В обґрунтування заявлених вимог, зазначає, що його права порушені внаслідок реалізації транспортного засобу без його згоди, оскільки проданий автомобіль на момент продажу був спільною сумісною власністю.

Відповідач - ОСОБА_4, у судове засідання не з'явилась, у поданому відзиві просила в задоволені позову відмовити, за його не доведеністю належними та допустимими доказами. Крім того, зазначаючи, що в даному випадку оспорюваний договір не порушує права позивача, оскільки рішенням суду з неї стягнута на користь позивача вартість ? частки автомобіля.

Співвідповідачі - ОСОБА_5, ТОВ МАГНОЛИТ , у судове засідання не з'явились, відзиву на позов не надали, повідомлявся судом у відповідності до положень ЦПК України.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 20.04.2018р. був забезпечений позов, шляхом заборони ОСОБА_5 відчужувати автомобіль Toyota Yaris (номер шасі НОМЕР_4), 2006 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає за необхідне в задоволені позову відмовити, з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 07.07.2007 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.06.2016 р.

За час шлюбу сторонами був придбаний автомобіль Toyota Yaris (номер шасі НОМЕР_4) 2006 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який 14.10.2014 р. оформлений на ОСОБА_4

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22.11.2017 р. у справі №640/4013/17 в порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 104500 грн. компенсації ? вартості автомобіля Toyota Yaris реєстраційний номер НОМЕР_1, який є спільною сумісною власністю подружжя.

03.02.2018 р. позивач дізнався, після отримання касаційної скарги, що 14.04.2017р. між ТОВ МАГНОЛИТ , діючі на підставі договір комісії, укладеного з власником транспортного засобу та ОСОБА_5 був укладений договорів купівлі- продажу автомобіля Toyota Yaris реєстраційний номер НОМЕР_1 №7218/17/000294 .

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом статті 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (правова позиція ВСУ у справі за № 6-17цс17)

Статтею 403 ЦПК України (для правових позицій ВС) та п. 7 п.п. 1 Перехідних положень ЦПК України (для правових позицій ВСУ), передбачено обов'язок касаційного суду, що розглядає справу і який вбачає необхідність у відступі від раніше викладеної правової позиції, передати її на розгляд палати, об'єднаної палати чи Великої палати ВС.

Тобто, у суду першої чи апеляційної інстанції не має можливості відступити від правової позиції, викладеної в постановах ВС/ВСУ, при розгляді конкретної справи і висновки викладені у постанові ВСУ є обов'язковими для суду першої інстанції.

Згідно ч.3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів того, що ОСОБА_5 знала та могла знати, що спірний транспортний засіб є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, суду не надані, тобто відсутні докази недобросовісності сторін оспорюваного договору. Посилання позивача на те, що оспорюваний договір був укладений після звернення його до суду про поділ автомобіля, судом не приймається, оскільки ухвала про відкриття судом прийнята 25.04.2017р., тоді як оспорюваний договір укладений 14.04.2017р.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу .

Згідно положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеного, особа, яка вважає, що її права й законні інтереси порушені неправомірними діями інших осіб чи органів, звертається за захистом до суду як державного органу, уповноваженого вирішувати спори з метою відновлення порушеного права й припинення правопорушення.

Право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням певних суб'єктивних прав особи (позивача). Тобто, суд може захистити лише порушене право. Порушення прав, свобод чи інтересів особи є однією і обов'язкових умов надання судового захист, а факт відсутності такої умови виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів (абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі ).

Як встановлено Апеляційним судом Харківської області у рішенні від 22.11.2017 р. , автомобіль був спільною сумісною власністю, однак на теперішні час на корить позивача стягнута вартість його ? частини. Тобто на теперішній час позивач не є власником автомобіля, тому продажом автомобілю його права не порушені і підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору, відсутні .

За ч.9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи відмову в задоволені позову, застосовані заходи його забезпеченню підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13,77-81, 89, 106, 110, 159, 263, 265 ЦПК України, суд ,-

вирішив :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 (61002, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) до ОСОБА_4 (61023, АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (61184, АДРЕСА_3), Товариства з обмеженою відповідальністю МАГНОЛИТ (61009, м.Харків, вул.Достоєвського, б.5, оф.1, код. ЄДРПОУ 34470392) про визнання недійсним правочину - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову - заборону ОСОБА_5 відчужувати автомобіль Toyota Yaris (номер шасі НОМЕР_4), 2006 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, застосовану ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 20.04.2018р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

тридцяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Повний текст виготовлений 23.08.2018р.

Суддя Бородіна Н.М.