Ухвала

від 30.08.2018 по справі 6/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30 серпня 2018 року Справа № 6/93

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Київський апеляційний господарський суд скаргу №31/13-2960 від 16.08.2018 Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби у справі

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)

до Лисичанського спеціалізованого підприємства «Лисичанськтепломережа» (вул. Тепла, 17, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113)

про стягнення 10327914 грн 02 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю №75/17 від 27.12.2017;

від відповідача - представник не прибув;

від ВДВС - представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.04.2006 у справі №6/93 позов задоволено частково; стягнуто з Лисичанського спеціалізованого підприємства Лисичанськтепломережа на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» основний борг за поставлений природний газ у сумі 7304742 грн 63 коп., пеню в сумі 350130 грн 93 коп., інфляційні нарахування в сумі 152447 грн 68 коп., 3% річних у сумі 3591239 грн 88 коп., витрати по держмиту у сумі 23373 грн 02 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 108 грн 16 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 28.04.2006 та судом видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 10.07.2006 виправлено описки в рішенні від 11.04.2006 у справі №6/93 на належне:

- в мотивувальній частині рішення в 6 абзаці другої сторінки: … інфляційні нарахування у сумі 1452447 грн 68 коп. ,

- в описовій частині рішення у 9 абзаці третьої сторінки: … інфляційні нарахування у сумі 1452447 грн 68 коп., 3% річних у сумі 359129 грн 88 коп. ,

- в п.2 резолютивної частини рішення: … інфляційні нарахування у сумі 1452447 грн 68 коп., 3% річних у сумі 359129 грн 88 коп. .

Ухвалою суду 13.04.2007 задоволено частково заяву Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби у Луганській області; змінено порядок виконання рішення від 11.04.2006 у справі №6/93 шляхом звернення стягнення на кошти, що належать Лисичанському спеціалізованому підприємству Лисичанськтепломережа та знаходяться на усіх його рахунках.

Ухвалою суду від 04.04.2018 відновлено втрачену справу №6/93 в частині рішення Господарського суду Луганської області від 11.04.2006, копії наказу від 28.04.2006, ухвал суду від 10.07.2006, від 04.08.2006 та від 13.04.2007 про задоволення заяви ДВС про зміну способу та порядку виконання рішення; заяву стягувача - Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за листом від 26.03.2018 № 31/13-1012 про видачу дублікату наказу Господарського суду Луганської області від 28.04.2006 у справі №6/93 задоволено; видано дублікат наказу Господарського суду Луганської області від 28.04.2006 про стягнення з Лисичанського спеціалізованого підприємства «Лисичанськтепломережа» , м. Лисичанськ Луганської області, вул. Баумана, 17, код 13401321 на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , м. Київ, вул. Полуденка, 1, код 31301827 - 7304742 грн 63 коп. боргу за поставлений природний газ, пені у сумі 350130 грн 93 коп., інфляційних нарахувань у сумі 152447 грн 68 коп., 3% річних у сумі 3591239 грн 88 коп., витрат по держмиту у сумі 23373 грн 02 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 108 грн 16 коп.

21.08.2018 від Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» через канцелярію суду надійшла скарга за №31/13-2960 від 16.08.2018, в якій заявник просить:

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 щодо не відновлення втраченого виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 28.04.2006 №6/93 (з урахуванням ухвали Господарського суду Луганської області від 10.07.2006 № 6/93);

- зобов'язати начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 відновити втрачене виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 28.04.2006 у справі №6/93 (з урахуванням ухвали Господарського суду Луганської області від 10.07.2006 №6/93).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Луганської області від 21.08.2018 для розгляду скарги №31/13-2960 від 16.08.2018 Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби визначено такий склад суду: головуючий суддя (суддя - доповідач): Зюбанова Н.М.

Ухвалами суду від 22.08.2018 відкрито провадження за скаргою та її розгляд призначено на 30.08.2018; задоволено клопотання Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 16.08.2018 №31/13-2959 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

28.08.2018 на підставі розпорядження керівника апарату суду №185-р, у зв'язку з тим, що суддя Зюбанова Н.М. перебуває у відпустці з 27.08.2018 по 30.08.2018, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.5.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Господарському суді Луганської області був проведений повторний автоматизований розподіл скарги з метою заміни судді, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2018, та скарга передана на розгляд судді Косенко Т.В.

30.08.2018 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив №1952 від 29.08.2018, в якому він просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі. Зазначив, що відповідно до Закону України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію від 12.05.2011 №3319-VI та постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію від 08.08.2011 №894 заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ списана 29.09.2011 на підставі протоколу засідання комісії стосовно списання заборгованості за природний газ №1 від 29.09.2011 у розмірі 62044254 грн 87 коп., у т.ч. пеня - 4060777 грн 16 коп., 3 % річних та інфляційни втрати - 13581126 грн 51 коп., у т.ч. заборгованість за договором купівлі - продажу природного газу №06/03-3657 ТЕ-20 від 31.12.2003.

Відзив розглянуто та долучено судом до матеріалів справи.

Представник стягувача в судовому засіданні надав усні пояснення щодо скарги. Просив задовольнити подану ним скаргу на бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби.

Представники боржника та ВДВС в судове засідання не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника стягувача, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України cторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст.340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Частинами 1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з заявою №31/13-2546 від 12.07.2018 про відновлення втраченого виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 28.04.2006 №6/93 (з урахуванням ухвали суду від 10.07.2006). До заяви додано дублікат наказу Господарського суду Луганської області від 28.04.2006 №6/93.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області у листі №5276 від 23.07.2018 зазначив, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження наказ Господарського суду Луганської області від 28.04.2006 №6/93 до Відділу не надходив. Надати більш детальну інформацію щодо зазначеного наказу не є можливим, у зв'язку з тим, що усі виконавчі провадження, які перебували на виконанні Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Луганської області, залишилися на тимчасово непідконтрольній території. Оригінал дубліката наказу повернуто стягувачу без виконання.

Наведене спростовується наступними документами, які містяться в матеріалах справи:

- постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2006 з виконання наказу №6/93 від 28.04.2006 (а.с.21);

- постановою про арешт коштів боржника від 15.11.2006 (а.с.22);

- постановами про арешт коштів боржника від 18.04.2007 (а.с.23-26).

Крім того, з тексту ухвали суду від 13.04.2007 у справі №6/93 вбачається, що наказ дійсно перерубував на виконанні Відділу примусового виконання рішень ДВС Луганської області та 18.09.2006 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Розділом XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, визначено порядок відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження. Так, згідно п.1 розділу XV Інструкції, за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають: втрачене виконавче провадження або його матеріали; знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду; виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території.

Згідно п.4 розділу XV Інструкції виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу) виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

Для відновлення виконавчого провадження чи його матеріалів державний виконавець використовує відомості автоматизованої системи виконавчого провадження про винесені постанови та інші документи виконавчого провадження, інформацію та документи, одержані ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження (п.6 розділу XV Інструкції).

Відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом (п.7 розділу XV Інструкції).

В матеріалах справи відсутні докази закінчення виконавчого провадження або повернення наказу Господарського суду Луганської області від 28.04.2006 №6/93 без виконання стягувачу.

Станом на час перебування наказу №6/93 від 28.04.2006 на виконанні Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Луганської області функціонував Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 №43/5.

За змістом п.п.2.1 - 2.2 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру. Внесення до Єдиного реєстру даних про виконавчий документ здійснюється у відповідному органі ДВС протягом двох робочих днів з дня надходження виконавчого документа до державного виконавця.

З урахуванням вищенаведеного, усі відомості про виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області №6/93 від 28.04.2006, на момент перебування цього наказу на виконанні в органі ДВС, підлягали обов'язковому внесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Наказом Міністерства юстиції України від №2432/5 від 05.08.2016 затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.

Відомості про боржників вносяться до Єдиного реєстру боржників, що є складовою Автоматизованої системи виконавчого провадження. Механізм функціонування Автоматизованої системи виконавчого провадження визначається Положенням про Автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5.

Частиною 1 розділу XII Положення про Автоматизовану систему виконавчого провадження передбачено, що незавершені виконавчі провадження, відомості про які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, підлягають перенесенню до Автоматизованої системи виконавчого провадження.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відповідно до Положення про Автоматизовану систему виконавчого провадження вчинялись будь-які дії щодо перенесення відомостей щодо незавершеного виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області №6/93 від 28.04.2006.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст.129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Згідно з вимогами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Відповідно до положень п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ураховуючи справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, суд дійшов висновку про задоволення скарги №31/13-2960 від 16.08.2018 Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 342 Господарського процесуального кодексу, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу №31/13-2960 від 16.08.2018 Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 щодо не відновлення втраченого виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області №6/93 від 28.04.2006 (з урахуванням ухвали суду від 10.07.2006).

3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відновити втрачене виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області №6/93 від 28.04.2006 (з урахуванням ухвали суду від 10.07.2006).

Ухвала набрала законної сили 30.08.2018 відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.В. Косенко