Постанова

від 21.08.2018 по справі 823/3907/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №823/3907/13-а

касаційне провадження №К/9901/2742/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 (головуючий суддя - Кульчицький С.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 (головуючий суддя - Мамчур Я.С., судді: Горяйнов А.М., Желтобрюх І.Л.) у справі №823/3907/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дукат М до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дукат М звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2013 №0003982301 та від 30.09.2013 №0003992301.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 31.03.2014 позовні вимоги задовольнив. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013 №0003992301 та від 30.09.2013 №0003982301 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1000000,00грн.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.06.2014 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду - без змін.

Державна податкова інспекція у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначає, що судами не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою Дукат М з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.07.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено показник у податкових деклараціях з податку на додану вартість за рядком 24 за липень 2013 року в сумі 2850174,00грн. та заниження суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню всього в сумі 515395,00грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.09.2013 №10/23-00-220-04/33456859 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013 №0003992301, яким встановлено суму заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 515395,00грн.; від 30.09.2013 №0003982301, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на 2334779,00грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 №4262301 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 1000000,00грн. з огляду на положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є неузгодженим, а тому у позивача не виникло обов'язку щодо врахування цього рішення при поданні звітності.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на висновках акту перевірки від 31.08.2012 №202/23-2/33456859 та прийнятому на підставі нього податковому повідомленні-рішенні від 12.09.2012 №4262301 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 1000000,00грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до суду. Так, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 по справі №2а/2370/3701/2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дукат М задоволено повністю та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 №0004262301 на суму 1000000,00грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Статтею 56 Податкового кодексу України врегульовано порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу, відповідно до положень якої у випадку оскарження рішення в адміністративному порядку днем узгодження грошового зобов'язання платника податків вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження, а у випадку оскарження рішення в судовому порядку грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В той же час, відповідно до вимог Податкового кодексу України у випадку неоскарження платником рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається узгодженим після закінчення 10 денного терміну з дня отримання податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 №0004262301 на суму 1000000,00грн., на момент подання підприємством податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013, яку було перевірено відповідачем, не було узгодженим, а тому висновок податкового органу про наявність у позивача обов'язку враховувати зазначене рішення при поданні податкової звітності є безпідставним.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.09.2013 №0003982301 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1000000,00грн. та відповідно податкового повідомлення-рішення від 30.09.2013 №0003992301 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі № 823/3907/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду