Рішення

від 20.08.2018 по справі 917/118/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2018 р. Справа № 917/118/18

м. Полтава

за позовною заявою Приватного підприємства "Агроспецпроект І КО", АДРЕСА_1,49000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівська МТС", вул. Горького, 1А, с. Куми, Карлівський район, Полтавська область,39541

про стягнення 52 398,35 грн. заборгованості за договором поставки від 26.05.2015 р. №20150526

Суддя Солодюк О.В.

секретар судового засідання - Олійник Н.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. в протоколі; після перерви - не з"явився

від відповідача: ОСОБА_2, ордер в протоколі; після перерви - не з"явився

Розглядається позовна заява про стягнення 52 398,35 грн. заборгованості, в т.ч. 35 032,50 грн. - основного боргу по договору поставки № 20150526 від 26.05.2015р., 15 137,21 грн. - сума інфляційних збитків, 2 228,64 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 20.08.2018 р. оголошувалась перерва до 14 год. 00 хв. для з'ясування процесуальних питань.

Після перерви 20.08.2018 р. представник позивача в судове засідання не з'явився, про перерву в судовому засіданні повідомлений, що підтверджується розпискою, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача після перерви 20.08.2018 р. о 14 год. 00 хв. в судове засідання не з'явився, про перерву в судовому засіданні повідомлений, що підтверджується розпискою, про причини неявки суд не повідомив, правом на ознайомлення з матеріалами справи в умовах оголошеної в судовому засіданні перерви не скористався.

З урахуванням вищезазначеного, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 52 398,35 грн. заборгованості, в т.ч. 35 032,50 грн. - основного боргу по договору поставки № 20150526 від 26.05.2015р., 15 137,21 грн. - суми інфляційних збитків, 2 228,64 грн. - 3% річних.

В позові позивач посилається на те, що 26 травня 2015 року ПП "АСП і КО" (позивач) та ТОВ "Ланівська МТС" (відпові дач) уклали договір поставки № 20150526 (далі - договір), за приписами якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу продукцію, а останній - приймати її та оплачувати на умовах, передбачених договором.

Продукцією, поставка якої була узгоджена за договором, є органо-мінеральні добрива виготов лені за інноваційною технологією, застосування яких допомагає отримати значно кращі показники вро жаїв сільськогосподарських культур. Але для досягнення максимального результату необхідне чітке до тримання технології застосування препаратів. Для цього сторони узгодили, що використання продукції має здійснюватись виключно за участі представника позивача на кожному етапі, зокрема: 1 етап - обро бка посівного матеріалу, визначення контрольного та порівняльних полів, постів (посадка) відповідної культури на таких контрольних полях; 2 етап - обробка сільськогосподарських культур на контрольному полі всходів по листу; 3 етап - збирання врожаю та фіксація обсягу вражаю на контрольному та порів няльному полях. Кожен етап мав супроводжуватись складенням двостороннього акту.

В позові зазначено, що в пункті 1.3. договору позивач визначив можливі показники збільшення врожаїв продукції за умов належного застосування продукції, що поставлялась за договором. Сторонами була узгоджена домовле ність, що у разі недосягнення показників збільшення врожайності завдяки використанню продукції по зивача, які гарантовані відповідно до п. 1.3. договору, відповідач звільняється від оплати 2 та 3 етапу оплат, що дорівнює 90% вартості поставленої продукції, що зафіксували п. 5.4. Договору.

Позивач в позові зазначає, що не дочекавшись попередньої оплати, відповідачу позивачем було поставлено продукції на загальну суму 38 925,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною від 01.06.2015р. № АС-0000085, яка була підписана представниками сторін та скріплена печатками.

Для початку використання продукції, відповідно до приписів п. 6.1 договору, відповідач за 3 дні до початку випробування продукції зобов'язаний письмово повідомити позивача. Згідно п. 6.2. договору - проведення випробування продукції проводиться у присутності представника позивача.

В позові зазначено, що такі умови були визначені обов'язковими, оскільки від правильності та своєчасності викорис тання продукції, що поставлялась за договором, залежали показники збільшення врожайності та інші умови, визначені п. 1.3. договору, від яких, фактичне, залежало отримання позивачем оплати за постав лений товар. Окрім того, позивач мав бути присутнім під час закладення експериментальних полів, тоб то, посадки (посіву) обробленої препаратом продукції, фіксації таких експериментальних та порівняль них полів в акті з визначенням схеми, для того, щоб в подальшому провести обробку сходів та на тре тьому етапі (зборка врожаю) провести контроль приросту врожаїв у порівнянні з контрольним полем.

Однак, відповідач не дотримався визначних розділом 6 договору умов, та здійснив самостійне використання поставленої позивачем продукції, тобто, без виклику та участі представника позивача та/або представника незалежної організації, на всіх етапах застосування препаратів. Представників по зивача лише ставили перед фактом, тобто, інформували за телефоном про те, що використали препарат на першому етапі, на другому етапі.

В позові зазначено, що після першого етапу, відповідач здійснив оплату суми першого етапу оплат, що визначені п. 5.4. договору, в сумі 3 892,50 гривень, що становило 10% вартості поставленої про дукції. В подальшому, під час збору врожаю, відповідач також не повідомив позивача про початок збору та не викликав представника позивача для участі, відповідно до приписів розділу 6 договору. Лише за допомогою телефонного зв'язку повідомив, що обіцяні згідно п. 1.3. договору результати не досягнуті, що відповідно до п. 5.5. договору звільняє їх від обов'язку оплати поставленої продукції за 2 та 3 ета пом, в сумі 35 032,50 гривень.

На підтвердження вищезазначеного, відповідач надіслав за допомогою електронного зв'язку ак ти про проведення дослідів з використанням мінеральних добрив від 03.09.2015р. по соняшнику та від 27.09.2015р. по кукурудзі, відповідно до яких, відповідачем було проведено фіксацію обсягу збору вро жаїв по зазначеним культурам на нібито зафіксованих експериментальних полях площею по 10 гектарів щодо кожної культури.

Позивач в позові посилається також на те, що відповідач не виконав обов'язок щодо незалежної оцінки прибавки врожайності, яка за приписами п. 6.3. дого вору, у разі відсутності одностайності за результатами випробування, що також наявне у випадку прове дення випробування за відсутності представників позивача, проводиться незалежною установою - Облдержродючість, регіональний центр якого знаходиться за адресою: 38744, Полтавська обл., Полтавський р-н., с. Стебне, вул. Дослідна, 14.

Все викладене свідчить, як зазначає позивач в позові, що відповідач не виконав приписів договору, а саме розділу 6 щодо пра вил проведення використання товару, що в свою чергу робить неможливим об'єктивне встановлення результатів випробування препарату (товару) а також не дає підстав відповідачу обгрунтованої відмови від виконання платежів 2 та 3 етапів, відповідно до приписів п. 5.5. договору.

В позові зазначено, що порушуючи право позивача на отримання оплати поставленої продукції, відповідач прострочив оплату продукції, що є підставою для застосування до нього відповідаль ності, передбаченої договором та законодавством України.

Позивач в позові просить стягнути на його користь з відповідача 52 398,35 грн., в тому числі: 35 032,50 грн. основного боргу; 15 137,21 грн. інфляційних збитків; 2 228,64 грн. - 3% річних.

12.03.2018 р. позивач подав до суду додаткові пояснення (вх. № 2563), в яких просить суд стягнути з відповідача 35025,00 грн. основного боргу за отриманий товар згідно накладної № АС-0000085 від 01.06.2015 р., 15 137,21 грн. інфляційних збитків; 2 228,64 грн. - 3% річних.

11.04.2018 р. позивач подав до суду клопотання (вх. № 3711) про приєднання до матеріалів справи документів.

20.04.2018 р. позивач надав відповідь на відзив (вх. № 4022), в якій зазначив, що предметом позову у справі № 917/966/17 було стягнення заборгованості за видатковою накладною № АС-0000085 від 25.05.2015р., а предметом стягнення у даній справі є стягнення заборгованості за товар поставле ний на підставі договору поставки № 20150526 від 26.05.2015р. за накладною № АС-0000085 від 01.06.2015р. При цьому факт поставки зазначеного товару (борг, який є предметом цього позову) був визнаний відповідачем та встановлений судом під час розгляду справи № 917/966/17.

У відповіді на відзив зазначено, що у справі № 917/966/17 суди відмовили позивачу у задоволенні позову щодо стягнення боргу за видатковою накладною № АС-0000085 від 25.05.2015р., але з підстав того, що видаткова накладна мала припис "взберігання" що був розцінений судом як не поставка, а відповідальне зберігання товару, та ураховуючи що іншого договору ніж зазначена накладна сторони не підписали, суд розцінив її, як передання товару на відповідальне зберігання.

