Рішення

від 22.08.2018 по справі 907/395/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.2018 м. Ужгород Справа № 907/395/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/395/18

за позовом приватного акціонерного товариства Ужгородська ПМК Агробуд , с. Оноківці Ужгородського району

до товариства з обмеженою відповідальністю Призма , с. Оноківці Ужгородського району про стягнення суми 134720,76грн.

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 14.06.2018

Від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 134720,76грн. заборгованості за Договором оренди приміщень від 03.01.2008 № 1/08, в тому числі 109770,00грн. - заборгованості з орендної плати, 20361,76грн. - інфляційних нарахувань та 4589,00грн. - трьох відсотків річних, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 264, 526, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 283, 286 Господарського кодексу України, щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасності проведення розрахунків з орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/395/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

20.07.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання відкладення судового розгляду, відповідно до якої заявник вказує на те, що вказана справа потребує детального з'ясування з урахуванням думок сторін, а також для забезпечення можливості отримання відповідного юридичного захисту.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.07.2018 постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 22.08.2018.

Представник позивача у судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Стверджує про порушення відповідачем строків та повноти проведення оплати за оренду приміщень, що призводить до завдання шкоди інтересам позивача.

Відповідач відзиву по суті заявлених позовних вимог не подав, свого повноважного представника у судове засідання не направив. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.06.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, буд, 2-Н.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою «судова повістка» .

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.06.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.08.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 03 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством Ужгородська ПМК Агробуд та товариством з обмеженою відповідальністю Призма (далі - відповідач) було укладено договір №1/08 оренди приміщень.

Згідно договору оренди приміщень №1/08 об'єктом оренди є приміщення за адресою: Ужгородський р-н. с.Оноківці. вул. Головна. 2-в. загальною площею 328 кв.м, які позначені в інвентарній справі літ. І та літ. Е., належать на праві власності ВАТ Ужгородська ПМК Агробуд та передаються ним відповідачу у строкове платне користування.

Пунктом 3.1 договору оренди приміщень №1/08 сторони визначили орендну плату у розмірі 6 грн. за один квадратний метр площі орендованого приміщення за місяць. Відповідно загальний розмір щомісячної орендної плати за договором оренди приміщень №1/08 склав 1968 грн.

Об'єкт оренди разом з наявним у ньому устаткуванням передано в користування відповідачу про що сторонами відповідно до п.2.2 та п.2.3 складено та підписано акт приймання - передачі приміщень від 03.01,2008р.

Із свого боку відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату (п.1.1, п.6.1 Договору).

У подальшому 01 квітня 2015 року між відкритим акціонерним товариством Ужгородська ПМК Агробуд та товариством з обмеженою відповідальністю Призма (далі - відповідач) було укладено договір №1/15 оренди приміщень.

Згідно договору оренди приміщень №1/15, об'єктом оренди є приміщення за адресою: Ужгородський р-н, с.Оноківці, вул. Головна, 2-в, загальною площею 270 кв.м, які позначені в інвентарній справі літ.Е., належать на праві власності ВАТ Ужгородська ПМК Агробуд та передаються ним відповідачу у строкове платне користування.

Об'єкт оренди разом з наявним у ньому устаткуванням передано в користування відповідачу про що сторонами відповідно до п.2.2 та п.2.3 складено та підписано акт приймання - передачі приміщень від 01.04.2015р.

Із свого боку відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату (п. 1.1., п.6.1 Договору).

Згідно з підписаним протоколом погодження розміру орендної плати від 01.04.2015 р. №1 встановлено щомісячну орендну плату у розмірі 3240 гривень, що відповідає розміру орендної плати на рівні 12 грн. за один квадратний метр орендованої площі, яка зафіксована в п.3.1 договору оренди.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди нарахування орендної плати починається з дати підписання сторонами акту приймання - передачі приміщень.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що орендна плати сплачується в безготівковому порядку не пізніше 10 числа кожного місяця.

01 січня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору оренди приміщень та устаткування №1/15 від 04.04.2015 року. За цією угодою сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1. договору, виклавши в наступній редакції: розмір орендної плати складає 15 грн. за один кв.м приміщень позначених в інвентарній справі літ.Е за базовий місяць. Інші умови договору залишені без змін.

Таким чином, внаслідок укладення сторонами додаткової угоди від 01.01.2016 р. №1 з січня 2016 р. щомісячний розмір орендної плати склав 4050 грн.

01 січня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до договору оренди приміщень та устаткування №1/15 від 01.04.2015. За цією угодою сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1. договору, виклавши в наступній редакції: розмір орендної плати складає 17 грн. за один м.кв приміщень позначених в інвентарній справі літ.Е за базовий місяць. Інші умови договору залишені без змін.

Таким чином, внаслідок укладення сторонами додаткової угоди від 01.01.2017 р. №2 з січня 2017 р. щомісячний розмір орендної плати склав 4590 грн.

На підтвердження відносин оренди за договором між позивачем та відповідачем підписані щомісячні акти надання по послуг.

Однак, відповідач свої зобов'язання із сплати орендної плати за договорами №1/08 та 1/15 виконав не у повному обсязі внаслідок чого боргує позивачу 109770 грн. орендної плати за договором №1/15.

Так, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання із сплати орендної плати за договором №1/08 його заборгованість перед позивачем станом на січень 2015 р. становила 73200 грн. Ця заборгованість визнана відповідачем внаслідок підписання керівниками позивача та відповідача акту звіряння взаємних розрахунків.

Протягом 2015 - 2017 років у відповідача виникали щомісячні зобов'язання із сплати орендної плати за договором 1/15. Грошові кошти, що сплачувалися відповідачем у якості орендної плати протягом 2015 - 2017 року зараховувалися позивачем в погашення визнаної відповідачем заборгованості попередніх періодів.

На початок 2017 року перехідна заборгованість попередніх періодів із сплати орендної плати становила 71970 грн. яка зафіксована у підписаному керівниками позивача та відповідача ОСОБА_2 звіряння взаємних розрахунків. За 12 місяців 2017 року з урахуванням умов договору №1/15 та угоди №2 до договору оренди приміщень та устаткування №1/15 відповідачу нараховано орендну плату в розмірі 55080 грн. Протягом 12 місяців 2017 року відповідач сплатив орендної плати в сумі 17280 грн. Таким чином заборгованість відповідача із сплати орендної плати за договором оренди №1/15 складає 109770 грн. (71970 + 55080 - 17280 = 109770).

Розмір заборгованості відповідача за договором оренди №1/15 в сумі 105180 грн. станом на 01.12.2017 зафіксовано у підписаному керівниками позивача та відповідача ОСОБА_2 звіряння взаємних розрахунків. Сума в акті не враховує нарахування орендної плати за грудень 2017 р. але з урахуванням такої складає загальну суму заборгованості з орендної плати у розмірі 109770 грн. (105180 + 4590).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач заявляє до стягнення з відповідача суму інфляційного збільшення боргу в розмірі 20361,76 грн.. та три проценти річних в сумі 4589 грн. за період з жовтня 2015 по грудень 2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендну плату та інші платежі, передбачені Договором (п. 3.3.4 Договору).

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у сумі 109770,00грн. по орендній платі.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач до матеріалів справи не надав.

Крім вказаного, матеріали справи містять акти звірки взаємних розрахунків сторін за Договором, підписані сторонами та скріплені їх печатками, в яких зазначено, що сума боргу Орендаря по орендній платі станом на 01.12.2017 становить 109770,00грн.

Судом враховано, що акт звірки взаємних розрахунків не є первинним бухгалтерським документом, проте, у даному випадку додатково свідчить про прийняття та облік у бухгалтерському обліку контрагентів відповідних господарських зобов'язань за Договором.

З огляду на викладене в сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 109770,00 грн. орендної плати, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4589,00 грн. 3% річних, 20361,76 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2015 по грудень 2017.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок з урахуванням встановленого розміру боргу та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15209,46 грн. інфляційних втрат та 3108,87 грн. 3% річних. Інфляційні втрати в сумі 5152,30 грн. та три відсотки річних у сумі 1480,13 нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги, що судовий збір при поданні позову складав суму 2020,81грн., а з врахуванням здійсненого судом перерахунку розміру позовних вимог дорівнює сумі 1921,32грн, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача у відповідності до норм статті 129 ГПК України у цій частині.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Призма (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, буд. 2-Н, ідентифікаційний код 31225317) на користь приватного акціонерного товариства Ужгородська ПМК Агробуд (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, буд. 2-В, ідентифікаційний код 05391287) суму 128088,33грн., у тому числі 109770,00грн. основного боргу, 15209,46 грн. інфляційних втрат та 3108,87 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,32грн.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.08.2018

Суддя О.Ф. Ремецькі