Рішення

від 27.08.2018 по справі 826/20366/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2018 року № 826/20366/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Флексо Прінт Плюс до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008502207, №0008512207 від 11.12.2013 року,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Флексо Прінт Плюс (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач, замінено на належного Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві), у якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року №0008502207, №000851220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (податкове зобов'язання і штрафні санкції) на суму 633485 грн та грошового зобов'язання (податкове зобов'язання і штрафні санкції) з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 81756 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 р. позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 р. залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України погодився з мотивами та висновками судів попередніх інстанцій та Ухвалою від 20 серпня 2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України відхилив, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 р. - залишити без змін.

Постановою Верховного Суду України від 14 березня 2017 року ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.08.2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року та постанову Окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2017 р. справу за № 826/20366/13-а прийнято до свого провадження суддею Федорчуком А.Б. та призначено судове засідання на 28 серпня 2017 року.

Відповідно до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 28.08.2017 р. розгляд справи відкладено до 31.10.2017 року.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 31.10.2017 р. розгляд справи відкладено до 12.12.2017 р. у зв'язку з представників сторін в судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

В судовому засіданні 12.12.2017 року, Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції станом, яка була чинною на 12.12.2017 р.).

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Флексо Прінт Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатом перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки від 25.11.2013 р. №2434/26-58-22-07-17/33343497 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки Податковим органом встановлено наступні порушення: пп. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 533963 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України , п. 9.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 81756 грн., пп. 164.2.19 п. 164.2, пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині заниження податку на суму 7965 грн.

На підставі акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.12.2013 р.: № 0008502207, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 633485 грн., в тому числі за основним платежем 533963 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 99522 грн.; № 0008512207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81756 грн.

Скеровуючи справу на новий розгляд Верховний Суд України в Постанові від 14.03.2017 р. зазначив про неповноту та підхід до дослідження обставин справи, що спричинили поспішний висновок про реальність та товарність господарських операцій з ТОВ Броксид , вимагають повторного і більш ретельного дослідження господарських операцій ТОВ Флексо Прінт Плюс з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник), з іншої сторони, укладено ряд Договорів: №01/03 від 01.03.2011 р. (надалі - Договір №01/03) та №14/02/11 від 14.02.2011 р. (надалі - Договір №14/02/11).

Судом досліджено умови вищезазначених Договорів та встановлено, що за змістом вони є ідентичними, за виключенням п. 2.3, а отже не підлягають окремому дослідженню.

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 - п. 2.4, п. 3.1 Договорів, на умовах даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити Продукцію (папір самоклеючий ЕКО формату 250 мм) на умовах даного договору. Ціни на Продукцію вказуються у видаткових накладних. Основою для оплати Продукції є рахунки-фактури Постачальника, що оформлюються при кожному відвантаженні Продукції. Загальну суму цього Договору складає сума 100000,00 грн. (Сто тисяч грн. 00 коп.) (п. 2.3 Договору №01/03). Загальну суму цього Договору складає сума 200000,00 грн. (Двісті тисяч грн. 00 коп.) (п. 2.3 Договору №14/02/11). Покупець здійснює оплату за Продукцію протягом 60 календарних днів після отримання партії Продукції. Постачальник зобов'язується передати Покупцю Продукцію в строк встановлений та погоджений Сторонами в Заявці але не більше 30 календарних дня.

В підтвердження виконання умов Договорів Позивачем надано суду наступні документи: Видаткові накладні: №28/02.11 від 28.02.2011 р. на загальну суму без ПДВ 199995,25 грн., №01/03 від 01.03.2011 р. на загальну суму без ПДВ 99999,90 грн.; Банківська виписка: на суму 90000,00 грн. 31.03.2011 р., на суму 99999,90 грн. 31.03.2011 р., на суму 109995,25 грн. 30.03.2011 р., які містяться в матеріалах справи та досліджені Судом (стор. 168, 169, 176, 177, том І).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено - Вид діяльності ФОП ОСОБА_2: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 53.20 Інша поштова та кур'єрська діяльність; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури та заявки, які підтверджували відвантаження товару Позивачу та є обов'язковими у відповідності до п. 2.2, п.3.1 вищезазначених Договорів.

Крім того, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_5 (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір №04/10/10-01 від 04.10.2010 р. (надалі - Договір №04/10/10-01).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 - п. 2.4 Договору №04/10/10-01, на умовах даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити Продукцію (папір самоклеючий ЕКО формату 250 мм) на умовах даного договору. Ціни на Продукцію вказуються у видаткових накладних. Основою для оплати Продукції є рахунки-фактури Постачальника, що оформлюються при кожному відвантаженні Продукції. Загальну суму цього Договору складає сума 260000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп. Покупець здійснює оплату за Продукцію протягом 40 календарних днів після отримання партії Продукції. Постачальник зобов'язується передати Покупцю Продукцію в строк встановлений та погоджений Сторонами в Заявці але не більше 30 календарних дня.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду наступні документи: Видаткова накладна №126 від 04.10.2010 р. на загальну суму без ПДВ 259996,10 грн.; Банківська виписка: на суму 100000,00 грн. 24.11.2010 р., на суму 100000,00 грн. 24.11.2010 р., на суму 59996,10 грн. 24.11.2010 р., які містяться в матеріалах справи та досліджені Судом (стор. 163, 164, 180 том І).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено - Вид діяльності ФОП ОСОБА_5: Код КВЕД 51.90.0 ІНШІ ВИДИ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури та заявки, які підтверджували відвантаження товару Позивачу та є обов'язковими у відповідності до п. 2.2, п.3.1 вищезазначених Договорів.

Також, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_3 (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір №10/10-01 від 01.10.2010 р. (надалі - Договір №10/10-01).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 - п. 2.4 Договору №10/10-01, на умовах даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити Продукцію (папір самоклеючий ЕКО формату 250 мм) на умовах даного договору. Ціни на Продукцію вказуються у видаткових накладних. Основою для оплати Продукції є рахунки-фактури Постачальника, що оформлюються при кожному відвантаженні Продукції. Загальну суму цього Договору складає сума 260000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп. Покупець здійснює оплату за Продукцію протягом 40 календарних днів після отримання партії Продукції. Постачальник зобов'язується передати Покупцю Продукцію в строк встановлений та погоджений Сторонами в Заявці але не більше 30 календарних дня.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду наступні документи: Видаткова накладна №10/10-1 від 10.10.2010 р. на загальну суму без ПДВ 299999,70 грн.; Банківська виписка: на суму 100000,00 грн. 24.11.2010 р., на суму 119999,70 грн. 23.11.2010 р., на суму 80000,00 грн. 22.11.2010 р., які містяться в матеріалах справи та досліджені Судом (стор. 164, 165, 166, 181 том І).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено - Вид діяльності ФОП ОСОБА_3: Код КВЕД 01.41.0 НАДАННЯ ПОСЛУГ У РОСЛИННИЦТВІ; ОБЛАШТУВАННЯ ЛАНДШАФТУ (основний); Код КВЕД 26.15.0 ВИРОБНИЦТВО ТА ОБРОБЛЕННЯ ІНШИХ СКЛЯНИХ ВИРОБІВ; Код КВЕД 52.48.9 РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ ІНШИМИ НЕПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ, Н. В. І. Г.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури та заявки, які підтверджували відвантаження товару Позивачу та є обов'язковими у відповідності до п. 2.2, п.3.1 вищезазначених Договорів.

Між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_4 (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір №1 від 01.11.2010 р. (надалі - Договір №1).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 - п. 2.4 Договору №1, на умовах даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити Продукцію (папір самоклеючий ЕКО формату 250 мм) на умовах даного договору. Ціни на Продукцію вказуються у видаткових накладних. Основою для оплати Продукції є рахунки-фактури Постачальника, що оформлюються при кожному відвантаженні Продукції. Загальну суму цього Договору складає сума 495000,00 грн. (Чотириста дев'яносто п'ять тисяч грн. 00 коп.). Покупець здійснює оплату за Продукцію протягом 30 календарних днів після отримання партії Продукції. Постачальник зобов'язується передати Покупцю Продукцію в строк встановлений та погоджений Сторонами в Заявці але не більше 30 календарних дня.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду наступні документи: Видаткова накладна №11 від 01.11.2010 р. на загальну суму без ПДВ 494994,50 грн.; Банківська виписка: на суму 200000,00 грн. 20.12.2010 р., на суму 294994,50 грн. 20.12.2010 р., які містяться в матеріалах справи та досліджені Судом (стор. 167, 179 том І).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено - Вид діяльності ФОП ОСОБА_4: Код КВЕД 51.19.0 ПОСЕРЕДНИЦТВО В ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ ШИРОКОГО АСОРТИМЕНТУ (основний); Код КВЕД 74.13.0 ДОСЛІДЖЕННЯ КОН'ЮНКТУРИ РИНКУ ТА ВИЯВЛЕННЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ; Код КВЕД 74.87.0 НАДАННЯ ІНШИХ КОМЕРЦІЙНИХ ПОСЛУГ.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури та заявки, які підтверджували відвантаження товару Позивачу та є обов'язковими у відповідності до п. 2.2, п.3.1 вищезазначених Договорів.

Крім того, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник), з іншої сторони, укладено ряд Договорів: №2 від 01.08.2010 р. (надалі - Договір №2) та №24.01.11 від 24.01.2011 р. (надалі - Договір №24.01.11).

Судом досліджено умови вищезазначених Договорів та встановлено, що за змістом вони є ідентичними, за виключенням п. 2.3, а отже не підлягають окремому дослідженню.

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 - п. 2.4, п. 3.1 Договорів, на умовах даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити Продукцію (папір самоклеючий ЕКО формату 250 мм) на умовах даного договору. Ціни на Продукцію вказуються у видаткових накладних. Основою для оплати Продукції є рахунки-фактури Постачальника, що оформлюються при кожному відвантаженні Продукції. Загальну суму цього Договору складає сума 300184,43 грн. (Триста тисяч сто вісімдесят чотири 43 коп.) (п. 2.3 Договору №2). Загальну суму цього Договору складає сума 243516,00 грн. (Двісті сорок три тисячі п'ятсот шістнадцять грн. 00 коп.) (п. 2.3 Договору №24.01.11). Покупець здійснює оплату за Продукцію протягом 60 календарних днів після отримання партії Продукції. Постачальник зобов'язується передати Покупцю Продукцію в строк встановлений та погоджений Сторонами в Заявці але не більше 30 календарних дня.

В підтвердження виконання умов Договорів Позивачем надано суду наступні документи: Видаткові накладні: №31/01 від 31.01.2011 р. на загальну суму без ПДВ 243516,00 грн., №08-10 від 02.08.2010 р. на загальну суму без ПДВ 300184,43 грн.; Банківська виписка: на суму 80184,43 грн. 13.10.2010 р., на суму 90000,00 грн. 14.10.2010 р., на суму 130000,00 грн. 25.10.2010 р., на суму 243516,00 грн. 25.10.2010 р., на суму 109995,25 грн. 30.03.2011 р., які містяться в матеріалах справи та досліджені Судом (стор. 161, 162, 169, 178, 182 том І).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено - Вид діяльності ФОП ОСОБА_1: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 53.20 Інша поштова та кур'єрська діяльність; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури та заявки, які підтверджували відвантаження товару Позивачу та є обов'язковими у відповідності до п. 2.2, п.3.1 вищезазначених Договорів.

Крім того, Суд звертає увагу, що згідно видаткових накладних товар поставлено на загальну суму з ПДВ 543700,43 грн., а у відповідності до банківських виписок Позивачем сплачено товар в розмірі 653695,68 грн., таким чином товар поставлено на меншу ціну ніж сплачено.

В підтвердження виконання умов Договору між ТОВ Броксид та Позивачем, останнім надано суду наступні документи: Видаткові накладні: №РН-122801 від 28.12.2011 р. на загальну суму з ПДВ 66500,00 грн., №220208 від 22.02.2012 р. на загальну суму з ПДВ 113829,31 грн., №245 від 16.02.2012 р. на загальну суму з ПДВ 57954,50 грн., №012605 від 26.01.2012 р. на загальну суму з ПДВ 100520,00 грн.; Податкові накладні: від 28.12.2011 р. №211 на загальну суму з ПДВ 66500,00 грн., від 22.02.2012 р. №302 на загальну суму з ПДВ 56914,66 грн., від 21.02.2012 р. №292 на загальну суму з ПДВ 59614,66 грн., від 16.02.2012 р. №245 на загальну суму з ПДВ 57954,50 грн., від 26.01.2012 р. №209 на загальну суму з ПДВ 100520,00 грн.; Банківська виписка: на суму з ПДВ 56914,65 грн. 22.02.2012 р., на суму з ПДВ 56914,66 грн. 21.02.2012 р., на суму з ПДВ 57954,50 грн. 16.02.2012 р., на суму з ПДВ 100520,00 грн. 26.01.2012 р., на суму з ПДВ 66500,00 грн. 28.11.2011 р., які містяться в матеріалах справи та досліджені Судом (стор. 146 - 149, 151 - 159 том І).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначено - Вид діяльності ТОВ "БРОКСИД": Код КВЕД 51.19.0 ПОСЕРЕДНИЦТВО В ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ ШИРОКОГО АСОРТИМЕНТУ; Код КВЕД 51.53.2 ОПТОВА ТОРГІВЛЯ БУДІВЕЛЬНИМИ МАТЕРІАЛАМИ; Код КВЕД 72.10.0 КОНСУЛЬТУВАННЯ З ПИТАНЬ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ;

