Рішення

від 30.08.2018 по справі 826/8145/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 30 серпня 2018 року                      № 826/8145/17 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бергт Комершн» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Бергт Комершн» (далі - позивач) з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27 квітня 2017 року №170/26-50-12-01-22 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; - зобов'язати державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про реєстрацію платника ПДВ товариство з обмеженою відповідальністю «Бергт Комершн» з 01.04.2016. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість через ніби то не подачею товариством позивача протягом 12 послідовних місяців податковому органу декларації з податку на додану вартість, оскільки з вересня 2016 року по березень 2017 року позивачем подавались в паперовій формі декларації з ПДВ, у зв'язку з чим просить суд позов задовольнити. Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні, однак в судовому засіданні 17.08.2017 суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, тому на підставі ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Приписами п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Бергт Комершн» з 01.04.2016 було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу №1626504505023 з Реєстру платників податку на додану вартість. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві 27 квітня 2017 року оформлено рішення №170/26-50-12-01-12 про анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Бергт Комершн» як платника податку на додану вартість, яке прийнято на підставі ст. ст. 181-183 Податкового кодексу України з підстави «платник, зареєстрований як платник податку, протягом 12 послідовних місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та таку декларацію (податковий розрахунок), який свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з посиланням на довідку про наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ від 27.04.2017 №170/26-50-12-01-23. Вважаючи протиправним рішення від 27 квітня 2017 року №170/26-50-12-01-22 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивач звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. 01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено до Податкового кодексу України зміни, зокрема, введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Зокрема, такий випадок визначений абз. 2 п. 49.4 ст. 49 ПК України, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Отже, починаючи із 1 січня 2015 року усі платники податку на додану вартість мають звітуватися виключно в електронній формі і, відповідно, загальне правило п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України щодо вибору форми звітування на звітність з ПДВ не розповсюджується. Відповідно до норм Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року №851-IV - електронний документообіг здійснюється на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Процедура подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі до контролюючого органу регулюється Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 (далі - Інструкція №233), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011. Згідно з ч. 1 та 2 розд. II Інструкції №233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі. Одночасно у п. 5 та 6 розд. ІІІ Інструкції №233 передбачається в обов'язковому порядку укладання між платником податків та органом ДПС (нині орган державної фіскальної служби) договору про визнання електронних документів за типовою формою, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 №233 як додаток 1 до Інструкції. Разом з цим, судом із матеріалів справи встановлено, що позивачем не було здійснено в період з квітня 2016 по квітень 2017 подачу контролюючого органу податкової звітності з ПДВ в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, однак позивачем з вересня 2016 року по березень 2017 року подавались до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві декларації з ПДВ виключно в паперовій формі. Суд звернув увагу, що абз. 3 п. 49.3 ст. 49 ПК України передбачено, що виключно у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. Однак матеріали вказаної адміністративної справи не містять доказів укладення між ТОВ «Бергт Комершн» та Державною фіскальною службою України договору про визнання електронних документів, припинення його дії та не містить доказів вчинення позивачем дій щодо складення нового договору, що б давало йому право подавати податкову звітність з ПДВ у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Бергт Комершн" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, офіс 1, код ЄДРПОУ 40267195) відмовити повністю. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                      Н.Г. Вєкуа