Постанова

від 22.08.2018 по справі 910/13094/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13094/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Гришиної Т.А.,

Державного агентства лісових ресурсів України - Карманського В.Б.,

Державного підприємства

"Білоцерківське лісове господарство"- Капустіна В.В.,

Київської обласної державної адміністрації - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" - Мельничука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Першого заступника прокурора Київської області, Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 (у складі колегії суддів: Коротун О.М. (головуючий), Сулім В.В., Гаврилюк О.М.)

у справі № 910/13094/15

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство"

до Київської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс"

про визнання недійсними розпорядження та договору довгострокового тимчасового користування,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" (далі - ДП "Білоцерківське лісове господарство") до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ландшафтного дизайну "Едельвейс" (далі - ТОВ "ЦЛД "Едельвейс"), у якому, з урахуванням заяви про доповнення (зміну) підстав позову, просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської ОДА "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "ЦЛД "Едельвейс" від 28.11.2012 № 507; визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11, укладений між ДП "Білоцерківське лісове господарство" та Приватним підприємством "ЦЛД "Едельвейс" (далі - ПП "ЦЛД "Едельвейс"; правонаступником якого є ТОВ "ЦЛД "Едельвейс"), зареєстрований 25.02.2013 за № 1 Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства; зобов'язати ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" повернути ДП "Білоцерківське лісове господарство" лісову ділянку загальною площею 17,0000 га, яка розташована в Томилівському лісництві, квартал 75 виділ 26 площею 5,9000 га, квартал 77 виділ 6 площею 10,4000 га, квартал 77 виділ 9 площею 0,7000 га на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначена лісова ділянка в порушення вимог частини 4 статті 18 Лісового кодексу України (далі - ЛК) надана в довгострокове тимчасове користування ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" на підставі розпорядження Київської ОДА від 28.11.2012 № 507 за відсутності погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, - Державного агентства лісових ресурсів України; передача в оренду водного об'єкта (ставка), який розташовано у кварталі 77 виділ 9 площею 0,7000 га, відбулася з порушенням вимог статті 51 Водного кодексу України (далі - ВК) та з перевищенням Київською ОДА повноважень щодо розпорядження такими об'єктами; виділення ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей не узгоджується з видами діяльності товариства, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 позов задоволено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що розпорядження Київської ОДА від 28.11.2012 № 507 не відповідає вимогам законодавства, оскільки прийнято з порушенням процедури та порядку, передбаченого частиною 4 статті 18 ЛК, за відсутності погодження Державного агентства лісових ресурсів України, з перевищенням повноважень щодо розпорядження водним об'єктом загальнодержавного значення, а також надано в користування спірну ділянку особі, яка не відноситься до переліку осіб, які мають право отримувати лісові ділянки для науково-дослідних та освітньо-виховних цілей. Крім того, відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку визначення плати за використання лісів відповідно до нормативної грошової оцінки землі. Оскільки зазначене розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, то укладений на його виконання договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11 є недійсним відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Оскільки у ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" відсутнє право користування спірною лісовою ділянкою, ця лісова ділянка підлягає поверненню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що:

- предметом як оспорюваного розпорядження, так і договору є надання у тимчасове користування ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" лісових ділянок, а не об'єкту водного фонду, тому посилання позивача та суду першої інстанції на невідповідність розпорядження вимогам статті 51 ВК та на перевищення відповідачем повноважень щодо розпорядження такими об'єктами є безпідставним;

- позивачами не надано належних і допустимих доказів наявності на спірній земельній ділянці водойми, яка відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, а також вилучення спірної нелісової земельної ділянки, зайнятої водним об'єктом, у постійного землекористувача та переведення цієї земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель водного фонду та оформлення у встановленому законом порядку паспорта водного об'єкта;

- ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" отримано погодження щодо надання в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки у Київського обласного управління лісового та мисливського господарства 23.04.2012, тобто у територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, який відповідно до положень частини 4 статті 18 ЛК, у редакції, чинній на той час, був уповноважений надавати такі погодження, а прийняття оскаржуваного розпорядження Київською ОДА 28.11.2012 (за нової редакції частини 4 статті 18 ЛК) не свідчить про втрату чинності погодження від 23.04.2012 та порушення законодавства на час його отримання; при цьому судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Рисовський проти України" та застосовано положення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 119 Конституції України;

- передача відповідачу спірної ділянки в довгострокове тимчасове користування для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей відповідає статутній діяльності товариства, оскільки одним із видів його діяльності є проведення науково-дослідницьких робіт;

- суд першої інстанції, дійшовши висновку стосовно не дотримання встановленого законом порядку визначення плати за використання лісів, що також стало підставою для задоволення позову, в порушення вимог процесуального закону вийшов за межі заявлених підстав позову, що свідчить про порушення принципу рівності сторін у процесі.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у травні 2018 року Перший заступник прокурора Київської області та ДП "Білоцерківське лісове господарство" подали касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2018, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 залишити в силі.

Касаційні скарги обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки фактичним обставинам справи щодо наявності на спірній ділянці водного об'єкта та не враховано, що передача нелісової ділянки за договором довгострокового тимчасового користування лісами є порушенням вимог статей 18, 68 ЛК, статті 51 ВК, пунктів 2.1, 2.3 Правил використання корисних властивостей лісів та порядку отримання у користування водних об'єктів для цілей, не передбачених водним законодавством; судом неправильно застосовано положення частини 4 статті 18 ЛК у редакції, чинній на час прийняття оскарженого розпорядження Київської ОДА від 28.11.2012 № 507; поза увагою суду залишилася та обставина, що товариство не відноситься до переліку осіб, які мають право на отримання лісової ділянки для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей; судом безпідставно не надано оцінку обставинам порушення статті 18 ЛК, статті 256 Податкового кодексу України, статті 15 Закону України "Про оцінку земель" під час надання спірних ділянок у користування без визначення розміру плати за таке користування, про що прокурором було заявлено до початку розгляду справи судом по суті.

У відзивах на касаційні скарги ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" та Київська ОДА зазначають про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просять залишити оскаржене судове рішення без змін.

Київська ОДА свого представника в судове засідання не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора, підтримана позивачами, про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської ОДА "Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ПП "ЦЛД "Едельвейс" від 28.11.2012 № 507, визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11 та зобов'язання товариства повернути ДП "Білоцерківське лісове господарство" лісову ділянку, що є предметом оспорюваного договору.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київської ОДА від 28.11.2012 № 507 вирішено виділити ПП "ЦЛД "Едельвейс" у довгострокове тимчасове користування строком на 27 років для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей лісові ділянки загальною площею 17,0000 га, що знаходяться у постійному користуванні ДП "Білоцерківське лісове господарство", а саме: площею 5,9000 га (квартал 75 виділ 26 Томилівського лісництва), площею 10,4000 га (квартал 77 виділ 6 Томилівського лісництва) та площею 0,7000 га (квартал 77 виділ 9 Томилівського лісництва), та розташовані на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Це розпорядження прийнято на підставі погодження постійного лісокористувача ДП "Білоцерківське лісове господарство" (лист від 13.04.2012 № 385) та погодження Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 23.04.2012 № 01-04/604).

На виконання розпорядження 13.02.2013 між ДП "Білоцерківське лісове господарство" та ПП "ЦЛД "Едельвейс" укладено договір № 11 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, який зареєстровано Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 25.02.2013 за № 1 (далі - договір від 13.02.2013 № 11).

За умовами договору, ДП "Білоцерківське лісове господарство" виділяє, а ПП "ЦЛД "Едельвейс" приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування без вилучення лісові ділянки загальною площею 17,000 га, які розташовано у Томилівському лісництві на території Шкарівської сільської ради в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області за межами населеного пункту, з метою використання корисних властивостей лісів для проведення науково-дослідних робіт та освітньо-виховних цілей (пункт 1).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" є правонаступником ПП "ЦЛД "Едельвейс".

Отже, як правильно установлено судом апеляційної інстанції, предметом як розпорядження Київської ОДА від 28.11.2012 № 507, так і договору від 13.02.2013 № 11 є надання у платне довгострокове тимчасове користування відповідачу лісових ділянок, які знаходяться у постійному користуванні ДП "Білоцерківське лісове господарство" на підставі акта на право постійного користування землею, без вилучення цих ділянок у постійного лісокористувача та без зміни цільового призначення.

Зазначене узгоджується з положеннями частини 4 статті 1 ЛК, відповідно до якої лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Відповідно до статті 16 ЛК право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт (частина 3 статті 18 ЛК).

Згідно з частиною 4 статті 18 ЛК довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Судами попередніх інстанцій установлено, що зміни до частини 4 статті 18 ЛК щодо погодження виділення лісів у довгострокове тимчасове користування саме центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, внесено Законом України від 16.10.2012 № 5456-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні", які набрали чинності 18.11.2012.

За попередньою редакцією частини 4 статті 18 ЛК відповідне погодження надавалося територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 N 458/2011, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства і здійснює повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Водночас судом апеляційної інстанції установлено, що погодження щодо виділення відповідачу в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок загальною площею 17 га було надано ДП "Білоцерківське лісове господарство", як постійним користувачем лісової ділянки, листом від 13.04.2012 № 385, а Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства) - листом від 23.04.2012 № 01-04/604, більше ніж за півроку до прийняття оспорюваного розпорядження від 28.11.2012 та набрання чинності наведених змін до статті 18 ЛК.

За встановлених апеляційним судом обставин, погодження територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства було надано в період дії попередньої редакції статті 18 ЛК, тобто в законний спосіб, та яке слугувало передумовою прийняття оспорюваного розпорядження, саме на підставі якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "ЦЛД "Едельвейс", і відповідач як суб'єкт цих правовідносин заперечує проти їх зміни чи припинення. При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що прийняття розпорядження Київською ОДА 28.11.2012 (за нової редакції частини 4 статті 18 ЛК, яка набрала чинності 18.11.2012) не свідчить про втрату чинності погодження від 23.04.2012 № 01-04/604, наданого Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства у межах визначених на той час повноважень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників щодо правомірності оспорюваного розпорядження та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції ураховує таке.

За змістом положень статті 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують, зокрема, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади.

З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку діям Київської ОДА при прийнятті оспорюваного розпорядження від 28.11.2012, правомірно зазначив, що вирішуючи питання стосовно передачі спірної лісової ділянки у користування ПП "ЦЛД "Едельвейс", саме держадміністрація мала б враховувати зміни, внесені відповідним законом до статті 18 ЛК, та вчинити відповідні дії (зокрема, відкласти прийняття розпорядження до отримання відповідного дозволу, зобов'язання підприємства отримати такий дозвіл тощо) задля дотримання процедури за новою редакцією цієї норми. Також судом вірно застосовано статтю 1 Першого протоколу Конвенції щодо права особи на мирне володіння майном, з огляду на те, що за встановлених обставин, позивачами не доведено законність втручання у право мирного володіння майном ТОВ "ЦЛД "Едельвейс", а також яким чином позбавлення відповідача права користування спірною лісовою ділянкою буде сприяти задоволенню суспільного інтересу.

Отже, доводи, викладені у касаційних скаргах, щодо бездіяльності ПП "ЦЛД "Едельвейс" та покладення саме на нього відповідальності за прийняття Київською ОДА розпорядження за відсутності погодження центрального органу виконавчої влади спростовуються наведеним вище та є безпідставними.

Доводи скаржників про те, що за оспорюваними розпорядженням і договором ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" надано в користування водний об'єкт, що є порушенням лісового і водного законодавства та свідчить про перевищення облдержадміністрацією своїх повноважень щодо надання таких об'єктів у користування також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За загальними правилами процесуального закону кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим

Як установлено судом апеляційної інстанції, розпорядженням Київської ОДА від 28.11.2012 № 507 на підставі статей 18, 67, 74 ЛК та постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" у користування ТОВ "ЦЛД "Едельвейс" передано саме лісову ділянку лісогосподарського призначення, яка знаходиться у постійному користуванні ДП "Білоцерківське лісове господарство" на підставі акта на право постійного користування землею.

Натомість факт того, що предметом цього розпорядження та укладеного на його виконання договору оренди є передача у водокористування (оренду) водного об'єкта або у користування земельної ділянки водного фонду та їх використання судом встановлено не було, а позивачами належними і допустимими доказами таких обставин не доведено. При цьому матеріали справи не містять доказів переведення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,7000 га (квартал 77 виділ 9 Томилівського лісництва) до земель водного фонду, як і не свідчать про наявність на спірній лісовій ділянці водного об'єкта загальнодержавного значення. Водночас згідно з інформацією, викладеною у листі Державного агентства водних ресурсів України від 24.11.2017 № 6699/9/11-17, станом на 22.11.2017 паспорти водних об'єктів (ставків, озер, водосховищ) в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області до агентства на погодження не надходили.

Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши і оцінивши всі зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 51 ВК , якою урегульовано питання щодо користування водними об'єктами на умовах оренди, оскільки передача у користування відповідачу водного об'єкта не було предметом як оскарженого розпорядження, так і договору користування лісовими ділянками.

Також судом правомірно відхилено доводи позивачів щодо порушення пунктів 2.3, 2.4 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.07.2012 № 502 при прийнятті розпорядження та укладенні договору на користь особи, яка не є науковою чи освітньою установою, з огляду на те, що відповідно до підпункту 2.2 статті 2 статуту ПП "ЦЛД "Едельвейс" (ТОВ "ЦЛД "Едельвейс") однією із основних статутних цілей і видом діяльності цього підприємства є проведення науково-дослідницьких робіт.

Посилання у касаційній скарзі прокурора на неналежну оцінку судом апеляційної інстанції доводів щодо порушення статті 256 Податкового кодексу України під час надання спірних лісових ділянок у користування в частині визначення розміру плати за таке користування, суд касаційної інстанції вважає неприйнятними, оскільки за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, такі підстави позову не було заявлено прокурором як у позовній заяві, так і у заяві про доповнення (зміну) підстав позову. При цьому апеляційний суд доцільно зауважив, що прокурор не позбавлений права у встановленому законом порядку звернутися до суду з іншим позовом в загальному порядку із зазначенням відповідних підстав.

У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судом під час її вирішення, підтверджують покладені в основу постанови суду апеляційної інстанції висновки про відсутність правових підстав для визнання незаконним розпорядження Київської ОДА від 28.11.2012 № 507 та визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 13.02.2013 № 11. При цьому суд апеляційної інстанції, виконавши вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2017 у цій справі, повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовив у задоволенні всіх заявлених позовних вимог.

Доводи касаційних скарг щодо неповного з'ясування обставин справи та неналежної оцінки судом апеляційної інстанції доказів не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки з огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Ураховуючи те, що доводи касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскарженого судового акта не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області і касаційну скаргу Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 910/13094/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

Ю.Я. Чумак