Однак, як зазначає позивач, саме у справі № 917/966/17 відповідач, заперечуючи проти позову та апеляційної скарги, надав до суду копію та оригінал видаткової накладної АС-0000085 від 01.06.2015р., стверджував що поставка відбулась в межах договору поставки № 20150526. Цей факт, хоча й не був взятий до уваги судом першої та апеляційної інстанції, оскільки він не мав зв'язку із предметом позову, але був досліджений.

11.05.2018 р. позивач надав суду додаткові пояснення (вх. № 4686), в яких зазначив, що відповідно до договору поставки № 20150526 від 26.05.2015р. відповідачу було поставлено позивачем товару на суму 38 925,00 грн. 30.06.2015 р. відповідач частково оплатив товар в сумі 3 892,50 грн. (10% від загальної вартості товару), в зв'язку з чим позивачем була виписана товарна накладна № АС-0000117 від 30.06.2015 р. на суму 3 892,50 грн. та податкова накладна № 162 від 30.06.2015 р. на суму 3 892,50 грн. З урахуванням часткової оплати відповідачем товару, позивач зазначив, що сума боргу відповідача становить 35 025, 00 грн.

21.05.2018 р. позивач до матеріалів справи подав копію вимоги про повернення товару з відповідального зберігання або компенсацію його вартості від 02.02.2018 р. та додаткові пояснення (а.с.104), в яких зазначив, що сума боргу відповідача перед позивачем становить 35025, 00 грн.

В додаткових поясненнях (вх. № 5316 від 30.05.2018 р., а.с. 120) позивач зазначив, що поставлений позивачем товар в сумі 38 925, 00 грн. відповідачем оплачений 30.06.2015 р. частково на суму 3 892, 50 грн., після чого позивачем була виписана товарна накладна від 30.06.2015 р. на суму 3 892,50 грн. та податкова накладна № 162 від 30.06.2015 р. на суму 3 892,50 грн. Зазначає про існування боргу відповідача за товар, отриманий за видатковою накладною № АС - 0000085 від 01.06.2015 р. в сумі 35 025, 00 грн. і просить збільшити суму стягнення в розмірі 3 892,50 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, ПП Агроспецпроект і КО вже не одноразово зверталося за захистом своїх прав з тим самим предметом та з тих самих підстав, а саме, у червні 2017 року ПП Агроспецпроект і КО зверталося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення грошових коштів з ТОВ Ланнівська МТС .

31 серпня 2017 року у справі № 917/966/17 ухвалено рішення, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог ПП Агроспецпроект і КО було відмовлено.

У листопаді 2017 року ПП Агроспецпроект і КО звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області. 18 січня 2018 року Колегія суддів апеляційну скаргу ПП Агроспеспроект і Ко залишила без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2017 р. у справі № 917/966/17 залишили без змін.

У відзиві зазначено, що ПП Агроспецпроек і КО не дотрималося норм п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме, не надало підтвердження того факту, що воно вже зверталося до відповідача, а саме, до ТОВ Ланнівська МТС з тим самим предметом та з тих самих підстав, тому розгляд даної справи не можливий, так як вже були прийняті відповідні рішення іншими судами. ПП Агроспецпроект і КО фактично повторює позовні вимоги про стягнення грошових коштів, які були подані раніше до господарського суду Полтавської області та Харківського апеляційного господарського суду, не надавши до суду належних доказів, щоб підтвердили заборгованість ТОВ Ланнівська МТС перед ПП Агроспецпроект і КО .

У запереченні на відповідь на відзив (вх. № 4323 від 02.05.2018р.) відповідач доповнив, що спір стосується того самого предмету, що і по справі № 917/966/17 і що товар було передано всього один раз, а не декількома партіями, як було зазначено позивачем. Представником позивача було надано на підпис дві накладні з різними датами, але з однаковими номерами.

Видаткова накладна (взберігання) від 25.05.2015 р. за № АС-0000085 була підписана представником ТОВ Ланнівська МТС і залишилася у представників позивача.

Відповідальне зберігання накладна від 01.06.2015 р. за № АС-0000085, яка також була підписана представником ТОВ Ланнівська МТС , була передана бухгалтерії відповідача, відповідно до якої було проведено облік по товариству.

У запереченнях відповідач зазначив, що позивачем було надано всього один рахунок №АС-0000129 від 29.05.2015р. на загальну вартість 3 892,50 грн. Відповідач по даному рахунку виконав зобов'язання в повному обсязі та інших рахунків позивачем відповідачу не надавалось.

Відповідач також зазначає, що в додатках до позовної заяви та відповіді на відзив використані документи, які за своїм змістом викликають сумніви у їх дійсності: в рахунку АС-000012 від 29.05.2015р. (додаток №2) в реквізитах зазначено адреса: Україна, 49000, Дніпропетровська, Дніпро, АДРЕСА_2, станом на 29.05.2015р. місто Дніпро залишалося ще Дніпропетровськом. Дане місто було перейменовано після 19.05.2016р. на підставі Постанови Верховної Ради України Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області (додаток №3), що є підтвердженням надання неналежних та не достовірних доказів зі сторони позивача.

Відповідач зазначає, що відповідно до договору поставки повинна була здійснитися поставка товару, а саме Екогумат плюс Зав'язь у кількості 220 л на загальну суму 28 600,00 грн., і можливо припустити, що договір дійсно укладався для проведення досліду відповідно з товаром, який зазначено в Специфікації, але поставки даного товару в такій кількості взагалі не відбулося, тобто, підтвердження виконання даного договору зі сторони як позивача, так і відповідача не надано. Також у рахунках та видаткових накладних відсутнє посилання на даний договір, тобто, договір не має відношення до спору про стягнення грошових коштів і даний доказ можливо вважати неналежним та не достовірним.

В підготовчому засіданні представник відповідача підтвердив факт отримання відповідачем товару від позивача по накладній від 01.06.2015 р. за № АС-0000085, а також зазначив, що дана господарська операція була поставкою товару, але не за договором поставки № 20150526 від 26.05.2015 р., отриманий від позивача товар у відповідача відсутній, оскільки використаний ним при здійсненні господарської діяльності.

30.05.2018 р. відповідач звернувся з клопотанням до суду про призначення судово-економічної експертизи по справі (вх. № 5315), в задоволенні якого судом було відмовлено ухвалою суду від 30.05.2018 р. за безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Приватним підприємством "Агроспецпроект І КО" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланнівська МТС" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 20150526 від 26.05.2015р. (далі - договір, а.с 17-19).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 цього договору (надалі іменується продукція ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2 умов договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), а також алгоритм проведення агротехнічних заходів визначаються специфікацією (далі - Специфікація), що є додатком до цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору постачальник також надає покупцеві детальну інформацію про метод закладання демонстраційних полів з наступним застосуванням передових технологій шляхом використання зразка продукції, а саме, органомінірального безбаластного добрива (гумату, біоліту), з метою досягнення наступних результатів:

- підвищення врожайності овочевих до 50%, а масляничних і зернових культур у середньому від 3 центнерів з гектара;

- поступове зменшення норми внесення удобрив і зниження норми до 1,5-2 разів;

- підвищення класу пшениці та збільшення олійності по рапсу і соняшнику;

- переробка і утилізація стерньових залишків;

- підвищення якісних характеристик урожаю;

- зниження хімічних фонів живлення та захисту до 30-40%;

- підвищення динаміки енергії проростання рослин;

- відновлення динамічної родючості грунту;

- аналіз фітосанітарного стану грунту;

- аналіз можливості впровадження у виробничий цикл підприємства системного біометоду (боротьба з бактеріозами).

Відповідно до п.2.1 договору поставка продукції за цим договором здійснюється у строк до 3 робочих днів з моменту виконання замовником вимог пункту 5.4 цього договору щодо здійснення попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.1 договору постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені Специфікацією.

Відповідно до п. 4.2 договору продукція відвантажується на умовах FCA за адресою: Полтавська обл., Карлівський р-н, с. Куми, вул. Горького, 1-А, відповідно міжнародних правил Імкотермс 2010.

Відповідно до п. 5.3 договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.4 договору строк та умови оплати продукції, що поставляється за цим договором проводиться шляхом:

Платіж №1: 10% попередньої оплати від вартості товару за 3 дні до поставки товару відповідно п. 4.2 даного договору;

Платіж №2: 20% по закінченню двох тижнів після протравки насіння або обробки по листу при зовнішній відмінності в вегетації і різниці в рості рослин, зазначеної у Специфікації до даного договору;

Платіж №3: 70% вартості товару сплачує після збору врожаю 2015 року до 31 жовтня 2015 року.

Відповідно до п. 6.1 договору про початок випробування якісних характеристик продукції, описаних у п.1.3 цього договору покупець повідомляє постачальника в письмовій формі за 3 дні до дати запланованого використання.

Відповідно до п.6.2 договору проведення випробування препарату проводиться у присутності співробітника постачальника.

Відповідно пункту 6.3 договору, якщо сторони не дійшли одностайності за результатами випробування якісних характеристик продукції, дослідження вказаного питання передається до Облдержродючисті .

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним України законодавством.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар: ЕкоГумат плюс Зав'язь (1л), Гармонія-101 (1л), Концентрат кластерної води Марцинишин, EL композит Марцинишин тм на суму 35 025, 00 грн. , що підтверджується накладною № АС-0000085 від 01.06.2015р. (відповідальне зберігання, а.с. 20). Даний факт не заперечується відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 80-82) та визнано представником відповідача в підготовчому засіданні, як поставку. Накладна підписана представниками позивача та відповідача і скріплена печатками підприємств.

Відповідач надіслав позивачу акти про проведення дослідів з використанням мінеральних добрив від 03.09.2015р. по соняшнику та від 27.09.2015р. по кукурудзі (а.с.22-23), відповідно до яких, відповідачем було проведено фіксацію обсягу збору врожаїв по зазначеним культурам на зафіксованих експериментальних полях площею по 10 гектарів щодо кожної культури.

У вищезазначених актах вказано про використання відповідачем мінеральних добрив: ЕкоГумат плюс Зав'язь, Гармонії-101, Концентрату кластерної води, EL композиту Марцинишин тм. Постачальником міндобрив в актах зазначено Приватне підприємство "Агроспецпроект І КО" (позивача).

Комісія в складі директора ТОВ Ланнівська МТС , заступника директора, головного агронома, аргонома - хіміка, начальника СБ, в актах про проведення дослідів з використанням мінеральних добрив від 03.09.2015 р. та від 27.09.2015 р. зазначила, що внесення міндобрив здійснювалося відповідно до рекомендацій, наданих представниками ПП "Агроспецпроект І КО". Дослід Марцинишин не надав ніяких змін якісних показників, які були оцінено візуально, розвитку рослин не спостерігалося, це було підтверджено при зборі врожаю. Підвищення врожайності і якості насіння не відбулося. На контрольній ділянці урожайність була встановлена - 32 ц/га. (соняшника) та 84,7 ц/га (кукурудзи). На дослідній ділянці урожайність становить 32 ц/га (соняшника) та 84,7 ц/га (кукурудзи).

Підпис представника постачальника - ПП "Агроспецпроект І КО" у вищезазначених актах відсутній.

Позивач, посилаючись на те, що в порушення умов договору поставки № 20150526 від 26.05.2015р., відповідач на всіх етапах застосування міндобрив не дотримався визначних розділом 6 договору умов, та здійснив самостійне використання поставленої позивачем продукції, тобто, без виклику та участі представника позивача та/або представника незалежної організації - Облдержродючості, що не звільняє відповідача від обов'язку щодо повної оплати товару.

Судом встановлено, що 30.06.2015 р. відповідач здійснив часткову оплату продукції в сумі 3 892,50 грн., що підтверджується випискою банку ПАТ КРЕДІ ОСОБА_3 (а.с.94) на підставі рахунку-фактури № АС-0000129 від 29.05.2015 р. (а.с.83).

Позивач в позові зазначає, що ним відповідно до умов договору поставки № 20150526 від 26.05.2015р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 38 925,00 грн., і з урахуванням часткової оплати товару відповідачем в сумі 3 892,50 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь 35 032,50 грн. - основного боргу, 15 137,21 грн. - сума інфляційних збитків, 2 228,64 грн. - 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами був укладений договір поставки № 20150526 від 26.05.2015р.

Позивач згідно накладної від 01.06.2015 р. за № АС-0000085 (відповідальне зберігання, а.с.20) поставив відповідачу продукцію (товар): ЕкоГумат плюс Зав'язь (1л), Гармонія-101 (1л), Концентрат кластерної води Марцинишин, EL композит Марцинишин тм на суму 35 025,00 грн. з ПДВ. Накладна підписана позивачем та відповідачем і скріплена печатками сторін.

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах договору поставки № 20150526 від 26.05.2015р. постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 цього договору (надалі іменується продукція ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Строк повної оплати продукції згідно п. 5.4 договір поставки № 20150526 від 26.05.2015 р. - 31.10.2015 р.

Направлені на адресу позивача акти про проведення дослідів з використанням мінеральних добрив від 03.09.2015р. по соняшнику та від 27.09.2015 р. по кукурудзі (а.с.22-23) не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплати продукції відповідно до п. 5.5. договору, оскільки акти складені відповідачем в односторонньому порядку без участі представника позивача.

Матеріали справи не містять доказів щодо дотримання та виконання відповідачем п. 6.1,6.2.,6.3. договору поставки № 20150526 від 26.05.2015р.: повідомлення постачальника в письмовій формі за 3 дні до дати запланованого використання продукції про початок випробування якісних характеристик продукції; проведення випробування препарату у присутності співробітника постачальника, дослідження вказаного питання Облдержродючисті.

Таким чином, відповідачем не доведено факт неотримання позитивного результату при використанні продукції, поставленої позивачем, що не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриману від позивача продукцію.

Оскільки відповідач 30.06.2015 р. здійснив часткову оплату продукції в сумі 3 892,50 грн., що підтверджується випискою банку ПАТ КРЕДІ ОСОБА_3 (а.с.94), заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 132,50 грн.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 35 032,50 грн. основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 31 132,50 грн. , як такі, що обґрунтовані і підтверджені матеріалами справи.

Посилання позивача на те, що 30.06.2015 р. ним було поставлено відповідачу продукцію Еко Гумат плюс Зав'язь в кількості 30 л на суму 3 892,50 грн. є безпідставними, оскільки надана позивачем видаткова накладна № АС - 0000117 від 30.06.2015 р. (а.с.95) не підписана представником відповідача.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 15 137,21 грн. за період з 01.11.2015 р. по 13.12.2017 р. та 3% річних - 2 228,64 грн. за період з 01.11.2015 р. по 13.12.2017 р.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" та встановлено, що за період з 01.11.2015 р. по 13.12.2017 р. стягненню підлягають інфляційні в сумі 9 304,66 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15137,21 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково в сумі 9 304,66 грн. В решті вимог про стягнення з відповідача інфляційних слід відмовити.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь за період з 01.11.2015 р. по 13.12.2017 р. 2 228, 64 грн. - 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1 977,98 грн. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3"). Решта вимог про стягнення з відповідача 3% річних є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2017 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 р. по справі № 917/966/17, оскільки предметом позову у справі № 917/966/17 було стягнення заборгованості за видатковою накладною № АС-0000085 від 25.05.2015 р., а предметом стягнення у даній справі є стягнення заборгованості за товар, поставле ний на підставі договору поставки № 20150526 від 26.05.2015р. за накладною № АС-0000085 від 01.06.2015р.

В постанові Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 р. по справі № 917/966/17 зазначено: 10.01.2018 відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначає, що видаткова накладна №АС-0000085 від 25.05.2015 відсутня в даних бухгалтерського обліку ТОВ "Ланнівська МТС", натомість операції між сторонами відбувалися згідно з накладною №АС-0000085 від 01.06.2015 (копію вказаної накладної та інших бухгалтерських документів, в яких відображено відповідну господарську операцію від 01.06.2015, додано відповідачем до доповнення до відзиву), що не є предметом розгляду в даній справі.

Відповідачем було надано до суду першої інстанції копію укладеного між сторонами договору поставки №20150526 від 26.05.2015 (а.с.33). Разом з тим, як вбачається з усних та письмових пояснень представників обох сторін, умови вказаного договору не застосовуються при вирішенні даного спору, предметом якого є стягнення грошових коштів виключно за товар, отриманий відповідачем за накладною від 25.05.2015, до укладення вищезазначеного договору. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні також не посилається на даний договір в обґрунтування своїх висновків.

Відповідач також надав суду першої інстанції копію накладної АС-0000085 від 01.06.2015 (а.с.52) на такий же товар і на ту ж суму, що зазначені в накладній АС-0000085 від 25.05.2015. Крім дати, обидві накладні відрізняються також назвою, а саме: у накладній від 25.05.2015 зазначено видаткова накладна (взберігання) №АС-0000085 від 25 травня 2015 р. , а у накладній від 01.06.2015 - відповідальне зберігання накладна №АС-0000085 від 1 червня 2015 р. .

Вказана накладна від 01.06.2015, оригінал якої було надано представником відповідача апеляційному господарському суду для огляду в судовому засіданні 18.01.2018, оформлена належним чином, засвідчена підписами та печатками обох сторін.

Посилаючись на зазначений доказ, в ході апеляційного провадження відповідач стверджував, що спірний товар у травні йому не передавався і що єдиним документом, відображеним у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "Ланнівська МТС" стосовно вказаного товару, є накладна від 01.06.2015 - на доказ чого відповідачем надано копії бухгалтерських документів за червень 2015 року, в яких відображено зазначену господарську операцію від 01.06.2015. Разом з тим, ним не надано відповідних документів за травень 2015 року, а відтак - не спростовано факт отримання спірного товару від позивача у травні, за підписаною обома сторонами накладною АС-0000085 від 25.05.2015, оригінал якої міститься в матеріалах справи і визнається судом належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні ст.73, 76 - 78 ГПК України.

В той же час, присутні в судовому засіданні представники позивача стверджували про виписку двох накладних, як від 25.05.2015, так і від 01.06.2015.

Тому, враховуючи, що позивач вимагає стягнути з відповідача вартість товару, переданого виключно за накладною АС-0000085 від 25.05.2015, колегія суддів зазначає, що документи на підтвердження інших правовідносин та господарських операцій між сторонами (договір поставки №20150526 від 26.05.2015, накладна АС-0000085 від 01.06.2015 тощо) не є належними доказами в даній справі, оскільки не входять до предмету доказування.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом було розглянуто спір у межах заявлених позовних вимог, надано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам на предмет їх належності та допустимості. Зокрема, в обґрунтування відмови у позові суд першої інстанції не посилається на наданий відповідачем договір поставки №20150526 від 26.05.2015 та на накладну від 01.06.2015, тому наявність у матеріалах справи вищевказаних документів (про необґрунтоване долучення яких до справи зазначає позивач у наданих суду апеляційної інстанції поясненнях) не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. .

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив (а.с.80-82), а також в судовому засіданні його представник зазначив, що продукцію від позивача по накладній №АС-0000085 від 01.06. 2015 р. (відповідальне зберігання) від позивача отримав і накладна була передана бухгалтерії відповідача, відповідно до якої було проведено облік по товариству.

Є безпідставним також посилання відповідача на те, що у видатковій накладній №АС-0000085 від 01.06.2015 р. зазначено не тільки продукцію Еко гумат плюс Зав'язь, а й іншу продукцію, яка не відповідає Специфікації (додатку № 1 до договору поставки №20150526 від 26.05.2015 р.), оскільки відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як визначено частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отримання відповідачем товару від позивача по видатковій накладній №АС-0000085 від 01.06.2015 р. підтверджує також існування між сторонами господарських відносин з поставки товару: Гармонії-101 (1л), Концентрату кластерної води Марцинишин, EL композиту Марцинишин тм.

Факт поставки продукції підтверджується саме первинним документом (видатковою накладною) у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , яка відповідає вимогам ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і фіксує вказану господарську операцію.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд вважає безпідставним також посилання відповідача на те, що у рахунках та видаткових накладних відсутнє посилання на договір поставки №20150526 від 26.05.2015 р., оскільки вищезазначене не суперечить вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не спростовує факт поставки продукції відповідачу позивачем.

Суд зазначає, що відсутність в актах про проведення дослідів з використанням мінеральних добрив від 03.09.2015 р. по соняшнику та від 27.09.2015 р. по кукурудзі (а.с.22-23) посилання на договір поставки №20150526 від 26.05.2015 р. також не звільняє відповідача від обов'язку повністю оплатити продукцію, поставлену позивачем.

Інші заперечення відповідача є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129,232,233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівська МТС", вул. Горького, будинок 1А,с. Куми, Карлівський район, Полтавська область, 39541, ідентифікаційний код 32886235 на користь Приватного підприємства "Агроспецпроект І КО", АДРЕСА_3, 49000, ідентифікаційний код 39096800 - 31 132,50 грн. основного боргу, 9 304,66 грн. - інфляційних втрат, 1 977,98 грн. - 3% річних, 1 426,29 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог відмовити.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30 серпня 2018 року.

Суддя Солодюк О.В.