Постанова

від 31.08.2018 по справі 815/6951/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2018 року

Київ

справа №815/6951/14

адміністративне провадження №К/9901/12782/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 815/6951/14

за позовом ОСОБА_2

до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області,

третя особа ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року (у складі судді Токмілова Л.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (у складі колегії суддів Крусяна А.В., Вербицької Н.В., Джабурія О.В.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач або ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (далі за текстом - Комінтернівська РДА або відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Розпорядження №1879/А-2011 від 24 липня 2011 року "Про надання громадянці України ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки позивач з 2008 року є членом садівничого кооперативу СТ Пограничник та користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 на території СТ Пограничник , СМ Вапнярський , Фонтанська сільська рада, Комінтернівський район, Одеська область. При цьому громадянка ОСОБА_3, якій надано дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, ніколи не була членом садівничого кооперативу СТ Пограничник , а земельні ділянки, що розташовані на території СТ Пограничник , СМ Вапнярський , Фонтанська сільська рада, Комінтернівський район, Одеська область (за межами населеного пункту), громадянці ОСОБА_3 в користування не надавались.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановляючи це рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірна земельна ділянка на час прийняття оскаржуваного рішення не знаходилась у власності чи користуванні будь-яких осіб, а тому відповідачем правомірно, в межах норм безоплатної приватизації, надано дозвіл третій особі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх винесеними з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням судом норм процесуального права позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 25 липня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/6951/14, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 19 липня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 815/6951/14 та призначив її до розгляду ухвалою від 30 серпня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 31 серпня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, є членом садівничого товариства Пограничник , код ЄДРПОУ 35845741 (згідно членської книжки НОМЕР_1).

Садівниче товариство Пограничник , код ЄДРПОУ 35845741, зареєстровано Комінтернівською РДА 17 грудня 1992 року.

17 грудня 1992 року Рішенням Виконкому Фонтанської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області № 108 "Про виділення земельних ділянок для індивідуального садівництва дачного будівництва" виділено земельні ділянки по 600 кв.м. під садівництво та дачне будівництво на землях ГЗЗ, на місцевості із виступаючими на поверхню твердими породами в районі правого берега Великого Аджаликського лиману з північного боку села Вапнярки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21 листопада 2008 року по справі № 12/21-08-4343 позов Садівничого товариства "Пограничник" до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, третьої особи на стороні відповідача Фонтанської сільської ради про визнання права користування земельною ділянкою та зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки, задоволено частково, визнано за Садівничим товариством "Пограничник" право користування земельною ділянкою загальною площею 13,7 га, розташованою між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району Одеської області на схилах Великого Аджаликського лиману.

02 квітня 2009 року Комінтернівською РДА видано Розпорядження № 560/А-2009 "Про надання дозволу на розробку містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства "Пограничник" на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району", яким дозволено садівничому товариству "Пограничник" розробку містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства на площі орієнтовно 13,70 га за межами населеного пункту на території Фонтанської сільської ради в Комінтернівському районі Одеської області.

Розпорядженням Комінтернівської РДА від 28 серпня 2009 року визнано таким, що втратило чинність Розпорядження №560/А-2009 від 02 квітня 2009 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року по справі № 2-а-13338/09/1570 адміністративний позов Садівничого товариства "Пограничник" задоволено, скасовано Розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області № 918/А-2009 від 28 серпня 2009 року "Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження райдержадміністрації від 02 квітня 2009 року № 560/А-2009" (рішення набрало законної сили 09 лютого 2010року).

20 липня 2010 року Комінтернівською районною державною адміністрацією видано Розпорядження № 2066/А-2010 від "Про скасування розпорядження районної державної адміністрації від 28 серпня 2009 року № 918/А-2009", яким скасовано Розпорядження районної державної адміністрації № 918/А-2009 від 28 серпня 2009 року "Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження райдержадміністрації від 02 квітня 2009 року №560/А-2009".

24 листопада 2011 року Комінтернівською РДА на підставі заяви громадянки ОСОБА_3 від 14 листопада 2011 року винесено розпорядження №1879/А-2011 Про надання громадянці України ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області", відповідно до п. 1 якого ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області" (надалі - оскаржуване розпорядження).

Згідно наданого до заяви ОСОБА_3 плану, земельній ділянці площею 0,660 присвоєно № 158.

При цьому згідно Довідки № 839 від 24.04.2013р., виданої Головою СТ Пограничник , відповідно до рішення загальних зборів СТ Пограничник від 23 червня 2008 року (протокол №3) ОСОБА_2 одержано в користування земельну ділянку АДРЕСА_1 загальною площею 0,06 га в СТ Пограничник садового масиву Вапнярський на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що право користування земельною ділянкою площею 13,7 га у СТ Пограничник виникло у 1992 році та не припинялося з 2002 року у зв'язку з введенням в дію Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а тому питання про приватизацію земельних ділянок, що знаходяться в межах ділянки площею 13,7 га повинні були вирішуватися з врахуванням інтересів СП Пограничник та його членів. Права позивача користуватися земельною ділянкою як члена товариства є похідними від прав товариства на земельну ділянку, а тому вони підлягали захисту. Крім того, позивач зазначає, що його право користування спірною земельною ділянкою повинно було враховуватися суб'єктом владних повноважень при ухваленні оскаржуваного розпорядження.

Відповідачем заперечень або відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не подано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Статтею 17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, а також юридичні особи можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.

Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку.

Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Згідно з частиною третьою статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною другою статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною третьою статті 126 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, зокрема, чи було оскаржувані дії та рішення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені пропорційно та своєчасно.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що третя особа у справі звернулася до відповідача з клопотанням про отримання земельної ділянки в межах безоплатної приватизації у порядку та на підставі частини шостою статті 118 ЗК України. При цьому, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав для відмови третій особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідача не було.

У зв'язку із чим, посилання позивача на той факт, що земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої надано третій особі, перебуває у його (позивача) користуванні як члена СТ Пограничник , обґрунтовано не взяті судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що СТ Пограничник не було оформлено право користування (не проведено державної реєстрації) земельною ділянкою площею 13,7 га, розташованою між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району області на схилах Аджаликського лиману (у тому числі, спірна земельна ділянка).

Враховуючи те, що Комінтернівською РДА рішення про передачу у власність чи користування садівничому товариству "Пограничник" чи його членам земельних ділянок не приймалось, на час прийняття оскаржуваного розпорядження будь-які відомості щодо прав інших осіб на земельну ділянку, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області були відсутні, тому спірне розпорядження прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що спірна земельна ділянка на час прийняття оскаржуваного рішення не знаходилась у власності чи користуванні будь-яких осіб, а тому відповідачем правомірно, в межах норм безоплатної приватизації, надано дозвіл третій особі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко