Постанова

від 21.08.2018 по справі 190/734/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 190/734/16-ц

провадження № 61-4293св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: П'ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, управління Держгеокадастру у П'ятихатському районі Дніпропетровської області, селянське (фермерське) господарство Черьомушки ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області в складі суддів: Тамакулової В. О., Деркач Н. М., Козлова С. П. від 25 липня 2016 року ,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - П'ятихатської РДА), управління Держгеокадастру у П'ятихатському районі та селянського (фермерського) господарства Черьомушки (далі - СФГ Черьомушки ) про визнання права власності на земельну ділянку, розірвання договору оренди землі та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовано тим, що її брату ОСОБА_2 належав сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП ім. Ватутіна П'ятихатського району в розмірі 7,12 умовних кадастрових гектар. ІНФОРМАЦІЯ_1 брат помер і вона 22 червня 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з цієї земельної частки (паю).

15 липня 2015 року П'ятихатська РДА надала їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, запропонована земельна ділянка площею 6,6105 га ріллі з кадастровим номером НОМЕР_2 на території Саївської сільської ради, яка належала до нерозподілених земельних ділянок (не витребуваних паїв) власників земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Ватутіна і перебувала в оренді у СФГ Черьомушки на підставі договору оренди землі від 27 січня 2009 року, укладеного з П'ятихатською РДА.

13 серпня 2015 року розпорядженням голови П'ятихатської РДА припинено СФГ Черьомушки право оренди на земельну ділянку, земельну ділянку повернуто до земель не витребуваних паїв Саївської сільської ради та рекомендовано господарству укласти угоду про розірвання договору оренди, здійснити державну реєстрацію припинення права оренди.

Позивачем був замовлений та виготовлений проект землеустрою земельної ділянки, фактичний розмір якої становив 6,6107 га, погоджений управлінням Держгеокадастру у П'ятихатському районі, однак державний реєстратор відмовився реєструвати його, оскільки запропонована їй земельна ділянка вже була сформована, присвоєний кадастровий номер. Через указану обставину П'ятихатська РДА відмовляється затверджувати проект землеустрою.

Також зазначено, що СФГ Черьомушки також не укладає угоду про розірвання договору оренди землі.

Позивач вважає, що виділена їй земельна ділянка вже сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі, тому для надання їй у власність не потрібно розробляти проект землеустрою, затверджувати і реєструвати його. Однак чинним законодавством не передбачений порядок надання сформованої ділянки у власність в порядку виділення її в натурі (на місцевості) власнику, що змушує звернутися до суду, рішення якого буде підставою для реєстрації її права власності на земельну ділянку. Крім того, при визнанні за нею права власності на спірну земельну ділянку договір оренди землі від 27 січня 2009 року підлягає розірванню, як такий що порушує її права, і з підстав, що передбачені положеннями пунктів 29 та 36 такого договору.

Посилаючись на зазначене, позивач просила суд визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку площею 6,6107 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розірвати договір оренди землі від 27 січня 2009 року та зобов'язати СФГ Черьомушки здійснити державну реєстрацію припинення права оренди землі.

Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області в складі судді Резніченка М. С. від 31 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,6107 гектар (кадастровий номер НОМЕР_2), розташовану на території Саївської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області.

Розірвано договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) від 27 січня 2009 року, укладений між П'ятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та селянським (фермерським) господарством Черьомушки , зареєстрований у Жовтоводському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК 20 березня 2009 року за № 040913801224.

В решті заявлених вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно положень статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. ОСОБА_1 успадкувала право на земельну частку (пай), яка належала її померлому брату - ОСОБА_2, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1, виданого 25 квітня 1997 року П'ятихатською РДА. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі, однак між сторонами виник спір через порядок надання сформованої земельної ділянки у власність в порядку виділення її в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 як власнику земельної частки (паю), оскільки земельна ділянка передана П'ятихатською РДА в оренду СФГ Черьомушки . Так як спірна земельна ділянка сформована, їй присвоєно кадастровий номер, а зміна власника чи користувача земельної ділянки не є підставою для скасування кадастрового номера, суд дійшов висновку про можливість визнання за позивачем права власності на указану земельну ділянку. Крім того, за умовами договору оренди землі від 27 січня 2009 року орендар зобов'язався у разі звернення громадян - власників сертифікатів, та громадян, які отримали право на землю за рішенням суду, забезпечити їх земельними частками (паями) (пункт 29 договору оренди), а згідно умов пункту 36 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, є підставою для зміни умов або розірвання договору, у зв'язку із чим підлягає задоволенню також позовна вимога щодо розірвання указаного договору оренди. При цьому, зазначено, що вимога щодо зобов'язання СФГ Черьомушки здійснити державну реєстрацію припинення права оренди землі задоволенню не підлягає, оскільки саме розірвання договору оренди землі тягне за собою припинення такого права для сторін.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства Черьомушки задоволено частково.

Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції у порушення вимог норм процесуального закону належно не встановив предмет та правові підстави заявлених вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, не встановлено правові підстави заявлених вимог щодо скасування державної реєстрації оренди, інші фактичні обставини у справі, не виконав вимог статті 33 ЦПК України щодо надання роз'яснень позивачу про залучення до участі в справі, як відповідача, державного реєстратора - Жовтоводський відділ ДРФ ДП Центр ДЗК , не зазначив чим порушило вимоги закону управління Держгеокадастру у П'ятихатському районі Дніпропетровської області і які дії останнє має здійснити, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як передчасне, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при виданні сертифікатів колишнім членам КСП ім. Ватутіна визначались однакові розміри земельних ділянок, що відповідає вимогам законодавства. Крім того, її брату сертифікат був виданий на 7,12 умовних кадастрових гектарів. Під час виготовлення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки для передачі її в оренду СФГ Черьомушки умовні кадастрові гектари були перераховані в реальну площу земельної ділянки на місцевості, яка була визначена у розмірі 6,6105 га та якій було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2. Після оформлення її спадкових прав, скаржнику було надано у власність указану земельну ділянку. Згідно умов пункту 29 договору оренди від 27 січня 2009 року орендар зобов'язався у разі звернення громадян - власників сертифікатів, та громадян, які отримали право на землю за рішенням суду, забезпечити їх земельними частками (паями). Згідно умов пункту 36 цього договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, є підставою для зміни умов або розірвання договору. Тому скаржник вважає, що спірний договір оренди має бути розірваний з підстав, передбачених договором. Скаржник не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про необхідність залучення до розгляду справи Жовтоводівського відділу ДРФ ДП Центр ДЗК , у зв'язку із чим апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки рішення суду про розірвання договору оренди землі, на думку скаржника, буде підставою для внесення до відповідного Державного реєстру запису про скасування права оренди земельної ділянки відповідача - СФГ Черьомушки .

У жовтні 2016 року представник СФГ Черьомушки - адвокат ОСОБА_3, подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У запереченні на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 рокусправу призначено до судового розгляду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1, виданого 25 квітня 1997 року П'ятихатською РДА, ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Ватутіна П'ятихатського району Дніпропетровської області, розміром 7,12 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

В розділі Зміни, які вносяться до сертифіката у зв'язку з передачею права на земельну частку (пай) , вказано, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.06.2015 року № 1-445.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа № 145/2015) спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його сестра ОСОБА_1 Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) розміром 7,12 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована у КСП ім. Ватутіна в с. Саївка П'ятихатського району, що належала померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1.

Розпорядженням голови П'ятихатської РДА № Р-257/0/364-15 від 15 липня 2015 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) площею 7,12 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах колишнього КСП ім. Ватутіна на території Саївської сільської ради.

На виконання цього розпорядження 26 жовтня 2015 року ОСОБА_1 отримала в управлінні Держгеокадастру у П'ятихатському районі висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за № 19-409-0.4-5230/2-15, з якого слідує, що управління погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 6,6107 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай) за межами населеного пункту на території Саївської сільської ради П'ятихатського району.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки виданий ОСОБА_1 у 2015 році.

Згідно повідомлення № РВ-1200294362016 від 10 лютого 2016 року державним кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у П'ятихатському районі відмовлено ОСОБА_1 у наданні відомостей з державного земельного кадастру з реєстраційним номером РВ-1203528122016.

27 січня 2009 року між П'ятихатською РДА і СФГ Черьомушки укладено договір оренди землі, зареєстрований у Жовтоводському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК 20 березня 2009 року за № 040913801224. Згідно договору в оренду передано земельну ділянку площею 6,6105 га ріллі (кадастровий номер НОМЕР_2) строком на 49 років.

Розпорядженням голови П'ятихатської районної державної адміністрації № Р-292/0/364-15 від 13 серпня 2015 року прийнято рішення про припинення СФГ Черьомушки права оренди на земельну ділянку площею 6,6105 га ріллі (кадастровий номер НОМЕР_2) на території Саївської сільської ради, зобов'язано повернути земельну ділянку до земель не витребуваних паїв сільської ради.

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - и третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції помилково не залучено до розгляду справи державного реєстратора - Жовтоводський відділ ДРФ ДП Центр ДЗК , що призвело до не встановлення фактичних обставин справи та неправильного її вирішення.

З указаним висновком апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду не погоджується.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина перша статті 15 ЦПК України від 18 березня 2004 року закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вказуючи на необхідність залучення до розгляду справи державного реєстратора - Жовтоводського відділу ДРФ ДП Центр ДЗК , апеляційний суд належним чином не мотивував своє рішення необхідністю залучення до розгляду справи указаної особи з посиланням на відповідні вимоги чинного законодавства або на відповідні клопотання учасників справи, які не вирішені судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не дослідив підстави звернення позивача до суду для захисту прав, які вона вважала порушеними, не перевірив чи підлягають задоволенню вимоги позовної заяви ОСОБА_1, не оцінив відповідні пояснення учасників справи та докази, надані останніми на підтвердження таких пояснень, у зв'язку із чим не встановив фактичних обставин справи та не вирішив спір по суті.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції не здійснив належне правосуддя, у судовому рішенні у достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (справи Мала проти України ; Серявін та інші проти України ; Проніна проти України , Суомінен проти Фінляндії ).

У силу положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з'ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судом, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, а необхідність залучення до розгляду справи державного реєстратора - Жовтоводського відділу ДРФ ДП Центр ДЗК , не мотивовано, судове рішення суду апеляційної інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. В. Пророк

С. П. Штелик