Рішення

від 13.08.2018 по справі 826/3510/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2018 року 10:06 № 826/3510/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОРН" (01001, м. Київ,

вул. М. Грушевського, 10)

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116,

м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 13.10.2017 року.

за участю представників сторін:

представник позивача: Мельник С.В.

представник відповідача: Гайдай В.М.

Відповідно до частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13.08.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОРН" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.10.2017 p. №0053241404 та № 0053231404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 20.04.2018 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 14.05.2018 р.

В судовому засіданні 14.05.2018 р., Судом оголошена перерва на стадії підготовчого провадження до 29.05.2018 р.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 29.05.2017 р. розгляд справи відкладено до 03.07.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. у відпустці.

В судовому засіданні 03.07.2018 р., Судом оголошена про відкладення розгляду справи до 30.07.2018 р.

Так, в судовому засіданні 30.07.2018 р., Судом оголошена про закінчення підготовчого провадження та відкладення розгляду справи до 13.08.2018 р. та надання часу представнику Відповідача для ознайомлення з матеріалами справи.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Головного управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АЛКОРН" (код 40474630) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Агро Бізнес Груп" (код 39740991) за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 р.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 12.09.2017 р. № 618/26-15-14-04-03/40474630 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки Контролюючим органом встановлено наступні порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у серпні 2016 року на суму 1569687 гривень; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в серпні 2016 року на суму 10638 гривень.

На підставі висновків Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення 13.10.2017 р.: №0053241404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1962108,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 1569687,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 392421,75 грн.; №0053231404, яким зменшено розмір від'ємного значення на суму 10638,00 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями - рішенням, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Під час перевірки Контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ Алкорн здійснено документальне оформлення господарської операції за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки по ланцюгу постачання відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі від контрагентів ТОВ Дарлоу , ТОВ Драфт Консалтинг , ТОВ Саірус Люкс ) ідентифікованого товару (пшениця 2, 3 класу) на який ТОВ Агро Бізнес Груп виписано первинні документи на адресу ТОВ Алкорн , що вплинуло на задекларовані ТОВ Алкорн показники звітності з податку на додану вартість за серпень 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ "Агро Бізнес Груп" (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір поставки №18/08-16/1 від 18.08.2016 р. (надалі - Договір №18/08-16/1).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.3, п. 2.3 Договір №18/08-16/1, відповідно до умов цього Договору Продавець бере на себе зобов'язання поставляти Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його відповідно до умов цього Договору. Продавець гарантує, що він є сумлінним і єдиним власником Товару, а також те. що на Товар або його частину відсутні права або претензії третіх осіб (у тому числі Товар не є предметом застави і/або податкової застави, не перебуває під арештом, обтяженням і/або забороною, не є спільною власністю, право власності на Товар не оскаржується третіми особами, щодо Товару не ведуться судові розгляди, треті особи не мають права першочергової купівлі Товару, з третіми особами не укладені договори відчуження Товару, щодо Товару не видавались аграрні розписки). Товар повинен відповідати якісним показникам вказаним у Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (додаток 1 до Договору). Сторони домовились, що факт передачі Товару засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної на Товар. Асортимент, кількість, ціна та інші умови погоджується Сторонами у специфікації. Разом з партією Товару Продавець направляє Покупцю наступні супровідні документи на Товар: оригінал видаткової накладної на Товар. 2.3.1. Після отримання Товару (партії Товару), Покупець повинен підписати супровідні документи та передати Продавцю наступні документи: Підписаний та скріплений печаткою Покупця оригінал видаткової накладної на партію Товару.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: Додаток №1 (Специфікація №1) товар - Пшениця 2 класу врожаю 2016 року, кількість - 2500 тон, ціна без ПДВ одиниці товару - 3483,33 грн., ПДВ одиниці товару - 696,67 грн., ціна з ПДВ одиниці товару - 4180,00 грн., вартість товару з ПДВ 10450000,00 грн., місце поставки товару: Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22; Видаткові накладні: №360 від 31.08.2016 р. на загальну суму з ПДВ 200222,00 грн., №339 від 26.08.2016 р. на загальну суму з ПДВ 390412,00 грн., №338 від 25.08.2016 р. на загальну суму з ПДВ 221456,40 грн., №337 від 22.08.2016 р. на загальну суму з ПДВ 202562,80 грн., №382 від 03.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 111773,20 грн., №383 від 03.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 137020,40 грн., №403 від 07.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 119798,80 грн., №404 від 07.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 176145,20 грн., №405 від 07.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 181244,80 грн., №406 від 07.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 124647,60 грн., №418 від 08.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 148808,00 грн., №419 від 09.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 139333,90 грн., №420 від 09.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 147234,70 грн., №421 від 09.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 97114,00 грн., №422 від 10.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 136349,40грн., №423 від 10.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 142693,10грн., №428 від 10.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 124146,00грн., №429 від 11.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 134145,00грн., №430 від 11.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 130730,40грн., №431 від 11.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 125316,40грн., №432 від 12.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 124480,40грн., №435 від 12.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 124480,40грн., №438 від 13.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 116872,80грн., №437 від 13.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 119046,40 грн., №436 від 13.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 148222,80 грн., №439 від 14.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 119297,20 грн., №440 від 14.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 114448,40 грн., №441 від 14.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 123477,20 грн., №442 від 14.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 102242,80 грн., №443 від 14.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 124396,80 грн., №444 від 16.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 111522,40 грн., №495 від 16.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 114615,60 грн., №448 від 17.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 137271,20 грн., №449 від 18.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 13884,10 грн., №450 від 18.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 143374,00 грн., №460 від 19.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 138943,20 грн., №463 від 19.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 127657,20 грн., №464 від 20.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 115117,20 грн., №465 від 20.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 116287,60 грн., №466 від 20.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 138608,80 грн., №463 від 22.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 132840,40 грн., №473 від 23.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 130332,40 грн., №475 від 24.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 176320,40 грн., №476 від 24.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 145296,80 грн., №477 від 24.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 121554,40 грн., №487 від 24.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 137522,00 грн., №479 від 25.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 130165,20 грн., №480 від 25.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 145230,20 грн., №481 від 25.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 122223,20 грн., №488 від 25.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 123978,80 грн., №482 від 26.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 144962,40 грн., №483 від 26.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 118544,80 грн., №484 від 26.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 127657,20 грн., №485 від 26.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 177148,40 грн., №489 від 26.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 138692,40 грн., №490 від 26.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 132756,80 грн., №491 від 26.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 137020,40 грн., №492 від 27.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 142454,40 грн., №493 від 27.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 124564,00 грн., №497 від 27.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 129580,00 грн., №498 від 27.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 125567,20 грн., №499 від 28.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 131753,60 грн., №500 від 28.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 123477,20 грн., №501 від 28.09.2016 р. на загальну суму з ПДВ 118712,00 грн., №502 від 01.10.2016 р. на загальну суму з ПДВ 156499,20 грн., №505 від 05.10.2016 р. на загальну суму з ПДВ 132756,80 грн., №507 від 06.10.2016 р. на загальну суму з ПДВ 137940,00 грн., №506 від 05.10.2016 р. на загальну суму з ПДВ 126068,80 грн.; Товарно-транспортні накладні: №414880 від 31.08.2016 р., №414879 від 26.08.2016 р., №414878 від 26.08.2016 р., №414877 від 25.08.2016 р., №414876 від 22.08.2016 р., №414951 від 03.09.2016 р., №414952 від 03.09.2016 р., №414953 від 07.09.2016 р., №414954 від 07.09.2016 р., №414955 від 07.09.2016 р., №414956 від 07.09.2016 р., №414957 від 08.09.2016 р., №414958 від 09.09.2016 р., №414959 від 09.09.2016 р., №414960 від 09.09.2016 р., №414961 від 10.09.2016 р., №414962 від 10.09.2016 р., №414963 від 10.09.2016 р., №414965 від 11.09.2016 р., №414964 від 11.09.2016 р., №414966 від 11.09.2016 р., №414967 від 12.09.2016 р., №414968 від 12.09.2016 р., №414969 від 13.09.2016 р., №414971 від 13.09.2016 р., №414970 від 14.09.2016 р., №414972 від 14.09.2016 р., №414973 від 14.09.2016 р., №414974 від 14.09.2016 р., №414975 від 14.09.2016 р., №414976 від 14.09.2016 р., №414977 від 16.09.2016 р., №414978 від 16.09.2016 р., №414979 від 17.09.2016 р., №414980 від 18.09.2016 р., №414981 від 18.09.2016 р., №414982 від 19.09.2016 р., №414983 від 19.09.2016 р., №414984 від 20.09.2016 р., №414985 від 20.09.2016 р., №414986 від 20.09.2016 р., №414987 від 22.09.2016 р., №414988 від 24.09.2016 р., №414989 від 24.09.2016 р., №414990 від 24.09.2016 р., №414991 від 24.09.2016 р., №414992 від 24.09.2016 р., №414993 від 25.09.2016 р., №414994 від 25.09.2016 р., №414996 від 25.09.2016 р., №414995 від 25.09.2016 р., №414998 від 26.09.2016 р., №414999 від 26.09.2016 р., №415000 від 26.09.2016 р., №414997 від 26.09.2016 р., №415001 від 26.09.2016 р., №415002 від 26.09.2016 р., №415003 від 26.09.2016 р., №415004 від 27.09.2016 р., №415007 від 27.09.2016 р., №415007 від 27.09.2016 р., №415006 від 27.09.2016 р., №415008 від 28.09.2016 р., №415009 від 28.09.2016 р., №415010 від 28.09.2016 р., №415011 від 01.10.2016 р., №415012 від 06.10.2016 р., №415014 від 05.10.2016 р., №415013 від 05.10.2016 р.; Платіжні доручення: №38 від 30.08.2016 р. на загальну суму з ПДВ 6500000,00 грн., №32 від 25.08.2016 р. на загальну суму з ПДВ 2000000,00 грн. №31 від 19.08.2016 р. на загальну суму з ПДВ 1000000,00 грн.; Податкові накладні: від 19.08.2016 р. №22 на загальну суму з ПДВ 833333,33 грн., від 30.08.2016 р. №54 на загальну суму з ПДВ 5416666,67 грн., від 26.08.2016 р. №45 на загальну суму з ПДВ 1666666,67 грн. та інші документи, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що за рахунок вищевказаних господарських взаємовідносин Позивачем сформовано податковий кредиту розмірі 1583333,33 гривень.

Крім того, між Позивачем (Постачальник), з однієї сторони, та ТОВ Васильківхлібпродукт (Покупець), з іншої сторони, укладено Договорів поставки: №19/08-01 від 19.08.2016 р. та №07/09-01 від 07.09.2016р.

Відповідно до умов вищезазначених договорів поставки, укладених з ТОВ Васильківхлібопродукт , Позивач зобов'язувався поставити, а ТОВ Васильківхлібопродукт прийняти та оплатити шляхом здійснення 100 % передплати, пшеницю 2-го та 3-го класу (наділі - товар) за ціною в кількості і строки погоджені специфікацією (п. 2.1 Договорів).

Даними договорами визначено місце поставки товару за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 22, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 8 (п. 2.3 Договорів).

На виконання договорів поставки Позивачем поставлено, а ТОВ Васильківхлібопродукт прийнято та оплачено товар на загальну суму 9531374,00 грн. разом з ПДВ (в межах товару придбаного у ТОВ Агро Бізнес Груп ).

Заслуговує на увагу, що в вищезазначених товарно-транспортних накладних (наприклад: №414880 від 31.08.2016 р., №414879 від 26.08.2016 р., №414878 та інших) зазначено поставку товару (зерна) на адресу ТОВ Васильківхлібопродукт (Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 22 м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 8), що підтверджує подальшу реалізацію Позивачем отриманим від ТОВ Агро Бізнес Груп .

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах зазначено, який товар (послуги) отримувався, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір було укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Крім того, Суд зазначає, що Контролюючим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент Позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено Судом, на момент складання податкових накладних контрагент Позивача, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг (товар); в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких Позивач формував податковий кредит, та які знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Отже, висновки Відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагента Позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючи органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків .

Викладені Відповідачем аргументи для збільшення Позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою, тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Судом встановлено, що доводи Контролюючого органу ґрунтуються лише на аналізі взаємовідносин контрагента Позивача із іншими особами, інформація щодо чого наведена у акті про неможливість проведення зустрічних звірок, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин Позивача із цим підприємством. Разом з тим, правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими Позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення Позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин із Позивачем.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №816/3144/13-а (№К/9901/507/18).

Суд враховує позицію Верховного суду, висловлену у Постанові суду по справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018 р., зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого Позивача та контрагента (Позивача) за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок Контролюючого органу про порушення Позивачем є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №820/4428/17 (№К/9901/51373/18),

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог законодавства, а отже підлягають скасуванню та визнанню протиправним.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОРН" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10; код ЄДРПОУ 40474630) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.10.2017 p.: №0053241404 та № 0053231404.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОРН" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10; код ЄДРПОУ 40474630) судові витрати в сумі 25591,20 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня 20 копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук