Ухвала

від 22.08.2018 по справі 533/1196/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/1196/17 Номер провадження 11-кп/786/874/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.121 КК - Т.З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12017170200000264 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Козельщинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 травня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кременчук Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, на підставі ст.89 КК України такий, що не має судимості,

визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 6 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь фінансового управління Кобеляцької РДА Полтавської області витрати на лікування потерпілого ОСОБА_10 в сумі 3092 грн 95 коп.

Вирішене питання про речові докази.

Згідно з вироком, обвинувачений визнаний винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

10 вересня 2017 року о 21 год. 30 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у першому вагоні приміського поїзду №6536 сполученням Кременчук-Полтава на станції «Козельщина», на ґрунті неприязних відносин, ножем, який мав при собі, умисно наніс удар потерпілому ОСОБА_10 в область черевної порожнини, внаслідок чого заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.121 на ст.128 КК України та призначити покарання, передбачене санкцією цієї статті. При цьому заперечує факт умисного нанесення ножем тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 .

Вважає, що потерпілий отримав ножове поранення випадково, коли він ( ОСОБА_8 ) хотів вибити ніж з його рук.

Зазначає, що такі обставини події підтверджується показаннями свідків.

Водночас, наголошує про відсутність на його одязі слідів вчинення злочину та стверджує, що потерпілий ОСОБА_10 обмовив його, оскільки надані ним в судовому засіданні пояснення щодо кількості нанесених ножем ударів не відповідають даним судово-медичної експертизи.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі та виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про обставину, яка обтяжує покарання рецидив злочину.

При цьому звертає увагу, що наявні у обвинуваченого судимості за попередніми вироками погашені.

Вказує, що обвинувачений негативно характеризується за місцем проживання, вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності та життя і здоров`я особи, що свідчить про наявність високого ризику вчинення повторного злочину і небезпеки його для суспільства.

Інші учасники провадження вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про необхідність посилення покарання обвинуваченому та виключення з мотивувальної частини вироку вказівки про обставину, яка обтяжує покарання рецидив злочину, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину встановлена на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст.94 КПК України.

Факт спричинення ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_10 тяжкого тілесного ушкодження внаслідок ножового поранення черевної порожнини ніким із учасників провадження не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про вчинення злочину з необережності є непереконливими.

Як правильно встановив суд, конфлікт між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які були давно знайомі та разом відбували покарання, виник на ґрунті ревнощів зі сторони обвинуваченого.

При цьомупотерпілий всудовому засіданніпояснив,що прозустріч настанції «Козщельщина» ОСОБА_8 з нимдомовився напередодні.А колиобвинувачений зайшов до вагону, він відразу наніс йому ( ОСОБА_10 ) удар ножем, після чого потерпілий почав падати та просив людей викликати швидку допомогу. Ніж, яким ОСОБА_8 наніс удар, він бачив у обвинуваченого і раніше, бо той постійно з ним ходив.

Такі показання потерпілого підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка того дня була пасажиром поїзду та бачила, що після зупинки на станції «Козельщина» потерпілий стояв біля тамбура вагону до неї спиною, а обвинувачений підійшов до нього. При цьому ОСОБА_8 зробив рух рукою в сторону потерпілого, після чого ОСОБА_10 присів, тримаючись за низ живота, та прохав викликати швидку і поліцію. Вона також почула як обвинувачений сказав: «Будеш знати як насилувати».

Наведені показання узгоджуються як між собою, та і з показаннями свідка ОСОБА_12 співмешканки обвинуваченого, яка пояснила, що ОСОБА_8 розлютився на ОСОБА_10 на ґрунті ревнощів, висловлював наміри «розібратися» з потерпілим та з цією метою пішов зустрітися з ним на станцію.

Коли поїзд приїхав, вони вдвох з ОСОБА_8 зайшли до вагону, в тамбурі якого стояв ОСОБА_10 . Обвинувачений запропонував поговорити і вийти з потягу, а потерпілий почав задкувати у вагон. Після того, як ОСОБА_8 ударив ОСОБА_10 , вона вийшла з вагону. При цьому в тамбурі інших людей не було.

Також свідок ОСОБА_12 підтвердила, що у обвинуваченого був ніж, який після цих подій зник.

Всупереч твердженням обвинуваченого в апеляційній скарзі, показання потерпілого були перевірені під час слідчого експерименту та підтверджуються висновками судово-медичних експертиз №870 та №880 (т.1 а.с.206, 208), з яких вбачається, що тілесне ушкодження у вигляді одиночного проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням сальника утворилося від дії колючо-ріжучого предмету.

При цьому, враховуючи характер і розташування пошкодження, ОСОБА_10 не міг нанести його собі сам, а його показання по локалізації, механізму, кількості нанесених йому тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи.

Таким чином, суд правильно встановив, що ОСОБА_8 усвідомлював, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого і бажав або свідомо припускав її настання, а тому відсутні підстави стверджувати про вчинення ним злочину з необережності.

Відсутність слідів злочину на одязі обвинуваченого в даному випадку не спростовує висновків суду про його винуватість, оскільки їх і не повинно було бути з огляду на конкретні обставини справи.

Не встановлення місця знаходження ножа пояснюється тим, що обвинувачений після вчинення злочину втік і затриманий був лише наступного дня, а тому мав можливість позбутися знаряддя вчинення злочину з метою уникнути відповідальності.

Враховуючи викладене, судпершої інстанціїдійшов дообґрунтованого висновкупро винуватість ОСОБА_8 у вчиненніінкримінованого злочину,правильно кваліфікувавйого діїза ч.1ст.121КК Українита належнимчином мотивувавсвоє рішення.

Призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і є справедливим.

Тому підстав для посилення покарання обвинуваченому, про що просив прокурор в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Водночас, слушними є доводи прокурора про помилкову вказівку суду про наявність обставини, яка обтяжує покарання рецидиву злочинів.

Відповідно до ст.34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Тобто, рецидив злочинів має місце там, де особа, що має не зняту або непогашену судимість за раніше вчинений умисний злочин, вчиняє новий умисний злочин.

Як вбачається з матеріалів провадження та ніким із учасників не оспорюється, ОСОБА_8 на підставі ст.89 КК України є таким, що не має судимості, а тому рецидив злочинів не може бути врахований судом за п.1 ч.1 ст.67 КК України як обставина, що обтяжує покарання.

Отже, така вказівка суду підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.404, ст.405, ст.407 та ст.418 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Козельщинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 травня 2018 року щодо ОСОБА_8 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про наявність обставини, яка обтяжує покарання рецидиву злочинів.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьохмісяців здня проголошеннясудового рішеннясудом апеляційноїінстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4