Ухвала

від 29.08.2018 по справі 826/14488/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 серпня 2018 року

Київ

справа №826/14488/17

адміністративне провадження №К/9901/55006/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі №826/14488/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНОТ ТОРГ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2018 зазначена касаційна скарга залишалась без руху з підстав, зокрема, невідповідності вимогам частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо надання документа про сплату судового збору.

Особі, яка подала касаційну скаргу, встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення її недоліку.

Однак, у встановлений судом строк, а також станом на день постановлення цієї ухвали, недолік касаційної скарги не усунуто й, натомість заявлено клопотання про продовження цього строку з посиланням на здійснення безспірного списання коштів з рахунків податкового органу на підставі виконавчих документів і зупиненням у зв'язку з цим операцій з бюджетними коштами за всіма рахунками, кодами програмної класифікації та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, зокрема, призначених для сплати судового збору.

Проте, наведені відповідачем доводи не свідчать про наявність підстав для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги, з огляду на наступне.

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.

Одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає касаційну скаргу, документа про сплату судового збору (частина четверта статті 330 КАС України), що також вимагалось і в ухвалі Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху та встановлено строк для усунення вказаного недоліку.

Таким чином, заявник, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення касаційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, Головне управління ДФС в Рівненській області не позбавлене можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору і виконання інших грошових зобов'язань, зокрема, за виконавчими документами щодо стягнення коштів з податкового органу.

Тому, зупинення на рахунку відповідача фінансових операцій, зокрема, в частині видатків, призначених на сплату судового збору (за фактичної наявності цих коштів) і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, процесуальних обов'язків, не може слугувати підставою для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення касаційної скарги, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Окрім цього, подані відповідачем докази на підтвердження наведених у клопотанні обставин не містять відомостей про наявність у заявника реальної можливості щодо сплати судового збору упродовж певного строку.

За правилами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку, встановленого судом для усунення недоліку касаційної скарги.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі №826/14488/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНОТ ТОРГ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник