Ухвала

від 29.08.2018 по справі 161/1961/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1961/17 Провадження № 11-кп/773/222/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія: ч. 1 ст. 175 КК України Доповідач: ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний судВолинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Володимир-Волинський Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , із вищою освітою, одруженого, працює, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 175 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень із позбавленням права обіймати керівні посади підприємств на строк 2 (два) роки.

Звільнено ОСОБА_7 від покарання за закінченням строків притягнення до відповідальності.

Заявлений позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті вимог відмовлено за відсутністю для цього підстав.

Позовну вимогущодо проведення індексації ціни позову за спірний період з листопада 2008 року залишено без розгляду.

ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи керівником підприємства директором приватного підприємства «Антон-Інвест», що у с. Зміїнець, вул. Шкільна, , Луцького району Волинської області, умисно, безпідставно не виплатив заробітну плату ОСОБА_9 більш як за один місяць,а саме за період роботи з листопада 2008 року до березня 2010 року, в сумі 8 015 гривень 16 коп.

Не оспорюючи доведеності винуватості, правильності кваліфікації дій обвинуваченого та фактичних обставин кримінального провадження, потерпілий просить змінити вирок в частині вирішення цивільного позову. Посилається на те, що судом невмотивовано відмову у задоволенні на його користь матеріальної шкоди. Просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду у сумі 32654 гривень 43 коп. та моральну шкоду у сумі 10000 гривень.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, потерпілого, який підтримав апеляцію у повному обсязі та просив її задовольнити,прокурора, обвинуваченого та його захисника, які її заперечили, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Положеннями ст. 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбаченнях цією статтею.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у безпідставній невиплатізаробітної платигромадянам більшяк заодин місяць,вчиненій умиснокерівником підприємстванезалежно відформи власності, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 175 КК України є правильними та ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

На думкусуду апеляційноїінстанції,стягнення матеріальноїшкоди зобвинуваченого накористь потерпілого, останнім не обґрунтовано.

Під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що 23 квітня 2013 року Апеляційним судом Волинської області прийнято рішення, яким повністю задоволено заявлений цивільний позов ОСОБА_9 про вирішення стягнення на його користь з ПП «Антон-Інвест», а саме заборгованості по заробітній платі в розмірі 8015 гривень 16 коп. та 32645 гривень 43 коп. середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні.

Оскільки в апеляційній скарзі потерпілий просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду у сумі 32654 гривень 43 коп., яка дорівнює сумі середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні, що уже стягнута з ОСОБА_7 за рішенням суду в цивільному порядку, апеляційний суд вважає подвійне стягнення не допускається.

На думку суду апеляційної інстанції, твердження потерпілої сторони про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, є необґрунтованими.

Розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом, у повній мірі відповідає обсягу та характеру, спричинених ОСОБА_9 психічних страждань, вимушених змін у його життєвих стосунках.

Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Законних підстав для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів, апеляційний суд не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді