Постанова

від 30.08.2018 по справі 755/26414/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5131/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Київ

справа № 755/26414/13-ц

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Шебуєва Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року, постановлену у складі судді Виниченко Л.М. в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва,

у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит , Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазобладнання , ОСОБА_2, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження по виконанню рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року по справі за позовом ПАТ Банк Фінанси та Кредит до ТОВ Нафтогазобладнання та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ПАТ Банк Фінанси та Кредит на його правонаступника - ОСОБА_4

Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року стягнуто з ТОВ Нафтогазобладнання та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит кошти в сумі 5 860 725 грн. 50 коп. На виконання рішення суду 18 квітня 2014 року були видані виконавчі листи № 755/26414/13-ц. Постановою ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві від 31 березня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47045310 щодо стягнення заборгованості з ТОВ Нафтогазобладнання .

18 січня 2018 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_3, як новим кредитором, укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з умовами якого право грошової вимоги до позичальника, іпотекодавця та поручителя за зобов'язаннями, передбаченими договором про невідновлювану кредитну лінію № 11-01-11 від 27 липня 2011 року, договором іпотеки № 78 1/0711 від 27 липня 2011 року, договором застави товарів в обороті № 79 1/0711 від 27 липня 2011 та № 34 від 27 липня 2011 перейшло до ОСОБА_3

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року заяву задоволено частково.

Замінено сторону стягувача по виконанню рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року по цивільній справі № 755/26414/13-ц за позовом ПАТ Банк Фінанси та Кредит в особі Філії Центральне регіональне управління ПАТ Банк Фінанси та Кредит до ТОВ Нафтогазобладнання та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з ПАТ Банк Фінанси та Кредит на його правонаступника ОСОБА_5 у виконавчому провадженні щодо боржника ТОВ Нафтогазобладнання .

У задоволенні вимог заяви щодо боржника ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що в порушення ст. 74 ЦПК України судова повістка про виклик до суду на 23 березня 2018 року була направлена вже після судового засідання. Судова повістка на 12 квітня 2018 року була отримана ним 10 квітня 2018 року, тобто направлена судом без додержання вимог, встановлених ст. 74 ЦПК України.

Вказував, що на сьогоднішній день в адміністративному порядку оспорюється договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18 січня 2018 року, укладений між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_3

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати, а в задоволенні заяви ОСОБА_3 - відмовити. Представник ТОВ Нафтогазобладнання - Антоненко Н.О. також підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення. Представник Головного територіального управління юстиції у м. Києві - Шабанов В.В. вирішення апеляційної скарги залишив на розсуд суду.

Представник ПАТ Банк Фінанси та Кредит в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у його відсутності у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів , до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року, з урахуванням ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року про виправлення описки, стягнуто з відповідачів ТОВ Нафтогазобладнання та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь позивача ПАТ Банк Фінанси та Кредит в особі Філії Центральне регіональне управління ПАТ Банк Фінанси та Кредит заборгованість основної суми боргу у розмірі 4 499 942 грн. 62 коп., заборгованість по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами у розмірі 1038 101 грн. 74 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 319 240 грн. 23 коп. та судовий збір в розмірі 3 441 грн., а всього стягнуто 5 860 725 грн. 59 коп. (а.с. 87-90, 94, 95, том 1).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року залишено без змін (а.с. 192-193, том 1).

Після розгляду апеляційної скарги представник ПАТ Банк Фінанси та Кредит 18 лютого 2015 року звертався до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу виконавчих листів по справі № 755/26414/13-ц за позовом ПАТ Банк Фінанси та Кредит до ТОВ Нафтогазобладнання та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 233, 234, том 1).

Згідно з відміткою у довідковому листі до справи, два виконавчих листа по справі №755/26414/13-ц 25 березня 2015 року отримав представник ПАТ Банк Фінанси та Кредит СадовськийМ.С.

27 березня 2015 року стягувачем подано на примусове виконання виконавчий лист №755/26414/13-ц Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 5 860 725 грн. 59 коп. з боржника ТОВ Нафтогазобладнання .

Відповідно до постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 31 березня 2015 року відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості з боржника ТОВ Нафтогазобладнання .

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, законодавець визначає нового кредитора, як правонаступника, на підставі прав та зобов'язань, набутих від первісного кредитора відповідно до здійсненого правочину, відступлених прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із норм ч.1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації ) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї з сторін виконавець за заявою сторони, а також сама заінтересована особа мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18 січня 2018 року, укладеного між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_3, до останнього, як нового кредитора, перейшло право вимоги за договором про невідновлювану кредитну лінію № 11-01-11 від 27 липня 2011 року, договором іпотеки № 78 1/0711 від 27 липня 2011 року, договором застави товарів в обороті № 79 1/0711 від 27 липня 2011 року, укладеними між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ТОВ Нафтогазобладнання , та договором поруки № 34 від 27 липня 2011 року укладеним між кредитором ПАТ Банк Фінанси та Кредит , позичальником ТОВ Нафтогазобладнання та поручителем ОСОБА_2

Відповідно до п.2.1 договору банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника, іпотекодавця, заставодавця, поручителя, зазначених у додатку № 1 до договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4.1 цього договору, набуває наступні права кредитора за основними договорами: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних в додатку № 1 до договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги.

Таким чином, в результаті укладення договору купівлі-продажу права вимоги від 18 січня 2018 року, кредитором у зобов'язанні по договору № 11-01-11 від 27.07.2011 року, став ОСОБА_3, який згідно з умовами договору набув права вимагати замість первісного кредитора належного виконання боржником зобов'язань в межах переданого ним права вимоги.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження з стягувача ПАТ Банк Фінанси та Кредит на його правонаступника ОСОБА_5 щодо боржника ТОВ Нафтогазобладнання .

Доводи апеляційної скарги боржника ОСОБА_2 про те, що в адміністративному порядку (в Комісії з розгляду скарг щодо проведення електронних торгів, в Антимонопольному комітеті України) з лютого 2018 року оспорюється договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18 січня 2018 року, укладений між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_3, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на час розгляду справи судом даних про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги суду не надано.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неналежного повідомлення про розгляд справи, колегія суддів також вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що судове засідання у даній справі було призначено на 23 березня 2018 року, дані про належне повідомлення боржників про судове засідання в матеріалах справи відсутні, проте розгляд справи у вказаний день не відбувся.

06 квітня 2018 року ОСОБА_2 та ТОВ Нафтогазобладнання були подані письмові клопотання, які розглянуті судом в судовому засіданні 12 квітня 2018 року.

Про розгляд справи, який відбувся 12 квітня 2018 року, ОСОБА_2 був завчасно, а саме 10 квітня 2018 року, повідомлений (т.2 а.с. 37). Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження (ч.3 ст. 442 ЦПК України).

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 у частині заміни стягувача щодо боржника ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на те, що не надано доказів про перебування на виконанні виконавчого листа № 755/26414/13-ц Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит . Оскільки заявником не надано суду виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2, а також не надано доказів про те, що цей виконавчий лист з часу отримання його представником стягувача ПАТ Банк Фінанси та Кредит після 25 березня 2015 року пред'являвся на примусове виконання до органів виконавчої служби, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви стосовно боржника ОСОБА_2 відсутні, оскільки не ґрунтуються на нормах процесуального закону ( ст. 442 ЦПК України).

Однак доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо оскарження електронних торгів в адміністративному порядку та несвоєчасного його повідомлення про розгляд справи колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не дають підстав апеляційному суду для висновку про необхідність відмовити у заяві ОСОБА_3 про заміну сторони стягувача щодо боржника ОСОБА_2 з інших підстав, ніж визначено судом першої інстанції.

Новим кредитором ОСОБА_3 ухвала суду першої інстанції від 12 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні заяви не оскаржувалась.

За викладених обставин колегія суддів також не приймає до уваги доводи скаржника про необхідність зупинити апеляційне провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі за позовом ТОВ Нафтогазобладнання про визнання недійсними результатів електронних торгівз продажу прав вимоги за кредитним договором № 11-01-11 від 27 липня 2011 згідно з протоколом електронних торгів № UA-EA-2017-12-27-000516-b та договір від 18 січня 2018 року про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 11-01-11 від 27 липня 2011 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2017-12-27-000516-b, укладений між АТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_3

Надані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_2 та представника ТОВ Нафтогазобладнання - АнтоненкоН.О. про те, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року ухвалено на користь юридичної особи - філії Центральне регіональне управління ПАТ Банк Фінанси та Кредит з кодом ЄДРПОУ 25745867, тоді як договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги укладено з Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит з кодом ЄДРПОУ 09807856, який не є кредитором відповідно до вищевказаного рішення суду, і вказані товариства є різними юридичними особами - не відповідають обставинам справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Як вбачається з матеріалів справи, судом були розглянуті та задоволені позовні вимоги ПАТ Банк Фінанси та Кредит в особі філії Центральне регіональне управління ПАТ Банк Фінанси та Кредит .

Відповідно до довідки АБ № 228739 з ЄДРПОУ, Філія Центральне регіональне управління Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит має ідентифікаційний код № 25745867, однак правовий статус суб'єкта - без права юридичної особи (т. 1, а.с. 48).

Відповідно до п. 2.2 Положення про філію Центральне регіональне управління ПАТ Банк Фінанси та Кредит , філія вступає у правові відносини з юридичними та фізичними особами від імені Банку (т. 1, а.с. 45 зворот).

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 ст. 95 ЦК України встановлено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно з ч.1 ст. 46 ЦПК України, здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною 2 ст. 48 ЦПК України передбачено, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

З викладеного вбачається, що стягувачем у виконавчому провадженні по виконанню рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року на підставі виданого виконавчого листа є Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит , код ЄДРПОУ 09807856, яким було укладено договір про відступлення права вимоги від 18 січня 2018 року з ОСОБА_3

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268 , 367 , 368 , 374 , 37 5, 381-383 ЦПК України , суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2018 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.