Постанова

від 29.08.2018 по справі 805/4466/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року справа №805/4466/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецькийапеляційнийадміністративний суд у складіколегіїсуддів:

головуючогосудді: ОСОБА_1

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Борисові А.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_3

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засідання в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Загацька Т.В.) від 11 липня 2018 року (повний текст складено 11 липня 2018 року у м.Слов'янську) у справі №805/4466/18-а за позовом ОСОБА_3 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання скасувати державну реєстрацію-,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 08 червня 2018 року звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій щодо припинення приватного підприємства малого підприємства DAB протиправними; зобов'язання скасувати державну реєстрацію припинення приватного підприємства малого підприємства DAB дата запису припинення 30.10.2006 року №12731110001004395.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що згідно п.1 рішення Конституційного Суду України №9-зп від 25.12.1997 року, ч.1 ст.55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Судом не прийнято до уваги, що із адвокатським запитом від 16.01.2018 року представник позивача звертався саме для з'ясування чи дійсно підприємство було ліквідовано рішення суду, та у разі такої ліквідації для отримання копії такого рішення для оскарження. Тобто на час подання адвокатського запиту не було достовірної інформації про ліквідацію підприємства і після отримання відповіді Господарського суду Донецької області така інформація також не з'явилась, оскільки Господарський суд Донецької області лише вказав, що не приймав рішення про ліквідацію підприємства. Висновки суду першої інстанції про те, що керівник підприємства, повинен був знати про ліквідацію, також є помилковим, оскільки до квітня 2014 року підприємство здійснювало свою діяльність у звичайному режимі, сплачувало заробітну плату, податки та обов'язкові платежі і ніяких питань з боку контролюючих органів не було

Відповідач, у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалою суду першої інстанції від 15.06.2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку протягом 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача; надання клопотання про звільнення від сплати судового збору разом із доказами, що підтверджують неможливість такої сплати позивачем (довідка контролюючого органу Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів за 2018 рік, тощо) або документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 704,80 грн.; власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності пропуску такого; в підтвердження викладених у позовній заяві обставин надати докази, а саме: податкові декларації з відміткою контролюючого органу про їх прийняття з 2006 по 2014 рік або підтвердження контролюючого органу про таке звітування, розрахункові документи щодо сплати податків та обов'язкових платежів або підтвердження контролюючого органу про сплату податків (облікова картка платника податків, тощо), відомості про виплату заробітної плати працівникам до 2014 року.

На виконання наведеної ухвали позивачем надано заяву від 02.07.2018р.в якій зазначено, що в нього відсутні будь-які доходи за період з 1-го кварталу 2017 року по 1-ий квартал 2018 року, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків №1406 від 25.06.2018 року; що він не звертався з позовною заявою до відповідача з тим самим предметом позову та з тих самих підстав.

Стосовно вимоги суду про надання в підтвердження викладених у позовній заяві обставин доказів (податкові декларації з відміткою контролюючого органу про їх прийняття з 2006 по 2014 рік або підтвердження контролюючого органу про таке звітування, розрахункові документи щодо сплати податків та обов'язкових платежів або підтвердження контролюючого органу про сплату податків (облікова картка платника податків, тощо), відомості про виплату заробітної плати працівникам до 2014 року) позивач зазначає, що у нього відсутня можливість надати зазначені докази, оскільки вони залишились на території тимчасово непідконтрольній українській владі, де здійснювало свою діяльність приватне підприємство мале підприємство DAB .

Щодо вимоги суду про надання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності пропуску такого, позивач зазначає, що оскільки відповідь на адвокатський запит стосовно повідомлення підстав припинення підприємства отримав у кінці квітня 2018 року, то шестимісячний строк звернення, встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не пропущено та потреба у його відновленні відсутня.

Дослідивши надану позивачем заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не усунуто в повній мірі недоліки, визначені в ухвалі суду від 15.06.2018 року, а саме позивачем не надано заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності пропуску такого.

Суд не прийняв до уваги посилання позивача на те, що до квітня 2018 року йому було невідомо, що приватне підприємство мале підприємство DAB припинено, оскільки, як вбачається зі змісту листа господарського суду Донецької області № 01-40/12 від 24.01.2018 року представник позивача звертався до суду із запитом №2 від 16.01.2018 року щодо ліквідації приватного підприємства малого підприємства DAB , отже був обізнаний щодо припинення зазначеного підприємства. Крім того, позивач є засновником та директором зазначеного підприємства.

Враховуючи, що позивачем у встановлений судом строк та спосіб вимоги ухвали про залишення без руху не виконані, а саме, позивачем не надано заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності пропуску такого, ухвалою суду першої інстанції від11 липня 2018р. позовну заяву було повернуто позивачеві.

Порядок залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви визначено статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами частини 1 якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Пунктом 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд апеляційної інстанції вважає, що моментом порушення є момент прийняття рішення, яке породжує або може породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю.

Предметом адміністративного позову у даній справі є визнання протиправними дій щодо припинення державної реєстрації підприємства. Тобто, моментом порушення прав позивача у спірних правовідносинах є 30.10.2006 рік, дата здійснення державним реєстратором припинення приватного підприємства малого підприємства DAB . Адміністративний позов подано позивачем 08 червня 2018 року, що підтверджується штампом на конверті, тобто майже через 12 років.

Посилання позивача, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання відповіді на запит адвоката, листа Господарського суду Донецької області від 24.01.2008 року №01-40/12, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки звернення до суду із запитом і є підтвердженням того, що позивач вже був обізнаний про припинення підприємства.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не подавалось клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що встановлений судом першої інстанції строк, позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно було повернуто позовну заяву.

Суд апеляційної інстанції вважає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції від 15.12.2017, визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

При цьому, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений можливості повторно звернутися до суду із вказаним позовом, обґрунтувавши причини пропуску встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до суду.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №805/4466/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №805/4466/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 29 серпня 2018 року.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 29 серпня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

ОСОБА_2