Постанова

від 28.08.2018 по справі 826/18435/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 серпня 2018 року

справа №826/18435/14

адміністративне провадження №К/9901/8220/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року у складі судді Кобилянського К.М. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у складі колегії суддів Грибан І.О., Беспалова О.О., Парінова А.Б. у справі № 826/18435/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Армабуд ЛТД до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

25 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД " (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №1851 від 16 жовтня 2014 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Армабуд ЛТД , визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства на підставі наказу №1851 від 16 жовтня 2014 року, зобов'язати відповідача вилучити з бази даних Податковий блок всі дані, які вносились за результатами складання акта про результати документальної позапланової перевірки Товариства від 29 жовтня 2014 року №513/26-57-22-03-10/37769893 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та по податку на додану вартість та встановити відповідачу строк у три дні для подання звіту про виконання постанови.

04 грудня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, частково задоволений позов Товариства, зобов'язано податковий орган вилучити з бази даних Податковий блок всі дані, які вносились за результатами складання акта від 29 жовтня 2014 року №513/26-57-22-03-10/37769893 про результати документальної позапланової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та по податку на додану вартість. Постановою суду встановлено податковому органу строк у три дні з дня набрання постановою законної сили для подання звіту про виконання постанови в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12 лютого 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року в частині відмови визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства на підставі наказу №1851 від 16 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Армабуд ЛТД на підставі наказу №1851 від 16 жовтня 2014 року. В іншій частині постанову залишити без змін.

23 лютого 2015 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи касаційної скарги полягають у тому, що питання про протиправність дій з проведення перевірки можливо оскаржити до її початку, посилаючись на положення підпункту 78.1.1, пункту 78.4, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, що доводить дотримання підстав та порядку перевірки.

25 лютого 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/18435/14.

21 січня 2016 року справа №826/18435/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

14 січня 2018 року справа № 826/18435/14 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/8220/18 передана з Вищого адміністративного суду України передана до Верховного Суду.

Заперечення на касаційну скаргу (відзив) на адресу суду від Товариства не надходили, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що 16 жовтня 2014 року керівник податкового органу видав наказ №1851 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Армабуд ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Укрметалтрейдинг , Товариством з обмеженою відповідальністю Альянсгрупп , Товариством з обмеженою відповідальністю Укр Медиа Консалт, Товариством з обмеженою відповідальністю Лейт Біз , Товариством з обмеженою відповідальністю Алантехсервіс , Товариством з обмеженою відповідальністю Лігур Консалт , Товариством з обмеженою відповідальністю Регіон Прайс , Ека Строй Компані за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2014 року на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

На виконання зазначеного наказу посадові особи податкового органу здійснили перевірку, результати якої виклали в акті про результати документальної позапланової перевірки Товариства від 29 жовтня 2014 року №513/26-57-22-03-10/37769893.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до автоматизованої інформаційної системи Податковий блок . В позові про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визнання протиправним та скасування наказу відповідача №1851 від 16 жовтня 2014 року, суд першої інстанції відмовив з огляду на те, що позивачем здійснено допуск посадових осіб податкового органу до перевірки.

Суд апеляційної інстанції висновуючись на системному аналізі положень підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62, пункту 78.1.1, пункту 78.1.4 статті 78 Податкового кодексу України дійшов висновку про те, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки.

Суд апеляційної інстанції дослідив врегульовані податковим законодавством питання допуску встановлені пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України та підстави не допуску до проведення документальної виїзної перевірки, передбачені абзацом другим пункту 81.1 статті 81 цього кодексу та встановив те, що позивач не скористався правом не допуску посадових осіб до проведення перевірки з підстав визначених статтею 81 Податкового кодексу України та визнав перевірку проведеною як юридичний факт в силу самого допуску до її проведення, а спірний наказ вичерпаним, оскарження якого не сприяє відновленню порушених прав платника.

Оцінюючи правомірність дій відповідача при проведенні перевірки, суд апеляційної інстанції висновувався на аналізі положень пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, встановив, що копію наказу податкового органу від 16 жовтня 2014 року № 1851 вручено уповноваженій особі позивача 16 жовтня 2014 року. Письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки позивачу не направлялося, внаслідок чого дійшов висновку про те, що це свідчить про порушення податковим органом вимог наведених норм та протиправність дій податкового органу щодо проведення перевірки та помилковість висновків суду першої інстанції про її правомірність.

Оцінюючи спір в частині внесення змін до інформаційної системи суди, попередніх інстанцій виходили із аналізу положень статті 74 Податкового кодексу України за якою, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року № 1197 Про введення в експлуатацію інформаційної системи Податковий блок з 1 січня 2013 року введено в експлуатацію ІС Податковий блок в органах державної податкової служби всіх рівнів.

Виходячи з аналізу положень статті 74 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій встановили, що інформаційна система Податковий блок повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи Державної податкової служби України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Задовольняючи позов у цій частині суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки, відповідачем в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано обставин та не надано доказів правомірності внесення до інформаційних баз даних органів державної податкової служби України інформації, що містяться в спірному акті, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність таких коригувань.

Суд вважає, що судами попередніх інстанцій порушенні норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, справа складається з чотирьох томів письмових доказів, жоден із яких не досліджений судами попередніх інстанцій.

Оцінюючи спірні відносини слід застосовувати положення пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, приписами яких визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

В свою чергу, згідно пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема, інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах, а також інформація за результатами податкового контролю (стаття 72 Податкового кодексу України).

У пункті 74.1 статті 74 Податкового кодексу України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 17 жовтня 2014 року керівником податкового органу з посиланням на положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України винесено наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, на виконання цього наказу працівниками податкового органу проведена позапланова виїзна документальна перевірки Товариства з питань дотримання зокрема вимог податкового, в частині господарських взаємовідносин з контрагентами за наслідками чого складено акт перевірки, висновками якого встановлені порушення.

Судами не встановлено на підставі зібраних у справі матеріалів, що податковим органом в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок", зокрема, в підсистемі "Аналітична система" відображені дані за результатами документальної виїзної позапланової перевірки, тобто відображені інші показники податкової звітності ніж ті, що задекларовані позивачем.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не встановили чи приймались податковим органом за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, чи узгоджувались податкові зобов'язання, чи вносились відповідачем результати акту перевірки про встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з його контрагентами до Інформаційних систем.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що інформаційна система "Податковий блок" має відображати фактичні задекларовані позивачем показники його господарської діяльності, їх коригування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань.

Однак, Суд зазначає, що Інформаційна система Податковий блок містить декілька підсистем - автоматизованих інформаційних систем (АІС). Дані податкової звітності платника податків переноситься до підсистеми Податкова звітність , а дані перевірки відображаються у підсистемі Податковий аудит .

Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи було податковим органом змінені показники податкової звітності самостійно задекларовані платником податків у підсистемі Податкова звітність та у якій з підсистем здійснені такі коригування.

Особливості розгляду даної справи полягають у встановленні обставин можливості настання правових наслідків дій податкового органу з внесення до бази даних інформації про результати перевірки, в межах якої встановлені податкові правопорушення без прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов'язань. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось встановлення цих обставин або їх відсутність.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За визначенням пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З системного аналізу вказаних норм випливає, що на позивача покладається обов'язок доведення порушення його прав, свобод та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень та необхідність їх судового захисту у зв'язку з настанням певних наслідків протиправної поведінки відповідача, а суб'єкт владних повноважень повинен довести законність та обґрунтованість прийнятого рішення, вчинених дій або допущеної бездіяльності.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не встановили невідповідність показників, що задекларовані позивачем самостійно в деклараціях, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, саме це має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, зокрема: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів настання для позивача вищезазначених правових наслідки такого корегування. Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено наявності порушення прав позивача оспорюваними діями суб'єкта владних повноважень з внесення до інформаційної системи висновків акту перевірки.

Поза увагою судів залишились також питання дослідження правових наслідків кожної із окремо заявлених позовних вимог.

Відтак, вирішуючи спір суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів.

При цьому Суд касаційної інстанції у відповідності до приписів частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права при ухваленні судових рішень, не з'ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу частково підлягає задоволенню, судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню, справа направленню на новий розгляд у відповідній частині.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі № 826/18435/14 скасувати.

Справу № 826/18435/14 направити до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер