Постанова

від 14.11.2018 по справі 640/2800/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

справа № 640/2800/18

провадження № 22-ц/818/77/18

14 листопада 2018 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Брулевича В.В.,

імена (найменування сторін):

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю МАГНОЛИТ ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2018 року в складі судді Бородіної Н.М.,

у с т а н о в и в:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю МАГНОЛИТ (далі - ТОВ МАГНОЛИТ ) про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що з 07 липня 2007 року він перебував у юридичному шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2016 року. За час перебування у шлюбі ними набуто автомобіль Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за ОСОБА_2 Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2017 року в задоволенні його позову до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя було відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволені позову про визнання автомобіля Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю та стягнення компенсації вартості цього транспортного засобу. В порядку поділу майна подружжя з ОСОБА_2 на його користь стягнуто 104 500 грн. 00 коп. компенсації ? вартості даного автомобіля. Отримавши копію касаційної скарги ОСОБА_2 на це рішення, він дізнався, що остання продала вказане рухоме майно на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7218/17/000294, укладеного 14 квітня 2017 року між ТОВ МАГНОЛИТ , яке діяло на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та ОСОБА_3 Посилаючись на те, що автомобіль продано без його згоди на відчуження майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_1 просив визнати недійсним Договір купівлі-продажу автомобіля Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1, № 7218/17/000294 від 14 квітня 2017 року.

26 червня 2018 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_2 подала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що за рішенням суду на користь позивача стягнуто компенсацію вартості спірного автомобіля. Відсутність згоди одного з подружжя не є підставою для визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним. Зазначає, що аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2018 року у справі № 759/12111/12-ц, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою цього ж суду від 20 квітня 2018 року, скасовані.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за рішенням суду на користь позивача стягнуто компенсацію вартості спірного автомобіля. На даний час позивач не є власником цього транспортного засобу. Оскільки позов задоволенню не підлягає, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

18 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Харківської області з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив обставин у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, та не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області в складі судді Маміної О.В. від 25 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХП Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-УШ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Харківської області ліквідовано та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

04 жовтня 2018 року вказану апеляційну скаргу передано до Харківського апеляційного суду.

17 жовтня 2018 року ОСОБА_2 подала до Харківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі належним чином оцінених доказів.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що з 07 липня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у юридичному шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2016 року.

За час перебування у шлюбі ними набуто автомобіль Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за ОСОБА_2

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя було відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволені позову про визнання автомобіля Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю та стягнення компенсації вартості цього транспортного засобу. В порядку поділу майна подружжя з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 104 500 грн. 00 коп. компенсації ? вартості даного автомобіля.

На підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7218/17/000294, укладеного 14 квітня 2017 року між ТОВ МАГНОЛИТ , яке діяло на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та покупцем, автомобіль Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1, продано ОСОБА_3

Посилаючись на те, що автомобіль було відчужено без його письмової згоди, ОСОБА_1 просив визнати договір купівлі-продажу спірного автомобіля недійсним з підстав, передбачених статтями 25, 216 ЦК України.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, частина 3 статті 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсним правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі 6-17цс17.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діяли недобросовісно, зокрема, що ОСОБА_3 знала чи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Оскільки законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу автомобіля Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1, № 7218/17/000294, укладеного 14 квітня 2017 року між ТОВ МАГНОЛИТ , яке діяло на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та ОСОБА_3

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідно переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягають, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 20 листопада 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

О.Ю.Тичкова