Постанова

від 22.08.2018 по справі 802/2608/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2608/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

22 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Грабік О.А.,

представника позивача: Рятушної Ю.Л.,

представника відповідача: Видрич С.М.,

представника відповідача: Тимошевської Ю.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агертрейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2017 року позивач ТОВ "Агертрейд" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2017 №0010961401, від 18.12.2017 №0010971401, від 18.12.2017 №0010981401, від 18.12.2017 №0010991402.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2018 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.12.2017 №0010971401 та від 18.12.2017 №0010961401. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач зазначає, що до перевірки позивачем не було надано первинні документи, які б підтвердили факт перевезення придбаного товару. Також, відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що у позивача за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність груп придбаних товарів та реалізованих.

Крім цього позивач посилається на кримінальне провадження за №42015060000000009 від30.01.2015 в якому фігурує позивач.

Зі сторони позивача, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що посилання апелянта на ті факти, які він зазначає були дослідженні судом першої інстанції в повній мірі, а отже апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи зазначені в апеляційній скарзі та просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи ТОВ Агертрейд зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради, як юридичну особу, 05.02.2011, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200206068 від 29.11.2015.

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області на підставі направлень № 2239, 2240, 2241, 2242 від 30.10.2017 та наказу № 3111 від 17.10.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Агетрейд з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт № 2668/1401/37979884 від 24.11.2017.

В акті перевірки зафіксовано наступні порушення податкового законодавства ТОВ Агертрейд :

- пп.14.1.36, п.14.1, ст.14, п.138.2, п.138.4, ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139, п.44.1, ст.44, п.п.134.1.1. , п.134.1, ст.134 Податкового Кодексу України у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 940 915 грн. 00 коп., у тому числі за:

- 2014 рік на суму 441 246грн. 00 коп.;

- 2015 рік на суму 499 669грн. 00 коп.;

- п.44.1, ст.44, п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового Кодексу України у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті всього в сум 1 045 461 грн. 00 коп.;

- п.п.141.4.4, п.141.4, ст.141, п.103.4, ст.103 Податкового Кодексу України, а саме підприємством при виплаті нерезиденту Rich Max Sp. z.o.o. , Polska доходу у вигляді фрахту в сумі 2750 євро/ 79631 грн. 09 коп., не оподатковано такі доходи за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів нерезидента в 2016 році в сумі 165 євро/ 4777 грн. 87 коп.;

- п.п.16.1.3, п.16.1, ст.16, п.46.1, ст.46, п.48.1 та п.48.2, ст.48, п.49.1 та п.49.2, ст.49, п.п.103.9, ст.103 Податкового Кодексу України, щодо не подачі додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податок на прибуток підприємства за 2016 рік з відображенням суми виплаченого на користь нерезидента Rich Max Sp. z.o.o. , Polska доходу у вигляді фрахту за 2016 рік в сумі 79 631 грн. 09 коп.

На підставі висновків акту ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0010971401 від 18.12.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями 584 444 грн. та за штрафними санкціями 146 111 грн.;

- № 0010961401 від 18.12.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями 930 587 грн. та за штрафними санкціями 110 312 грн.;

- № 0010981402 від 18.12.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, за податковими зобов'язаннями 4778 грн. та штрафними санкціями - 1195 грн.;

- № 0010991402 від 18.12.2017, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податку на прибуток в сумі 170 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що в 2014-2015 роках між ТОВ Агертрейд (за договорами Покупець) та нижчезазначеними юридичними особами укладено низку договорів поставки, а саме:

- від 14.04.2014 № 1404 із ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП ;

- від 08.01.2014 № 08/01 із ТОВ НОРД-ЛЮКС ;

- від 12.05.2014 № 125 із ТОВ САНТЕХРЕСУРС ;

- від 01.08.2014 № 010814 із ТОВ ДІСЛАВ ;

- від 09.12.2014 № 09/12-14 із ТОВ УСПІХ ЮА ;

- від 20.05.2015 № 205/15 із ТОВ Ідеал Інвест ;

- від 16.02.2015 № 16-2 із ТОВ РІОТЕН ;

- від 10.03.2015 № 103 із ТОВ Корес ЛТД ;

- від 01.04.2015 № 104 із ТОВ Вейсес ;

- від 01.12.2015 № 12/15 із ТОВ НІКА ЕЙР ;

- від 20.08.2015 № 20/08/15 із ТОВ Шивада ;

- від 10.08.2015 № 10/15 із ТОВ Домус Альянс .

Предметом вказаних Договорів, відповідно до п.1.1. була купівля-продаж товарів, кількість, ціна асортимент яких зазначені у податковій (их) накладній (их), що складає невід'ємну частину цих договорів.

Пунктом 3.1. вказаних договорів визначено, що поставка здійснюється на умовах DDU, м.Вінниця, вул. К. Маркса, 42 (Інкотермс 2000 року).

Також, пунктом 3.4. Договору встановлено, що представники Сторін, які здійснюють передачу та прийом Товару, що продається по даним Договорам, зобов'язані надати контрагенту завірені мокрою печаткою підприємства копію довіреності, яка надає право особі виконувати дану операцію.

Згідно з пунктом 3.7. Договорів поставки Продавець передає Покупцю наступні документи:

- накладну про отримання товару Покупцем;

- рахунок-фактуру.

В подальшому, у відповідності до пункту 2.2. Договорів у Покупця виникає обов'язок щодо оплати впродовж 30 календарних днів вартість Товару згідно рахунку-фактури.

На підтвердження виконання умов вказаних Договорів позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення, а також оборотні відомості про рух коштів на рахунках ТОВ Агертрейд , копії яких наявні в матеріалах справи.

Отримані від контрагентів позивача товари підтверджуються первинними документами та є оплаченими. Тобто, відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача.

Надані позивачем до перевірки первинні документи не враховано як підтвердження реальності взаємовідносин між ТОВ Агертрейд та вказаними контрагентами виключно з огляду на наявну щодо цих контрагентів податкову інформацію та розбіжності в податкових зобов'язаннях. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно даних інформаційних систем ДФС України зафіксовано відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення задекларованих позивачем господарських операцій (основних фондів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів), відсутність суб'єктів господарювання за їх місцезнаходженнями.

Суд першої інстанції зазначає, що податкова інформація не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (виконання робіт, надання послуг); податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Більше того, як вбачається з пункту 3.1. вказаних договорів, поставка здійснювалась на умовах DDU, м.Вінниця, вул. К. Маркса, 42 (Інкотермс 2000 року).

Так, відповідно до Інкотермс 2000 поставка за формою DDU означає, що товар доставляється продавцем покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких мит .

Відповідно до умов п.3.1. вказаних договорів, поставка відбувалась Продавцями безпосередньо на склади Покупця ТОВ Агертрейд (м. Вінниця, вул. К. Маркса, 42).

Також, суд першої інстанції звернув увагу, що представники відповідача не заперечували факт, що податковим органом не проведено перевірки наявності вказаних товарів на складі позивача, не вивчався і рух товару на зазначеному складі.

Крім того, суд першої інстанції вказує, що вказане нерухоме майно перебуває у позивача на правах оренди.

Під час розгляду справи, судом досліджено договори оренди нежитлових приміщень від 01.01.2014 № 14/14, від 01.01.2016 № 2/16, від 01.01.2015 № 1н/15, що укладені між ТОВ Агертрейд та Зовнішньоекономічною асоціацією НОВОСВІТ .

Відповідно до пункту 1.1. вказаних Договорів предметом оренди було нежиле приміщення загальною площею 433 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. К.Маркса, 42А.

Згідно з актами прийому-передачі вказані приміщення ідентифікуються, як частина складу.

Також, під час розгляду справи, судом першої інстанції, встановлено відсутність вироків, які набрали законної сили в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42015060000000009 від 30.01.2015.

Судом першої інстанції зазначено, що посилання відповідача на неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів не спростовують реальності виконання господарських операцій, а лише встановлюють факт неможливості проведення таких перевірок податковим органом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2018 по справі на яку послався відповідач, витребувано у нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фещенка О.П., а також у першої Вінницької державної нотаріальної контори - інформацію (копію довіреності) щодо наявності або відсутності в Єдиному реєстрі довіреності серії ВТМ №003081 виданої ТОВ Норд-Люкс (код ЄДРПОУ 38830680) на ім'я ОСОБА_8, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фещенко О.П.

На виконання вимоги зазначеної ухвали завідувачем першої Вінницької державної нотаріальної контори підтверджено наявність інформації в Єдиному реєстрі довіреностей стосовно витребуваної довіреності, при цьому повідомлено про неможливість надати відповідну копію, оскільки її примірник зберігається в справах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фещенко О.П.

Листом від 28.03.2018 № 03/01-16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фещенко О.П. підтвердила посвідчення довіреності на представництво інтересів від ТОВ НОРД-ЛЮКС в особі директора ОСОБА_9 на ім'я заступника директора ТОВ НОРД-ЛЮКС в особі ОСОБА_8, строк дії якої був до 17.10.2016.

Разом з тим, до листів додано витяги з Єдиного реєстру довіреностей, підписані та засвідчені відповідною печаткою.

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані відомості підтверджують наявність повноважень ОСОБА_8 на здійснення відповідних дій від імені ТОВ НОРД-ЛЮКС , а також підписання документів.

Також, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано до суду першої інстанції доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Агетрейд із контрагентами-постачальниками товарів: ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП , ТОВ НОРД-ЛЮКС , ТОВ САНТЕХРЕСУРС (нова назва ТОВ БЕРТРАН ), ПП ДІСЛАВ (нова назва ПП ІСТРУМ ), ТОВ УСПІХ УА , ТОВ Ідеал Інвест , ТОВ РІОТЕН , ТОВ Корес ЛТД , ТОВ Вейсес , ТОВ НІКА ЕЙР , ТОВ Шивада не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи, а отже податкові повідомлення-рішення № 0010971401, 0010961401 від 18.12.2017 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як передбачено ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Враховуючи зазначене вище, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1. ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що з огляду на зазначені положення Податкового кодексу України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, враховуючи матеріали справи та зазначені норми закону суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшли до висновку, що податкова інформація не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (виконання робіт, надання послуг); податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, обов'язкові реквізити.

Згідно з п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

А відповідно до п.61.2 ст.61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Отже, з врахуванням ст.44 та ст.61 ПК України на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, що а ні в акті перевірки, а ні в судовому засіданні, податковий орган не висловив зауважень щодо правильності оформлення та достатності наданих позивачем первинних документів.

Також, щодо доводів відповідача про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг), суд зазначає наступне. При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому, відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Щодо не надання товарно-транспортних накладних відповідачу, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004 № 1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до розділу 1 Правил товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Однак, відповідно до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а відсутність ТТН не спростовує факту здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами.

Посилання позивача, як в апеляційній скарзі так і в судовому засіданні на кримінальне провадження за №42015060000000009 від 30.01.2015 в якому фігурує позивач, не знаходять свого підтвердження, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, акт наявності досудового розслідування, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи зазначені в апеляційній скарзі, відповідають доводам відповідача в суді першої інстанції та в повній мірі спростовані судом першої інстанції.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 серпня 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.