Постанова
від 30.08.2018 по справі 825/2166/18
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/2166/18 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати протиправним рішення відповідача від 13 квітня 2018 року № 20/03С-11 про відмову в здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та здійснені виплати пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків із застосуванням п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

зобов'язати відповідача здійснити з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов - задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки особи, призвані на військові збори прирівнюються до військовослужбовців, у тому числі, щодо права на соціальне забезпечення.

10 червня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким останній підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що позивач у період з 13 серпня 1986 року по 08 вересня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини 61606, що підтверджується довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 06 жовтня 1999 року № 51/1/13498 та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), серії НОМЕР_1.

Згідно з копією експертного висновку № 1009 та довідкою серії МСЕ-ЧНВ № 026873 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

10 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку та виплату йому пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків із застосуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2017 року, починаючи з 01 жовтня 2017 року з врахуванням виплачених сум.

Листом від 13 квітня 2018 року № 20/03/С-11 відповідач повідомив позивачу про відсутність законних підстав для перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, оскільки позивач оскільки не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та зазначив, що оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи поза межами проходження ним дійсної строкової служби, не має права на перерахунок пенсії відповідно до ст.. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Сторонами не заперечується, що позивач проходив строкову військову службу в період з 10 травня 1976 року по 26 квітня 1978 року.

У період з 13 серпня 1986 року по 08 вересня 1986 року позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини 616.

У період участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи позивач працював у СТОВ Лан , що підтверджується копіями витягу з військового квитка та трудової книжки колгоспника.

Так, положення ст.. 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи стосуються військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у редакції Закону № 231-V) було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, у ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року), було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Проте, у ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у редакції Закону № 796-XII - чинній з 01 жовтня 2017 року), передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року.

Відтак, Законом № 2148-VІІІ розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 08 травня 2018 року у справі № 820/1148/18, таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності трьох умов у сукупності (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Отже, участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях (зборах) повинні збігатись у часі з проходженням дійсної строкової служби.

Натомість, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (з 13 серпня 1986 року по 08 вересня 1986 року) поза межами проходження дійсної військової служби (з 10 травня 1976 року по 26 квітня 1978 року).

Таким чином, правомірним є висновок відповідача про те, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок, відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Щодо посилання позивача у апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України у справі №21-1887а15, колегія суддів зазначає таке.

У справі №21-1887а15 Верховний Суд України вирішував питання про наявність у особи права на пільгу, передбачену абз. 6 п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Натомість, суд у зазначеній справі не вирішував питання про застосування норм права, закріплених у ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Таким чином, колегія суддів не вважає доцільним посилання позивача на зазначене судове рішення при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 30.08.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення30.08.2018
Оприлюднено02.09.2018
Номер документу76161828
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —825/2166/18

Рішення від 11.06.2019

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Бородавкіна С.В.

Рішення від 11.06.2019

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Бородавкіна С.В.

Ухвала від 20.05.2019

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Бородавкіна С.В.

Постанова від 30.08.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Бєлова Л.В.

Постанова від 29.08.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Бєлова Л.В.

Ухвала від 09.08.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Бєлова Л.В.

Ухвала від 30.07.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Бєлова Л.В.

Рішення від 27.06.2018

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Баргаміна Н.М.

Рішення від 26.06.2018

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Баргаміна Н.М.

Ухвала від 23.06.2018

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Баргаміна Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні