Постанова

від 28.08.2018 по справі 370/1075/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 370/1075/15-ц Головуючий у І інстанції Тандир О. В. Провадження № 22-ц/780/2977/18 Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А. Категорія 26 28.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Богдан І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича про стягнення виконавчого збору по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Еліт союз ЛТД про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ПАТ Європейський газовий банк звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 та просив суд у рахунок погашення заборгованості ТОВ Еліт союз ЛТД перед позивачем за кредитним договором №726-300713 від 30.07.2013 р. звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку заг. пл. 21,7670 га, що розташована на території Макарівської сільської ради Макарівського району, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку. За рахунок предмета іпотеки задовольнити вимоги ПАТ Єврогазбанк по стягненню заборгованості за кредитним договором в розмірі 73 030 171,37 грн.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 серпня 2015 року позов задоволено у повному обсягу .

18.05.2018 року ОСОБА_2 подала до суду скаргу на дії та постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Іванюти І.М. про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 7 303 017,13 грн.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року скаргу ОСОБА_4 задоволено, постанову винесену Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. від 26квітня 2017 року по ВП №21721385 скасовано.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник Департаменту ДВС - Булашенко В.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову про відмовлення у задоволенні скарги.

При цьому посилалася на те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував вимоги ч. 3 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , а саме, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, то державний виконавець не пізніше наступного робочого дня із дня повернення виконавчого документа, виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленого цим Законом, тому суд у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права дійшов помилкового висновку про скасування постанови державного виконавця.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем при виконанні заочного рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 серпня 2015 року щодо звернення на предмет іпотеки по виконавчому провадженню кошти не стягувалося, майно не поверталося та не передавалось стягувачу, і цей факт скаржником не спростовується і не оскаржується, тому висновок районного суду про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору є правомірним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи скаргу та скасовуючи постанову головного державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2, оскільки ним не здійснено дії з фактичного виконання рішення суду.

З даним висновком суду колегія суддів погоджується, як таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Так при розгляді вказаної скарги судом першої інстанції було встановлено, що заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 серпня 2015 року позов ПАТ Європейський газовий банк задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ТОВ Еліт союз ЛТД перед ПАТ Європейський газовий банк за Кредитним договором № 726-300713 від 30.07.2013 р., в розмірі 73 030 171 гр. 37 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку загальною площею 21,7670 га, що розташована в Київській області, Макарівський район, Макарівська селищна рада, кадастровий номер: НОМЕР_1, що належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 25.02.2008 року Управлінням земельних ресурсів у Макарівському районі та встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження за ціною, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій.

До моменту реалізації Предмету іпотеки відповідно до ст.34 Закону України Про іпотеку предмет іпотеки передати в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому рішенням суду до ПАТ Європейський газовий банк .

28 жовтня 2015 року Макарівським районним судом Київської області стягувачу у вказаній справі ПАТ Європейський газовий банк було видано виконавчий лист. (а.с.72)

20 липня 2016 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. було відкрито виконавче провадження №51721385 щодо виконання вказаного судового рішення, про що винесено постанову. (а.с.144,145)

26 квітня 2017 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. по вказаному виконавчому провадженню було винесено постанову, якою виконавчий лист №370/1075/15 виданий 28 жовтня 2015 року був повернутий стягувачу згідно до поданої ним заяви. (а.с.146,147).

Цього ж дня Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. по вказаному виконавчому провадженню було винесено постанову, якою стягнуто з боржника у справі ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 7303017,13 грн. ( а.с. 148).

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 Закону внормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 42 Закону, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби і стягується з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Окрім цього, 15 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/1587/13 вказав, що у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження від 26.12.2003 року роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово .

Таким чином, доводи представника відділу ДВС про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того, чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби, колегія суддів вважає таким що суперечить вищезазначеним нормам чинного Закону України Про виконавче провадження .

Аналіз вищенаведених норм Закону України Про виконавче провадження дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є або фактичне виконання судового рішення, або вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується в розмірі 10% з фактично стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем було повернуто виконавчий лист без виконання за заявою стягувача.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що державним виконавцем не було здійснено дій примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на майно боржника на користь стягувача за виконавчим листом, а тому у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, постановлену із повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та без порушення судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 27, 37, 40, 42 Закону України Про виконавче провадження , ст. 368, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв