Рішення

від 22.08.2018 по справі 826/3608/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2018 року № 826/3608/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., за участю секретаря судового засідання Сома П.А, представника позивача Деговець Л.О., без участі представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Релігійної громади парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Серафимовича, 6, кв. 83) до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов Релігійної громади парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви, (далі - позивач), до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (далі - відповідач), про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та зобов'язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва православного храму по проспекту Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва відповідно за заявою від 10 січня 2018 року №63005-002637-878-013.

Ухвалою суду від 07 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3608/18 та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Під час підготовчого провадження представником позивача подано заяву про зміну предмета позову, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекту Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва, затверджене наказом від 18 січня 2018 року №45 та зобов'язати відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва православного храму за вказаною вище адресою відповідно до звернення від 10 січня 2018 року №63005-002637-878-013.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекті Бажана 9 у Дарницькому районі м. Києва.

Своїм протиправним рішенням відповідач порушив інтереси позивача та створив перешкоди в реалізації його законного права на будівництво храму.

Представник відповідача у відповідне підготовче засідання не прибув, відзив на позовну заяву не надав, хоча про дату, час та місце підготовчого провадження сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

У подальшому, ухвалою суду від 01 червня 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Рішенням Київської міської ради від 12.07.2012 №797/8134 позивачу надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,1893 га для будівництва православного храму за адресою: м. Київ, проспект Миколи Бажана, 9.

01.10.2012 на підставі вказаного рішення Київської міської ради позивачу видано відповідний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Маючи намір щодо забудови земельної ділянки, 10.01.2018 позивач подав через ЦНАП в Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) заяву № 63005-002537-878-013 про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки щодо будівництва православного храму на проспекті М. Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва.

До зазначеної заяви додано: копію Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 01.10.2012; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру; містобудівний розрахунок із зазначенням інформації про основні параметри об'єкта будівництва.

Однак, відповідач відмовив у наданні містобудівних умов і обмежень вищевказаної земельної ділянки. Відповідна відмова здійснена відповідачем шляхом направлення листа, з якого вбачається, що відповідач відмовляє позивачу у наданні містобудівних умов і обмежень для проектування об'єкта будівництва православного храму на проспекті Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі, у зв'язку з відсутністю документів, зазначених у частині 3 статті 29 чинної редакції Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме: доступної інформації про основні параметри об'єкта будівництва у містобудівному розрахунку для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень для проектування. Прийняте рішення про відмову затверджене наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 18.01.2018 р. № 45.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Згідно з ч. 3 ст. 29 чинної редакції Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Відповідно до частини 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно з частиною 6 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач подав відповідачу повний пакет документів, у тому числі містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відмова відповідача є безпідставною та необгрунтованою, відтак його рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекті Бажана 9 у Дарницькому районі м. Києва, затверджене наказом від 18.01.2018 №45, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви позивача мав прийняти рішення про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, оскільки правові підстави для відмови у їх наданні відсутні.

Своїм протиправним рішенням відповідач порушив інтереси позивача та створив перешкоди в реалізації його законного права на будівництво храму.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України) , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У спірних правовідносинах відповідач не має права відмовити позивачеві у видачі містобудівних умов та обмежень, якщо відсутня підстава для такої відмови, яка передбачена у частині 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд.

Вказане також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із повною юрисдикцією , тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі Обермейєр проти Австрії (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі Гранд Стівенс проти Італії (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

Також суд зазначає, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність відмови відповідача, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вищевикладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Релігійної громади парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3 524,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Релігійної громади парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Серафимовича, 6, кв. 83, код ЄДРПОУ 36602805) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558) про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекті Бажана 9 у Дарницькому районі м. Києва, затверджене наказом від 18.01.2018 №45.

3. Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558) видати Релігійній громаді парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва православного храму по проспекту Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва за заявою від 10.01.2018 № 63005-002637-878-013.

4. Стягнути на користь Релігійної громади парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви сплачений нею судовий збір у розмірі 3 524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко

Рішення у повному обсязі складено 28 серпня 2018 року