Постанова

від 29.08.2018 по справі 526/2493/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/2493/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2045/18Головуючий у 1-й інстанції Горошко А. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегія суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року, ухваленого у складі головуючого судді Горошко А.М.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства Доленка Василя Григоровича Колос , третя особа: Відділ Держгеокадастру у Гадяцькому районі Полтавської області, про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним з моменту вчинення (укладення) договір оренди земельної ділянки, площею 3,20 га, укладений у 2011 року між ним та СФГ Доленка В.Г. Колос та зобов'язати відповідача повернути йому вказану земельну ділянку.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 липня 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року ухвалу апеляційного суду від 19 липня 2018 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно застосував позовну давність, оскільки із такою заявою до суду відповідач не звертався.

У запереченні на апеляційну скаргу представник СФГ Доленка В.Г. Колос спростовує доводи апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

До повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги належить скасування рішення повністю або частково з ухваленням у відповідній частині нового рішення або зміна рішення (пункт другий частини першої статті 374 ЦПК).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту четвертого частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 14 березня 2005 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,20 га, що розташована на території Малопобиванської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Згідно оспореного договору оренди земельної ділянки орендодавець ОСОБА_2 передав у строкове платне користування орендарю СФГ Доленка В.Г. Колос належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,20 га., на строк до 31 грудня 2018 року.

Відповідно до пункту 42 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі Полтавської області 24 квітня 2012 року за № 532040004002205.

Земельна ділянка передана орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач ОСОБА_2 вказував, що спірний договір та акт приймання-передачі земельної ділянки підписаний не ним, а іншою особою, а також те, що у спірному договорі відсутні такі істотні умови, як дата його укладення та строк дії, не визначено строки внесення орендної плати, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що в сукупності дає підстави вважати, що договір оренди землі укладений та зареєстрований з порушенням норм законодавства.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у спорі, що згідно частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погодитись не може з огляду на наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В позовній заяві позивач ОСОБА_2 вказував, що про порушення свого права він дізнався лише у 2015 році та, звернувшись до відповідача, отримав спірний договір оренди разом з актом приймання-передачі земельної ділянки.

Факт отримання орендної плати протягом 2011-2015 років не свідчить про те, що позивачу було відомо про наявність спірного договору оренди землі.

В ході судового розгляду справи відповідачем не спростовані вказані доводи позивача.

З позовом до суду ОСОБА_2 звернувся 26 листопада 2015 року - в межах трирічного строку позовної давності з моменту коли довідався (міг довідатись) про порушення свого права, а тому висновки суду першої інстанції про застосування позовної давності є помилковими.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За нормами статей 792 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України Про оренду землі договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6, статті 35 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 203, частини другої статті 207 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Статтями 12, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Стаття 79 ЦПК України містить вимогу щодо достовірності доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2016 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Сумського НДЕКЦ МВС України.

Згідно висновку експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 19/119/6-6/77е від 09 лютого 2017 року підписи від імені орендодавця на спірному договорі оренди земельної ділянки площею 3,20 га. та акті приймання-передачі земельної ділянки в оренду виконані не ОСОБА_2, а ОСОБА_4

Даний висновок експерта відповідає вимогам статей 77, 78, 79 ЦПК України щодо належності, допустимості та достовірності доказів і відповідачем в установленому порядку не спростований.

За нормами статей 316, 317, 319 ЦК України лише власнику належить право розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Беручи до уваги відсутність повноважень ОСОБА_4 на вчинення від імені ОСОБА_2 правочину щодо спірної земельної ділянки, укладений з СФГ Доленка В.Г. Колос договір оренди земельної ділянки площею 3,20 га. не можна визнати таким, що відповідає волевиявленню однієї із сторін правочину.

Даний договір є недійсним в силу вимог частини третьої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України та відповідно до частини першої статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Факт отримання позивачем орендної плати не спростовує факту непогодження ним в установленій формі умов оспорюваного договору.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з наведеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини другої, частини тринадцятої статті 141 ЦПК України з СФГ Доленка В.Г. Колос на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 487,20 грн. та 535,92 грн. відповідно та витрати, пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи № 19/119/6-6/77е від 09 лютого 2017 року, у розмірі 2250,24 грн., а всього - 3273,36 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства Доленка Василя Григоровича Колос - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,20 га, що розташована на території Малопобиванської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством Доленка Василя Григоровича Колос та зареєстрований у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі Полтавської області 24 квітня 2012 року за № 532040004002205.

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство Доленка Василя Григоровича Колос повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,20 га, що розташована на території Малопобиванської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Доленка Василя Григоровича Колос на користь ОСОБА_2 3273 грн. 36 коп. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя: С.Б. Бутенко

Судді: /підписи/ О.В. Прядкіна

Л.М. Хіль

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.Б. Бутенко