Рішення

від 22.08.2018 по справі 357/980/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/980/18

2/357/1179/18

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко О. В. ,

при секретарі - Бондаренко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства Мінімаксавто , про визнання недійсними підпунктів рішень Білоцерківської міської ради та договорів оренди земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з даним позовом 29.01.2018 року мотивуючи тим, що являється власником 1/2 частини нежитлової будівлі з підвалом літ. А-2 . площею 816 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Іншим співвласником даної будівлі є ОСОБА_2, який за попередньою злочинною домовленістю (ст.232 ЦКУ) з ОСОБА_3, використовуючи юридичну особу ПП Мінімаксавто (керівником якого є ОСОБА_3). здійснили ряд протиправних дій в порушення вимог чинного законодавства України та за допомогою сфабрикованих документів отримали в оренду 4 земельні ділянки (кадастрові номери: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3: НОМЕР_4:) за адресою: АДРЕСА_1, без будь-якого погодження оренди, даних земельних ділянок із нею, як співвласником нежитлової будівлі, що знаходиться за вказаною адресою, тим самим відповідачі порушили її законні права та інтереси щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю (нерухомістю). Проте на фабрикації документів оренди земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зупинились, на даний час зазначені особи протизаконно перешкоджають їй у доступі до власності, прикриваючись якраз договорами оренди земельних ділянок, в грубій формі рекомендують їй потрапляти до власності через повітря , оскільки земля, що знаходиться біля її будівлі та під будівлею - орендована саме ОСОБА_2, ОСОБА_3 та підконтрольним їм ПП Мінімаксавто . На даний час ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в злочинній змові фактично домоглися свого та усунули її від користування власністю, на даний час вона не може користуватися своєю власністю не кажучи вже про повноцінне використання будівлі. Згідно до ч. 1ст.358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Жодної згоди, вона, як співвласник 1/2 частини нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 на укладення ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 договорів оренди земельних ділянок не надавала. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протиправно позбавляють її права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю прикриваючись договорами оренди земельних ділянок, а вона не має жодної можливості нормального користування своєю нерухомістю, не має можливості доглядати за будівлею, навіть не має елементарного проходу і вулиці на подвір'я. Саме завдяки фабрикації та фальсифікуванням документації ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також завдяки протизаконним рішенням Білоцерківської міської ради, щодо передачі земельних ділянок в оренду за адресою: АДРЕСА_1 вона фізично позбавлена власності (володіння, користування та розпорядження) 1/2 частини нежитлової будівлі з підвалом літ. А-2 , площею 816 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вона набула право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі з підвалом літ. А-2 , площею 816 кв.м.. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно до Рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 19.11.2013 року по справі № 357/9816/13-ц. Проте Білоцерківською міською радою були прийняті рішення: 1)Рішення від 18 грудня 2014 року № 1352-67-VI Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям , згідно з п. 7.5. даного Рішення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 передано земельну ділянку в оренду під розміщення станції технічного обслуговування в АДРЕСА_1. загальною площею 0, 4110 га. в складі чотирьох земельних ділянок: ділянка площею 0,2296 га, ділянка площею 0,0807 га, ділянка площею 0,0907 га та ділянка площею 0,0100 га. строком на 5 (п'ять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква ( кадастрові номери земельних ділянок: НОМЕР_1; НОМЕР_4; НОМЕР_3; НОМЕР_2); 2) Рішення від 20 серпня 2015 року № 1534-78-VІ Про передачу земельних ділянок в оренду , згідно з п. 1.3. даного Рішення Приватному підприємству Мінімаксавто передано земельну ділянку в оренду під розміщення станції технічного обслуговування (код згідно класифікатора видів цільового призначення земель - 12.08: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) в АДРЕСА_1. загальною площею 0,2296 га, строком на 5 (п'ять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (Кадастровий номер: НОМЕР_1); 3) Рішення від 24 вересня 2015 року № 1563-79-УІ Про передачу земельних ділянок в оренду , згідно з п.1.9 даного Рішення ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку під розміщення станції технічного обслуговування (код згідно класифікатора видів цільового призначення земель 12.08: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0100 га, строком на 5 (п'ять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (Кадастровий номер: НОМЕР_2). Зазначені підпункти Рішень Білоцерківської міської ради прийнято без будь-якого погодження з нею, як співвласником 1/2 частини нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1, в порушення ч. 1 ст.358, ст.321 ЦКУ, ст. 41 Конституції України. На підставі зазначених оскаржуваних підпунктів рішень Білоцерківської міської ради в подальшому були укладені договори оренди земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1, а саме: право оренди земельної ділянки НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, дата державної реєстрації прав 18.02.2015 року; право оренди земельної ділянки НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, дата державної реєстрації прав 18.02.2015 року; право оренди земельної ділянки НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4, дата державної реєстрації прав 29.06.2016 року; право оренди земельної ділянки НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1, ПП Мінімаксавто , дата державної реєстрації прав 29.06.2016 року. Зазначені договори оренди земельних ділянок укладено Білоцерківською міською радою з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПП Мінімаксавто без будь-якого погодження з нею, як співвласником 1/2 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, в порушення ч. 1 ст.358, ст.321 ЦКУ. ст. 41 Конституції України. Тому позивач просила: визнати недійсними пункти Рішень Білоцерківської міської ради: п. 7.5. Рішення від 18 грудня 2014 року № 1352-67-VІ Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям згідно з п. 7.5. даного Рішення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 передано земельну ділянку в оренду під розміщення станції технічного обслуговування в АДРЕСА_1. загальною площею 0. 4110 га. в складі чотирьох земельних ділянок: ділянка площею 0.2296 га. ділянка площею 0.0807 га. ділянка площею 0.0907 га та ділянка площею 0.0100 га, строком на 5 (п'ять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. (Кадастрові номери: НОМЕР_1; НОМЕР_4: НОМЕР_3; НОМЕР_2); п. 1.3. Рішення від 20 серпня 2015 року № 1534-78-VI Про передачу земельних ділянок в оренду , згідно з п. 1.3. даного Рішення Приватному підприємству Мінімаксавто передано земельну ділянку в оренду під розміщення станції технічного обслуговування (код згідно класифікатора видів цільового призначення земель - 12.08: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) в АДРЕСА_1. загальною площею 0,2296 га. строком на 5 (п'ять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (Кадастровий номер: НОМЕР_1); п.1.9. Рішення від 24 вересня 2015 року № 1563-79-VI Про передачу земельних ділянок в оренду копія рішення додасться), згідно з п.1.9 даного Рішення ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку під розміщення станції технічного обслуговування (код згідно класифікатора видів цільового призначення земель - 12.08: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0100 га. строком на 5 (п'ять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (Кадастровий номер: НОМЕР_2); визнати недійсними договори оренди земельних ділянок укладених Білоцерківською міською радою за адресою: АДРЕСА_1, а саме: Договір оренди земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_3, за адресою АДРЕСА_1, з ОСОБА_2, дата державної реєстрації прав 18.02.2015 року; Договір оренди земельної ділянки кадастровий №: НОМЕР_4, за адресою: АДРЕСА_1, з ОСОБА_2, дата державної реєстрації прав 18.02.2015 року; Договір оренди земельної ділянки кадастровий №: НОМЕР_2, за адресою АДРЕСА_1, з ОСОБА_4, дата державної реєстрації прав 29.06.2016 року; Договір оренди земельної ділянки кадастровий №: НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1 з ПП Мінімаксавто , дата державної реєстрації прав 29.06.2016 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.

