Постанова

від 28.08.2018 по справі 825/971/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №825/971/17

адміністративне провадження №К/9901/48736/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області до Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області в особі державного реєстратора Якименко Тетяни Володимирівни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Безименної Н.В., Аліменко В.О., Кучми А.Ю. від 02 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області звернулась до суду з позовом до Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області в особі державного реєстратора Якименко Тетяни Володимирівни, в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 10431110011000322 від 29 листопада 2016 року про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Фідленс Агро ;

скасувати реєстраційну дію і запис № 10431110011000322 від 29 листопада 2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснених відповідачем щодо державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Фідленс Агро в результаті ліквідації за рішенням засновників.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції скаржник подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що скаржник без поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про невиконання контролюючим органом вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки судом при винесенні рішення не було враховано, що контролюючим органом було подано заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження із зазначенням відповідних підстав пропуску такого строку, а також із наданням доказів відсутності коштів у контролюючого орану для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 825/971/17.

Від Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області в особі державного реєстратора Якименко Тетяни Володимирівни у встановлений касаційним судом термін відзиву на касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду апеляційної інстанції), а саме: до апеляційної скарги додатки додані в одному примірнику, апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року апелянт отримав 13 березня 2018 року.

19 березня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду надійшла заява апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій було зазначено, що додатки до апеляційної скарги були додані з метою підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження позивач зазначав, що він 29 листопада 2017 року, з дотриманням строку на апеляційне оскарження, подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом сплати судового збору, на виконання вимог якої апелянт подав клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Проте, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року апелянту було повернуто апеляційну скаргу з підстав сплати не в повному обсязі судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 186 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення рішення судом першої інстанції) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною першою статті 101 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення рішення судом першої інстанції), суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що скаржником не надано жодного доказу в розумінні статей 69 - 74 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду апеляційної інстанції), які б підтверджували поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наведені скаржником у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не можуть бути визнані поважними, оскільки, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відсутність фінансування стосовно оплати судового збору не може вважатись такою підставою, так як забезпечення фінансування суб`єкта владних повноважень за їх відсутності може бути додатково забезпечено як шляхом внесенням змін до закону про державний бюджет, так і прийняттям відповідних актів Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10 серпня 2018 року по справі № 344/10064/16-а.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 05 жовтня 2017 року у справі № 820/2497/16 та постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 281/1326/14-а, від 20 березня 2018 року у справі № 804/95/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності".

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко