Рішення

від 13.08.2018 по справі 826/6225/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2018 року № 826/6225/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому) адміністративну справу за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Український центр поводження з відходами про визнання протиправними та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - позивач) з позовом до Державної регуляторної служби України , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Український центр поводження з відходами , в якому просить:

- скасувати розпорядження Державної регуляторної служби України від 07.04.2017 року №51 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатом скарги ТОВ УЦПВ від 14.12.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване розпорядження винесено з порушенням Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №466 та Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 24.12.2014 №724.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники третьої особи також просили в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представником третьої особи було заявлено клопотання про закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 238 КАСУ, однак заявлене клопотання було подано після початку розгляду справи по суті, відтак суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, у судовому засіданні судом встановлено, що позивачем пред'явлено позовні вимоги, які згідно з частиною 6 статті 12 КАС України належить до справ незначної складності та у відповідності до частини 1 статті 257 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи зазначені обставини, судом у судовому засіданні було ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Мінприроди від 20.09.2016 №345 "Про затвердження Плану-графіку планових перевірок додержання ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами на IV квартал 2016 року" та Посвідчення (направлення) на право проведення перевірки від 10.11.2016 №34/16 було проведено планову перевірку з дотримання ТОВ УЦПВ Ліцензійних умов провадження господарської діяльності х поводження з небезпечними відходами.

Під час проведення перевірки за фактичним місцем провадження ліцензійної діяльності було виявлено невідповідність матеріально-технічної бази заявленої при отриманні ліцензії з наявною на підприємстві, а саме відсутність: Дробарки ZМК 50/2x18.5 кВт; Апарат Керхер 1,181-300,0 К5,700, штаблера ручного гідравлічного.

Враховуючи порушення Ліцензійних умов, 18 листопада 2016 року було складено акт №34/16-1 про виявлення недостовірних даних у документах, поданих ТОВ УЦПВ разом із заявою про отримання ліцензії та акт №34/16 про проведення планової перевірки ТОВ УЦПВ .

На підставі вказаних актів, Мінприроди на підставі пункту 7 частини другої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" видало наказ від 23.11.2016 № 434, яким анулювало ліцензію ТОВ УЦПВ .

Вподальшому, товариством з обмеженою відповідальністю Український центр поводження з відходами 14 грудня 2016 року подана скарга до експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при державній регуляторній службі України.

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при державній регуляторній службі України 04 квітня 2017 року скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Український центр поводження з відходами задовольнила та прийняла рішення про визнання наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 434 від 23 листопада 2016 року про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами Товариству з обмеженою відповідальністю Український центр поводження з відходами , ліцензія № 371 від 19 жовтня 2015 року таким, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування.

Державна регуляторна служба України відповідно до частини 11 статті 5 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності на підставі Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 04.04.2017 № 4.2 (протокол № 05-17) прийняла розпорядження від 07 квітня 2017 року № 51 та встановила порушення органом ліцензування (Міністерством екології та природних ресурсів України):

- вимог Закону України від 02.03.2015 № 222-VІІІ Про ліцензування видів господарської діяльності , а саме:

1) пункту 7 частини другої, частини третьої статті 16: органом ліцензування не правомірно, та необґрунтовано застосовано підставу для анулювання, оскільки в акті перевірки не зазначено детальних фактів, їх обґрунтування, з посиланням на порушення вимог законодавства щодо виявлення недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, на момент подання суб'єктом господарювання заяви про отримання ліцензії (не є виявленням недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, зазначення у акті перевірки про не подання відомостей щодо приведення діяльності підприємства у відповідність до вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 446, та зазначення порушення вимог вказаних Ліцензійних умов);

2) частини шостої статті 16: щодо оформлення рішення про анулювання ліцензії: в наказі Мінприроди від 23.11.2016 № 434 не вказано:

реквізити рішення про видачу ліцензії; вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія;

підстави анулювання ліцензії (зазначено лише пункт 7 частини другої статті 16, але не вказано підставу: Акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії з реквізитами);

- вимог абзацу 2 частини другої статті 8 Закону України Про основні засади де ржа иного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в частині обов'язку органу контролю повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.

Не погоджуючись з розпорядженням Державної регуляторної служби України №51 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування" позивач звернувся до суду.

Визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну регуляторну службу України, служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Державна регуляторна служба України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Пунктом 2 Положення про Державну регуляторну службу України визначено, що служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Доцільно акцентувати, що Державна регуляторна служба України у своїй діяльності керується, серед іншого, Законами України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Одночасно, відповідно до пункту 3 Положення про Державну регуляторну службу України на службу покладається ряд основних завдань, одним з яких є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальності за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Статтею 4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" передбачено, що спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого: здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування; утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.

Відповідно до частини першої ст. 3 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" державна політика у сфері ліцензування ґрунтується, зокрема, на принципі дотримання законності шляхом того, що повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування - Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та порядок набрання чинності рішеннями органу ліцензування поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності, визначаються виключно цим Законом і не можуть бути обмежені іншими законами.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" встановлено, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України не здійснює владні управлінські функції та не є юридичною особою.

Регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 14.07.2015 №783/40, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2015 за №847/27292.

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" склад Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування формується за пропозиціями громадських організацій, суб'єктів господарювання та їх об'єднань, посадових осіб органів ліцензування та наукових установ і затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зокрема, видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування та відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування; порушує питання щодо відповідальності посадових осіб органів ліцензування, які прийняли рішення, скасоване на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Частиною одинадцятою статті 5 цього Закону встановлено, що рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатом, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Виходячи із системного аналізу Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов є заходом державного нагляду (контролю), а орган ліцензування, уповноважений їх проводити, є органом державного нагляду (контролю) у значенні Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Цей висновок вбачається з положень частини третьої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", якою встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності", тобто під час здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов відносини, які виникають між органами ліцензування та ліцензіатами, у контексті Закону розглядаються як відносини органу державного нагляду (контролю) з суб'єктом господарювання.

Таким чином, контроль органами ліцензування за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов повинен здійснюватися з урахуванням вимог, встановлених Законом України "Про тимчасові особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Крім того, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що рішенням у адміністративній справі №826/18792/16, копія якого наявна в матеріалах справи, за позовом ТОВ Український центр поводження з відходами до Міністерства екології та природних ресурсів України визнано протиправними дії відповідача стосовно проведення перевірки з 14.11.2016 року по 18.11.2016 року; визнано протиправним та скасовано наказ від 20.09.2016 року №345 Про затвердження плану-графіку планових перевірок додержання ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами на IV квартал 2016 року та визнано протиправним та скасовано наказ від 23.11.2016 року №434 Про анулювання ліцензії , яке набрало законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року.

Таким чином, станом на момент розгляду адміністративної справи наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 434 від 23 листопада 2016 року про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами Товариству з обмеженою відповідальністю Український центр поводження з відходами є таким, що скасований в судовому порядку.

Відтак дослідивши матеріали справи та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розпорядження від 07.04.2017 №51 видане Державною регуляторною службою України на підставі, в межах та у спосіб, визначених частиною першою статті 4 та частиною одинадцятою статі 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

За змістом постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №3 "Про судове рішення в адміністративній справі" підставами для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність таких дій вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу. При цьому обов'язковою умовою визнання дій протиправними є також порушення у зв'язку з їх вчиненням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Державною регуляторною службою України не порушено права та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з виданням розпорядження №51, оскільки останнім не скасовано виданий Міністерством екології та природних ресурсів України наказ від 23.11.2016 року №434, а лише зобов'язано позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, в тому числі скасувавши наказ від 23.11.2016 року №434 в частині анулювання ліцензії, який вже наразі є скасованим в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 20.01.2015 по справі №К/800/50463/14, К/800/52405/14.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем у адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, КАС України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судові витрати згідно статті 139 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, 35, код ЄДРПОУ 37552996) до Державної регуляторної служби України (01011, місто Київ, вулиця Арсенальна, 9/11, код ЄДРПОУ 39582357), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю Український центр поводження з відходами (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10-а код ЄДРПОУ 37441144), - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.А. Качур