Рішення

від 12.02.2019 по справі 910/32584/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2019Справа № 910/32584/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" Паламарчука Віталія Віталійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна"

про зобов'язання повернути грошові кошти у розмірі 9 279,91 грн.,-

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Мірошник С.Б. (адвокат за ордером серія КС №43967 від 15.01.2019р.);

від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" Паламарчука Віталія Віталійовича (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна" (відповідач) про зобов'язання повернути грошові кошти у сумі 9 279,91 грн., одержані за Договором про внесення змін № б/н від 19.03.2015 року до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" № DU1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015 року, посилаючись на те, що зазначену суму процентів було необґрунтовано виплачено відповідачеві на підставі Договору про внесення змін № б/н від 19.03.2015 року, який є нікчемним відповідно до положень частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки призвів до зменшення активів банку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 року у справі №910/32584/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2018 року заяву Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 910/32584/15 задоволено частково, постанову Вищого господарського суду України від 20.12.2016 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 року у справі № 910/32584/15 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 року справу № 910/32584/15 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 року справу №910/32584/15 прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М., розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2018 року.

Підготовче засідання 27.11.2018 року не відбулось у зв'язку з направленням судді Морозова С.М. до Національної школи суддів України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 15.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2019 року.

Протягом перебування справи у провадженні суду відповідач у призначені судом засідання явку свого представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.08.2018р. у цій справі не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.02.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 12 лютого 2019 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 18.02.2019 року по 22.02.2019 року у відпустці, а 23.02.2019 року - 24.02.2019 року є вихідними днями, суд підписує рішення у перший робочий день після виходу з відпустки - 25.02.2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2015 року між позивачем (банк) та відповідачем (вкладник) укладено Договір про депозитний вклад "Індивідуальний" №DU1329/2014-1 (без капіталізації процентів) (далі - депозитний договір), відповідно до п. 2.1. якого вкладник передав, а банк прийняв на депозитний рахунок №2615.5.123546.002/980 в ПАТ "Банк національний кредит" грошові кошти в національній валюті в сумі 3 000 000,00 грн.

Згідно з п.п. 2.2., 2.3. депозитного договору депозит розміщується строком на 12 місяців+3 дні (369 днів) з 12 березня по 15 березня 2016 року (включно), за користування яким банк зобов'язався виплатити вкладнику процентну ставку в розмірі 22,00% річних.

Відповідно до п. 3.7. депозитного договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника №26004123546001 в ПАТ "Банк національний кредит". У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

12 березня 2015 року - в день укладення депозитного договору між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін №1 до депозитного договору "Індивідуальний" №DU1329/2014-1 (далі - договір про внесення змін № 1), яким пункт 2.1. депозитного договору було доповнено підпунктами 2.1.1. та 2.1.2., в яких сторони погодили, що майнові права на вклад є забезпеченням виконання зобов'язань вкладником, який також виступає позичальником, за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-10ю/2015/2-1 від 12 березня 2015 року. У підпункті 2.1.2. сторони погодили вважати суму вкладу зміненою у разі здійснення договірного списання частини вкладу, а саме: зменшеною на суму договірного списання.

Зазначеним договором сторони внесли зміни також і до п. 3.7 депозитного договору виклавши його в іншій редакції, відповідно до якої вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1705/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 12 березня 2015 року звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1705/1-1 від 12 березня 2015 року банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника.

19 березня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору про депозитний вклад (далі - договір про внесення змін від 19 березня 2015 року), яким п. 3.7. викладено в новій редакції, відповідно до якої вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26004123546001. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

На підставі постанови правління Національного банку України від 5 червня 2015 року "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 5 червня 2015 року було прийнято рішення № 114 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", згідно з яким із 8 червня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду у ПАТ "Банк національний кредит".

Правлінням НБУ 28 серпня 2015 року прийнято постанову № 563 "Про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит".

На виконання зазначеної постанови рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28 серпня 2015 року № 159 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 2187 від 06.08.2018 року строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" продовжено з 01.09.2018 року по 31.08.2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" провела перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення таких правочинів, що є нікчемними.

7 грудня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" на адресу відповідача направлено повідомлення №04-08/2828 про встановлення факту нікчемності договору про внесення змін від 19 березня 2015 року до депозитного договору, у зв'язку з чим позивач просив повернути грошові кошти у розмірі 9 279,91 грн, як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.

Оскільки кошти не були повернуті відповідачем на рахунок позивача, останній звернувся до господарського суду з позовом у цій справі про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 9 279,91 грн.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на розгляд до Господарського суду міста Києва, Верховний Суд у своїй постанові від 22.08.2018р. вказав, що у цій справі у справі суд не дав належної правової оцінки положенням Договору та не спростував доводів позивача про нікчемність положень договорів про внесення змін до нього щодо незастосування зниженої процентної ставки у разі дострокового розірвання депозитного договору за ініціативою вкладника, який було укладено протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, у контексті відповідності їх умов вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зосередившись на такій засаді цивільного права як свобода договору, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою інші принципи - справедливість, добросовісність та розумність.

Протягом перебування справи у провадженні суду позивачем долучено до матеріалів справи копію рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року у справі № 910/9283/17, яким визнано недійсним нікчемний Договір про внесення змін № 1 від 12.03.2015р. до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" DUI/1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна" та Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та визнано недійсним нікчемний Договір про внесення змін від 19.03.2015р. до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" DUI/1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна" та Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит".

Матеріалами справи також підтверджується звернення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" до відповідача з повідомленням №04-08/1088 від 04.08.2017 року щодо встановлення факту нікчемності правочину про внесення змін від 19 березня 2015 року до депозитного договору, у зв'язку з чим позивач просив повернути грошові кошти у розмірі 9 279,91 грн, як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли із договору строкового банківського вкладу, тобто охоплюються правовим регулюванням глави 71 ЦК.

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 1058 ЦК за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з частиною 1 статті 1060 ЦК договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 1 статті 1061 ЦК передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

При цьому частини 3 та 4 зазначеної норми містять правила щодо неможливості банку здійснювати одностороннє зменшення розміру відсоткової ставки на строкові вклади.

У ЦК немає положень щодо превалювання інтересів вкладника над інтересами банку у випадку дострокової вимоги вкладника про повернення строкового вкладу.

Разом із тим чинним законодавством України передбачено спеціальні положення, що мають на меті врегулювання таких ситуацій, в яких керівництво банку діє всупереч майновим інтересам очолюваної організації та майнових інтересів інших вкладників такого банку.

Так, відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тієї підстави, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів (частина 4 статті 38 Закону № 4452-VI).

Отже, з метою захисту інтересів інших вкладників банку законодавець передбачив спеціальні норми, спрямовані на встановлення нікчемності правочинів, мета яких суперечить майновим інтересам банку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що внесення змін до договору про депозитний вклад, згідно з якими банк відмовляється від застосування зниженої процентної ставки при достроковому поверненні суми депозиту на вимогу вкладника, є відмовою банку від власних майнових вимог.

Правочин щодо незастосування банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою процентною ставкою спричиняє необґрунтовану виплату грошових коштів, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI містить ознаки нікчемності правочину, а тому підлягають застосуванню наслідки, передбачені статтею 216 ЦК.

Як було вказано вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року у справі № 910/9283/17, яке набрало законної сили з 22.09.2017 року, визнано недійсним нікчемний Договір про внесення змін № 1 від 12.03.2015р. до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" DUI/1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна" та Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та визнано недійсним нікчемний Договір про внесення змін від 19.03.2015р. до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" DUI/1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна" та Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит".

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

При розгляді справи № 910/9283/17 суд встановив, що укладення договору про внесення змін № 1 від 12.03.2015р. до Договору та договору про внесення змін від 19.03.2015р. до Договору є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки у зв'язку з незастосуванням банком перерахунку нарахованих відсотків за заниженою відсотковою ставкою (2%) потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів за відсотковою ставкою 22,00%. За таких обставин суд дійшов висновку про існування підстав, з якими приписи частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають нікчемність договору про внесення змін № 1 від 12.03.2015р. до Договору та договору про внесення змін від 19.03.2015р. до Договору.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/9283/17, яке набрало законної сили з 22.09.2017 року має преюдиціальне значення при розгляді даної справи, а встановлений ним факт, зокрема, недійсності нікчемного Договору про внесення змін від 19.03.2015р. до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" DUI/1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015, укладеного між сторонами цього спору не потребує доказуванню при розгляді цієї справи та, за висновками суду, є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно наявних у матеріалах справи виписки по особовому рахунку відповідача за період з 25.08.2015 року по 12.01.2016 року та розрахунку процентів за депозитним договором, відповідачеві фактично перераховано окрім суми депозитного вкладу 10 849,32 грн процентів, при цьому, що до виплати позивачеві на підставі п. 3.7. депозитного договору підлягало 986,30 грн, таким чином, з урахуванням повернення відповідачем 583,11 грн, проценти у розмірі 9 279,91 грн мають бути повернуті позивачеві.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість вимог позивача, відтак виходячи з предмету та підстав позову відповідача необхідно зобов'язати повернути позивачеві грошові кошти у сумі 9 279,91 грн, одержані за Договором про внесення змін № б/н від 19.03.2015 року до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" № DU1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015 року.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 218,00 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 1 339,80 грн, за подання касаційної скарги у розмірі 1 461,60 грн та заяви про перегляд судового рішення до Верховного Суду України у розмірі 1 583,40 грн, що разом становить 5 602,80 грн, у зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна" (ідентифікаційний код 39458762, місцезнаходження: 03065, м. Київ, бул. Вацлава Гавела/Академіка Каблукова, буд. 51/16) повернути Публічному акціонерному товариству "Банк національний кредит" (ідентифікаційний код 20057663, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 52/58) грошові кошти у сумі 9 279,91 грн (дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять грн 91 коп.), одержані за Договором про внесення змін № б/н від 19.03.2015 року до Договору про депозитний вклад "Індивідуальний" № DU1329/2014-1 строком на 12 місяців + 3 дні (369 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 12.03.2015 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна" (ідентифікаційний код 39458762, місцезнаходження: 03065, м. Київ, бул. Вацлава Гавела/Академіка Каблукова, буд. 51/16) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (ідентифікаційний код 20057663, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 52/58) 5 602,80 грн (п'ять тисяч шістсот дві гривні 80 коп.) судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.02.2019 року.

Суддя С.М. Морозов