Рішення

від 20.08.2018 по справі 922/409/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/409/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "DIQ", м. Харків до Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України (ДУ ІМР НАМН), м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - директора ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю № 55 від 31.01.2017

відповідача - ОСОБА_4 за дорученням № 444 від 04.09.2017

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/409/17 за позовом Приватного підприємства "DIQ" до Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України (ДУ ІМР НАМН) про зобов'язання виконати дії, передбачені пунктом 2.3.2 Договору № 017 від 28.07.2009, а саме: за власні кошти здійснити ремонт біохімічного аналізатора Ехрres Рlus "Вауеr Diagnostics" (№ 11182) в сертифікованому центрі з ремонту та обслуговуванню зазначеного обладнання; зобов'язання виконати дії, передбачені пунктом 2.3.2 Договору № 017 від 28.07.2009, а саме: за власні кошти здійснити ремонт хемілюмінісцентного аналізатора АСS: ADVIA CENTAUR (№ 1381) в сертифікованому центрі з ремонту та обслуговуванню зазначеного обладнання.

09.02.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №4580), який приєднаний судом до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що обладнання, яке належить позивачу на час установки в інституті вже перебувало у використанні більше 10 років і безумовно вимагало постійного сервісного обслуговування, однак в порушення вимог п. 2.3.1 договору №017 від 28.07.2009 р. за період використання Установою медичного обладнання сервісне обслуговування жодного разу не проводилось. Для попередження неконтрольованого використання Установою обладнання 20.05.2015 року позивачем в присутності медичних працівників Установи була вилучена із блоку живлення плата, хоча аналізатор не був підготовлений до консервації: на той момент в системних трубках, клапанах насосах і т.д. знаходились робочі розчини, висихання яких зробило аналізатор, без сумніву неробочим. До теперішнього часу обладнання у цьому стані перебуває у приміщенні Установи. За час дії договору №017 від 28.07.2009 р. скарг та претензій на неналежну експлуатацію медичного обладнання до керівництва Установи від позивача не надходило.

10.03.2017 представник позивача надав заяву з документами (вх. №8211) для долучення до матеріалів справи, які приєднано судом до матеріалів справи.

10.03.2017 представник позивача надав заяву (вх. №8209), в якій просив суд:

1) витребувати з ДУ "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України", що розташований за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, б. 82, наступні документи:

- копії та оригінали журналів реєстрації службових записок за 2015 рік, наказів за 2015 рік та журналу реєстрації ОСОБА_5 за 2015 рік;

- копії та оригінал наказу про призначення комісії на 20.05.2015 року;

- копії та оригінали документів, що підтверджують направлення ОСОБА_5 ОСОБА_5 від 20.05.2015 року, листа від 13.07.2016 року та листа від 31.10.2016 року;

- копії та оригінали журналу лікарняних листів за період з 01.05.2015 року по 01.06.2015 року та журналу відпусток за 2015 рік.

2) витребувати з МОЗ України, що розташоване за адресою: 01601, м. Київ, вул.. Грушевського, б. 7:

- копію акредитаційного паспорту лабораторії ДУ "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України" за 2015 рік;

3) витребувати з НАМН України, що розташоване за адресою: 04050, м. Київ, вул. Герцена, б. 12:

- копію акредитаційного паспорту лабораторії ДУ "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України" за 2015 рік та інформацію, стосовно надання відпусток ОСОБА_6 у 2015 році.

22.03.2017 представник відповідача надав письмові пояснення (вх. №9741), в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та незаконними та вказує, що договір припинив свою дію 28.07.2014.

Також, відповідач вказав, що за своєю суттю спірний договір не є договором найму (оренди), та ні в законі, ні в договорі не передбачено автоматичного продовження строку його дії, Договір відповідно до п. 3.1. припинив свою дію зі спливом 5 років з дня його підписання, а саме 28.07.2014. Тобто, Договір є нечинним з 29.07.2014, а зобов'язання Позивача та Відповідача, зокрема передбачені п. 2.3.2. Договору, припинилися.

Відповідач, у своєму відзиві, звертає увагу суду на те, що позивач стверджує у позовній заяві про чинність Договору, хоча ним до цього визнавався факт припинення дії Договору. Так, в ОСОБА_5 прийому-передачі обладнання (повернення майна) від 12.12.2016, підписаному директором ПП "DIQ" ОСОБА_2, самим позивачем зазначено: "В связи с прекращением Договора № 017 от 28.07.2009г. "о передаче оборудования во временное пользование...". Тобто відповідач вказує, що позивач висуває заздалегідь необґрунтовані позовні вимоги, засновані на факті чинності договору, при тому, що він сам стверджував про припинення дії договору.

Відповідач вказує, що у зв`язку з тим, що договір припинив свою дію 28.07.2014, тому на сьогодні жодного обов'язку Інституту з ремонту ОСОБА_7 не може існувати.

Також, відповідач вказує, що за час дії Договору жодних скарг та претензій щодо неналежної експлуатації ОСОБА_7 чи його виходу з ладу від Позивача до Відповідача не надходило. Більше того, сервісний звіт за наслідками обслуговування Аналізаторів сертифікованими спеціалістами фірми ТОВ "ОСОБА_8 Солюшенс" від 28.10.2014 засвідчив повну дієву придатність ОСОБА_7. Тобто протягом всього строку дії Договору Аналізатори були справними та жодних підстав для проведення їх ремонту чи заміни Відповідачем не було.

Водночас, всупереч умовам Договору, як вказує відповідач, з моменту укладення Договору у 2009 році і протягом всього строку його дії Позивачем жодного разу не було здійснено сервісне обслуговування ОСОБА_7. Жодних доказів виконання Позивачем свого обов'язку з проведення власним коштом сервісного обслуговування ОСОБА_7 ним надано не було.

Разом з тим, відповідач вказує, що, як підтверджується наявними в матеріалах справи службовою запискою співробітника Інституту ОСОБА_1 від 20.05.2015 та ОСОБА_5 комісії від 20.05.2015 (від підписання якого директор Позивача відмовився), директором ПП "DIQ" ОСОБА_2 20.05.2015 в присутності медичних працівників Інституту із блоку аналізатора "ADVIA Centaur" було вилучено комп'ютерну плату живлення, хоча аналізатор не був підготовлений до консервації: на той момент в системних трубках, клапанах насосах і т.д. знаходились робочі розчини, висихання яких не могло не поставити під загрозу придатність аналізатора до роботи. Таким чином, у разі, якщо ОСОБА_7 вийшло з ладу, неможливо виключити у цьому вину Власника. Акти діагностики обладнання, на які посилається Позивач на підтвердження несправності Аналізаторів, не підписані представниками Інституту, тому не можуть бути належними й допустимими доказами у справі, що розглядається. На підставі наявних у справі матеріалів, з урахуванням того, що ще до передання ОСОБА_7 Користувачеві за Договором воно перебувало в експлуатації понад 10 років, а також багаторічного непроведення Позивачем сервісного обслуговування ОСОБА_7, вилучення директором Позивача з блоку аналізатора "ADVIA Centaur" плати живлення, встановити та підтвердити, що ОСОБА_7 є непрацюючим, і в такому разі - причини виходу його з ладу, неможливо.

Таким чином, відповідач вказує, що у зв'язку із закінченням строку дії Договору № 017 від 28.07.2009, який за своєю суттю не є договором найму (оренди), передбачене п. 2.3.2. нечинного Договору зобов'язання Відповідача щодо здійснення ремонту ОСОБА_7 припинилося. З огляду на це, немає жодних законних підстав для ремонту Відповідачем, фактично, за бюджетні кошти Аналізаторів ПП "DІQ", які не використовуються Інститутом, а вимушено утримуються останнім у власних приміщеннях через те, що Позивач не бажає їх забирати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2017 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, зобов'язано ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України» , що розташований за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, б. 82, надати до суду:

- Копії та оригінали журналів реєстрації службових записок за 2015 рік, наказів за 2015 рік та журналу реєстрації ОСОБА_5 за 2015 рік

- оригінал наказу про призначення комісії щодо факту вилучення ОСОБА_2 плати з обладнання за 20.05.2015 року;

- копії та оригінали документів, що підтверджують направлення ОСОБА_5 ОСОБА_5 від 20.05.2015 року, листа від 13.07.2016 року та листа від 31.10.2016 року

- докази наявності лікарняних та відпусток станом на 20.05.15р. членів комісії, які зазначені в акті від 20.05.15р. про вилучення плати.

Зобов'язано надати МОЗ України (вул. Грушевського 7, м. Київ, 01601) та ДП "Харківстандартметрологія" (вул. Мироносицька, 36, Харків, 61000) до суду:

- копію акредитаційного паспорту лабораторії ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України» за 2015 рік.

Зобов'язано Національну академію медичних наук України надати до суду (04050, м. Київ, вул. Герцена, б. 12):

- копію акредитаційного паспорту лабораторії ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України» за 2015 рік та інформацію, стосовно надання відпусток ОСОБА_6 у 2015 році.

05.04.2017 представник позивача надав клопотання (вх. №11456) про проведення по справі судової експертизи, на вирішення якої просить суд поставити експерту наступні питання:

1) Чи підтверджується дата складання акту від 20.05.15р. (а.с. № 29). Чи він був складений та заповнений комісією саме на той період часу (на 20.05.15р.), чи він був складений в інший період часу? Якою особою складений акт?

2) Чи підтверджується дата складання службової записки від 20.05.2015 року, (а.с. № 30) ?.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 квітня 2017 року клопотання позивача про призначення по справі комплексної судової експертизи - задоволено, призначено по справі судову експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора ОСОБА_9 та провадження у справі 922/409/17 зупинено.

15.05.2017 на адресу суду надійшло клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-технічної експертизи документів № 6274, судово-почеркознавчої експертизи № 6275.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 травня 2017 року клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення експертиз №6274 та №6275, яке складено 03.05.17р. - задоволено. Учасникам судового процесу запропоновано надати до суду витребувані експертом документи, для подальшого їх направлення до Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_9 щодо проведення судової експертизи, провадження у справі №922/409/17 зупинено та матеріали справи направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора ОСОБА_9 для проведення судової експертизи.

11.07.2017 на адресу суду повернуто матеріали справи №922/409/17 з повідомленням про неможливість надання висновку у зв`язку з неоплатою судової експертизи.

26.07.2017 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відрядженням директора та уповноваженого представника позивача. Також, надав клопотання про призначення по справі судово-технічної експертизи документів, в якій вказує, що стороною відповідача було надано до суду в якості доказів ОСОБА_5 про вилучення комп'ютерної плати блоку живлення зі спірного майна від 20.05.2015, який був складений та підписаний посадовими особами та працівниками ДУ Інституту медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України . Відповідно до тексту зазначеного ОСОБА_5, директор ПП БІО , ОСОБА_2, начебто, 20.05.2015 самовільно вилучив зі свого медичного обладнання комп'ютерну плату блока живлення, що призвело до несправності приладу, при цьому від підпису вказаного ОСОБА_5 відмовився.

Так, позивач вказує, що таке твердження відповідача та, нібито, обставини справи, що викладені в ОСОБА_5, є хибними та неправдивими, оскільки ОСОБА_2 20.05.2015 взагалі не знаходився у приміщенні ДУ Інституту медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України . Крім того, стороною відповідача жодним чином не підтверджено факт направлення поштою копії зазначеного спірного ОСОБА_5, що, в свою чергу, ставить під сумнів справжність його змісту та дату складання.

Так, позивач вважає, що ОСОБА_5 про вилучення комп'ютерної плати блоку живлення зі спірного майна від 20.05.2015 ДУ Інституту медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України є фіктивним і був складений не 20.05.2015, а значно пізніше, а саме на при кінці 2016 - початку 2017 роках.

Таким чином, позивач вважає, що для об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи, з метою з'ясування істини по суті позовних вимог необхідні спеціальні знання в галузі технічної експертизи документів, проведення якої просить доручити експертам ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_9 (м. Харків, вул. Золочівська, 8а), на вирішення якої поставити наступні питання:

- Чи був ОСОБА_5 про вилучення комп'ютерної плати блоку живлення від 20.05.2015 року ДУ Інституту медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України складений саме 20.05.2015 року?

- Якщо ні, то в який саме період часу був складений ОСОБА_5 про вилучення комп'ютерної плати блоку живлення від 20.05.2015 року ДУ Інституту медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України ?

Ухвалою суду від 01.08.2017 провадження у справі № 922/409/17 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на "01" серпня 2017 р. о 15:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року клопотання позивача про призначення по справі судової технічної експертизи документів - задоволено, призначено по справі судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора ОСОБА_9 та провадження у справі 922/409/17 зупинено.

11 жовтня 2017 року представник відповідача надав заяву про застосування позовної давності (вх. №33291).

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається, зокрема на те, що спірний договір припинив свою дію 28.07.2014, а отже і строк позовної давності сплив 28 липня 2015 року.

Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. професора ОСОБА_9 за вих.№ 2/2871 від 30.08.2017 р. матеріали справи № 922/409/17 були повернуті до господарського суду Харківської області з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-технічної експертизи документів № 15193 від 28.08.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 листопада 2017 року клопотання судового експерта - задоволено, роз'яснено всім учасникам судового процесу, що документи, які були витребувані експертом для проведення судових експертиз необхідно подавати експерту через господарський суд Харківської області, матеріали справи №922/409/17 направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора ОСОБА_9 для проведення судової експертизи та провадження у справі зупинено.

12 червня 2018 року з супровідним листом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора ОСОБА_9 № 151493 (вх. № 915) до господарського суду надійшов висновок судово-технічної експертизи документів № 15193 та матеріали справи № 922/409/17 у двох томах.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2018 року провадження у справі № 922/409/17 поновлено.

Цією ж ухвалою суду перейдено до розгляду даної справи за правилами встановленими Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017. Зазначено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Продовжено підготовче провадження на 30 днів по 12 липня 2018 року та призначено підготовче засідання на "03" липня 2018 року о 15:00 год.

У зв'язку з хворобою судді Шарко Л.В. розпорядженням керівника апарату суду від 03.07.2018 № 346/2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/409/17.

ОСОБА_10 з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018 для розгляду справи № 922/409/17 визначено суддю (суддю - доповідача) Буракову А.М.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 03 липня 2018 року про відкладення підготовчого засідання на 09.07.2018 о 12:00 год.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09 липня 2018 року про відкладення підготовчого засідання на 23.07.2018 о 11:30 год.

У зв'язку з хворобою судді Буракової А.М. розпорядженням керівника апарату суду від 23.07.2018 № 424/2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/409/17.

ОСОБА_10 з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 для розгляду справи № 922/409/17 визначено суддю (суддю - доповідача) Чистякову І.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2018 року розгляд справи № 922/409/17 почато спочатку та призначено підготовче засідання на 01 серпня 2018 року о 14:20 год.

У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 01 серпня 2018 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.08.2018 року об 12:00 год.

В судовому засіданні 20.08.2018 представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

28 липня 2009 року між Приватним підприємством "DIQ" (надалі - власник) та Державною установою "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України" (надалі - користувач) було укладено договір про передачу устаткування в тимчасове користування (надалі - договір).

Відповідно до Розділу 1 договору, в рамках діючих угод між керівниками ІМР ім. С.П. Григор'єва в особі директора пана ОСОБА_11 з одного боку та ПП "DIQ" регіонального представника компанії "BAYER DIAGNOSTICS" у м. Харків, в особі директора пана ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту з іншої сторони уклали цей договір про наступне. На період дії даного договору ПП DIQ в подальшому /ВЛАСНИК/ передає ІМР ім. С.П. Григор'єва в подальшому /КОРИСТУВАЧ/ у тимчасове користування біохімічний аналізатор автомат Expres Plus "Bayer Diagnostics" (№11182) вартістю 130 000 грн., і хемілюмінесцентний аналізатор ACS: CENTAUR (№1381) вартістю 500 000 грн. (ОСОБА_7 з комплектом витратних матеріалів) на умовах того, що КОРИСТУВАЧ проводитиме обстеження своїх пацієнтів на аналізаторах ВЛАСНИКА, а ВЛАСНИК зможе замовляти КОРИСТУВАЧУ проведення досліджень біологічних рідин на аналізаторах, які знаходяться у КОРИСТУВАЧА, в рамках дослідницьких програм, що проводяться ВЛАСНИКОМ або його авторизованими представниками.

Відповідно до п.2.2. Договору ВЛАСНИК може просити КОРИСТУВАЧА про надання послуг з виконання для нього або для /СПД ОСОБА_12, СПД ОСОБА_13С./ робіт по дослідженню біологічних рідин на апаратурі КОРИСТУВАЧА на взаємозаліковій схемі по техзавданню наданим СПД або ВЛАСНИКОМ.

У 2.3. Договору сторони погодили, що в межах дії строку договору:

Сервісне обслуговування ОБЛАДНАННЯ виконується за рахунок ВЛАСНИКА (п.2.3.1. Договору).

При поломці і виході з ладу приладу або окремих його елементів не з вини власника, ремонт, заміна (повна або часткова) проводиться за рахунок КОРИСТУВАЧА (п.2.3.2. Договору). ).

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання і діє протягом 5 років з дня підписання (п.3.1. Договору).

Вказаний договір підписано сторонами 28.07.2009 року та скріплено печатками сторін.

ОСОБА_10 діагностики обладнання від 09.04.2015, складеного ТОВ "ІНТЕРМЕДИКА-УКРАЇНА", встановлено, що біохімічний аналізатор Expres Plus "Bayer Diagnostics" (№11182) знаходиться у несправному стані та експлуатації не підлягає (т.1 арк.14-17).

ОСОБА_10 діагностики обладнання від 12.12.2016, складеного ТОВ "НАМІКОМ" встановлено, що обладнання, яке належить позивачу та знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 82 знаходиться у несправному стані та експлуатації не підлягає (т.1 арк.18).

23.12.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією про відновлення майнових прав позивача шляхом здійснення ремонту вищезазначеного обладнання, що є предметом Договору в відповідному сертифікованому центрі за рахунок коштів відповідача на підставі п.2.3.2. Договору (т.1 арк.19).

Проте, як зазначає позивач, на теперішній час зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення, а обов'язок відповідача здійснити сертифікований ремонт обладнання за власний рахунок не виконаний.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Крім того, позивач вважає, що відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, спірний договір вважається дійсним на теперішній час.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

ОСОБА_10 з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. За ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

ОСОБА_10 з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з позовної заяви, на обґрунтування позовних вимог та на підтвердження дійсності Договору станом на час подання позову позивач посилається на статтю 764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. За ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З викладеного випливає, що, на думку позивача, до спірних правовідносин за Договором мають застосовуватися норми законодавства, які регулюють відносини оренди.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

ОСОБА_10 з ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

У відповідності до ч. 1, 3, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України закріплено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що визначальною ознакою договору оренди є його оплатний характер, що передбачає обов'язок наймача вносити плату за користування майном.

Між тим, у Договорі відсутні будь-які положення, які б прямо чи опосередковано закріплювали обов'язок Користувача (відповідача) вносити на користь Власника (позивача) плату за користування ОСОБА_7.

Так, у розділі 1 Договору умовами передачі ОСОБА_7 у користування зазначено, що Користувач (ДУ ІМР НАМН) буде проводити обстеження своїх пацієнтів на аналізаторах Власника, а Власник (ПП"DIQ") зможе замовляти Користувачу проведення досліджень біологічних рідин на аналізаторах, що знаходяться у Користувача, в рамках дослідницьких програм, які здійснюються Власником чи його авторизованими представниками.

ОСОБА_10 з п. 2.2. Договору Власник може просити Користувача про надання послуг з виконання для нього або для /СПД ОСОБА_12, СПД ОСОБА_13 С./ робіт з дослідження біологічних рідин на апаратурі Користувача за взаємозаліковою схемою за техзавданням, наданим СПД або Власником.

Ані з розділу 2 Договору "Обов'язки користувача", ані зі змісту Договору в цілому не вбачається обов'язку Користувача вносити плату за користування ОСОБА_7, строків сплати орендної плати.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм законодавства та положень Договору, суд дійшов висновку, що Договір за своєю правовою природою не є договором оренди. Визначивши на свій розсуд та погодивши умови Договору, його сторони (позивач і відповідач) однозначно висловили свою волю на те, що їх відносини за Договором не є відносинами оренди.

З огляду на зазначене, твердження позивача про те, що до Договору мають застосовуватися норми законодавства, що регламентують відносини за договором оренди, є помилковим.

Аналізуючи у цьому контексті доводи відповідача про припинення дії Договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з розділу 3 Договору, сторони чітко встановили строк його дії: відповідно до п. 3.1. Договору цей договір вступає в дію з моменту його підписання та діє протягом 5 років з дня його підписання. Жодними положеннями Договору не передбачено можливості та порядку продовження строку його дії.

Отже, суд доходить висновку, що Договір припинив свою дію через 5 років з дня його укладання (28 липня 2009 року), а саме 28 липня 2014 року. Тобто з 29 липня 2014 року Договір є нечинним, а зобов'язання сторін за Договором припиненими.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи, всупереч твердженням позовної заяви, позивач неодноразово визнавав факт припинення дії Договору.

Так, в адресованому відповідачу листі № 30-11\30.11.15 (т.1 а.с.134) директором ПП "DIQ" зазначено, що з 2015 року обладнання відповідачем не експлуатується і договір на використання ОСОБА_7 не було продовжено на 26\11\2015. В ОСОБА_10 прийому-передачі обладнання (повернення майна) за Договором від 12.12.2016, підписаному від імені ПП "DIQ" та ТОВ "Наміком" (т.1 а.с.80-81), зазначено: "В связи с прекращением Договора № 017 от 28.07.2009г. "о передаче оборудования во временное пользование...".

На підтвердження несправного стану ОСОБА_7 позивач посилається на акти діагностики обладнання від 09.04.2015 та від 12.12.2016.

Водночас, з наявного у матеріалах справи сервісного звіту від 28.10.2014 (т.1 а.с.82), складеного після припинення дії Договору, вбачається, що аналізатор Advia Centaur (№ 1381) є повністю функціональним.

Жодних доказів на спростування достовірності відомостей зазначеного сервісного звіту позивачем суду не надано.

Також, не надано документів, які б підтверджували перебування ОСОБА_7 під час дії Договору у несправному стані та причини відповідних несправностей.

У матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем протягом строку дії Договору будь-яких скарг, претензій відповідачу щодо неналежної експлуатації ОСОБА_7, виходу з ладу ОСОБА_7 чи окремих його елементів.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів, які б спростовували те, що протягом строку дії Договору передане у користування ОСОБА_7 було справним і, відповідно, підстав для проведення відповідачем його ремонту чи заміни не було.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у відповідності до п. 2.3.2. Договору, на який посилається позивач, при несправності та виходу з ладу пристрою чи окремих його елементів не з вини власника, ремонт, заміна (повна чи часткова) проводиться за рахунок користувача.

Тобто, передумовою застосування пункту 2.3.2. Договору є необхідність встановлення відсутності вини власника (позивача) у несправності та виході з ладу ОСОБА_7.

При цьому, пунктом 2.3.1. Договору встановлено, що сервісне обслуговування обладнання виконується за рахунок власника (позивача).

Не дивлячись на це, протягом тривалого розгляду справи позивачем не надано жодних доказів проведення ним сервісного обслуговування ОСОБА_7, повного, своєчасного та належного виконання позивачем зобов'язання, встановленого пунктом 2.3.1. Договору.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б дозволяли достовірно встановити стан ОСОБА_7, у разі його несправності - причини виходу з ладу, причинний зв'язок з між невиконанням позивачем вимог пункту 2.3.1. Договору та виходом ОСОБА_7 з ладу.

Статтею 19 Конституції України гарантовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

ОСОБА_10 статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_10 частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що наявними у матеріалах справи доказами не доведено невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором та вихід з ладу обладнання під час дії Договору, суд не вбачає правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити ремонт ОСОБА_7 за власні кошти.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову повністю.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" господарським судам України роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що позивачем не доведено, що його право або охоронюваний законом інтерес порушене, в задоволенні позову відмовлено, у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір та інші судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача, отже витрати по сплаті судового збору в сумі 3200 грн. слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. ст.ст. 4, 20, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач: Приватне підприємство "DIQ" (61184, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31340625).

Відповідач: Державна установа "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України" (61024, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.82, ідентифікаційний код 02012177).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 30.08.2018 р.

Суддя ОСОБА_14