Постанова

від 11.03.2019 по справі 904/9169/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2019 року м.Дніпро Справа № 904/9169/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.,

секретар судового засідання: Мудрак О.М.

представники сторін:

від позивача: Супрун П.О., ордер №1264000007 від 07.02.2019 р., адвокат;

від відповідача: Дєлов В.В., ордер №2467/003 від 10.12.2018 р., адвокат;

від позивача: Охрименко С.В., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004057370 від 06.06.2018 р., керівник;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2018 року (повний текст складено 01.02.2018 року) у справі №904/9169/17 (суддя Панна С.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Автомир", м. Дніпро

до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню актів індивідуальної дії відповідача, а саме: рахунку № 28221 від 31.03.2017 року на суму 2987,15 грн., рахунку № 65801 від 31.07.2017 року на суму 6663,20 грн., як нарахування за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та такими, що не підлягають виконанню рахунки: №28221 від 31.03.2017 року на суму 2987,15 грн. та № 65801 від 31.07.2017 року на суму 6663,20 грн., як нарахування за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності.

Рішення суду мотивовано тим, що акт від 24.02.2017 року складено відповідачем неправомірно, в порушення пункту 7.13 "Правил приймання та скиду (водовідведенню) стічних вод підприємства у систему каналізації міста Дніпропетровська" і, як наслідок, рахунок № 28221 від 31.03.2017 року на суму 2987,15грн. виставлений безпідставно.

Щодо акту від 14.06.2017 року, згідно з яким відповідачем виставлено рахунок №65801 від 31.07.2017 року, то, на думку суду, проба була відібрана в порушення вимог пункту 7.2. Правил, оскільки проби відбиралися на території не по схемі, узгодженій сторонами.

Враховуючи норми статті 5 ГПК України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зважаючи на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 12.06.2013 у справі №6-32цс13, визначено спосіб захисту, який не суперечить закону, виключивши формулювання позовної вимоги щодо визначення рахунків, як актів індивідуальної дії.

Не погодившись з рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Зокрема скаржник вказує на неправомірність висновку суду про те, що працівник позивача ОСОБА_1 є відповідальною особою на підставі доручення, оскільки такі докази в справі відсутні, а позивач, в порушення умов п.7.2.11 договору №10990 від 21.11.2016 року, не надавав відповідачу відповідну довіреність на вказану особу.

Також скаржник спростовує доводи суду про час очікування відповідальної особи - 30 хвилин, оскільки п.7.13 Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств в систему каналізації м.Дніпропетровська час очікування відповідальної особи 30 хвилин допускається у разі, коли підприємство не допускає представника водоканалу на свою територію.

Відповідач також заперечує висновок суду щодо неправомірного виставлення рахунку №65801 від 31.07.2017 року на підставі акту від 14.06.2017 року та спростовує доводи суду щодо здійснення представниками водоканалу відбору проб у неналежному місці.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Вважає, що доводи, на які посилається апелянт, є необґрунтованими, оскільки при розгляді справи суд правильно визначив обставини справи і дав їм належну правову оцінку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2018 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.08.2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Автомир" задовольнено частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 року у справі № 904/9169/17 скасовано.

Справу № 904/9169/17 направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову, суд касаційної інстанції зазначив, що:

- суд апеляційної інстанції фактично не здійснив перегляд рішення місцевого господарського суду, а лише виклав в своїй постанові обставини справи та обґрунтування позову, що не відповідає статті 269 ГПК України;

- в порушення вимог статті 282 ГПК України суд апеляційної інстанції не зазначив в постанові висновків суду першої інстанції щодо позовних вимог по суті спору та, відповідно, доводи, за якими апеляційний господарський суд погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

- судом зроблено висновки лише щодо способу судового захисту.

17.09.2018 року справа №904/9169/17 була повернута до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на повторний апеляційний розгляд.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року було відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 23.10.2018 року.

Указом Президента України від 29.12.2017 року № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

03.10.2018 року розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 904/9169/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Автомир" до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню актів індивідуальної дії відповідача, а саме: рахунку № 28221 від 31.03.2017 року на суму 2987,15 грн., рахунку № 65801 від 31.07.2017 року на суму 6663,20 грн., як нарахування за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/9169/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.

Повторно переглядаючи справу, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне:

28.11.2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 10990 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення (том 1 а.с.15-19).

Згідно п.2.1. договору водоканал зобов`язується надавати абоненту послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а абонент зобов`язується оплачувати послуги в порядку і умовах, визначених договором та діючим законодавством.

Відповідно до п. 6.1.2. договору відповідач має право складати акти з приписом щодо усунення порушень абонентом вимог чинного законодавства у сфері водопостачання, водовідведення та умов договору.

Згідно п.3.15 договору абонент несе відповідальність за порушення норм щодо кількості та концентрації шкідливих речовин в стічних водах, які скидають до вказаних мереж орендарі, суборендарі.

Допустимі концентрації шкідливих речовин у стічних водах встановлені рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 129 від 19 лютого 2015 року "Про затвердження Правил приймання та скиду (водовідведенню) стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпропетровська".

Відповідно до п.1.7. Правил встановлено, що кожне підприємство скидає стічні води в міську каналізаційну систему через окремий випуск з обов`язковим улаштуванням контрольних колодязів, розташованих за межами підприємства в місцях, що мають під`їздні дороги. Об`єднання випусків стічних вод від кількох підприємств дозволяється тільки після контрольного колодязя на випуску кожного підприємства.

Відповідно п.2.1.6. Правил здійснювати позаплановий (в будь-яку годину доби), непогоджений з підприємством заздалегідь, відбір проб для контролю за якістю стічних вод, що вкидаються та застосовувати на підставі результатів контролю (при виявленні порушень правил приймання та умов договору на надання послуг водопостачання та водовідведення) відповідні заходи. Присутність представника підприємства при відборі проб обов`язкова.

Підприємства, які скидають стічні води до міської каналізації, повинні забезпечити можливість проведення водоканалом у будь-який час доби контролю за скидом стічних вод, включаючи надання необхідних відомостей та документів. Періодичність відбору контрольних проб - не менш, ніж один раз у півроку (п.7.7. Правил).

З метою контролю якості стічних вод підприємств водоканал здійснює відбір разових (контрольних) проб. Ці проби характеризують склад та властивості стічних вод і відповідність фактичної концентрації забруднюючих речовин допустимим нормам. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень (п. 7.11.3 Правил).

Відбір стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками "Водоканалу", що фіксується в актах. Такий акт має юридичну силу і є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень (п. 7.12 Правил).

П. 7.22 Правил встановлено порядок стягнення плати з підприємств за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням при виявленні перевищення ДК забруднюючих речовин у 15-денний строк після закінчення аналізу направляє підприємству листа - повідомлення про перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах та протокол вимірювань показників складу та властивостей стічних вод. Після формування рахунку за послуги водопостачання та водовідведення за місяць, у якому були відібрані проби, направляє підприємству листом-попередженням розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднених речовин з подальшим стягненням у наступному місяці плати за скид понаднормативних забруднень.

Плата за скид понаднормативних забруднень розподіляється таким чином:

20% перераховується водоканалу до місцевих фондів навколишнього природного середовища 80% залишаються у розпорядженні водоканалу і використовуються на відшкодування збитків водоканалу, викликаних цими скидами, на ремонт і поліпшення експлуатації каналізаційної мережі та очисних споруд, а також на розвиток каналізаційного господарства міста.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2017 року представники КП "Дніпроводоканал" Мірзоєва Л.В., ОСОБА_2 прибули на АДРЕСА_1 . Шинна, 2 у м. Дніпропетровську об 11 год. 46 хв. по місцезнаходженню підприємства ТОВ "Сервісний центр "Автомир" для здійснення контролю якості стічних вод.

Представниками КП "Дніпроводоканал" був складений акт від 24.02.2017 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 - особа відповідальна на підставі доручення, у телефонній розмові повідомив, що він відсутній на підприємстві. Виділити іншу відповідальну особу не має можливості, тим самим доступу до контрольних колодязів не було і проби не відібрані (том 1 в.с.46).

Відповідно до вищезазначеного підприємству направлено рахунок № 28221 від 31.03.2017 року з приводу додаткової плати за скид понаднормативних забруднень з коефіцієнтом кратності КК-5 у сумі 2987,15 грн.(том 1 а.с.47-48).

Відповідно п. 7.10 Правил встановлено, що при відборі проб на випусках стічних вод підприємство повинно забезпечити присутність своїх представників: відповідальну за стан каналізаційних мереж особу, слюсаря для відкриття кришки колодязя.

Пунктом 7.13. Правил встановлено, що при відмові підприємства виділити відповідальну особу для відбору проб, зволіканні з доступом працівника водоканалу на його територію (більш ніж на 30 хвилин після його прибуття), або створенні перешкод у відборі проб, обстеженні мереж каналізації водоканал виставляє підприємству рахунок за понаднормативний скид забруднень з коефіцієнтом кратності КК=5 за розрахунковий місяць, у якому було вчинене дане порушення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу №1/1 від 24.01.2013 року на підприємстві позивача встановлена відповідальна за водогосподарство особа - Симонович А.П. (том 1 а.с.107).

Відповідно до даних акту від 24.02.2017 року та пояснень сторін у судовому засіданні, представники водоканалу перебували на вул.Шинній 2 з 11:46 год. по 12:16 год., тобто рівно 30 хв.

Судом встановлено, що позивач у справі ніяких дій по недопуску представників КГІ "Дніпроводоканал" до обстеження мережі не вчиняв, а відсутність відповідальної особи була пов`язана з її відсутністю взагалі на підприємстві з повідомленням представників водоканалу про її прибуття на територію підприємства на протязі ЗО - 40 хвилин.

Апелянт не вірно тлумачить п.7.13 Правил № 129, оскільки ця норма не містить у своїй диспозиції три окремі вимоги неправомірних дій, за які передбачено відповідальність, а містить диспозицію однієї правової кваліфікації, де підставою для відповідальності є невиконання суб`єктом всіх вимог в сукупності, а не окремо кожної з них, а саме:

- відмова у виділенні відповідальної особи з допуском;

- зволікання з допуском представника КП "Дніпроводоканал" на територію підприємства більше ніж 30 хвилин після його прибуття;

- створення перешкод у відборі проб і обстеженні мереж.

Апелянт заявляв, що при ухваленні рішення судом не враховані умови договору, укладеного між сторонами (№ 10990 від 26.11.2016 року), а саме п. 7.2.11, відповідно до якого абонент (позивач у справі) зобов`язаний призначити своїх представників, відповідальних за технічний стан каналізаційних мереж згідно додатку № 2 до договору, уповноважених на складання актів, та надати КП "Дніпроводоканал" довіреності, що підтверджують їх повноваження. Така довіреність від позивача на особу ОСОБА_3 відсутня. На думку скаржника це свідчить про те, що неможливо брати до уваги призначення Симоновича ATI. відповідальною особою за водогосподарство позивача.

Однак, те, що ОСОБА_3 є відповідальною особою за стан мережі по вул. Шинна. 2 у м. Дніпро, зазначено і в особистій карті споживача, яка заповнюється представниками КП "Дніпроводоканал", і яка була надана суду.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що працівники "Водоканалу" склали акт від 24.02.2017 року та виставили для оплати рахунок №28221 від 31.03.2017 року про відмову підприємства позивача і створення їм перешкод у відборі проб стічних вод неправомірно.

З матеріалів справи також вбачається, що 14.06.2017 року працівниками відповідача було відібрано проби стічних вод (том 1 а.с.49).

Згідно п. 7.2. Правил, відбір проб здійснюється з контрольних колодязів (КК), які споруджуються та обслуговуються підприємством.

Як встановлено матеріалами справи додатком №1 до договору № 10990 від 28.11.2016 року визначені контрольні колодязі (КК) абонента (позивача), з яких відповідач зобов`язаний брати проби контролю якості стічних вод абонента, границі каналізаційних мереж визначається по вводу №1 до колектора по вул. Корейська, по вводу №2 до колектора по вул. Г.Сталінграда (а.с.20).

В порушення вимог п. 7.2. Правил проби відбиралися на території підприємства по вул.Шинній 2, не по схемі, узгодженій сторонами (том 1 а.с.90).

Апелянт стверджує, що місце відбору проб визначається на схемі випусків до міської каналізаційної мережі згідно з генеральним планом підприємства та урахуванням особливостей підприємства і що позивач у справі помиляється в тому, що колодязь, який вказано на схемі, як додаток до договору є контрольним.

Окрім цього відповідач у справі заявляв, що позивачем не здійснено облаштування контрольного колодязя відповідно до вимог Правил № 129. На думку відповідача колодязь, який вказано в додатку до договору, не є контрольним, так як знаходиться не безпосередньо перед приєднаним до збірного колектора, а саме в місці приєднання до зазначеного колектора, що суперечить Правилам № 129.

Цей висновок відповідача є не вірним і суперечить як вимогам п. 1.7 Правил № 129, так і умовам договору, який був укладений відповідно до діючих нормативних актів (у тому числі Правил № 129).

Відповідно до схеми, яка є додатком до договору, і яка була оглянута колегією суддів у судовому засіданні, колодязі, які призначені для відбору проб стічних вод, визначені самостійно відповідачем і дана згода на їх застосування для цих цілей.

Відповідач, всупереч цьому, стверджує, що контрольний колодязь може бути на території підприємства, і здійснює забір контрольних проб з колодязя, що не є контрольним.

Тому висновок суду про неправомірність дій відповідача при подіях, які мали місце 14.06.2017 року, є об`єктивним і обгрунтованим. Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам відповідача про неможливість відбору проби з контрольного колектора по вводу №2 по пр. Г.Сталінграда, який ніби-то був накритий бетонною плитою. Такий факт, на думку колегії суддів, не доведений.

Крім того, суд звернув увагу на те, що Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України № 37 від 19.02.2002 року, на підставі яких місцеві органи самоврядування, зокрема Дніпропетровська міська рада, затвердила Правила № 129, були скасовані Кабінетом Міністрів України в травні 2017 року, тому застосування цих правових норм є неправомірним. Місцеві правила не можуть бути застосовані суб`єктами спірних правовідносин до врегулювання цих норм новим підзаконним актом.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" саме до Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади віднесено повноваження затвердження правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод. Міська влада цими повноваженнями не наділена.

Встановлено, що на підставі акту від 14.06.2017 року відповідач виставив позивачу рахуноквеличини плати за скид стічних вод з позанормативним забрудненням на суму 6 663,20 грн.(том 1 а.с.48).

Судом першої інстанції з пояснень позивача у судовому засіданні встановлено, що сплата рахунків № 28221 від 31.03.2017 року на суму 2987,15 грн. та № 65801 від 31.07.2017 року на суму 6663,20 грн. ним проведена. Однак, це була міра примусового характеру, а не добровільне виконання, так як відключення водопостачання позивача відповідачем відбулось як наслідок складеного акта №013948/47 від 22.09.2017 року.

Матеріали справи дані обставини підтверджують (том 1 а.с.56-58).

Відповідно до п.2.3.2 Правил зазначено, що підприємства мають право звертатися до господарського суду з оскарженням неправомірно (на їх погляд) виставлених рахунків та вимагати проведення аналізу стічних вод.

Відповідно до ч.2. ст.5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд, задовольняючи заявлені вимоги частково, зазначив на те, що позивач просив визнати протиправними та такими, що не підлягають виконанню акти індивідуальної дії відповідача, а саме рахунки, однак рахунки не є актами індивідуальної дії, оскільки не носять нормативного характеру.

Суд вважав за потрібне визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не суперечить закону, тому задовольнив позовні вимоги частково, виключаючи позовну вимогу щодо визначення рахунків як актів індивідуальної дії.

Скасовуючи постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 року у справі № 904/9169/17 Верховний Суд зазначив наступне:

"Відповідно до статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Пунктом 7.13 Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська", затверджених рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №129 від 19.02.2015 року (далі - Правила), визначено, що при відмові підприємства виділити відповідальну особу для відбору проб, зволіканні з допуском представника Водоканалу на його територію (більш ніж 30 хвилин після його прибуття) або створенні перешкод у відборі проб і обстеженні мереж каналізації Водоканал виставляє підприємству рахунок за понаднормативний скид забруднень з коефіцієнтом кратності Кк=5 за розрахунковий місяць, у якому було вчинене дане порушення.

За результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, судом першої інстанції встановлено, що згідно акту від 24.02.2017 року представники Відповідача, в порушення вимог пункту 7.13 Правил, перебували на території Позивача рівно 30 хвилин, а не більше, тому не доведено факту створення перешкод зі сторони Позивача у відборі проб з огляду на що, виставлений Відповідачем на підставі зазначеного акту рахунок №28221 від 31.03.2017 є таким, що виставлений неправомірно.

Щодо акту від 14.06.2017 року, то місцевий господарський суд, встановивши, що проба з КК-2 була відібрана в порушення пункту 7.2 Правил (відбір проб здійснюється з контрольних колодязів (КК), які споруджуються та обслуговуються підприємством), оскільки такі проби відбирались не по схемі, узгодженій сторонами в додатку № 1 до договору №10990 від 28.11.2016 року, дійшов вірного висновку, що рахунок №65801 від 31.07.2017 року був виставлений Позивачу неправомірно. До того ж, на момент складання акту від 14.06.2017 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №166-р від 10.03.2017 року скасовано наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 року, на підставі якого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 129 від 19.02.2015 року затвердженні Правила.

Колегія суддів зазначає, що виставлені Позивачу Відповідачем спірні рахунки є оперативно-господарською санкцією, яка застосована за результатами перевірки та складання актів. Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 19.06.2018 у справі №904/8166/17, від 27.06.2018 у справі №904/8426/17).

З аналізу статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015 року).

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням статті 5 ГПК України, дійшов вірного висновку, що ефективним способом захисту прав та інтересів Позивача у цій справі слід вважати вимогу про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню рахунки, як нарахування за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності".

Згідно з ч.ч.1-2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.316 ГПК України суд апеляційної інстанції врахував вказівки суду касаційної інстанції при повторному апеляційному перегляді справи, дійшов висновку, що рішення суду від 25.01.2018 року у справі № 904/9169/17 є обґрунтованим і правомірним, а апеляційна скарга КП "Дніпроводоканал" задоволенню не підлягає, оскільки висновки оскаржуваного рішення апелянтом не спростовано.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід віднести на апелянта згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2018 року у справі №904/9169/17 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 17.05.2019 року.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.А. Коваль

Суддя: Ю.Б. Парусніков