Постанова

від 23.01.2019 по справі 826/8145/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Справа № 826/8145/17

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Гудій І.О.,

представника відповідача Безсмертної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бергт Комершн на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Бергт Комершн

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі

Головного управління Державної фіскальної служби

в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Бергт Комершн (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2017 р. № 170/26-50-12-01-22 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;

- зобов'язання відповідача внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про реєстрацію платника ПДВ ТОВ Бергт Комершн з 01.04.2016 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що товариство зареєстровано як платник ПДВ з 01.04.2016 р., але до серпня 2016 року фактично не здійснювало відповідної діяльності, тому звітність не подавало, а у вересні 2016 року податковим органом було розірвано укладений з позивачем договір про подачу документів в електронному вигляді і надалі ДПІ ухилялася від його поновлення, тому товариство подавало документи в паперовому вигляді.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 01.04.2016 р. ТОВ Бергт Комершн було зареєстровано платником ПДВ.

27.04.2017 р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 170/26-50-12-01-12 про анулювання реєстрації ТОВ Бергт Комершн як платника ПДВ у зв'язку з неподанням протягом 12 послідовних місяців контролюючому органу декларації з ПДВ та декларації (податкового розрахунку), який би свідчив про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з посиланням на довідку про наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ від 27.04.2017 р. № 170/26-50-12-01-23.

Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Колегія суддів встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2015 р. всі платники ПДВ зобов'язані подавати звітність виключно в електронній формі, загальне правило, викладене в п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, щодо вибору форми звітування на звітність з ПДВ не розповсюджується, а також з того, що в період з квітня по вересень 2016 року позивачем взагалі не подавалась звітність з ПДВ, а з вересня 2016 року по березень 2017 року включно її подання здійснювалося в паперовій формі, що в сукупності вказує на невиконання ним відповідного обов'язку протягом 12-ти місяців.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 р. № 851-IV (далі - Закон № 851-IV), Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 р. № 233 (далі - Інструкція № 233).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

01.01.2015 р. набрав чинності Закон України № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість.

У п. 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Виключно у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами а і б пункту 49.3 цієї статті.

Пунктом 49.4 статті 49 ПК України передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Законом № 851-IV визначено, що електронний документообіг здійснюється на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу II Інструкції № 233 платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Пунктами 5, 6 розділу ІІІ Інструкції № 233 передбачено в обов'язковому порядку укладання між платником податків та органом ДПС (нині орган державної фіскальної служби) договору про визнання електронних документів за типовою формою, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 р. № 233 як додаток 1 до Інструкції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що податковим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, регламентовано імперативний обов'язок для всіх платників ПДВ щодо подання податкової звітності з цього податку виключно в електронній формі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 р. по справі № 826/26763/15 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для колегії суддів при розгляді даної справи.

При цьому, невиконання вказаного обов'язку протягом 12-ти місяців поспіль є правовою підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач набув статусу платника ПДВ з 01.04.2016 р., а тому саме з цієї дати на нього покладено обов'язок щодо подання до контролюючого органу звітності з ПДВ у порядку, визначеному чинним законодавством.

Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем покладений на нього обов'язок виконано не було та в період з квітня по вересень 2016 року позивачем взагалі не подавалась звітність з ПДВ, а з вересня 2016 року по березень 2017 року включно її подання здійснювалося в паперовій формі, тобто всупереч вимогам п. 49.4 ст. 49 ПК України, що в сукупності вказує на невиконання ним відповідного обов'язку протягом 12-ти місяців та надає підстави для анулювання реєстрації товариства як платника ПДВ.

При цьому, доводи апелянта про те, що товариство зареєстровано як платник ПДВ з 01.04.2016 р., але до серпня 2016 року фактично не здійснювало відповідної діяльності, тому звітність не подавало, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сам факт набуття суб'єктом господарювання статусу платника ПДВ зумовлює виникнення в нього обов'язку щодо подання звітності з ПДВ.

Твердження апелянта про те, що у вересні 2016 року податковим органом було розірвано укладений з товариством договір про подачу документів в електронному вигляді і надалі ДПІ ухилялася від його поновлення, тому товариство подавало документи в паперовому вигляді, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження апелянтом не було надано жодних доказів, які б підтверджували вчинення ним всіх належних та необхідних дій для виконання покладеного на нього обов'язку з подання звітності з ПДВ у порядку, визначеному законодавством, зокрема щодо оскарження ним дій (бездіяльності) податкового органу, які за твердженням апелянта перешкоджали в поданні ним вказаної звітності в електронному вигляді.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Бергт Комершн підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бергт Комершн - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 23 січня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: