Постанова

від 30.08.2018 по справі 757/18337/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/6134/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/18337/17-ц

30 серпня 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Волошиної В.М.

- Пікуль А.А.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Батрин О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп , третя особа Підприємство Сакумс Громадської організації Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій) Дарницького району м. Києва, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

29 березня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп , третя особа Підприємство Сакумс Громадської організації Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій) Дарницького району м. Києва, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп з метою отримання від останнього послуг щодо бронювання та придбання авіаквитків для здійснення авіа перельоту до країни В'єтнам. Загальна кількість подорожуючих 12 осіб. 29.12.2016 року позивачем на користь відповідача, для бронювання та придбання авіаквитків, було сплачено грошові кошти в розмірі 118 548 грн. та 12 січня 2017 року в розмірі 43 520 грн. Проте, відповідачем авіаквитки на групу 12 чоловік заброньовано та придбано не було. У зв'язку з чим, 20 лютого 2017 року він був вимушений укласти договір з Підприємством Сакумс на придбання авіаквитків до країни В'єтнам, вартість яких була на 55 332 грн. більша, ніж та, на яку він розраховував.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп свої зобов'язання за договором надання послуг не виконано, грошові кошти в добровільному порядку йому не повернено, то ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача в судовому порядку заборгованість на загальну суму 219 766,64 грн., що складається з: 118 548 грн. та 43 520 грн. грошових коштів сплачених для бронювання та придбання авіаквитків, 55 332 грн. завданих збитків (переплата за бронювання та придбання авіаквитків), інфляційних у розмірі 1620,68 грн., 3% річних у розмірі 745,96 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп , третя особа Підприємство Сакумс Громадської організації Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій) Дарницького району м. Києва, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості на загальну суму 219 766,64 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 подавапеляційну скаргу, в якій просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, судом неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Зазначає, що висновки суду 1-ї інстанції про те, що наявні в матеріалах справи розрахункові чеки від 29 грудня 2016 року та від 12 січня 2017 року не підтверджують отримання відповідачем від позивача грошових коштів є необґрунтованими, оскільки судом не надано жодної правової оцінки тому факту, що працівник Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп ОСОБА_5 на момент отримання від ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 118 548 грн. та в розмірі 43 520 грн. була офіційним працівником товариства, мала вільний доступ до офіційної печатки товариства та ключів, які надають можливість бронювати і придбавати авіаквитки. Видані ОСОБА_5 розрахункові чеки від 29 грудня 2016 року та від 12 січня 2017 року містять підпис посадової особи товариства, відтиск офіційної печатки товариства та оформлені не на бланках суворої звітності, а тому у суду 1-ї інстанції не було правових підстав застосовувати до спірних правовідносин положення Постанови Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні . Крім того, факт отримання посадовою особою товариства від ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 118 548 грн. та в розмірі 43 520 грн. також підтверджується поясненнями наданими ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження. Зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_5 діяла від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп та дійсно отримувала замовлення про придбання авіаквитків до В'єтнаму на ім'я позивача. Хибними є висновки суду 1-ї інстанції про те, що позивачем не ставиться питання про повернення внесених 29.12.2016 року та 12.01.2017 року сум у розмірі 118 548 грн. та у розмірі 43 520 грн., а лише щодо стягнення 55 332 грн. завданих збитків, оскільки зі змісту позовних вимог чітко вбачається, що сума позову становить 219 766,64 грн., що складається з: 118 548 грн. та 43 520 грн. грошових коштів сплачених відповідачу для бронювання та придбання авіаквитків, 55 332 грн. завданих збитків (різниця між внесеними на адресу відповідача коштами на бронювання та реально потраченими), інфляційних у розмірі 1620,68 грн., 3% річних у розмірі 745,96 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп проти доводів апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду 1-ї інстанції є невмотивованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи є безпідставними, оскільки із прохальної частини позову дійсно вбачається, що апелянт не просить суд повернути кошти по розрахунковим чекам, стягнути збитки (у вигляді різниці між однією ціною і ціною, за яку було придбано квитки), інфляційні нарахування і 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України. Натомість, позивач сформулював свої позовні вимоги двома прохальними пунктами: 1) стягнути заборгованість та 2) стягнути розмір сплаченого судового збору. Отже, формально з позиції ч. 2 ст. 264 ЦПК України, немає неточностей у твердженні суду про те, що позивач не просить суд повернути йому грошові кошти, які нібито були внесені на підставі двох спірних розрахункових чеків. Безпідставними є також посилання апелянта на те, що суд 1-ї інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин вимоги Постанови Національного банку України, оскільки апелянтом не взято до уваги, що в оскаржуваному рішенні суд зазначає, що чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку , а не розрахункові чеки. Суд 1-ї інстанції правомірно дійшов висновку, що чеки від 29 грудня 2016 року та від 12 січня 2017 року не відповідають встановленим законодавством формі і змісту та, як наслідок, не є розрахунковими документами, що підтверджують отримання відповідачем грошових коштів. Отже, судом правильно застосовані положення Постанови Національного банку України. Також, маніпулятивним є твердження апелянта про те, що в межах кримінального провадження містяться архівні файли щодо переписки з співробітником відповідача ОСОБА_5 стосовно придбання авіаквитків для поїздки до В'єтнаму . Ознайомившись із матеріалами кримінальної справи, відповідач відповідально стверджує, що ніяких переписок ОСОБА_5 щодо спірних правовідносин по цій справі в матеріалах кримінальної справи немає. Так само, в матеріалах кримінальної справи відсутні пояснення ОСОБА_5 про те, що вона нібито діяла від імені товариства і що робила замовлення авіаквитків до В'єтнаму на ім'я позивача. Ці твердження апелянта є голослівними і абсолютно нічим не підтверджені. Загалом, суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку, що відомості, які містяться в матеріалах кримінального провадження не є доказами у даній цивільній справі, відповідно до ст.82 ЦПК України, оскільки кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розслідування та відсутнє судове рішення, що встановлює обставини справи, котрі не потребують доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій та статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій та статус суддів , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_6 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп адвокат Гринь Олег Сергійович та Зелінський Олександр Борисович проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи без самостійних вимог Підприємства Сакумс Громадської організації Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій) Дарницького району м. Києва Притолюк Жанна Пилипівна в судовому засіданні також повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з'явилась, про день та час слухання справи судом повідомлялась у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомила, а тому колегія судів вважає можливим розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та Підприємством Сакумс БУЛО укладено договір з туристом про надання туристичних послуг №19/12/16, відповідно до якого Підприємство Сакумс взяло на себе зобов'язання за рахунок позивача забезпечити останньому надання туристичних послуг, які разом складають комплексний туристичний продукт. Умови та перелік замовлених туристичних послуг:

Назва туру: В'єтнам: груповий рекламний тур

Дати туру: 26.02 - 12.03.2013

Загальна кількість подорожуючих відповідно до заявки: 12 (Додаток № 1 до Договору) Країна: В'єтнам

Маршрут: Ханой - Хюе - Дананг - Хой Ан - Нячанг - Далат - Хошимін

Готель: згідно програми туру

Трансфер: аеропорт - готель - аеропорт

Розміщення в готелях: TWIN

Харчування: згідно програми туру

Медична страховка: ТДВ СК Індіго

Загальна вартість туристичних послуг становить 271707 грн.

За умовами цього договору придбання авіаквитків не входить в перелік послуг, що надається туроператором, турист здійснює придбання авіаквитків за власний рахунок, при цьому туроператор може надати послуги щодо організації придбання квитків .

З розрахункового чеку від 29 грудня 2016 року вбачається, щоОСОБА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп було внесено передоплату в розмірі 118 548 грн. за придбання авіаквитків Київ - Дубаї - Хошимін - Сайгон - Дубаї - Київ з 26.12.2016 року по 02.01.2017 року.

12 січня 2017 року ОСОБА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп було внесено передоплату в розмірі 43 520 грн. за придбання авіаквитків Дубаї - Ханой - Сайгон - Київ з 26.02.2017 року по 22.03.2017 року, що підтверджується розрахунковим чеком від 12.01.2017 року.

З матеріалів справи також вбачається, що 20.02.2017 року між ОСОБА_2 та Підприємством Сакумс Громадської організації Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій) укладено договір №20/02 відповідно до умов якого, у зв'язку з тим, що турист не придбав авіаквитки згідно умов договору №19/12/16 від 19.12.2016 року, сторони цього договору домовились, що виконавець, в порядку та на умовах, визначних цим договором, надає замовнику послуги по бронюванню авіаквитків за маршрутом м.Київ-м.Ханой-м.Хомішин-м.Київ з наступним їх викупом та передачею замовнику, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу.

За надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю суму згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Підписання акту здавання-приймання наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

З наявних в матеріалах справи рахунків-фактури вбачається, що 20.02.2017 року Підприємством Сакумс Громадської організації Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій) у Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична компанія Київський Супутник було придбано авіаквитки з датами вильоту 26.02.17- 12.03.17 року маршрутом Київ-Ханой -Хошимін-Станбул-Київ. Факт оплати авіаквитків підтверджується платіжними дорученнями №691 та №692 від 21.02.2017 року та №697 від 22.02.2017 року.

21.02.2017 року та 22.02.2017 року між Підприємством Сакумс Громадської організації Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій) та Товариством з обмеженою відповідальністю Туристична компанія Київський Супутник було підписано акти №ОУ-ОООО365, №ОУ-ОООО366, № .ОУ-ОООО367 здачі-прийняття робіт (надання послуг)щодо придбання авіаквитків з датами вильоту 26.02.17- 12.03.17 року маршрутом Київ-Ханой -Хошимін-Станбул-Київ.

21.02.2017 року Підприємством Сакумс Громадської організації Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій) ОСОБА_2виставлено рахунок-фактуру №9109 на оплату за надані туристичні послуги щодо придбання авіаквитків на загальну суму 312 600 грн.

23.03.2017 року між ОСОБА_2 та Підприємством Сакумс Громадської організації Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій) було підписано акт приймання - здавання наданих послуг у відповідності до умов договору №20/02 від 20.02.2017 року про надання послуг з придбання авіаквитків до країни В'єтнам.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп свої зобов'язання за договором надання послуг щодо придбання авіаквитків до країни В'єтнам не виконано, грошові кошти в добровільному порядку не повернено, то ОСОБА_2 звернувся до суду про стягнення в судовому порядку з відповідача заборгованості на загальну суму 219 766,64 грн., що складається з: 118 548 грн. та 43 520 грн. грошових коштів сплачених для бронювання та придбання авіаквитків, 55 332 грн. завданих збитків (переплата за бронювання та придбання авіаквитків), інфляційних у розмірі 1620,68 грн., 3% річних у розмірі 745,96 грн.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог суд 1-ї інстанції виходив з того, що розрахункові чеки від 29 грудня 2016 року та від 12 січня 2017 року не відповідають встановленим законодавством формі і змісту та, як наслідок, не є розрахунковими документами, що підтверджують отримання відповідачем від позивача грошових коштів. Крім того, позивачем не ставиться питання про повернення внесених 29.12.2016 року сум у розмірі у розмірі 118 548 грн. та 12 січня 2017 року 43 520 грн., а лише щодо стягнення збитків (різниці між внесеними на адресу відповідача коштами на бронювання та реально потраченими), що викликає сумнів у суду щодо реального внесення коштів позивачем відповідачу за бронювання авіаквитків.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Вимогами статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Судом встановлено, відповідачем не заперечується, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп надавало послуги, зокрема, щодо бронювання, придбання та продажу авіаквитків. Пропозиція щодо надання вказаних послуг та умови їх надання були розміщені відповідачем на його офіційному веб-сайті (публічна оферта).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі публічної оферти ОСОБА_2 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп з метою отримання послуг щодо бронювання та придбання авіаквитків для групи з 12 осіб з метою поїздки до країни В'єтнам.

29 грудня 2016 року та 12 січня 2017 року позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп було внесено передоплату за авіаквитки, відповідно, в розмірі 118 548 грн. та 43 520 грн.

На підтвердження отримання від ОСОБА_2 грошових коштів відповідальним працівником Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп ОСОБА_5 було оформлено та видано позивачу розрахункові чеки від 29 грудня 2016 року та 12 січня 2017 року. На момент оформлення розрахункових чеків ОСОБА_5 в товаристві обіймала посаду начальника департаменту авіаперевезень, несла матеріальну відповідальність касира на підставі договору №б/н від 18.05.2007 року та мала вільний доступ до печатки товариства. Вказані розрахункові чеки містять всі необхідні реквізити, для такого виду документа, підписані посадовою особою відповідача, яка уповноважена на прийняття готівки та містять відтиск печатки товариства.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп виникли договорні зобовязання щодо надання послуг з бронювання та придбання авіаквитків для групи з 12 осіб з метою поїздки до країни В'єтнам.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

На виконання вказаних вимог закону та умов договору про надання послуг, ОСОБА_2 у строки погоджені сторонами було внесено передоплату за авіаквитки в розмірі 118 548 грн. та в розмірі 43 520 грн.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп у строки погоджені сторонами не виконало своїх зобов'язань за договором надання послуг та авіаквитки на групу 12 чоловік не забронювало та не придбало. Отримані 29 грудня 2016 року та 12 січня 2017 року грошові кошти, відповідно, в розмірі 118 548 грн. та 43 520 грн. відповідачем ОСОБА_2 в добровільному порядку повернено не було.

Доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду 1-ї інстанції про те, що розрахункові чеки від 29 грудня 2016 року та від 12 січня 2017 року не відповідають встановленим законодавством формі і змісту та, як наслідок, не є розрахунковими документами, що підтверджують отримання відповідачем від позивача грошових коштів, колегія суддів вважає обґрунтованими, з огляду на таке.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).

Згідно з ч. 1,2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Пунктами 2.4, 2.5 Положення №168/704 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Наявні в матеріалах справи розрахункові чеки від 29 грудня 2016 року та 12 січня 2017 року є розрахунковими документи в силу Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення №168/704, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані розрахункові чеки від 29 грудня 2016 року та 12 січня 2017 року не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Оскільки розрахункові чеки від 29 грудня 2016 року та від 12 січня 2017 року відповідають встановленим законодавством формі і змісту, колегія суддів вважає, що вказані чеки є розрахунковими документами та підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів від позивача.

Твердження представників відповідача, що ОСОБА_5 під час отримання 29 грудня 2016 року та 12 січня 2017 року грошових коштів, відповідно, в сумі 118 548 грн. та 43 520 грн., діяла від власного імені та привласнила отримані від позивача кошти, а тому правові підстави для стягнення їх з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп відсутні, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичною особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З системного аналізу вказаної норми закону вбачається, що якщо особою вчинений службовий злочин, із використанням становища, як у межах, так і з перевищенням влади та наданих повноважень, майнову відповідальність у вигляді заподіяної ним матеріальної шкоди несе юридична особа, відповідний роботодавець

З матеріалів справи вбачається, представниками відповідача не заперечується, що на момент оформлення розрахункових чеків ОСОБА_5 перебувала в трудових відносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп , обіймала посаду начальника департаменту авіаперевезень, несла індивідуальну матеріальну відповідальність касира на підставі договору №б/н від 18.05.2007 року та мала вільний доступ до печатки товариства.

Враховуючи, що неналежне виконання ОСОБА_5 своїх службових обов'язків на посаді начальника департаменту авіаперевезень ТОВ " Компанія " Європав-Груп" призвело до завдання ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 162 068 грн., тообгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність по поверненню отриманих на бронювання та придбання авіаквитків для туристичної подорожі до В"єтнаму ОСОБА_2 повинно нести саме Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп , як роботодавець.

За неоприбуткування до каси Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп грошових коштів, отриманих від ОСОБА_2, ОСОБА_5 може нести перед товариством повну матеріальну відповідальність на підставі договору про індивідуальну матеріальну відповідальність касира від 18.05.2007 року. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп не позбавлено права звернутись до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування завданих йому збитків.

Обгрунтованими є доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду 1-ї інстанції про те, що позивачем не ставиться в позові вимога про повернення внесених 29.12.2016 року грошових коштів у розмірі 118 548 грн. та 12 січня 2017 року грошових коштів у розмірі 43 520 грн., а лише щодо стягнення збитків (різниці між внесеними на адресу відповідача коштами на бронювання та реально витраченими коштами), оскільки зі змісту позовних вимог чітко вбачається, що ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача в судовому порядку заборгованість на загальну суму 219 766,64 грн., що складається з: 118 548 грн. та 43 520 грн. грошових коштів сплачених для бронювання та придбання авіаквитків, 55 332 грн. завданих збитків (переплата за бронювання та придбання авіаквитків), інфляційних у розмірі 1620,68 грн., 3% річних у розмірі 745,96 грн.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп на користь ОСОБА_2 отриманих на бронювання та придбання авіаквитків грошових коштів урозмірі 118 548 грн. та 43 520 грн., а всього на загальну суму 162 068 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу ст.625 ЦК України вбачається, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

З урахуванням даних положень закону та того, що відповідачем в добровільному порядку грошові кошти на загальну суму 162 068 грн. позивачу не повернено, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для стягнення в судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп на користь ОСОБА_2 за невиконання грошового зобов"язання 3% річних за період з 01.02.2017 року по 28.03.2017 року в розмірі 745,96 грн., інфляційних втрат за період з 01.02.2017 року по 28.03.2017 року в розмірі 1620,68 грн.

Поряд з цим, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп , третя особа Підприємство Сакумс Громадської організації Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій) Дарницького району м. Києва, ОСОБА_5 про стягнення завданих збитків в сумі 55 332 грн. не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З матеріалів справи вбачається, позивачем не заперечується, що 29 грудня 2016 року та 12 січня 2017 року ОСОБА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп було сплачено грошові кошти для придбання авіаквитків, відповідно, в сумі 118 548 грн. та 43 520 грн.

Зі слів позивача, за авіаквитки він повинен був доплатити відповідачу за 10 днів до відправки ще 95 200 грн. Як наслідок загальна вартість квитків на групу осіб становила б- 257 268,00 грн.

Проте, через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг, ОСОБА_2 змушений був придбати квитки через посередника в Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична компанія Київський Супутник загальною вартістю 312 600 грн.

У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп завдано йому збитків на загальну суму 55 332 грн. (312 600 - 257 268).

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовано підтверджували існування обставин, про які останній зазначає, а саме: що за 10 днів до відправки в країну В'єтнам, він повинен був доплатити відповідачу за авіаквитки 95 000 грн.

Вказані твердження ґрунтуються виключно на поясненнях самого позивача та жодними іншими документами не підтверджені, а тому доводи апеляційної скарги про обгрунтованість вказаних позовних вимог не грунтуються на встановлених обставинах справи, досліджених судом доказах та вимогах закону.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 162 068 грн., 3% річних за період з 01.02.2017 р. по 28.03.2017 р. в розмірі 745,96 грн., інфляційні втрати вза період з 01.02.2017 р. по 28.03.2017 р. в розмірі 1620,68 грн. та про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача завданих збитків в сумі 55 332 грн.

Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В ході розгляду даної справи ОСОБА_2, було понесено судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з позовом до суду 1-ї інстанції в розмірі 2198,00 грн. та при поданні апеляційної скарги в розмірі 3297 грн. Позовні вимоги та апеляційна скарга задоволені частково на загальну на суму 164 434, 64 грн., що становить 75% відсотків від суми заявлених вимог. З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 1648,50 грн. сплачені за подання позовної заяви та 2472,75 грн. сплачені за подання апеляційної скарги, всього на загальну суму 4 121, 25 грн.

З урахуванням вимог ч.10 ст.141 ЦПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 4 121, 25 грн.

Керуючись ст.ст. 202, 203,526,610,611, 625 627,629, 638, 641, 901,903,906 ЦК України, Законом України " Про захист прав споживачів", ст.ст.77,78,81, 141 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп , третя особа Підприємство Сакумс Громадської організації Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій) Дарницького району м. Києва, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп (код ЄДРПОУ 30778367) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти в розмірі 162 068 грн., 3% річних за період з 01.02.2017 р. по 28.03.2017 р. в розмірі 745,96 грн., інфляційні втрати в за період з 01.02.2017 р. по 28.03.2017 р. в розмірі 1620,68 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Європа-Груп (код ЄДРПОУ 30778367) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору на загальну суму 4 121, 25 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2018 року

Головуючий: Судді: