Рішення

від 28.08.2018 по справі 520/15487/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/15487/17

Провадження № 2/520/3225/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

За участю прокурора - Лещенко А.В.

Представника Одеської міської ради- Лапчинської О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

Заступника керівника Одеської міської прокуратури №1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державна архітектурно-будівельна інспекція України, управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради про скасування декларації про готовність об'єкту до експлуатації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності,

Встановив:

Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в грудні місяці 2017 року надав до суду позов в інтересах держави в особі Одеської міської ради, у якому вимагав ухвалите рішення про скасування Декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ІУ 142141750581 від 24.06.2014 на садовий будинок, за адресою: м.Одеса, вул.Лагерна, №110 та про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_1 серія САК №932126 від 10.07.2014 (індексний номер 24053590) на садовий будинок, що розташований в м. Одесі по вул. Береговій, 110. У судовому засіданні представник прокуратури позов підтримала у повному обсязі.

Представник Одеської міськради позов прокурора просила задовольнити і стверджувала, що позов є доведеним і обґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_1 ( його представник) до суду не з'явився, про час і місце слухання справи сповіщений у відповідності до вимог закону, на позов надав відзив, у якому навів доводи щодо невизнання позовних вимог.

Представники третіх осіб - Державної архітектурно-будівельної інспекції України та управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради до суду не з'явились, про час слухання справи сповіщені.

Суд вислухав представника прокуратури, представника Одеської міськради, вивчив матеріали справи і встановив наступне:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси, ухваленим 01.08.2008 по справі № 2-а-497/2008 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,10 га, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Лагерна, 110. Судовим рішенням визнано незаконними дії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради про відмову безоплатно передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га за вищевказаною адресою; визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Лагерна, 110; зобов'язано ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії, зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1 га за вищевказаною адресою; зобов'язано Управління земельних ресурсів м. Одеси видати та підписати ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.1 га за вищевказаною адресою.

На підставі вищевказаного судового рішення ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку від 1 1.09.2008 серії ЯЖ №315571. Даний державний акт було зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010850501228.

19 вересня 2008 року за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованого в реєстрі за №8763, ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0300 га із земельної ділянки площею 0,1000, розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Лагерна, 110.

На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку від 23.10.2008 року серії ЯЖ №474117.

В подальшому ОСОБА_5 згідно договору дарування № 1413 від 08.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко, подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар земельну ділянку, площею 0,0300 га, що знаходиться за вказаною адресою.

На підставі довідки з Адресного реєстру міста ОСОБА_6 про відповідність об'єкта нерухомого майна, серія та номер 358882/3, виданої 30.04.2014; державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ №474117 від 23.10.2008; договору дарування № 1413 від 08.10.2009, та згідно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13181410 від 20.05.2014 ОСОБА_1 20.05.2014 отримано свідоцтво про право власності індексний помер 21894008, серія САК №595419, на земельну ділянку за адресою: м.Одеса, вул.Берегова, 110, що відповідає згідно Довідки з Адресного реєстру міста ОСОБА_6 адресі - м.Одеса, вул.Лагерна, 110.

У квітні 2014 року заступник прокурора Київського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1, Одеського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби, Державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 07.04.2015 позов заступника прокурора Київського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково. Судовим рішенням визнано, в тому числі, недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Берегова, 110, площею 0,03га, видане реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області серія АК №595419, індексний номер 21894008, ОСОБА_1

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.12.2015 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 - на рішення Київського районного суду м.Одеси від 07.04.2015 відмовлено на підставі ч.3 ст.297 ЦПК України.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.02.2016 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 07.04.2015 відмовлено на підставі п.3 ч.4 ст.297 ЦПК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.04.2017 касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_8 відхилено на підставі ст.ст.335,336 ЦПК. В ухвалі ВССУ зазначено, що доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів.

У період 2013-2014 років ОСОБА_1 здійснено будівництво об'єкту житлової нерухомості - садового будинку, загальною площею 25,7кв.м. та з метою введення в експлуатацію об'єкту розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Берегова, 110 (вул..Лагерна 110), подано до Держархбудінспекції України декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яку зареєстровано 24.06.2014 за №ІУ 142141750581.

На підставі вказаної декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також технічного паспорту, виданого КП Право від 26.06.2014; витягу з державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21895702 від 20.05.2014 та свідоцтва про право власності на землю №21894008 від 20.05.2014, реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 03.07.2014 прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на садовий будинок площею 25.7кв.м. та видано свідоцтво про право власності серії САК №932126 (індексний номер 24053590) та зареєстровано право власності на нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №14338261.

Позивач доводить, що ОСОБА_1 свідомо вніс недостовірні відомості у декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 24.06.2014 №ІУ 142141750581 та введення в експлуатацію садового будинку без отримання належним чином затвердженого проекту будівництва, дозвільних документів, та не повідомив про наявність судового спору щодо його права власності на цю земельну ділянку.

Так, в п. 9 Декларації про готовність об'єкту до експлуатації, а саме в Інформації про проектну документацію , вказаний будівельний паспорт 01-08/412, виданий управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради від 23.08.2013, який згідно відповіді цього Управління від 04.02.2015 за № 01-15/63п - в архівах не значиться. В п.10 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації вказано, що дозвільним документом є Повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ОД 062141320692 від 12.05.2014. Однак, наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 154 СК від 17.10.2014 скасовано реєстрацію зазначеного повідомлення від 12.05.2014 за № ОД 062141320692 про початок виконання будівельних робіт з будівництва садового будинку по вул. Лагерній, 110 у м. Одеса. Вказаний Наказ залишений в силі ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 по справі № 815/4069/15. Однією з підстав реєстрації Декларації про готовність об'єкту до експлуатації - садового будинку була наявність права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій розташовано будинок. Але на момент оформлення Декларації спір щодо права власності на земельну ділянку перебував в суді і в подальшому судовим рішенням право власності було скасоване. На підставі викладеного прокурор вимагає скасувати Декларацію про готовність об'єкту до експлуатації.

Позивачева сторона стверджує, що видачею та реєстрацією 10.07.2014 р. свідоцтва про право власності на садовий будинок серії САК 932126 реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області порушено інтереси держави в особі територіальної громади міста ОСОБА_6 в особі Одеської міської ради, із власності якої незаконно вибула земельна ділянка, тому вимагає визнати недійсним і скасувати це свідоцтво про право власності.

Відповідач, не визнаючи позов, у відзиві виклав доводи, які зводяться до відсутності в органів прокуратури повноважень на пред'явлення від імені територіальної громади в особі відповідної місцевої ради позовів до суду.

Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи суд дійшов висновку, що позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.34 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже, питання щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок, розташованих у межах міста ОСОБА_6 вирішується виключно на пленарних засіданнях Одеської міської ради.

У даному випадку судом встановлено, що об'єкт житлової нерухомості, а саме: садовий будинок, розташований по вул.Берегова, 110 в м.Одесі, знаходиться на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м.Одеса, тому як земельна ділянка не передавалась в установленому законом порядку для будівництва садового будинку.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Стаття 376 ЦК України визначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ч.1 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких проводилось на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації

Відповідно до п.19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.

Згідно ч.2 ст.39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у разі виявлення інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню інспекцією.

Інспекція скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проведено будівництво садового будинку без проекту і дозвільних документів, а в декларацію про готовність об'єкта до експлуатації ОСОБА_1 внесені недостовірні відомості, у зв'язку з чим така декларація підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Матеріали справи свідчать, що свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Берегова, 110, видане реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_1В на підставі оспорюваної Декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ІУ 142141750581 від 24.06.2014 р. та свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнаного недійсним рішенням суду. Видачею та реєстрацією 10.07.2014 свідоцтва про право власності серії САК 932126 реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області порушено інтереси держави в особі територіальної громади міста ОСОБА_6 в особі Одеської міської ради, із власності якої незаконно вибула земельна ділянка.

З огляду на викладене, свідоцтво про право власності серії САК №932126 від 10.07.2014 на садовий будинок загальною площею 25,7кв.м., розташований за адресою: м.Одеса, вул.Берегова,110 підлягає визнанню недійним та скасуванню.

Щодо доводів відповідачевої сторони про відсутність в органів прокуратури повноважень на пред'явлення від імені територіальної громади в особі відповідної місцевої ради позовів до суду.

Стаття 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України процесуальною підставою для звернення прокурора до суду є порушення інтересів держави в особі органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у виниклих правовідносинах.

Відповідно до ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно рішення Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99, під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України та ст. 2 ст. 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають подання прокурором до господарського суду позовні заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Крім того, відповідно до вказаного рішення Конституційного суду України під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладений обов'язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким чином, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, позивачем може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органа виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних стосунках, фактично є позивачем у справах, порушених по позовній заяві прокурора.

У даному випадку порушення прав та інтересів територіальної громади міста ОСОБА_6 є підставою для їх захисту органами прокуратури шляхом представництва їх інтересів в суді.

Одеською міською радою не вжито відповідних заходів щодо захисту інтересів держави у судовому порядку шляхом скасування незаконного свідоцтва про право власності.

Доводи відповідача про порушення прокурором строків позовної давності при зверненні до суду з цим позовом не містяться на вимогах закону і дійсних обставинах по справі. Так, Верховний Суд України у постанові від 05.10ю.2016 року по справі за №916/2129/15 дійшов висновку, що положення законодавства про позовну давність у порядку ст. 388 ЦК України не застосовується, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Керуючись ст.ст. 258-259,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов Заступника керівника Одеської міської прокуратури №1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державна архітектурно-будівельна інспекція України, управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради про скасування декларації про готовність об'єкту до експлуатації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності задовольнити у повному обсязі.

Скасувати Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ІУ 142141750581 від 24.06.2014 року на садовий будинок №110 по вул.Лагерна в м.Одеса.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 серія САК №932126 від 10.07.2014 року (індексний номер 24053590) на садовий будинок №110 по вул.Берегова ( Лагерна) в м.Одеса.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь прокуратури Одеської області (65026 м.Одеса, вул.Пушкінська,3 код ЄДРПОУ 03528552, рахунок №35213085000564, банк ДКСУ у м.Києві) витрати по сплаті судового збору в сумі 3200 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський райсуд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 29.08.2018 року.

Суддя Калашнікова О. І.