Код КВЕД 74.14.0 КОНСУЛЬТУВАННЯ З ПИТАНЬ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УПРАВЛІННЯ; Код КВЕД 51.90.0 ІНШІ ВИДИ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ (основний).

З аналізу матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що ТОВ "БРОКСИД" мав можливості надати послуги щодо продажу (поставці) товару (ПЕТ дроблений).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У взаємозв'язку із зазначеною правовою позицією слід послатися й на інші окремі положення, які регулюють спірні правовідносини.

Зокрема, за пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці &?у;…&? ;.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом пунктів 138.8, 138.4 статті 138 ПК собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, Відповідач посилається на обставини, які спростовують реальність господарських операцій з надання позивачу від ТОВ Броксид послуг.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу про порушення Позивачем положень законів ґрунтуються вироком Дарницького районного суду м. Києва від 01.02.2013 №1/753/193/13, яким встановлено, що ТОВ Броксид зареєстровано з метою прикриття незаконної діяльності.

Так, вироком Дарницького районного суду м. Києва встановлено, що ОСОБА_9 за попередньою змовою з невстановленими особами, 07.06.2011 року з метою прикриття незаконної діяльності в Печерському районі м. Києва державній адміністрації зареєстрував суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ Борксид (код ЄДРПОУ 37700428).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що всі первинні документи з боку контрагента Позивача ТОВ Борксид , зокрема договори про надання послуг, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, а також податкові накладні, протягом вказаного періоду були підписані від підприємства ОСОБА_9

Тобто у ТОВ Борксид , відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Вказані твердження не були спростовані представником Позивача у судових засіданнях, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування та формування валових витрат за відсутності належних розрахункових та інших документів.

З вищезазначених обставин вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента Позивача здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, господарські взаємовідносини між ТОВ Флеско Прінт Плюс та контрагентом є нереальними, та такими, що вчинені ними із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою.

Відповідно до частини 1 статті 202, частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені ним правочинів є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача про те, що зазначений контрагент позивача здійснював діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

В даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, докази того, що номінальний директор уповноважував на вчинення дій від імені товариства інших осіб на вчинення дій від імені товариства відсутні.

З огляду на викладене, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств та відповідною метою - учасників спірних операцій.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що така позиція податкового органу, з урахуванням принципу змагальності, жодним чином не була спростована ТОВ Флеско Прінт Плюс під час розгляду даної адміністративної справи.

Як зазначив Верховний суд України у своїй постанові від 14.03.2017 р. по справі № 21-2239а16, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Крім того, Суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду України, що викладена в у постановах від 05.03.2012 р. по справі № 21-421а11, від 22.09.2015 по справі № 21-887а15, від 01.12.2015 р. по справі № 21-3788а15, згідно яких податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 12.01.2016 у справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства Пласт до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи наявність вироку суду та зазначені вище обставини свідчать про відсутність реальної зміни у структурі активів позивача фактичного вчинення господарських операцій за укладеними договорами між ним та TOB Броксид .

Виходячи з наведеного у сукупності, Суд приходить до висновку, що в даному випадку Позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок зменшення бази оподаткування (витрати за податковим законодавством), одержання права на податкове вирахування (податковий кредит), одержання права на податкову пільгу. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Із системного аналізу вище викладених норм права та з'ясованих Судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Флексо Прінт Плюс до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008502207, №0008512207 від 11.12.2013 року є таким, що не підлягає задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративний позов Товариству з обмеженою відповідальністю Флексо Прінт Плюс (адреса: 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94-А; код ЄДРПОУ 33343497) відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук