Постанова

від 22.08.2018 по справі 910/32584/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/32584/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит",

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України

(головуючий - Плюшко І.А., судді - Євсіков О.О., Кролевець О.А.)

від 20.12.2016,

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" Паламарчука Віталія Віталійовича,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Метан - Трейдінг Україна",

про зобов'язання повернути грошові кошти у розмірі 9 279,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" (надалі - ПАТ "Банк національний кредит") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Метан - Трейдінг Україна" (надалі - ТОВ "Метан - Трейдінг Україна") про зобов'язання повернути грошові кошти у сумі 9 279,91 грн, одержані відповідачем за договором про внесення змін від 19 березня 2015 року (далі - договір про внесення змін від 19 березня 2015 року) до договору про депозитний вклад від 12 березня 2015 року № DU1329/2014-1 (далі - депозитний договір № DU1329/2014-1).

Позовні вимоги мотивовано тим, що зазначену суму процентів було необґрунтовано виплачено ПАТ "Банк національний кредит" відповідачеві на підставі договору про внесення змін від 19 березня 2015 року, який є нікчемним відповідно до положень частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), оскільки призвів до зменшення активів банку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 20.12.2016 залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2016.

23.11.2017 публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" подало до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 910/32584/15.

09.01.2018 на підставі підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, зазначену заяву передано за належністю до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Заява подана з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), - невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На підтвердження підстав для подання заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 910/32584/15 до заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі № 910/1574/16, від 16.08.2017 у справі № 910/1576/16, від 23.08.2017 у справі № 910/15932/16, від 23.08.2017 у справі № 910/15937/16, від 23.08.2017 у справі 910/15939/16, від 23.08.2017 у справі № 910/17005/16, від 06.09.2017 у справі № 910/1572/16.

Ухвалою від 08.02.2018 Верховний Суд допустив справу № 910/32584/15 до провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2018 розгляд заяви публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 910/32584/15 призначено без повідомлення та виклику учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у заяві доводи та перевіривши матеріали справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 12 березня 2015 року публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдинг Україна" (вкладник, відповідач) укладено договір про депозитний вклад "Індивідуальний" №DU1329/2014-1 (без капіталізації процентів) (далі за текстом - депозитний договір), відповідно до п. 2.1. якого вкладник передав, а банк прийняв на депозитний рахунок №2615.5.123546.002/980 в ПАТ "Банк національний кредит" грошові кошти в національній валюті в сумі 3 000 000,00 грн.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 депозитного договору депозит розміщується строком на 12 місяців+3 дні (369 днів) з 12 березня по 15 березня 2016 року (включно), за користування яким банк зобов'язався виплатити вкладнику процентну ставку в розмірі 22,00% річних.

Відповідно до п. 3.7 депозитного договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника №26004123546001 в ПАТ "Банк національний кредит". У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

12 березня 2015 року - в день укладення депозитного договору між публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та товариством з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдинг Україна", укладено договір про внесення змін №1 до депозитного договору "Індивідуальний" №DU1329/2014-1 (далі за текстом - договір про внесення змін № 1), яким пункт 2.1 депозитного договору було доповнено підпунктами 2.1.1 та 2.1.2, в яких сторони погодили, що майнові права на вклад є забезпеченням виконання зобов'язань вкладником, який також виступає позичальником, за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-10ю/2015/2-1 від 12 березня 2015 року. У підпункті 2.1.2 сторони погодили вважати суму вкладу зміненою у разі здійснення договірного списання частини вкладу, а саме: зменшеною на суму договірного списання.

Зазначеним договором сторони внесли зміни також і до п. 3.7 депозитного договору виклавши його в іншій редакції, відповідно до якої вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1705/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 12 березня 2015 року звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1705/1-1 від 12 березня 2015 року банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника.

19 березня 2015 року між публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та товариством з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдинг Україна" укладено договір про внесення змін до договору про депозитний вклад (далі за текстом - договір про внесення змін від 19 березня 2015 року), яким п. 3.7 викладено в новій редакції, відповідно до якої вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26004123546001. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

На підставі постанови правління Національного банку України від 5 червня 2015 року "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 5 червня 2015 року було прийнято рішення № 114 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", згідно з яким із 8 червня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду у ПАТ "Банк національний кредит".

Правлінням НБУ 28 серпня 2015 року прийнято постанову № 563 "Про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит".

На виконання зазначеної постанови рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28 серпня 2015 року № 159 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит".

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" провела перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення таких правочинів, що є нікчемними.

7 грудня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" на адресу відповідача направлено повідомлення №04-08/2828 про встановлення факту нікчемності договору про внесення змін від 19 березня 2015 року до депозитного договору, у зв'язку з чим позивач просив повернути грошові кошти у розмірі 9 279,91 грн., як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.

Оскільки кошти не були повернуті відповідачем на рахунок позивача, останній звернувся до господарського суду з позовом у цій справі про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 9 279,91 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій, виходячи із загальних положень Цивільного кодексу України про зобов'язання, свободу договору та договір банківського вкладу, дійшли висновку, що сторони, уклавши договори про внесення змін до договору, на власний розсуд виклали пункт 3.7 договору в новій редакції.

Також, суди попередніх інстанцій зазначили, що виклавши пункт 3.7 у новій редакції, сторони дійшли згоди про виключення з депозитного договору умови щодо виплати відсотків за зменшеною ставкою у разі дострокового розірвання договору і положення вказаного пункту у зміненій сторонами редакції не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки право сторін договору банківського вкладу встановлювати в договорі розмір процентів на банківський вклад, в т.ч. і більш високий розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, передбачено частиною третьою статті 1060 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату укладення договору про внесення змін № 1 від 12 березня 2015 року до депозитного договору) та частинами 1, 2 статті 1061 Цивільного кодексу України.

Разом із тим у справах № 910/1574/16, від 16.08.2017 у справі № 910/1576/16, від 23.08.2017 у справі № 910/15932/16, від 23.08.2017 у справі № 910/15937/16, від 23.08.2017 у справі 910/15939/16, від 23.08.2017 у справі № 910/17005/16, від 06.09.2017 у справі № 910/1572/16, на які заявник посилається як на доказ невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, Верховний Суд України скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову вказав, що договори про внесення змін до депозитних договорів, якими змінено умови цих договорів і передбачено незастосування банком перерахунку нарахованих відсотків за зниженою відсотковою ставкою у випадку дострокового розірвання депозитних договорів з ініціативи вкладника, нікчемні відповідно до положень статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки є відмовою банку від власних майнових вимог, що призвело до необґрунтованої виплати відповідачам грошових коштів, а тому ці кошти підлягають стягненню на користь позивача.

Викладене свідчить про невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли із договору строкового банківського вкладу, тобто охоплюються правовим регулюванням глави 71 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин першої і третьої статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із частиною першою статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною першою статті 1061 Цивільного кодексу України унормовано, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

При цьому частини третя і четверта наведеної норми містять правила щодо неможливості банку здійснювати одностороннє зменшення розміру відсоткової ставки на строкові вклади.

Положення Цивільного кодексу України щодо неможливості одностороннього втручання в розмір винагороди за строковими вкладами, покликані забезпечувати розумність, справедливість та добросовісність виконання сторонами своїх зобов'язань: банком - щодо виплати вкладникові очікуваних відсотків за користування коштами, вкладником - щодо дозволу банкові користуватись своїми коштами протягом усього періоду, на який укладено договір. У цьому проявляється збалансованість інтересів сторін. Проте, коли особа заявляє вимогу про дострокове повернення свого строкового вкладу, банк в значній мірі позбавляється того, на що розраховував, укладаючи такий договір.

Водночас у Цивільного кодексу України відсутні положення щодо превалювання інтересів вкладника над інтересами банку у випадку дострокової вимоги вкладника про повернення строкового вкладу.

Разом із тим чинним законодавством України передбачено спеціальні положення, що мають на меті врегулювання таких ситуацій, в яких керівництво банку діє всупереч майновим інтересам очолюваної організації та майновим інтересам інших вкладників такого банку.

Так, відповідно до частини другої, пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тієї підстави, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів (пункт 1 частина 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Отже, з метою захисту інтересів інших вкладників банку законодавець передбачив спеціальні норми, покликані встановити нікчемність правочинів, мета яких суперечить майновим інтересам банку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що внесення змін до договору про депозитний вклад, згідно з якими банк відмовляється від застосування зниженої процентної ставки при достроковому поверненні суми депозиту на вимогу вкладника, є відмовою банку від власних майнових вимог.

Правочин щодо незастосування банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою процентною ставкою спричиняє необґрунтовану виплату грошових коштів, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 статті 38 Закону № 4452-VI містить ознаки нікчемності правочину, а тому підлягають застосуванню наслідки, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України.

Всупереч наведеному, у справі, що розглядається, суд не дав належної правової оцінки положенням Договору та не спростував доводів позивача про нікчемність положень договорів про внесення змін до нього щодо незастосування зниженої процентної ставки у разі дострокового розірвання депозитного договору за ініціативою вкладника, який було укладено протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, у контексті відповідності їх умов вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зосередившись на такій засаді цивільного права як свобода договору, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою інші принципи - справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 111 23 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій зазначені фактичні обставини у справі не встановлено, а відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з підпуктом "а" пункту 1 частини другої статті 111 25 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, заява публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" підлягає частковому задоволенню, а всі постановлені у справі судові рішення - скасуванню з передачею справи на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, статтями 111 16 , 111 23 , 111 24 , 111 25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 910/32584/15 задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 20.12.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 у справі № 910/32584/15 скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді В. Студенець

І. Ткач