Представник позивача, за довіреністю у справі, ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, та зазначив, що у позивача виникло право власності на вказану нежитлову будівлю 18.06.2014 року, а рішенням БЦМР від 18.12.2014 року земельна ділянка під будівлею та поряд з нею була поділена на чотири, вказаний розподіл та подальші рішення щодо оренди земельних ділянок відбулись без її згоди, як співвласника будівлі, і вона не має можливості реалізувати своє право розпорядження земельною ділянкою під будівлею. Хоча фактичного розподілу будівлі не було і земельна ділянка фактично позивачу не виділялась, при винесення рішень щодо розподілу землі та передачу її в оренду, необхідно було отримувати дозвіл у співвласника нежитлової будівлі, а саме у позивача.

Відповідач, Білоцерківська міська рада Київської області, представника до суду не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду подано письмові пояснення у справі, в яких зазначили, що питання щодо досудового врегулювання спору було винесено на засідання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток історичного середовища та благоустрою 08.05.2018 року, на яку були запрошені зацікавлені особи. Участь у засіданні комісії приймали ОСОБА_2 та його адвокат ОСОБА_6, інші запрошені на засідання не з'явилися. Білоцерківською міською радою Київської області були прийняті рішення № 1352-67-VІ від 18.12.2014 року, № 1534-78- VІ від 20.08.2015 року та № 1563-79- VІ від 24.09.2015 року, які є актами індивідуальної дії. Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави. Конституція України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. П. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлює, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин. Також, відповідно до пунктів а - г статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності. Отже, органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції (нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу). Поруч із цим існує ряд висновків і рішень Конституційного Суду України, щодо актів органів місцевого самоврядування. Так, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009). На сьогодні проблема полягає в тому, що правові акти індивідуальної дії, які були прийняті місцевою радою, на момент їх оскарження (скасування) зазвичай вже виконані та відповідні правові наслідки прийняття таких рішень вже настали. Такими актами, наприклад, є рішення про передачу земельних ділянок в оренду, тощо. Суттєвою характерною рисою таких актів є те, що їхнє юридичне значення фактично вичерпується їх виконанням. Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Враховуючи викладене, застосувати до таких актів процедуру скасування або визнання нечинними є незаконно, тому у Білоцерківської міської ради відсутні повноваження щодо скасування або визнання нечинними уже прийнятих Білоцерківською міською радою рішень

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, подав до суду відзив в якому зазначив, що з 1998 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює господарську діяльність, пов'язану з технічним обслуговуванням та ремонтом автомобілів по АДРЕСА_1 За цією ж адресою знаходиться нежитлова будівля площею 816,4 кв.м, право власності на яку було набуто під час шлюбу з ОСОБА_7 Для здійснення підприємницької діяльності, він звернувся до Білоцерківської міської ради Київської області для виділення йому в оренду земельної ділянки площею 0,4110 га (кадастровий номер НОМЕР_5), на якій розташована нежитлова будівля площею 816,4 кв.м. У 2014 році вказана земельна ділянка була поділена на чотири окремі земельні ділянки, на одній з яких розташована нежитлова будівля площею 816,4 кв.м. Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області № 1352-67-VІ від 18.12.2014 року йому, як фізичній особі-підприємцю, під розміщення станції технічного обслуговування, було передано в оренду строком на 5 років чотири новостворені земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_1 Пізніше він відмовився від оренди двох з них та на даний час орендує земельну ділянку площею 0,0807 га (кадастровий номер НОМЕР_4), на якій розташована нежитлова будівля, та земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер НОМЕР_3), праворуч від нежитлової будівлі. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2013 року, у справі № 357/9816/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.03.2014 року, здійснено розподіл спільного майна, а саме: визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та залишено за мною право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 Як до виділення частки ОСОБА_7 у спільному майні, так і після розподілу спільного майна, лише він сплачує орендну плату за земельну ділянку на якій розташована будівля, піклується про спільне майно (здійснює поточний ремонт, тощо), хоч і користується лише частиною, навіть меншою за половину. Натомість ОСОБА_7, в порушення ст. 322 Цивільного кодексу України не піклується про свою власність та не утримує її. Позивачем в позовній заяві незрозуміло вказано, які її права порушуються оскаржуваними рішеннями Білоцерківської міської ради Київської області. ОСОБА_1 посилається на норми Цивільного кодексу України, що регулюють здійснення права спільної часткової власності та вимагає визнати недійсними пункти рішень Білоцерківської міської ради Київської області, якими чотири вищевказані земельні ділянки передано в оренду без її згоди. Однак, вона є співвласником лише 1/2 частини нежитлової будівлі, і не є співвласником земельних ділянок, переданих в оренду. Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежитлової будівлі ніхто не порушував і жодних правочинів щодо її частки не було укладено. Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, якої цілком достатньо для її обслуговування. Також ОСОБА_1 посилається на п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , згідно якого у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Однак, знов таки, ОСОБА_1 не є співвласником земельної ділянки, на якій розташована належна їй нерухомість, і предмет позову зовсім не стосується порядку володіння чи користування спільною земельною ділянкою, та й будівля нежитлова, отже може і не мати подвір'я. Крім цього, ОСОБА_1 стверджує, що не має можливості нормально користуватись своєю нерухомістю, не має можливості догляду за будівлею та не має проходу з вулиці, але такі твердження не відповідають дійсності. Земельна ділянка, яка знаходиться безпосередньо під нежитловою будівлею, площею 0,0807 га (кадастровий номер НОМЕР_4) цілком відповідає вимогам законодавства щодо можливості обслуговування нерухомості, розташованої на ній, тому що від будівлі до зовнішніх меж ділянки є відстань у 1 метр. Для того, щоб дістатись цієї земельної ділянки зі сторони вулиці, є спеціальний прохід, шириною у 1 метр. Якщо ж такий підхід до нежитлової будівлі не влаштовує ОСОБА_1 можна організувати окремий підхід чи навіть проїзд з північної сторони будівлі. Однак, це буде можливим лише після виділення в натурі частки ОСОБА_1 Вважає, що після виділення в натурі частки ОСОБА_1, можна буде поділити і земельну ділянку площею 0,0807 га (кадастровий номер НОМЕР_4), щоб ОСОБА_1 самостійно уклала договір оренди з Білоцерківською міською радою Київської області. Тому, вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. При прийнятті рішення Білоцерківською міською радою Київської області від 18.12.2014 року № 1352-67-VI Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям та укладанні на його підставі договорів оренди земельних ділянок право власності ОСОБА_1 не порушено.

Представник відповідача ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні та зазначив, що позивач не надала до суду жодних доказів щодо порушення її прав, за захистом яких вона звернулась до суду з даним позовом. Усі доводи викладені у позові спростовуються планом земельної ділянки. Позивач має вільний доступ до нежитлової будівлі з південної сторони, перешкод їй ніхто не чинить. Нежитлова будівля в натурі не розподілялась, відповідач один сплачує орендну плату за землю на якій вона розміщена, а позивач, як співвласник належним чином не здійснює свої обов'язки щодо утримання вказаної будівлі та сплати оренди за землю. Позивач обґрунтовуючи вимоги посилається на ч.1 ст. 377 ЦК України, однак вона зареєструвала своє право власності на частину будівлі 18.06.2014 року, отже і право користування земельною ділянкою набула з даної дати, однак поділ земельної ділянки відбувся 17.04.2014 року, до реєстрації позивачем свого права на будівлю. Тобто, на момент виникнення права власності на майно, до позивача перейшло право користування земельною ділянкою 0,087 ( № 2), а до інших земельних ділянок позивач відношення не має. Норми законодавства на які посилається позивач стосуються БЦМР, які є власниками землі. При виготовленні технічної документації було враховано місце проходу до будівлі та є можливість безперешкодного проїзду до неї.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила, подала до суду відзив в якому зазначила, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться декілька об'єктів нерухомого майна - чотири земельні ділянки (кадастрові номери НОМЕР_2 - площа 0,01 га, НОМЕР_4 - площа 0,0807 га, НОМЕР_3 - площа 0,0907 га, НОМЕР_1 - площа 0,2296 га) та будівля площею 816 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_4, площа 0,0807 га. 18.08.2015 року вона, в порядку, встановленому законодавством, звернулась до Білоцерківського міського голови із заявою, в якій просила передати в оренду земельну ділянку площею 0,01 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для провадження господарської діяльності. Рішенням Білоцерківської міської ради № 1563-79-VI від 24.09.2015 року їй було передано в оренду земельну ділянку площею 0,01 га з кадастровим номером НОМЕР_2. 17.11.2015 року, на підставі вищевказаного рішення був укладений договір оренди землі №117. Позивач у своєму позові жодним чином не обґрунтувала, яким чином рішення Білоцерківської міської ради та укладений 17.11.2015 року договір оренди землі № 117 порушують її права чи законні інтереси, чому вона повинна отримувати дозвіл позивача на укладення договору оренди, в чому полягає незаконність дій Білоцерківської міської ради і яку саме норму закону було порушено. Орендована нею земельна ділянка належить територіальній громаді міста Біла Церква, і розпоряджатися нею має право виключно Білоцерківська міська рада, як представницький орган громади. Позивач не має жодних ексклюзивних прав на укладення договору оренди землі, і якщо вона мала чи має бажання укласти такий договір, то їй необхідно вчинити певні дії, встановлені законодавством. ОСОБА_1 не є співвласником земельної ділянки площею 0,01 га з кадастровим номером НОМЕР_2, а тому Білоцерківська міська рада не повинна отримувати її дозвіл на розпорядження цією ділянкою. Позивач навіть не є співвласником земельної ділянки площею 0,0807 га з кадастровим номером НОМЕР_4, на якій розташована нежитлова будівля, а тому посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року не має жодного сенсу. Разом з цим, позивач додала до позовної заяви копію зведеного плану земельної ділянки, з якого вбачається, що орендована нею, ОСОБА_3 земельна ділянка знаходиться на відстані майже 15 метрів від нежитлової будівлі, 1/2 частина якої належить позивачу. Майже на такій самій відстані (близько 16 метрів) праворуч від нежитлової будівлі, 1/2 частина якої належить позивачу, знаходиться міське кладовище, яке чомусь не заважає позивачу. До того ж, орендована земельна ділянка 0,01 га з кадастровим номером НОМЕР_2 розташована у кутку та не створює жодних перешкод позивачу, щоб дістатись до належної їй частини нежитлової будівлі. В зв'язку з цим, виникає питання: яким чином орендована земельна ділянка площею 0,01 га, розташована на відстані 15 метрів ліворуч від нежитлової будівлі порушує інтереси позивача, і чому міське кладовище, яке має набагато більшу площу та розташовано на відстані 16 метрів праворуч від будівлі - не порушує її інтересів. Вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими, а обставини, викладені у позовній заяві такими, що не відповідають дійсності. Втручання позивача у відносини оренди, що виникли між нею та Білоцерківською міською радою не має правового підґрунтя. Рішення Білоцерківської міської ради прийнято з дотриманням чинного законодавства та не порушує права власності позивача, а договір оренди землі № 117 від 17.11.2015 року укладений без порушень.

Відповідач, Приватне підприємство Мінімаксавто , представника до суду не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду відзив в якому зазначив, що 21.04.2015 року, директор ПП Мінімаксавто (на той час - ОСОБА_2.) в порядку, встановленому законодавством, звернувся до Білоцерківського міського голови із заявою, в якій просив передати ПП Мінімаксавто в оренду земельну ділянку площею 0,2296 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для провадження господарської діяльності. Рішенням Білоцерківської міської ради № 1534-78-VІ від 20.08.2015 року ПП Мінімаксавто було передано в оренду земельну ділянку площею 0,2296 га з кадастровим номером НОМЕР_1. 04.11.2015 року, на підставі вищевказаного рішення був укладений договір оренди землі №56. Позивач у своєму позові не обґрунтувала, яким чином дії ПП Мінімаксавто , рішення Білоцерківської міської ради та укладений 21.04.2015 року договір оренди землі № 56 порушують її права чи законні інтереси. Незрозуміло, в чому полягає незаконність дій ПП Мінімаксавто та Білоцерківської міської ради і яку саме норму закону було порушено, чому ПП Мінімаксавто та Білоцерківська міська рада, при укладенні договору оренди, повинні були погоджувати свої дії з позивачем. Позивач не є співвласником земельної ділянки площею 0,2296 га з кадастровим номером НОМЕР_1, а тому Білоцерківська міська рада не повинна отримувати її дозвіл на розпорядження цією ділянкою.Земельна ділянка, що орендується ПП Мінімаксавто , належить територіальній громаді міста Біла Церква, і розпоряджатися нею має право виключно Білоцерківська міська рада, як представницький орган громади. Позивач не має жодних ексклюзивних прав на укладення договору оренди землі, і якщо вона мала чи має бажання укласти такий договір, то їй необхідно вчинити певні дії, встановлені законодавством. Позивачка стверджує, що надання земельної ділянки площею 0,2296 га з кадастровим номером НОМЕР_1 порушує її право користування нежитловою будівлею, 1/2 частина якої їй належить, однак це не відповідає дійсності. Так, до позовної заяви Позивачка додала копію зведеного плану земельної ділянки, з якого вбачається, що праворуч від земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,2296 га є доріжка, завширшки з 1 метр, яка веде до земельної ділянки площею 0,0807 га з кадастровим номером НОМЕР_4, на якій, власне, і розташована нежитлова будівля, 1/2 частина якої належить позивачу. Також, з вказаного плану вбачається, що вздовж периметра нежитлової будівлі, 1/2 частина якої належить позивачу, власник земельної ділянки передбачливо виділив 1 метр для обслуговування цієї будівлі. Отже, ніяких порушень прав чи інтересів позивача з боку ПП Мінімаксавто та Білоцерківської міської ради немає. 09.01.2018 року, на територію ПП Мінімаксавто з'явилась ОСОБА_1 разом з невідомими на той час особами чоловічої статі, та, супроводжуючи свої дії погрозами фізичною розправою, пошкодженням майна, почали вимагати зупинити господарську діяльність підприємства. При цьому вищевказані особи посилались на незаконно укладений договір оренди приміщення від 09.01.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8. В зв'язку з такою нахабною поведінкою, що нагадувала рейдерський захват підприємства, керуючись тим, що договором оренди не передбачено будь-якого сервітутного права третіх осіб, їм не було надано дозвіл у такий зухвалий спосіб паралізувати роботу ПП Мінімаксавто тому була викликана поліція. Позивач до останнього часу не цікавилась належною їй нерухомістю, ймовірно саме тому вона не знала, що існує окремий прохід до нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці площею 0,0807 га з кадастровим номером НОМЕР_4. Втім позивачка, замість того, щоб розібратись яким чином їй у законний спосіб можна дістатись до нежитлового будинку, 1/2 частина якого належить їй, звернулась до суду з позовом про скасування всіх договорів оренди на земельні ділянки, що знаходяться поряд з нежитловою будівлею, напевно щоб ходити навпростець. При чому норми права, використані позивачем для обґрунтування позовних вимог, стосуються відносин співвласників земельної ділянки, яким вона не є. Як вже зазначалось, вказані у позові земельні ділянки знаходяться у комунальній власності, розпорядником якої є Білоцерківська міська рада. Тому, позовні вимоги є необгрунтованими, а обставини, викладені у позовній заяві такими, що не відповідають дійсності. Втручання позивача у відносини оренди, що виникли між ПП Мінімаксавто та Білоцерківською міською радою не має правового підґрунтя. Рішення Білоцерківської міської ради прийнято з дотриманням чинного законодавства та не порушує права власності позивача. Також і договір оренди землі № 56 від 04.11.2015 року укладений без порушень.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2013 року, у справі № 357/9816/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.03.2014 року, здійснено розподіл спільного майна, а саме: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та залишено за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаної нежитлової будівлі ( а.с. 110-116).

18.06.2014 року позивач зареєструвала своє право спільної часткової власності на 1/2 частину нежитлової будівлі загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1, що підтверджено Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с.9-10).

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із ч.3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( в редакції чинній станом на 18.06.2014 року) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, позивач з 18.06.2014 року набула право власності та інші речові права на нерухоме майно, а саме: 1/2 частину нежитлової будівлі, загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1

Також, з матеріалів справи ( а.с. 47-109) вбачається, що вказана нежитлова будівля була розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером: НОМЕР_5, загальною площею 0,4110 га по вул. Сухоярська,12 в м. Біла Церква, Київської області.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 17.04.2014 року № 1194- 58-VІ, було вирішено провести поділ вказаної земельної ділянки на чотири окремі земельні ділянки: площею 0.0907 га, площею 0,0807 га, площею 0,2296 га та площею 0,0100 га, без зміни її цільового призначення для подальшої державної реєстрації чотирьох земельних ділянок. Роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки надано землекористувачу - фізичній особі підприємцю ОСОБА_2, яким було подано заяву про такий розподіл земельної ділянки, яка перебувала у його користуванні.

Отже, рішення щодо розподілу земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_5, яка перебувала у користуванні відповідача ФОП ОСОБА_2, було прийнято 17.04.2014 року до набуття позивачем права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а саме: 1/2 частину нежитлової будівлі, загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1

З урахуванням положень статей 55, 124 Конституції України та відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, проте лише за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а юрисдикція судів поширюється на всі відносини, що мають правовий характер.

Тобто, на момент розподілу земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_5 у позивача були відсутні права та охоронювані законом інтереси, які могли бути порушені станом на 17.04.2014 року, які б підлягали захисту в судовому порядку.

Позивач в обґрунтування вимог посилається на ч.1 ст. 377 ЦК України, яка передбачає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, позивач набувши у власність 18.06.2014 року 1/2 частину нежитлової будівлі, загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 отримала право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

В судовому засіданні встановлено, що нежитлова будівля, загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1, між співвласникам в натурі не поділена, відповідач ОСОБА_2, як попередній землекористувач виконує зобов'язання відповідно до договору оренди, в тому числі щодо сплати орендної плати, що не заперечується позивачем.

Відносини, пов'язані із виникненням прав на земельну ділянку у зв'язку із виникненням прав на будівлі і споруди, що на ній знаходяться, врегульовані ст.120 ЗК України, яка закріплює, по суті, самостійні правові режими земельної власності і власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти нерухомості, тому перехід права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля (споруда). Перехід права власності на землю вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем будівлі (споруди).

У зв?язку із переходом права власності на будівлі (споруди) за нормами статті 120 ЗК, можливим є як перехід права власності на земельну ділянку, так і перехід права користування земельною ділянкою, який також вимагає самостійної договірно-правової регламентації. Договором, що регламентує перехід права користування ділянкою до набувача будівлі (споруди), частина 1 статті 120 ЗК України визнає лише договір оренди земельної ділянки.

Важливою особливістю ст. 120 ЗК України є можливість переходу права власності чи користування не тільки земельною ділянкою в цілому, але й окремими частинами земельної ділянки, причому не тільки при переході права власності на частину розташованих на ній будівель (споруд), але й при переході права власності на всі будівлі (споруди), розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, законодавець допускає можливість розділу земельної ділянки між відчужувателем і набувачем права власності на будівлю (споруду), а також формування різних правових режимів користування земельною ділянкою як між різними суб'єктами (частина ділянки на праві власності у відчужувателя будівель (споруд), а частина - в оренді в їхнього набувача), так і одного з них (частина ділянки придбана у власність набувачем будівлі (споруди), а інша частина залишилася у власності відчужувателя і здана останнім в оренду набувачу). Запропонована законодавцем схема є більш визначеною і здатна забезпечити максимальне врахування інтересів як відчужувателя, так і набувача будівель (споруд).

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК при відчуженні будівель і споруд, що знаходяться на земельній ділянці, орендованій їх власником в іншої особи, право на ділянку набувача будівель (споруд) (у рамках цільового призначення ділянки) визначається відповідно до договору оренди земельної ділянки між відчужувателем будівель (споруд) і власником ділянки.

Таким чином, можливість переходу права на земельну ділянку від її орендаря до покупця приналежних орендарю будівель (споруд), розташованих на даній ділянці, перебуває в прямій залежності від власника земельної ділянки і його волі, закріпленої в договорі оренди земельної ділянки між ним і відчужувателем будівель (споруд). Якщо договір оренди земельної ділянки не передбачає можливості переходу права оренди від орендаря ділянки до набувача його будівель (споруд), набувач повинен врегулювати свої відносини по землекористуванню з власником земельної ділянки шляхом укладання з ним самостійного цивільно-правового договору (у тому числі договору оренди землі).

У ст. 31 Закону України Про оренду землі" також зазначено, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Тобто, з аналізу вищезазначених норм випливає, що законодавець прямо пов'язує момент набуття права власності на нерухомість новим власником із моментом припинення землекористувачем права користування земельною ділянкою під нерухомістю.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу та ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на будинок, споруду, що перебуває на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому самому обсязі, що був у попереднього землекористувача. Однак при цьому договір оренди земельної ділянки попереднього власника нерухомого майна не припиняється автоматично, а новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на себе у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, що громадяни та юридичні особи набувають право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, передаються в користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування тільки після припинення користування ними в порядку, визначеному законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач набувши у власність 18.06.2014 року 1/2 частину нежитлової будівлі, загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 не зверталась до власника земельної ділянки, в особі Білоцерківської міської ради Київської області, з питанням щодо укладання з самостійного цивільно-правового договору ( договору оренди), що визнається сторонами, а звернулась лише 23.01.2018 року із заявою про проведення перевірки на предмет законності укладених договорів оренди після проведеного розподілу земельної ділянки на чотири.

П.7.5 п.7 рішення міської ради від 18.12.2014 року № 1352-67-VІ земельні ділянки, загальною площею 0,4110 га, в складі чотирьох земельних ділянок, утворених в результаті поділу, було передано в оренду фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 під розміщення станції технічного обслуговування строком на 5 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

Рішенням міської ради від 20.08.2015 року № 1532-78-VІ було скасовано п.7.5 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 під розміщення станції технічного обслуговування в АДРЕСА_1, загальною площею 0,4110 га, в складі чотирьох земельних ділянок: площею 0.0907 га, площею 0,0807 га, площею 0,2296 га та площею 0,0100 га,строком на 5 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква ( кадастрові номери: НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_1) п.7 Передати земельну ділянку в оренду рішення міської ради від 18.12.2014 року № 1352-67-VІ Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам підприємцям , що зареєстровано як інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.02.2015 року № 8820685, в зв'язку з поданим клопотанням землекористувача.

Рішенням міської ради від 24.09.2015 року № 1559-79-VІ було скасовано п. 7.5, в частині: Фізичні особі - підприємцю ОСОБА_2 під розміщення станції технічного обслуговування в АДРЕСА_1, загальною площею 0,4110 га, в складі чотирьох земельних ділянок: площею 0,0100 га, строком на 5 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква ( кадастровий номер: НОМЕР_2) п.7: Передати земельну ділянку в оренду рішення міської ради від 18.12.2014 року № 1352-67-VІ Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам підприємцям та припинити термін дії договору оренди землі від 11.02.2015 року № 18, що зареєстровано як інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.02.2015 року № 8836439, в зв'язку з поданням клопотання землекористувача.

Рішенням міської ради від 20.08.2015 року № 1534-78- VІ було передано в оренду Приватному підприємству Мінімаксавто земельну ділянку під розміщення станції технічного обслуговування ( код згідно класифікатора видів цільового призначення земель-12.08: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) в АДРЕСА_1, загальною площею 0,2296 га, строком на 5 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква ( кадастровий номер: НОМЕР_1). На підставі вказаного рішення між Білоцерківською міською радою Київської області та Приватним підприємством Мінімаксавто було укладено договір оренди землі від 04.11.2015 року, строком на 5 років, який було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як інше речове право від 18.02.2015 року.

Рішенням міської ради від 20.08.2015 року № 1563-79- VІ було передано в оренду ОСОБА_3 земельну ділянку під розміщення станції технічного обслуговування ( код згідно класифікатора видів цільового призначення земель - 12.08: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0100 га, строком на 5 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква ( кадастровий номер: НОМЕР_2. На підставі вказаного рішення між Білоцерківською міською радою Київської області та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі № 117 від 17.11.2015 року строком на 5 років, який зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як інше речове право від 29.06.2016 року.

Таким чином, позовна вимога щодо визнання недійсним пункту п. 7.5 п.7 рішення Білоцерківської міської ради від 18 грудня 2014 року № 1352-67-VІ Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям згідно з яком ФОП ОСОБА_2 передано земельну ділянку в оренду під розміщення станції технічного обслуговування в АДРЕСА_1. загальною площею 0, 4110 га, в складі чотирьох земельних ділянок: ділянка площею 0.2296 га. ділянка площею 0,0807 га, ділянка площею 0.0907 га та ділянка площею 0,0100 га, строком на 5 (п'ять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. (Кадастрові номери: НОМЕР_1; НОМЕР_4: НОМЕР_3; НОМЕР_2) не підлягають до задоволення, оскільки, п 7.5 п.7 рішення Білоцерківської міської ради від 18 грудня 2014 року № 1352-67-VІ скасований рішенням міської ради від 20.08.2015 року № 1532-78-VІ та рішенням міської ради від 24.09.2015 року № 1559-79-VІ.

З технічної документації на земельні ділянки ( а.с. 50-61) вбачається, що під спорудами розташована земельна ділянка площею 0,0631 га, яка входить до площі земельної ділянки - 0,0807 ( кадастровий номер: НОМЕР_4), до якої входить площа землі 0,0176 га під проїздами, проходами та площадками, та земельна ділянка площею 0,0085 га, яка входить до площі земельної ділянки - 0,0100 га ( кадастровий номер: НОМЕР_2), до якої входить площа землі - 0,0015 га під проїздами, проходами та площадками. На земельних ділянках: площею 0,2296 га, ( кадастровий номер: НОМЕР_1), яка передана в оренду Приватному підприємству Мінімаксавто , та площею 0,0907 га НОМЕР_3, яка перебуває у комунальній власності, нежитлові будівлі відсутні.

Також, в судовому засіданні встановлено, що нежитлова будівля, загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 0,0807 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, а згідно зведеного плану земельної ділянки ( а.с. 62) вбачається, що при визначенні меж земельних ділянок було передбачено проїзди та проходи для обслуговування будівель, які на ній розташовані.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Враховуючи положення ч. 1 ст.358 ЦК України слід вважати, що змістом внутрішніх правовідносин спільної часткової власності є право кожного зі співвласників по володінню, користуванню і розпорядженню спільною річчю й обов?язок кожного зі співвласників погодити свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільною річчю з іншими співвласниками.

Однак, як зазначено вище у рішенні, співвласники нежитлової будівлі, загальною площею 816,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю не домовлялись і позивачем не ставилось питання щодо надання їй у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності, як і надання у користування частини земельної ділянки для обслуговування будівлі.

Позивач також посилається на порушення відповідачами ст.ст. 203,215 ЦК України, оскільки з нею не було погоджено укладення договорів між відповідачами.

Так, з матеріалів справи ( а.с. 14-17, 66-109) вбачається, що між Білоцерківською міською радою та ОСОБА_2 було укладено Договір оренди земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_3, за адресою АДРЕСА_1, дата державної реєстрації прав 18.02.2015 року та Договір оренди земельної ділянки кадастровий №: НОМЕР_4, за адресою: АДРЕСА_1, дата державної реєстрації прав 18.02.2015 року; між Білоцерківською міською радою та з ОСОБА_4 було укладено Договір оренди земельної ділянки кадастровий №: НОМЕР_2, за адресою АДРЕСА_1, дата державної реєстрації прав 29.06.2016 року, та між Білоцерківською міською радою та з ПП Мінімаксавто було укладено Договір оренди земельної ділянки кадастровий №: НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1, дата державної реєстрації прав 29.06.2016 року.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з вказаних договорів оренди вони укладені у письмовій формі та зареєстровані у встановленому законодавством порядку, сторони договорів мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У Законі України Про оренду землі" міститься ст. 7, частина 3 якої говорить, що до особи, до якої перейшло право власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташовані такий житловий будинок, будівля чи споруда.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки укладений ОСОБА_2 в частині оренди земельної ділянки на якій розташована 1/2 частина нежитлової будівлі, яка належить позивачу, має бути припиненим, однак, як зазначено вище в рішенні, вказана будівля не була поділена в натурі і позивач не зверталась до міської ради із заявою про виділення їй земельної ділянки під її власністю та для обслуговування, тому і вирішити питання в якій частині припиняє свою дію договір оренди є неможливим.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд критично ставиться до тверджень позивача щодо незаконності дій відповідачів та порушення ними її права власності щодо володіння, користування та розпорядження частиною нежитлової будівлі та права користування земельною ділянкою, на якій розміщена 1/2 частина нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, оскільки до суду не надано належних та допустимих доказів цього, всупереч зазначеним вище вимог ЦПК України, як і не обґрунтовано, які норми законодавства порушено відповідачами при укладенні договорів оренди на користування землею, яка є комунальною власністю м. Біла Церква.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають до відшкодування.

Керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 182, 203,215,319, 358, 377 ЦК України, ст.ст. 116, 120 ЗК України, Законом України Про оренду землі , ст.ст. 4, 12, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 315, 355 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства Мінімаксавто , про визнання недійсними підпунктів рішень Білоцерківської міської ради та договорів оренди земельних ділянок, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

СуддяО. В. Бондаренко