Рішення

від 27.08.2018 по справі 826/5793/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 27 серпня 2018 року                      № 826/5793/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф гіпс донбас" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000035011 від 19.04.2017 , На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.         В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф гіпс донбас» (далі – позивач) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – відповідач), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19 квітня 2017 року №0000035011; - визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №1122 від 16 грудня 2016 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кнауф гіпс донбас» (код ЄДРПОУ 31279540). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав усі вимоги закону щодо отримання права на податковий кредит, а висновки акта перевірки не відповідають прямим вимогам закону, є необґрунтованими та не можуть стати підставою для здійснення нарахувань позивачу. Позивач повідомив, що крім власне податкових накладних, поставки товарів підтверджуються первинними, бухгалтерськими та іншими документами, а саме: документами, що посвідчують укладання договору; документи, що посвідчують виконання договору поставки; документи, що посвідчують якість продукції; документи, що підтверджують подальше використання придбаних товарів. На думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф гіпс донбас», будучи відокремленою юридичною особою, не може нести відповідальність за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади, зокрема, індивідуальний характер відповідальності, забезпечення доведеності вини. Мотивуючи позовні вимоги представник позивача також додатково стверджував, що сертифікати якості, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів та не мають значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Крім того, представник позивача стверджує, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки вказаний підпункт надає право проводити перевірку лише за умови виявлення недостовірності даних у податкових деклараціях платника, за результатами якої платнику направлений запит; платник не надав пояснення та їх документальні підтвердження на такий письмовий запит. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю. Представник податкового органу подав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що у позивача відсутні сертифікати якості на сировину і матеріали по взаємовідносинам ТОВ «Ікон Премум», ПП «Оптима», ТОВ «Укракрос», ТОВ «Укрпаллетпром». Також представник відповідача зазначив, що дії щодо реєстрації податкових накладних ТОВ «Ікон Преміум» не вчинялись, крім того відсутні документи, які підтверджували здійснення господарська операція, що фактично дає підстави вважати, що ТОВ «Ікон Преміум» не міг і не здійснював постачання піддонів та брусу. По контрагенту ТОВ «Укракрос» згідно інформаційних баз ДФС встановлено, що загальна чисельність працюючих складає 4 особи, а інформація про основні фонди відсутні. Крім того, по ТОВ «Меркурі Інновейшн» згідно даних ЄРПН зареєстровано податкові накладні від постачальників на придбання оргтехніки, електронних приладів, консультаційних та рекламних послуг. Контролюючий орган стверджує, що не є можливим встановити походження придбаних ТОВ «Кнауф гіпс донбас» товарів по ланцюгу їх постачання, адже ТОВ «Укрпаллетпром» та його постачальники не є виробниками піддонів та брусу, тому для їх реалізації їм необхідно було придбати піддони та брус. Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Зважаючи на клопотання представників сторін, а також враховуючи достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України на підставі повідомлення №12788/10/28-10-50-11-21 від 19 грудня 2016 року та наказу №1122 від 16 грудня 2016 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кнауф гіпс донбас» (код ЄДРПОУ 31279540) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень 2015 року, лютий 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «Укракрос» (код ЄДРПОУ 38484095) за лютий, квітень, травень 2015 року, ПП «Оптима» (код ЄДРПОУ 21784081) за червень 2015 року, ТОВ «Укрпаллетпром» (код ЄДРПОУ 34767626) за червень 2015 року, ТОВ «Ікон Преміум» (код ЄДРПОУ 38969510) за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №120/28-10-50-11-05/31279540 від 30 грудня 2016 року. Перевіркою встановлено порушення вимог: пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ 304  658 грн. та до завищення суми податку на додану вартість, яка сплачується до бюджету, а саме: за лютий 2014 року в сумі 92  294 грн., за лютий 2015 року у сумі 67  397 грн., за квітень 2015 року у сумі 63  736 грн., за травень 2015 року у сумі 27  593 грн., за червень 2015 року у сумі 53  638 грн. Вказані висновки ґрунтуються на тому, що формування активу ТОВ «Кнауф гіпс донбас» за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому) з його легалізацією за рахунок використання документів ТОВ «Укракрос», ПП «Оптима», ТОВ «Укрпаллетпром», ТОВ «Ікон Преміум», які фактично не здійснювали постачання. Тобто такі товари не постачались. Таким чином, в первинних документах, виписаних ТОВ «Укракрос», ПП «Оптима», ТОВ «Укрпаллетпром», ТОВ «Ікон Преміум» на ТОВ «Кнауф гіпс донбас» зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв'язку з чим податкові накладні не мають юридичної сили первинних документів і, як наслідок, ТОВ «Кнауф гіпс донбас» неправомірно сформовано регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів. 30 січня 2017 року відповідачем видано податкове повідомлення-рішення №0000025011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 380  822,50 грн., в т.ч. за основним платежем 304  658,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 76  164,50 грн. За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення Державна фіскальна служба України скасувала вказане податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ «Укракрос», ПП «Оптима», ТОВ «Укрпаллетпром», ТОВ «Ікон Преміум» та у відповідній частині штрафні санкції з вказаного податку. В подальшому, 19 квітня 2017 року Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000035011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38  438,75 грн., за основним платежем в сумі 30  751,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7  687,75 грн. Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 19 квітня 2017 року, а також наказом на проведення перевірки зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пп. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно положень п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 – 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 – 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість. З акта перевірки вбачається, що між ТОВ «Укрпаллетпром» (постачальник) та ТОВ «Кнауф гіпс донбас» (покупець) 20 квітня 2015 року укладено договір №К1/63/15 поставки сировини, матеріалів, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця піддон згідно сертифікатів якості макетів П-008 (1200*900), які є невід'ємною частиною договору, для використання в господарській діяльності товариства на умовах, визначених дійсним договором і Міжнародними правилами тлумачення торговий термінів (Інкотермс-2010). Відповідно до умов пункту 1.2 договору покупець зобов'язується прийняти у власність товар, який поставляється, і своєчасно оплатити його вартість у відповідності до умов розділу 4, 5 даного договору. Згідно з пунктом 2.1 договору у відповідності з заявками покупця сторони погоджують асортимент, кількість, а також терміни поставки. У відповідності до даного договору постачальник зобов'язується поставити при наявності відповідних заявок: піддонів згідно ТУ П-016 (1200*800) – 36000 шт., на суму 36000*54,05=1945800 грн.; піддонів згідно ТУ П-008 (1200*900) – 80000 шт., на суму 80000*55,20=4416000 грн., всього на суму без ПДВ – 6361800 грн. Пунктом 3.1 передбачено, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам нормативних документів (ДСТУ) та технічних умов (ТУ) на поставлений товар. При цьому, якість поставленого товару повинна підтверджуватись документом про якість (сертифікатом, паспортом, посвідчення), що супроводжують кожну партію товару. Відповідно до пункту 4.2 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України. Загальна сума до даного договору складає 7  634  160,00 грн., в т.ч. ПДВ 1  272  360,00 грн. Фактична сума дійсного договору складається із вартості поставленого товару згідно накладних в межах загальної суми договору. Пунктом 4.4 передбачено, що форма розрахунку покупця з постачальником безготівкова, шляхом перерахунку покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний постачальником в договорі. Розрахунок покупця з постачальником за поставлений товар здійснюється протягом 15 банківських днів з моменту поставки товару, і на основі оригіналів супровідних документів, що підтверджують відвантаження товару (ТТН, залізничних накладних, рахунки-фактури). На підтвердження виконання умов вказаного договору представник позивача надав видаткову накладну №20 від 05 червня 2015 року, видаткову накладну №21 від 08 червня 2015 року, видаткову накладну №22 від 09 червня 2015 року, видаткову накладну №25 від 20 червня 2015 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №108647 від 23 жовтня 2015 року, податкову накладну №20 від 05 червня 2015 року, податкову накладну №21 від 08 червня 2015 року, податкову накладну №22 від 09 червня 2015 року, податкову накладну №25 від 20 червня 2015 року, докази здійснення розрахунків за вказаним договором, ТТН №20 від 05 червня 2015 року, ТТН №21 від 08 червня 2015 року, ТТН №22 від 09 червня 2015 року, №25 від 20 червня 2015 року, сертифікат якості №00001 від 05 червня 2015 року, сертифікат якості №00002 від 08 червня 2015 року, сертифікат якості №00003 від 09 червня 2015 року, сертифікат якості №00004 від 20 червня 2015 року, карантинний сертифікат №75/12-038/ВК-454479 від 11 червня 2015 року, карантинний сертифікат №75/12-038/ВК-454490 від 04 червня 2015 року, карантинний сертифікат №75/12-038/ВК-454491 від 04 червня 2015 року, акт №75/12-038/000473-В фітосанітарного контролю підкарантинних матеріалів, об'єктів та транспортних засобів, а також відбору зрізків для фітосанітарної експертизи від 04 червня 2015 року, акт №75/12-038/000474-В фітосанітарного контролю підкарантинних матеріалів, об'єктів та транспортних засобів, а також відбору зрізків для фітосанітарної експертизи від 04 червня 2015 року, акт №75/12-038/000505-В фітосанітарного контролю підкарантинних матеріалів, об'єктів та транспортних засобів, а також відбору зрізків для фітосанітарної експертизи від 11 червня 2015 року. 21 грудня 2015 року між ТОВ «Кнауф гіпс донбас» (постачальник) та ICS «KNAUF-GIPS» SRL (покупець) укладено контракт на поставку №К7/174/15, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення в кількості 900  000 м2 – плита гіпсокартонна ГКПВ-Н2-НСЛК-2500*1200*12,5 вологостійка, 100  000 м2 плита гіпсокартонна ГКПВ-Н2-НСЛК-2500*1200*9,5 вологостійка, 20  000 м2 плита гіпсокартонна ГКПВ-Н2-НСЛК-2500*1200*12,5 вогнетривка по цінах згідно специфікацій, що являються невід'ємною частиною даного контракту. Відповідно до пункту 2.1 договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати ТУ У В.2.7-26.6-00290966-003:2010, підтверджуватись паспортом якості, виданим виробником товару. Згідно з пунктом 3.1 договору товар поставляється залізничним транспортом партіями у вагонах. Поставка товару здійснюється на умовах DAP-кордон ст.