Рішення

від 28.08.2018 по справі 920/208/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.08.2018 Справа № 920/208/18 м. Суми

За позовом Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго , м Суми

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Харківська 12 , м. Суми

про врегулювання розбіжностей

Суддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 10-19/17-Д/112 від 19.06.2018)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 18.05.2018)

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

У судовому засіданні 02.08.2018 оголошувались перерви до 16.08.2018 та до 28.08.218.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить суд врегулювати розбіжності по договору про постачання електричної енергії №1613274 від 19.01.2018, виклавши спірні: пункт 4.2.5 Договору, абзац 3 пункту 2 додатку 4 до Договору, пункт 9 додатку 4 до Договору та додаток 1 до Договору в редакції ПАТ Сумиобленерго , зазначеній в пункті 1 прохальної частини позовної заяви, а також покласти на відповідача судові витрати.

21.05.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву б/н від 18.05.2018.

06.06.2018 за вх. № 4259 позивач подав до суду відповідь на відзив від 01.06.2018.

Розгляд справи по суті розпочато 16.08.2018.

Представник позивача у вступному слові при розгляді справи по суті позовні вимоги та відповідь на відзив підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у вступному слові підтримав поданий ним відзив на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 Розгляд справи по суті Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши подані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 57-09/565 від 22.01.2018 позивач направив відповідачу два примірники проекту договору № 1613274 від 19.01.2018 про постачання електричної енергії разом із додатками.

Згідно з відміткою на листі, останній отриманий головою ОСББ Харківська 12 ОСОБА_4 23.01.2018.

Листом від 11.02.2018 за № 42 відповідач повернув позивачу договір про постачання електричної енергії № 1613274 від 19.01.2018, підписаний з протоколом розбіжностей від 11.02.2018 щодо пунктів 4.2.5, 4.4, абз. 5 п. 5.5, пп.3 п. 6.1.3, пп. 6 п.6.1.3 договору, рідку № 1 Додатку № 1 до договору, Додатку № 3.1 до договору, Додатку 3.2 до договору, абз. 3 п. 2, п.п. 4-10 Додатку № 4 до договору, Додатку № 7 до договору.

Позивачем були розглянуті розбіжності до договору, а також додатків до договору та листом № 57-06/1570 від 19.03.2018 направлено відповідачу протокол узгодження розбіжностей від 16.03.2018 до договору з додатком № 1 до протоколу узгодження розбіжностей, який в свою чергу є Додатком № 1 до договору, з обґрунтуванням підстав викладення спірних пунктів договору, Додатку № 4 до договору, а також Додатку № 1 до договору в редакції позивача.

Відповідачем не було повернуто на адресу позивача підписаного протоколу узгодження розбіжностей та Додатку № 1 до договору, а також не надійшло жодної письмової відповіді щодо результатів розгляду даного протоколу узгодження розбіжностей.

Таким чином, між сторонами врегульовано умови п. 4.4 договору, абзац 5 п. 5.5 договору виключено з тексту договору, врегульовано підпункти 3 та 6 п. 6.1.3 договору. Також, врегульовано питання щодо додатку № 3.1 до договору Перелік та дані комерційних обліків засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію Споживачу , додатку № 3.2 до договору Перелік та дані комерційних обліків засобів обліку субспоживачів та додатку № 7 до договору Схема електропостачання об'єкта Споживача № 1 . Виключено з додатку № 4 до договору пункти 4, 5, 6, 7, 8, 10 згідно протоколу розбіжностей.

Відповідно, залишились неврегульованими наступні пункти договору та додатку № 4 до договору щодо яких виникли розбіжності: пункт 4.2.5 договору, абзац 3 пункту 2 додатку № 4 до договору та п. 9 додатку № 4 до договору, а також додаток № 1 до договору Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії Споживачу та субспоживачу .

27.03.2018 позивач звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей по договору № 1613274 від 19.01.2018 про постачання електричної енергії.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про електроенергетику , п. 1.3., п. 1.6. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом. Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3 Правил) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Слід зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення ОСББ, вступу до нього.

Таким чином, власники квартир і виділених нежитлових приміщень, щодо яких оформлено право власності на певну особу (певних осіб) (далі - виділені нежитлові приміщення), у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна в ньому. При цьому чинним законодавством України не передбачено оформлення окремого документа щодо права власності на спільне майно багатоквартирного будинку.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до положень статей 4 та 6 вказаного Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

ОСОБА_1 може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут.

Статтями 3 та 7 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено, що діяльність ОСББ здійснюється на основі статуту, який складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з положеннями статті 12 даного Закону управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління.

Враховуючи вищенаведене, факт створення в багатоквартирному будинку ОСББ є підтвердженням факту надання власниками квартир та виділених нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку повноважень ОСББ щодо управління, утримання і використання спільного майна цього багатоквартирного будинку.

Разом з тим взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (із змінами).

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення) (абзац другий пункту 1.1 ПКЕЕ).

Пунктами 5.5, 5.6, 5.7 Правил визначено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування постачальника електричної енергії та споживача; 2) місце і дату укладення Договору про постачання електричної енергії; 3) договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно); 4) величини дозволеної та приєднаної потужності; 5) клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо; 6) режим роботи електроустановки споживача. У разі укладення одного договору про постачання електричної енергії за двома або більше об'єктами споживача значення величин дозволеної та приєднаної потужності, режим роботи електроустановок споживача визначаються за кожним з об'єктів споживача; 7) значення показників якості електричної енергії (ПЯЕ); 8) узгоджений рівень надійності електропостачання (за категорією надійності); 9) порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (у разі приєднання електроустановок споживача безпосередньо до мереж постачальника електричної енергії за регульованим тарифом); 10) режими постачання, розрахунковий облік споживання електричної енергії та величини потужності, контролю показників якості електричної енергії, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію; 11) порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин; 12) заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті енергії та потужності в енергосистемі; 13) відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування; 14) зобов'язання сторін у разі порушення договірних величин; 15) порядок зняття показів розрахункових засобів обліку, порядок надання та підтвердження інформації щодо даних розрахункового обліку електричної енергії, порядок та строки проведення розрахунків; 16) строк дії договору; 17) умови та порядок розірвання договору; 18) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії є: 1) акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо); 3) схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання; 4) повідомлення про граничні величини споживання електричної потужності та години контролю максимального навантаження енергосистеми; 5) за необхідності до договору про постачання електричної енергії додаються: а) акти екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача; б) порядок розрахунку технічних втрат електричної енергії в електричних мережах; в) перелік випадків, коли постачання електричної енергії може бути обмежене споживачу, та порядок обмеження.

У разі укладення договору про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання (субспоживачів або електропередавальних організацій), у ньому зазначаються додатково такі умови: 1) відомості про приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання та їх власників; 2) обсяги передачі електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання; 3) порядок припинення електропостачання субспоживачів у передбачених цими Правилами випадках; 4) порядок розрахунку втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов'язаних з передачею електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання; 5) порядок розрахунку балансу електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача); 6) порядок передачі даних про обсяги переданої електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання, у тому числі у випадках порушення розрахункового обліку електричної енергії у цих суб'єктів господарювання; 7) підпункт 7 пункту 5.7 виключено.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей по договору з дотриманням строку визначеного ст. 181 Господарського кодексу України.

Спірними, згідно з позовною заявою, протоколом узгодження розбіжностей від 16.03.2018 залишились редакції наступних пунктів договору: пункт 4.2.5 договору, абзац 3 пункту 2 та пункт 9 додатку № 4 до договору, а також додаток № 1 до Договору.

Підпункт 4.2.5 позивач пропонував викласти у наступній редакції: Споживач, який має на обслуговуванні житловий фонд, несе відповідальність за наявність та збереження приладів обліку електричної енергії: загальнобудинкового, освітлення місць загального користування, енергозабезпечення ліфтів та насосів підкачки води, лічильників димовидалення та пожежогасіння, поквартирних, встановлених в електрощитових на сходових клітинах житлових будинків, а також пломб на всіх перелічених лічильниках, згідно з додатками 3.1, 3.2, 11 до Договору .

Відповідач, у свою чергу, запропонував виключити зазначений пункт із тексту договору.

Позивач свою вимогу щодо включення спірного пункту до договору обґрунтовує положеннями п. 3.2 Правил, згідно з яким відповідальною за технічний стан засобів обліку є організація, на балансі якої вони перебувають, або оператор засобів комерційного обліку (електропередавальна організація або інша організація) на підставі відповідного договору та п. 3.3 Правил, яким передбачено відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб.

Пунктом 3.3 Правил визначено, що відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Згідно підпункту 26 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.

Таким чином, обов'язковою умовою для притягнення споживача до відповідальності за незбереження цілісності пломб на засобах обліку електроенергії є наявність акту про пломбування, що не було враховано позивачем у спірному пункті договору.

Відповідно до пункту 11 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357 (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), відповідальність за збереження засобів обліку, встановлених у квартирі, на інших об'єктах побутового споживача, та пломб на них несе побутовий споживач.

Як вбачається зі змісту договору про постачання електричної енергії №1613274 від 19.01.2018 сторони врегулювали у п. 4.2.3 наслідки пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку.

Крім зазначеного, даний пункт договору відсутній у Типовому договорі, затвердженому Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996.

Відтак, суд дійшов висновку про виключення з договору № 1613274 від 19.01.2018 підпункту 4.2.5.

Позивач вважає за необхідне залишити додаток № 1 до договору у запропонованій ним редакції, посилаючись на п. 4.2., п. 5.5. Правил.

Відповідач, згідно з протоколом розбіжностей, пропонує за текстом додатку у таблиці даних по кожному стовпчику Назва розрахункового періоду та Разом цифровий показник замінити словами без обмежень , вказуючи на те, що вимога позивача про встановлення обсягів споживання електричної енергії при наявності норм Правил, що передбачають визначення таких обсягів за фактичними показами засобів обліку електричної енергії є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

ОСОБА_1 створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (ст. 4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ).

Відповідно до статті 22 вказаного Закону об'єднання оплачує електричну енергію за цінами (тарифами), встановленими для населення.

Тариф на електроенергію для ОСББ встановлений постановою НКРЕКП від 26.02.2015 № 220 як такий, що відпускається населенню, в якій зазначено, що оплата у багатоквартирному будинку здійснюється за електричну енергію, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків.

Відповідно до п. 12.16 ПКЕЕ до населення та населених пунктів у частині використання електричної енергії на комунально-побутові потреби не застосовуються нарахування підвищеної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною обсягу електричної енергії та між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності.

З приводу зазначеного питання в листі від 29.11.2016 №12856/20.2/7-16 НКРЕКП надано роз'яснення, що до ОСББ не можуть бути застосовані вимоги енергопостачальної компанії щодо здійснення оплати за перетікання реактивної електроенергії, а також, оскільки обсяги споживання електричної енергії не лімітуються, до таких споживачів не можуть бути застосовані штрафні санкції у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії (потужності).

Враховуючи наведені правові норми та оскільки розмір і інтенсивність споживання електричної енергії залежить від мешканців будинку, тобто від населення в розумінні ПКЕЕ, суд дійшов висновку, що у додатку № 1 до договору необхідно вказати обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії - без обмежень , як про те зазначав відповідач.

Суд також враховує, що додаток № 1 до договору в редакції відповідача не порушує норми ПКЕЕ та частини 4 статті 180 Господарського кодексу України, оскільки не передбачає його виключення, а лише змінює розмір обсягів постачання електроенергії з цифрового на без обмежень , а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Абзац 3 п. 2 додатку № 4 до договору позивачем викладено у наступній редакції: Сума коштів, які має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді активну електричну енергію визначається наступним чином:

- період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору .

Відповідач запропонував змінити вказаний абзац п. 2 додатку № 4 до договору та викласти в іншій редакції, яка наведена в протоколі розбіжностей: Сума коштів, які має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді активну електричну енергію визначається наступним чином:

- обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідний їм обсяг електричної енергії .

Позивач посилається на те, що схема визначення величини коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, наведена в абзаці 3 п. 2 додатку № 4 до договору у редакції ПАТ Сумиобленерго , повністю відповідає схемі, передбаченій абзацом 4 п. 6.12 Правил користування електричною енергією.

Відповідно до п. 6.12 Правил величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається постачальником електричної енергії за однією з таких схем:

сума добутків величин обсягів споживання електричної енергії, визначених за даними (протоколами) автоматизованої системи обліку, на величини відповідних тарифів;

обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідний їм обсяг електричної енергії;

період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на початок або кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору (крім населених пунктів).

Обрана схема обов'язково зазначається у договорі і не може бути змінена до закінчення терміну дії договору або внесення до договору в установленому порядку відповідних змін.

Проаналізувавши вказаний пункт Правил, суд зазначає, що позивач при виборі схеми оплати використав найбільш несприятливу для відповідача як до неприбуткової організації, оскільки за такою схемою відповідач змушений оплачувати спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію у разі збільшення її вартості за збільшеними тарифами.

Таким чином, враховуючи принципи справедливості та збалансованості, суд дійшов висновку про викладення абз. 3 п. 2 додатку № 4 до договору у редакції, наведеній відповідачем у протоколі розбіжностей, оскільки така редакція цілком відповідає положенням п. 6.12 Правил користування електричною енергією та не погіршує становище відповідача у разі збільшення вартості електричної енергії протягом розрахункового періоду.

Пункт 9 Додатку 4 позивач пропонує викласти у наступній редакції: У разі несвоєчасної оплати обумовлених цим додатком до Договору платежів, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках .

Відповідач у протоколі розбіжностей пропонує змінити цей пункт додатку № 4 до договору, а саме - зменшити розмір пені (з подвійної облікової ставки НБУ та 50% облікової ставки НБУ), яка підлягає нарахуванню за порушення строків оплати спожитої електроенергії.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів організацій та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Розмір пені, встановлений у підпункті 4.2.1 Договору не передбачає додаткового отримання коштів позивачем - ПАТ Сумиобленерго , а лише виступає забезпеченням належного виконання зобов'язань з боку споживача. До того ж, як вбачається з протоколу розбіжностей, розмір пені, визначений у даному пункті, не викликав зауважень відповідача, відповідач просить змінити розмір пені лише у п. 9 додатку № 4 до договору, не вносячи при цьому змін до самого договору.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі наведеного, суд вважає правомірним викладення пункту 9 Додатку 4 до договору про постачання електричної енергії у редакції, запропонованій позивачем, оскільки такі умови нарахування пені відповідають положенням цивільного та господарського законодавства та жодним чином не становлять у невигідне становище відповідача, а є лише превентивною мірою для запобігання випадкам прострочення оплати за спожиту електроенергію.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, суд до уваги не приймає, оскільки його твердження стосовно викладення п. 4.2.1 договору у протоколі розбіжностей у редакції відповідача та відсутність заперечень з боку позивача щодо цього пункту у протоколі узгодження розбіжностей, наданих останнім, повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з п. 9.8, п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору; у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору , а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині. Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.

З урахуванням вказаного, суд викладає у резолютивній частині рішення спірні пункти договору.

Виходячи з фактичних обставин справи, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати покладаються на сторін порівну, позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 881 грн. 00 коп. відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 185, 232-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Спірні пункти договору про постачання електричної енергії № 1613274 від 19.01.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго та ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Харківська 12 вважати укладеними у наступній редакції:

1) Пункт 4.2.5 договору № 1613274 від 19.01.2018 виключити.

2) Абзац 3 пункту 2 додатку № 4 Порядок розрахунків до договору №1613274 від 19.01.2018 викласти у наступній редакції:

Сума коштів, які має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді активну електричну енергію визначається наступним чином:

- обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідний їм обсяг електричної енергії .

3) Пункт 9 Додатку 4 Порядок розрахунків до договору № 1613274 від 19.01.2017 викласти у наступній редакції:

Уразі несвоєчасної оплати обумовлених цим додатком до Договору платежів, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках .

4) Додаток 1 до договору про постачання електричної енергії № 1613274 від 19.01.2018 Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії Споживачу та субспоживачу вважати укладеним на умовах поданого Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго проекту додатку, за виключенням цифрових показників щодо очікуваного обсягу постачання електричної енергії у таблиці по кожному стовпчику Назва розрахункового періоду та Разом та заміни цифрових показників словами без обмежень ;

3. В іншому відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Харківська 12 (40035, м. Суми, вул. Харківська, 12; код ЄДРПОУ 41403864) на користь Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул. Прокоф'єва, 9; код ЄДРПОУ 23293513) 881 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 31.08.2018.

Суддя В.Л.Котельницька