Постанова

від 28.08.2018 по справі 820/7592/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №820/7592/15

адміністративне провадження №К/9901/19904/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року (головуючий суддя - Зінченко А.В.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді - Григоров А.М., Подобайло З.Г.)

у справі № 820/7592/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Транзит-Оіл"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал Транзит-Оіл" (далі - Товариство) звернулось в Харківський окружний адміністративний суд з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог (том 12 а.с. 80-81) просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0005632210 від 01.09.2014, прийняте на підставі висновків акту перевірки №410/22-10/36953850 від 08.08.2014;

- скасувати податкові повідомлення повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0006052210 від 14.10.2014, №0006042210 від 14.10.2014, прийняті на підставі висновків акту перевірки №484/22-10/36953850 від 23.09.2014;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0006572220 від 25.12.2014, прийняте на підставі висновків акту перевірки №549/22-20/36953850 від 02.12.2014;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0006222210 від 31.10.2014, прийняте на підставі висновків акту перевірки №297/22-1/36953850 від 03.06.2014 та рішення головного управління ДФС у Київській області №2452/10/10-36-10-01-04/772 від 03.10.2014;

- скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0006362210 від 20.11.2014, №0006352210 від 20.11.2014, прийняте на підставі висновків акту перевірки №523/22-10/36953850 від 31.10.2014;

- зобов'язати Бориспільську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Універсал Транзит-Оіл" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірок №297/22-1/36953850 від 03.06.2014, №410/22-10/36953850 від 08.08.2014, №484/22-10/36953850 від 23.09.2014, №549/22-20/36953850 від 02.12.2014, №523/22-10/36953850 від 31.10.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року позов задоволено:

- скасовано податкові повідомлення - рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0005632210 від 01.09.2014, №0006052210 від 14.10.2014, №0006042210 від 14.10.2014, №0006572220 від 25.12.2014, № 0006222210 від 31.10.2014, № 0006362210 від 20.11.2014, № 0006352210 від 20.11.2014, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства України:

- зобов'язано Бориспільську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "УНІВЕРСАЛ ТРАНЗИТ-ОІЛ" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті від 03.06.2014 №297/22- 1/36953850, від 08.08.2014 №410/22-10/36953850, від 23.09.2014 №484/22- 10/36953850, від 02.12.2014 №549/22-20/36953850, від 31.10.2014 №523/22- 10/36953850.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та в сукупності з іншими доказами, підтверджують реальність здійснення укладених між позивачем та ТОВ "Уністрой", ТОВ "Ріаліз Ойл" ТОВ "Праус", ТОВ "Барилит Плюс", ТОВ "Антарес", ТОВ "Талис Плюс" угод. Недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" спричиняли втрату зазначеними документами юридичного статусу первинних документів не виявлено, в акті перевірки не встановлено. Доказів визнання недійсними в установленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами відповідачем суду не надано, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправними, скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу та зобов'язання відповідача відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Універсал Транзит-Оіл" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку Товариства.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 скасовано в частині задоволених позовних вимог про відновлення суми податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Універсал Транзит-Оіл" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актак перевірок №297/22-1/36953850 від 03.06.2014, №410/22-10/36953850 від 08.08.2014, №484/22-10/36953850 від 23.09.2014, №549/22-20/36953850 від 02.12.2014, №523/22-10/36953850 від 31.10.2014, та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 по справі № 820/7592/15 залишено без змін. Стягнути судовий збір в розмірі 401 грн. 94 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Частково скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відновлення суми податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Універсал Транзит-Оіл" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку Товариства, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актак перевірок №297/22-1/36953850 від 03.06.2014, №410/22-10/36953850 від 08.08.2014, №484/22-10/36953850 від 23.09.2014, №549/22-20/36953850 від 02.12.2014, №523/22-10/36953850 від 31.10.2014, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року у справі № 21-511а14, зазначив, що включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому Законом порядку, а тому висновки суду першої інстанції про виключення з баз даних інформації, внесеної на підставі Актів, є необґрунтованими.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Транзит-Оіл" спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконували своїх податкових зобов'язань та не мали необхідних умов (трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень) для здійснення господарської діяльності.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами контролюючого органу було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "УНІВЕРСАЛ ТРАНЗИТ ОІЛ" (код ЄДРПОУ 36953850) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2012 по 31.12.2013 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт №297/22-1/36953850 від 03.06.2014 (т. 11 а.с. 59 - 107, т. 12 а.с. 25 - 50).

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

- п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого ТОВ "Універсал Транзит-Оіл" завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 254 531 717 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 147 405 435 грн., 2013 рік на 107 126 282 грн., та занижено податок на прибуток на 51 309 135 грн., в т.ч. за 2012 рік на 30 955 141 грн. за 2013 рік на 20 353 994 грн.;

- 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого ТОВ "Універсал Транзит-Оіл" завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками на 56 136 717 грн., в тому числі за: жовтень 2012 року на суму 10 649 825 грн., листопад 2012 року на суму - 11 242 973 грн., грудень 2012 року на суму - 10 079 917 грн., лютий 2013 року на суму - 3 689 639 грн., березень 2013 року на суму - 966 316 грн., квітень 2013 року на суму - 1 166 746 грн., травень 2013 року на суму - 3 351 120 грн., червень 2013 року на суму - 4 029 496 грн., липень 2013 року на суму - 1 885 363 грн., серпень 2013 року на суму - 3 002 865 грн., вересень 2013 року на суму - 1 414 796 грн., жовтень 2013 року на суму - 3 097 925 грн., листопад 2013 року на суму - 1 559 735 грн.

- п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164; абз. а п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України - неутриманий податок з доходів фізичних осіб з додаткового блага, в результаті чого нараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 569, 83 грн. за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, в тому числі: в квітні 2012 року на суму 906, 95 грн.; в червні 2012 року на суму 471, 07 грн.; в липні 2012 року на суму 186, 41 грн.; в листопаді 2012 року на суму 633, 93 грн.; в березні 2013 року на суму 594, 49 грн.; в квітні 2013 року на суму 275, 23 грн.; в жовтні 2013 року на суму 501, 75 грн.;

- абз. б п.п. 176.2 ст. 176, п.70.16 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 24.12.2010 №1020 - ТОВ "Універсал Транзит-Оіл" порушено порядок заповнення розрахунків Ф №1ДФ за період з 01.01.2012 по 31.12.2013;

- вимог постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній і валюті в Україні" із змінами та доповненнями встановлено порушення вимог п. 2.6., а саме несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства на суму 106 646 грн.

На підставі вищевикладеного, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005272210 від 23.07.2014 щодо нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 533 234, 50 грн. (т. 11 а.с. 127).

За результатами адміністративного зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано рішенням Головного управління ДФС у Київській області №2452/10/10-36-10-01-04/772 від 03.10.2014 (т. 12 а.с. 64 - 69), натомість контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0006222210 від 31.10.2014, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 533 234, 50 грн. згідно п. 6 ст. 2 Постанови №637 від 15.12.2004 р. "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній і валюті в Україні".

Також, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Барилит Плюс" та з ТОВ "Праус" за період з 01.04.2014 по 31.05.2014.

За результатами перевірки складено акт від 08.08.2014 №410/22-10/36953850 (т. 11 а.с. 42 - 58, 234 - 242).

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 18 667 640, 23 грн., в тому числі: квітень 2014 року на 8 447 622, 47 грн., травень 2014 року на 9 735 722, 26 грн., червень 2014 року на 484 295, 50 грн.

На підставі висновків акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005632210 від 01.09.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 28 001 460, 35 грн., з яких за основним платежем - 18 667 640, 23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 333 820, 12 грн. (т. 11 а.с. 40).

Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області також було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Універсал Транзит-Оіл" (код за ЄДРПОУ 36953850) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Праус" за період з 01.08.2013. по 31.08.2014.

Результати перевірки викладені в акті №484/22-10/36953850 від 23.09.2014 (а.с. 110 - 126, 215 - 224 т. 11).

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за податковий період червень 2014 року на загальну суму ПДВ 12 361 821 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 12 361 821 грн., в т.ч.: за червень 2014 року на суму 12 361 821 грн.;

- п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, що призвело до завищення суми собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за півріччя 2014 року на суму 61 809 105 грн., що призвело до заниження належної до сплати суми податку на прибуток за півріччя 2014 року на суму 11 125 639 грн.

На підставі акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0006042210 від 14.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 18 542 732, 00 грн., з яких за основним платежем - 12 361 821, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 180 911, 00 грн. та №0006052210 від 14.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 16 688 459, 00 грн., з яких за основним платежем - 11 125 639, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 562 820, 00 грн. (т. 11 а.с. 24, 108, 226, 233).

Крім того, Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Універсал Транзит-Оіл" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Антарес" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Результати перевірки викладено в акті №549/22-20/36953850 від 02.12.2014 (т. 11 а.с. 26 - 39, 197 - 210).

Контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, ст.201 ПК України, що призвело до заниження ТОВ "Універсал Транзит- Оіл" належної до сплати суми ПДВ за липень 2014 року у розмірі 5 386 594, 36 грн.

На підставі акт, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0006572220 від 25.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 8 079 891,54 грн., з яких: за основним платежем - 5 386 594, 36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 693 297, 18 грн. (т. 11 а.с. 211).

Також, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Універсал Транзит-Оіл" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Праус" за період з 01.08.2013 по 31.08.2014.

За результатами перевірки складено акт №523/22-10/36953850 від 31.10.2014 (т. 11 а.с. 128 - 180, 247 - 250 т. 12 а.с. 1 -23).

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ТОВ "Універсал Транзит-Оіл" належної до сплати суми ПДВ за серпень 2013 року у розмірі 3 002 865 грн.

- п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження Товариством належної до сплати суми податку на прибуток за 2013 року у розмірі 2 852 722 грн.

На підставі акту, контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення №0006362210 від 20.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 4 504 298, 00 грн., з яких за основним платежем - 3 002 865 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 501 433 грн. та №0006352210 від 20.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 279 083, 00 грн., з яких: за основним платежем - 2 852 722 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 426 361 грн. (т. 11 а.с. 25, 41, 190 т. 12, а.с. 69).

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами поставки нафтопродуктів, укладеними з ТОВ "Уністрой", ТОВ "Ріаліз Ойл" ТОВ "Праус", ТОВ "Барилит Плюс", ТОВ "Антарес", ТОВ "Талис Плюс" не спричинили настання реальних правових наслідків. Як на підставу таких висновків відповідач посилається на відсутність у контрагентів управлінського та технічного персоналу для виконання умов зазначених договорів, а також те, що останні не мають матеріальних ресурсів, основних засобів, складських приміщень необхідних для здійснення діяльності,.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині зобов'язання ДПІ вчинити дії з відновлення суми податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства сторонами не оскаржується, касаційний перегляд здійснюється щодо тієї частини судових рішень, якими було частково задоволено адміністративний позов.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування своїх одаткових зобов'язань. Зокрема, судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як акти приймання - передачі нафтопродуктів, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, товарно-транспортні накладні, тощо. Також, Товариством надано додаткові угоди, в яких уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, повідомлення про те, що придбані товари знаходяться на зберіганні в ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Нафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових угод. Встановлено також і подальшу реалізацію отриманого від контрагентів товару через мережу АЗС, на підтвердження чого Товариством надано змінні звіти АЗС та копію книги обліку розрахункових операцій.

Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Колегія суддів не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Окрім того, доводи контролюючого органу про порушення позивачем п. 2.6. "Положення про ведення касових операцій у національній і валюті в Україні" також спростовуються наявними у матеріалах доказами, що вірно було встановлено судами попередніх інстанцій.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів зазначених вище контрагентів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова