Постанова

від 22.08.2018 по справі 904/9169/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9169/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Охрименко С.В.,

відповідача - Касьян О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Автомир" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 (Євстигнеєв О.С., Кузнецов В.О., Чус О.В.) у справі № 904/9169/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Автомир" до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню актів індивідуальної дії відповідача, а саме: рахунку № 28221 від 31.03.2017 на суму 2987,15 грн, рахунку № 65801 від 31.07.2017 на суму 6663,20 грн, як нарахування за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності

(розгляд касаційної скарги проводився у відкритому судовому засіданні на підставі приписів частини 6 статті 301 ГПК України, у зв'язку з тим, що суд визнав справу № 904/9169/17 такою, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики)

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Автомир" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" (далі - Відповідач) про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню акти індивідуальної дії Відповідача, а саме: рахунок № 28221 від 31.03.2017 на суму 2987,15 грн, рахунок № 65801 від 31.07.2017 на суму 6663,20 грн, як нарахування за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в акті від 24.02.2017 відображено недостовірні дані, що порушує вимоги п.7.13 "Правил приймання та скиду (водовідведенню) стічних вод підприємства у систему каналізації міста Дніпропетровська", акт від 14.06.2017 не відповідає фактичним обставинам, рахунки № 28221 від 31.03.2017 на суму 2987,15 грн, № 65801 від 31.07.2017 на суму 6663,20 грн. є необґрунтованими.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2018 позовні вимоги задоволено частково.

3.1. Визнано протиправними та такими, що не підлягають виконанню рахунки: №28221 від 31.03.2017 на суму 2987,15 грн та № 65801 від 31.07.2017 на суму 6663,20 грн, як нарахування за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності.

4. Рішення суду мотивовано тим, що акт від 24.02.2017 складено Відповідачем неправомірно, в порушення пункту 7.13 "Правил приймання та скиду (водовідведенню) стічних вод підприємства у систему каналізації міста Дніпропетровська" і, як наслідок, рахунок № 28221 від 31.03.2017 на суму 2987,15грн виставлений безпідставно. Щодо акту від 14.06.2017, згідно з яким Відповідачем виставлено рахунок №65801 від 31.07.2017, то проба відібрана в порушення вимог пункту 7.2. Правил, оскільки проби відбиралися на території не по схемі узгодженій сторонами. Враховуючи норми статті 5 ГПК України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зважаючи на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 12.06.2013 у справі №6-32цс13, визначено спосіб захисту, який не суперечить закону, виключивши формулювання позовної вимоги щодо визначення рахунків, як актів індивідуальної дії.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на норми статей 15, 16, 21 ЦК України, зазначив, що виставлені Відповідачем рахунки за скид понаднормових забруднень фактично є лише розрахунково-платіжним документом, що містить тільки платіжні реквізити, на які необхідно перерахувати кошти. Такі документи не є індивідуальними актами, які містять розпорядчу дію.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Суд безпідставно послався на невірно обраний Позивачем спосіб захисту права і формально відмовив у позові повністю.

9. Судом порушено норми процесуального права та надана невірна правова оцінка обставинам справи в їх сукупності.

Позиція Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. 18.07.2018 подано відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 25.06.2018 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу суду Відповідачу вручено 06.07.2018, тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив суд залишає без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

11. Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, які викладені в пунктах 8, 9 цієї постанови, з огляду на таке.

12. Відповідно до статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

13. Пунктом 7.13 Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська", затверджених рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №129 від 19.02.2015 (далі - Правила), визначено, що при відмові підприємства виділити відповідальну особу для відбору проб, зволіканні з допуском представника Водоканалу на його територію (більш ніж 30 хвилин після його прибуття) або створенні перешкод у відборі проб і обстеженні мереж каналізації Водоканал виставляє підприємству рахунок за понаднормативний скид забруднень з коефіцієнтом кратності Кк=5 за розрахунковий місяць, у якому було вчинене дане порушення.

14. За результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, судом першої інстанції встановлено, що згідно акту від 24.02.2017 представники Відповідача, в порушення вимог пункту 7.13 Правил, перебували на території Позивача рівно 30 хвилин, а не більше, тому не доведено факту створення перешкод зі сторони Позивача у відборі проб з огляду на що, виставлений Відповідачем на підставі зазначеного акту рахунок №28221 від 31.03.2017 є таким, що виставлений неправомірно.

15. Щодо акту від 14.06.2017, то місцевий господарський суд, встановивши, що проба з КК-2 була відібрана в порушення пункту 7.2 Правил (відбір проб здійснюється з контрольних колодязів (КК), які споруджуються та обслуговуються підприємством), оскільки такі проби відбирались не по схемі, узгодженій сторонами в додатку № 1 до договору №10990 від 28.11.2016, дійшов вірного висновку, що рахунок №65801 від 31.07.2017 був виставлений Позивачу неправомірно. До того ж, на момент складання акту від 14.06.2017 розпорядженням Кабінету Міністрів України №166-р від 10.03.2017 скасовано наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 , на підставі якого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 129 від 19.02.2015 затвердженні Правила.

16. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, пославшись на норми статей 15, 16, 21 ЦК України. Колегія суддів зазначає, що виставлені Позивачу Відповідачем спірні рахунки є оперативно-господарською санкцією, яка застосована за результатами перевірки та складання актів. Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 19.06.2018 у справі №904/8166/17, від 27.06.2018 у справі №904/8426/17).

17. Апеляційному господарському суду слід було врахувати, що з аналізу статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб'єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного королівства" суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

18. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням статті 5 ГПК України, дійшов вірного висновку, що ефективним способом захисту прав та інтересів Позивача у цій справі слід вважати вимогу про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню рахунки, як нарахування за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності.

19. Частиною 1 статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

20. Суд апеляційної інстанції фактично не здійснив перегляд рішення місцевого господарського суду, а лише виклав в своїй постанові обставини справи та обґрунтування позову, що не відповідає статті 269 ГПК України. В порушення вимог статті 282 ГПК України суд апеляційної інстанції не зазначив в постанові висновків суду першої інстанції щодо позовних вимог по суті спору та, відповідно, доводи, за якими апеляційний господарський суд погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції. Судом зроблено висновки лише щодо способу судового захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Частиною 4 статті 310 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

20. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасувавши постанову апеляційного господарського суду, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки судом не перевірено законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог.

Щодо судових витрат

21. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Автомир" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 904/9169/17 скасувати.

3. Справу № 904/9169/17 направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.