Мигилів-Подільський-екс. (у відповідності до правил Інкотермс-2010). Пункт переходу вказаний в залізничній накладній – ст. Могилів-Подільський-екс. Грузовідправник - ТОВ «Кнауф гіпс донбас» (п.3.2 договору). У відповідності до вимог пункту 3.3 договору постачальник забезпечує слідування з товаром наступних документів: упакувальний лист, сертифікат походження (СТ-1), паспорт якості, рахунок-фактуру, копію ГТД, залізничну накладну. Відповідно до пункту 4.3 договору загальна сума контракту на момент його укладення складає 818  200,00 євро. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано ВМД №700030000/2016/001533, МТТН №0765665, №0764859, №101569. Водночас, позивачем не надано до суду копії первинних документів стосовно взаємовідносин з ТОВ «Укракрос», ПП «Оптима» та ТОВ «Ікон Преміум», що унеможливлює надання судом оцінки правомірності формування податкового кредиту. При цьому, як вбачається з акту перевірки, податковим органом не наведено в акті перевірки жодних зауважень стосовно доказів виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Укракрос», ПП «Оптима» та ТОВ «Ікон Преміум». В той же час, посилання податкового органу на те, що ТОВ «Кнауф гіпс донбас» до перевірки не надано документи, що посвідчують якість товару, які є обов'язковими для підтвердження поставки товару згідно договору поставки сировини, матеріалів №К1/14/14 від 13 січня 2014 року не беруться судом до уваги з огляду на наступне. Посилання контролюючого органу в акті перевірки наявність окремих недоліків в оформленні первинних документів за умови неспростування самого факту господарських операцій із ТОВ «Укракрос», ПП «Оптима» та ТОВ «Ікон Преміум» не може бути підставою для висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку. Стосовно відсутності сертифікатів відповідності придбаної продукції, суд виходить з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством. Аналіз наведеної норми свідчить, що сертифікат відповідності продукції не є первинним документом, який фіксує та підтверджує здійснення платником податків господарської операції. Згідно з підпунктом 7 пункту 6 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №465/2011, перевірка наявності сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності такої продукції, якщо її внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації належить належить саме до повноважень Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів. Наведене свідчить, що органи Державної фіскальної служби України не вправі перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції інших органів виконавчої влади. Крім того, посилання в акті перевірки на відсутність ТТН та/або їх неправильне оформлення не береться судом до уваги, оскільки товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17. З урахуванням наведеного, суд виходить з наступного, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте протиправно та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано в ході перевірки надано всі необхідні первинні бухгалтерські та іншими документами. В частині оскарження позивачем наказу на проведення перевірки, суд виходить з наступного. Так, відповідно до вимог статті 62 Податкового кодексу України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Відповідно до п. 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Зокрема, п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. За правилами п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. При цьому, незважаючи на проголошену п. 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами пп 17.1.6 п. 17.1 статті 17 Податкового кодексу України. Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення. Зі змісту такого наказу вбачається, що він прийнятий, зокрема, на підставі пп. 78.1.4 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Відповідно, прийняттю такого наказу обов'язково має передувати процедура направлення платнику податків запиту контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію. В інакшому випадку контролюючий орган не має право приймати наказ про проведення перевірки на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Матеріали справи підтверджують надіслання контролюючим органом на адресу позивача запиту на надання копій первинних документів. За таких обставин, враховуючи, що позивачем не спростовано наявність законних підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки і правомірність її проведення відповідачем, що визначені пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, то суд вважає твердження представника позивача про незаконність перевірки безпідставними, а відтак відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Крім того, суд зазначає, що оскаржуваний наказ реалізовано шляхом проведення перевірки та складення за її результатами оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак такий наказ уже не породжує для позивача жодних наслідків та не може призвести до припинення або виникнення у позивача будь-яких прав або обов'язків. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення не виконано. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині. Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд – В И Р І Ш И В: 1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф гіпс донбас» задовольнити частково. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19 квітня 2017 року №0000035011. 3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф гіпс донбас» (код ЄДРПОУ 31279540) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996). Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук